Рік тому, 8 лютого 2024 року, українська армія отримала нового головнокомандувача – замість Валерія Залужного президент Зеленський призначив на цю посаду командувача Сухопутних військ Олександра Сирського.
Ось що пише про це сам Олександр Сирський.
Рік на чолі Збройних Сил України. Наші пріоритети
Рік тому, 8 лютого 2024 року, мав честь бути призначеним на посаду Головнокомандувача Збройних Сил України. Армії, яка продовжує безпрецедентну боротьбу з противником, що переважає в кількості особового складу, техніці, боєприпасах, ракетах.
Також був оновлений склад військового керівництва Збройних Сил, призначені нові командувачі. Протягом року зі мною в строю мої заступники, команда Генерального штабу, командувачі та наші солдати і матроси, сержанти і старшини, офіцери і генерали.
З нами всі Сили оборони.
Разом ми захищаємо Україну. Разом ми зупинили наступ ворога на Харківщині, запобігли наступу на Сумщині та перенесли війну на територію противника. Разом стримуємо триваючий наступ агресора на сході. Разом, протягом року, ми знищили живої сили, військової техніки та військових об’єктів ворога більше, ніж сукупно за попередні роки війни. Дякую кожному і кожній, хто віддано та мужньо воює за нашу Батьківщину.
Для мене честь бути з вами в одному строю.
Нагадаю, що рік тому тривала важка оборона Авдіївки, наші підрозділи перебували у напівоточенні. Одним із перших моїх рішень як Головкома був наказ організовано вийти з міста, знищеного артилерією та КАБами.
Це наш ключовий пріоритет: збереження життя людей.
Ми боремося за нашу землю, але життя українського солдата – найважливіше. Тому, у Збройних Силах розроблена і впроваджується комплексна програма “Збереження життя військовослужбовців”. Ключовими напрямками програми є: технологізація армії, удосконалення підготовки українських захисників, покращення надання медичної допомоги на всіх етапах. Важливий аспект реалізації програми – це дії командирів підрозділів, адже на них покладена максимальна відповідальність за збереження життя особового складу.
Пріоритет 2: бий здалеку.
Протягом 2024 року держава поставила на фронт понад 1,3 млн безпілотників. Ми перші у світі створили Сили безпілотних систем, масштабували вже існуючі легендарні підрозділи “Птахи Мадяра”, “Ахіллес”, “К-2” та інші. Розвиваємо напрямки роботизованих платформ, наземних і морських дронів. Ворог сповна відчуває на собі потужність наших FPV-дронів. За рік кількість цілей, уражених ударними БпЛА різних типів, перевищила 461 тисячу.
Рік тому перевага російських військ в артилерійських боєприпасах становила приблизно 1:10. Сьогодні це співвідношення скоротилося майже до 1:2.
Дякую країнам-партнерам за постачання боєприпасів. Висловлюю вдячність вітчизняним зброярам, які нарощують виробництво та посилюють фронт озброєннями і військовою технікою з позначкою “зроблено в Україні”.
Також це стало можливим завдяки цілеспрямованому знищенню нашими зусиллями російської артилерії. За рік нами знищено близько 13 050 ворожих артсистем (за два попередні роки – 8400). Успішна контрбатарейна боротьба разом із роботою дронів припиняє домінування російських гармат на полі бою.
Пріоритет 3: щоб перемагати, готуйся.
Попри безперервний тиск агресора на полі бою, ми докладаємо максимум зусиль для покращення підготовки українських військовослужбовців. Збільшено термін базової загальної військової підготовки (БЗВП) до 1,5 місяця. Це дало змогу наростити програму навчання та включити до неї необхідні сучасні елементи, зокрема РЕБ та БпЛА. Розглядаємо можливість подовження базової підготовки до 2 місяців. Посилюємо підготовку інструкторів. Провели успішний експеримент щодо проведення БЗВП на тилових фондах бойових бригад. Крім того, я наполягаю на забезпеченні 14-денного курсу адаптації у військових частинах після БЗВП ще перед бойовою роботою. Чим більш підготовленим та психологічно стійким буде воїн, тим міцнішими будуть наші позиції на фронті.
Цього року вперше підготовка на іноземних зразках озброєння і військової техніки здійснюється не закордоном, а в Україні, що суттєво оптимізує витрати і час. Це стало можливим за рахунок збільшення кількості підготовлених закордоном інструкторів.
Також збільшена відносно закордонної частка підготовлених в Україні сержантів та ключових фахівців – снайперів, саперів, бойових медиків.
Пріоритет 4: росія у вогні.
Триває нарощування ударів по військових об’єктах на території ворога. Військові частини, арсенали, склади зберігання, цехи підприємств ВПК, нафтопереробні заводи, які забезпечують пальним російську армію, та інші об’єкти будуть атаковані, допоки триватиме агресія москви проти нашої держави.
Дистанція ураження DeepStrike углиб території рф вже досягла 1,7 тис. км. Готуємо нові далекобійні засоби, і вони будуть застосовані.
За цей рік цілями успішного комплексного вогневого ураження на території російської федерації стали 377 об’єктів військового призначення.
Повітряними Силами та іншими складовими сил оборони протягом року знищено 9 200 повітряних цілей різних типів, що у 2,4 раза більше, ніж у 2023 році (3 798).
Пріоритет 5: нестандартні дії. Не лише оборона.
Україна здатна контратакувати, бити та гнати ворога. Це довели оборона Києва, Харківська наступальна операція, звільнення правобережної Херсонщини. Це продемонструвала й Курська операція. Ми створили буферну зону на Курщині, зруйнувавши замисел ворога почати новий наступ на Суми та Харків. Також цією операцією послабили тиск на деякі ділянки фронту.
За 6 місяців активних бойових дій на території рф загальні втрати російських військ у живій силі склали понад 47 тисяч осіб, з них понад 19 тисяч – убитими. Причому це найбільш підготовлені російські війська. Зазнало розгрому й угруповання північнокорейських найманців.
Під час операції взято в полон 924 військових армії рф. Поповнення обмінного фонду дозволило визволити частину наших військовослужбовців, зокрема тих, хто перебував у неволі з весни 2022 року.
Створення нових механізованих бригад допомогло залучити до Курського наступу свіжі підрозділи. Завдяки цьому ми змогли вивести три бригади Десантно-штурмових військ з Донеччини на відновлення боєздатності, доукомплектувати і доозброїти їх, що дало результат: ми вже понад 6 місяців утримуємо сотні квадратних кілометрів території країни-агресора.
Пріоритет 6: змінюватись, щоб перемогти.
Рік тому ми розпочали роботу з аудиту військових частин та органів військового управління, зокрема Генерального штабу. За результатами аудиту було розформовано або скорочено низку військових структур і установ, що дозволило усунути дублювання функцій, прибрати невластиві функції та зменшити невиправдано роздуті штати. Генеральний штаб став дієвим органом військового управління.
За рахунок вивільненого особового складу ми доукомплектували органи управління оперативного, тактичного рівнів і бойові військові частини. Близько 70 тисяч військовослужбовців відряджено у зону бойових дій в результаті скорочення (зменшення) чисельності частин охорони, обслуговування та забезпечення.
Ми запровадили систему просування та призначення офіцерів по службі в органах військового управління за умови участі (наявності досвіду) військовослужбовців у бойових діях в ході відсічі широкомасштабному вторгненню рф. Скоротили проміжні ланки управління та сформували нові органи військового управління.
Посилили кадровий склад Генерального штабу та апарату Головнокомандувача досвідченими бойовими генералами та офіцерами. Значно оновили командний склад з’єднань та частин. Основним критерієм призначення на посади є спроможність ефективно виконувати бойові завдання при збереженні життя та здоров’я підлеглих.
Цьогоріч ЗСУ повністю перейшли на стандарти і принципи НАТО у підготовці та управлінні військами.
Пріоритет 7: нарощення спроможностей.
Протягом року Збройні сили наростили бойовий потенціал, що дозволило нам не допустити прориву противника та стримувати його наступ, попри збільшення чисельності угруповання ворожих військ ще на 140 тис. осіб.
Ми створили штурмові підрозділи (роти, батальйони), які під час ведення активних бойових дій (наступу), у тому числі у Курській області, показали свою ефективність. На їхній основі сьогодні формуємо штурмові полки.
Також нам вдалось відчутно наростити спроможності Збройних Сил щодо боротьби в електромагнітному спектрі. Додатково сформовано батальйон радіоелектронної боротьби, понад сто рот РЕБ у бригадах та відділення РЕБ у лінійних батальйонах бригад.
Розпочато формування окремого навчального Центру підготовки фахівців радіоелектронної боротьби. Розроблено та розпочато впровадження у військах системи управління засобами РЕБ “Айсберг”. Проведено кодифікацію 83 новітніх засобів РЕБ та поставлено у війська десятки тисяч засобів. Проведено нарощування спроможностей підсистеми РЕБ “Покрова”.
Ми збільшили спроможності винищувального авіаційного прикриття завдяки залученню літаків F-16. Зміцнюємо нашу протиповітряну оборону також багатоцільовими винищувачами Mirage 2000, які вже надані французькими партнерами.
Удосконалили протидію та ураження БпЛА за рахунок залучення зведених літакових та вертолітних загонів, екіпажів БпЛА-перехоплювачів. Посилили протидію керованим авіабомбам та ураження КАБів шляхом додаткового розгортання сучасних апаратно-програмних комплексів та засобів РЕБ.
Здійснили безпосереднє прикриття пріоритетних об’єктів критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору та промисловості.
Ми забезпечили заборону дій надводних сил противника у західній частині Чорного моря, чим створили умови для запуску морського коридору та експорту з/до портів України.
Змусили чорноморський флот росії відвести фактично всі бойові кораблі, в тому числі носіїв “Калібрів”, із Севастополя та Феодосії до Новоросійська.
Досвід трьох років бойових дій проти переважаючих сил противника диктує необхідність змін щодо формування угруповань та структури військ на більш стійку й керовану. Ми це бачимо і розуміємо. Тому невдовзі ці зміни відбудуться. Зокрема, ініційований мною перехід на корпусну систему.
Ми провели ретельний аналіз ефективності існуючої системи управління Збройних Сил України. За його результатами рішенням РНБО введена в дію Концепція реорганізації Збройних Сил в умовах війни, розроблена нами з метою максимальної реалізації бойового потенціалу ЗС України.
Практично вже приступили до формування армійських корпусів, як перший крок на шляху удосконалення нашої армії.
Попри те, що реформу доводиться втілювати просто на марші, ми послідовно та впевнено рухаємось цим шляхом. У перспективі вибудуємо чітку корпусну структуру.
Наприкінці третього року широкомасштабної війни ми продовжуємо боротьбу, хоч як це складно. Упорядковуємо мобілізацію, посилюємо рекрутинг. Водночас, в умовах, що склалися, не можемо обійтися без переміщення та відрядження військовослужбовців із небойових військових частин до бойових. Зараз цей процес триває. Адже якщо фронт, як-то кажуть, “посиплеться”, то всі наші плани не вартуватимуть ламаного шеляга.
Пріоритет 8: єдність – запорука нашої стійкості.
Цей рік я пройшов разом із нашими воїнами. Я регулярно зустрічаюся з ними на передовій, чую їхні пропозиції і побажання, працюю разом із ними на пунктах управління над новими рішеннями для фронту.
Знаю, що вони втомлені. Для багатьох ця війна триває вже скоро 11 років. Три останні роки – без відпочинку, у постійній боротьбі.
Чи є проблеми? Так, є. Але ми знаємо про ці виклики та робимо все можливе, щоб їх подолати.
Історія доводить: Україна буде існувати, поки є її Збройні Сили. А Збройні Сили воюватимуть доти, доки український народ стоятиме з ними пліч-о-пліч. Пам’ятаймо, що єдність – це те, що допомогло нам вистояти у 2022-му і що має вести нас до перемоги зараз. Бачу в цьому свою місію і виконую її.
І наостанок, але про головне.
Коли ви бачите втомленого українського солдата, який на кілька днів приїхав із фронту побачити свою родину, підійдіть і подякуйте. Бо ми всі – родина. Бо цей солдат – єдиний, хто стоїть між вами та безжальним російським загарбником.
Слава Україні!
Головнокомандувач ЗС України / CinC AF of Ukraine генерал Олександр Сирський.
Ось що про рік Сирського пише ВВС.
Сирський командував обороною Києва на початку повномасштабного вторгнення, а також зміг організувати наступ на Харківщині на початку осені 2022 року.
У 2024-му ситуація на фронті стала суттєво складнішою для ЗСУ, й рік під командуванням Сирського видався дуже непростим для Сил оборони.
Утім, українська армія не лише відступала, але й змогла організувати наступ на неочікуваній ділянці.
Пригадуємо, яким був рік Сирського на чолі Збройних сил.
Ротація Залужний – Сирський
Приводом для заміни головнокомандувача Володимир Зеленський назвав потребу “оновлення керівництва ЗСУ”.
Але неофіційно причиною ротації Залужний – Сирський також вважається конфлікт між Офісом президента і попереднім головкомом через потенційні політичні амбіції останнього. Як і активність Залужного в оцінках ходу війни у західній пресі.
Олександр Сирський менш публічний і активний у закордонних медіа.
Натомість його вважають лояльним до верховного головнокомандувача та позбавленим політичних амбіцій і горизонтів.
За рік Олександр Сирський не робив заяв, які можна було б вважати критичними щодо президента і його офісу.
Що відбувалося на фронті
На фронті Сирському дістався важкий спадок – великий наступ росіян, який почався ще у жовтні 2023 року. Він фактично триває досі.
Криза української оборони, викликана, перш за все, перевагою російської армії у кількості військ, боєприпасів, техніки та авіації з КАБами, почалася ще при командуванні Залужного.
А у лютому 2024 року, вже коли Сирський був на посаді, українські війська залишили Авдіївку — ключовий укріпрайон біля Донецька, який тримався з 2014 року.
Відійшовши з Авдіївки, Силам оборони, попри заяви Олександра Сирського про відступ на “більш вигідні рубежі”, так і не вдалося закріпитися на Донецькому напрямку.
Повільне, але невпинне просування росіян на Донбасі тривало весь перший рік керівництва нового головкома.
За цей час українська армія втратила важливі населені пункти, такі як Красногорівка, Вугледар, Селидове, Курахове, Велика Новосілка.
Водночас їй вдалося, хоча й не без проблем, зупинити наступ російських сил на півночі Харківщини.
На першу річницю командування Олександра Сирського тривають бої за Покровськ, Часів Яр, район Торецька і Лимана, а також на підходах до Куп’янська на Харківщині.
Росіяни наблизилися на кілька кілометрів до адміністративних кордонів Дніпропетровської області.
Утім, як відзначають воєнні оглядачі, попри територіальні втрати, український фронт при Сирському не посипався, не було проривів на десятки кілометрів, а просування російській армії даються їй ціною великих втрат.
Станом на початок лютого 2025-го відзначається сповільнення багатомісячного наступу росіян.
Курська операція
Попри відступ на Донбасі, Олександру Сирському на чолі ЗСУ вдалася наступальна операція на іншій ділянці, яка увійде в сучасну воєнну історію на рівні з наступом на Харківщині у 2022-му.
На початку серпня 2024 року штурмові групи українських десантників прорвали кордон Росії в Курській області й за кілька днів зайняли райцентр Суджа. Україна тоді змогла взяти під контроль понад 1 000 квадратних кілометрів російської території.
Успіх першого етапу Курської операції пояснюють кількома факторами.
По-перше, ЗСУ змогли непомітно сконцентрувати ударну групу, що за нинішніх умов супутникової розвідки є ключовою і дуже непростою задачею.
По-друге, у наступі задіяли досвідчені та боєздатні підрозділи, як-от, наприклад, 95-у чи 80-у десантно-штурмові бригади.
По-третє, росіяни не змогли організувати на кордоні надійну оборону й часто українським штурмовикам протистояли російські строковики.
“Не було вибору, я повинен був провести цю операцію. Повинен був одночасно зірвати наступ на Харків, зняти частину тиску на всіх фронтах і не допустити відкриття нового фронту на Суми. Тому я вирішив вести наступ там, де ворог мав слабке місце, з дуже малою кількістю солдатів для охорони кордону”,- пояснював згодом Олександр Сирський в інтерв’ю Le Monde.
У світлі все більш ймовірних переговорів з Москвою утримання Курського плацдарму має і цілком очевидну політичну складову.
У вересні росіяни почали контрнаступ у Курській області, їм вдалося відбити значну частину втраченого.
Але під контролем ЗСУ залишаються близько 500 квадратних кілометрів Курської області, включно з Суджею.
6 лютого стало відомо про локальний контрнаступ українських сил на Курщині поблизу сіл Уланок і Черкаської Конопельки.
Тож ситуація там залишається динамічною.
Паралельно Олександра Сирського і критикують за Курську операцію – через відволікання туди боєздатних сил, які могли б, імовірно, допомогти обороняти Донеччину. А також за те, що тепер біля Сумщини сконцентроване велике угруповання росіян.
Утім, відвертати сили туди вочевидь доводиться і росіянам (і навіть залучати північнокорейську підмогу).
Що кажуть про Сирського
На посаді головкома Сирському дорікають за “криваву оборону” та начебто відмову відводити підрозділи, яким загрожує оточення, а також за “військовий мікроменеджмент”.
Військкор та головред “Цензор.Нет” Юрій Бутусов, наприклад, закидає Олександру Сирському накази на оперативному рівні, “через голову” безпосередніх командирів бригад і батальйонів на місцях.
І звинувачує головкома, “який ставить завдання у ручному режимі й не здатен організувати плановий процес організації, підготовки та застосування резервів” у ситуації зі 155-ю бригадою, щодо якої з’явилися дані про небоєздатність одразу після формування.
Водночас інші оглядачі відзначають, що Олександру Сирському доводиться діяти в умовах ресурсної переваги російської армії й проблем з мобілізацією, яка не є прямою зоною відповідальності головнокомандувача.
“У Сирського, у головкома, нічого немає як такого: у нього немає ні ресурсів, ні грошей, ні резервів. Хтось має йому ці резерви зробити. Це людський ресурс, фінансовий ресурс, економічний і всі інші соціальні фактори, які йому потрібні для виконання роботи”, – пояснював в інтерв’ю BBC генерал-майор Віктор Назаров.
За його словами, Україна тримається попри брак ресурсів: “Коли кажуть, що у нас “катастрофа на фронті” – ну, зрозуміло, ми відступаємо, ми відходимо і це об’єктивні фактори… Але могло бути і гірше”.
“Навіть якщо на місці Олександра Станіславовича був би зараз якийсь найдосвідченіший, найвідоміший, найпередовіший будь-який натовський генерал – я вас запевняю, краще б не стало”, – упевнений генерал Назаров.
А головнокомандувач ЗСУ часів Петра Порошенка Віктор Муженко так порівнював Сирського і Залужного:
“Як на мене, Сирський професійно підготовлений краще, ніж Залужний. По-друге, у Сирського вищий досвід військового управління, організації процесів і планування, ніж у Залужного. По-третє, Сирський здатен брати на себе відповідальність за свої плани і дії”.
Водночас Муженко критикував Сирського за схильність призначати на посади за принципом: “якщо слухняний – значить свій”.
На думку ексголовкома, це впливає на ефективність кадрів на різних рівнях та втрату досвідчених командирів.
Наразі ж Олександр Сирський оголосив про початок переходу ЗСУ на нову структуру з формуванням армійських корпусів.
Потенційно це стратегічна реформа, яка може покращити організацію дій військ на фронті та прибрати чи бодай зменшити проблеми, на зразок неузгодженості дій бригад, застосування небоєздатних підрозділів на складних ділянках чи великих втрат у приданих підрозділах бригад.
Ефективність цієї реформи багато в чому залежатиме саме від дій і рішень Олександра Сирського.
