Кількість бойових зіткнень на фронті в Україні впала до найнижчих показників за пів року. Так само суттєво загальмувало просування російської армії майже на усіх ділянках.
За добу 2 лютого генеральний штаб Збройних сил України нарахував 97 бойових зіткнень на усіх ділянках фронту. А за добу станом на ранок 5 лютого – 85 бойових зіткнень. Це найнижчий показник за минулі пів року.
Останній раз до цього менш як 100 боєзіткнень фіксували 9 серпня 2024 року. Тоді саме завершувалась потужна весняно-літня наступальна кампанія армії РФ. До того ж, вона була дещо дезорганізована через несподіване вторгнення підрозділів ЗСУ в Курську область 6 серпня.
Останні місяці військові аналітики також фіксують згасання осінньо-зимового російського наступу. Він приніс Кремлю найбільші територіальні здобутки з початку повномасштабної війни, однак потребував колосальних втрат у живій силі і техніці, пише ВВС.
Причини “гальмування”
За підрахунками аналітичного порталу DeepState, в січні цього року армія РФ окупувала 325 кв км української території. Це найменше за минулі шість місяців.
“Ворог продовжує вести активні наступальні дії на багатьох ділянках, але майже всюди вдається сповільнити темпи наступу. В основному значні просування противника відбуваються через наші помилки, які постійно повторюються”, – зазначають аналітики.
Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський запевняє, що “противник не зменшує інтенсивність своїх атак”.
Водночас, за його словами, ситуація зараз на фронті така, що дозволила вивести на відновлення боєздатності більшу кількість підрозділів з лінії зіткнення і почати глобальне реформування структури ЗСУ.
Військовий оглядач Михайло Жирохов впевнений, що падіння кількості боєзіткнень на фронті пов’язане не так з виснаження російської армії, як з погодними умовами. Річ у тім, що січень виявився рекордно теплим для України.
“Росіяни мають певні втрати, вони перегруповуються. Але, наскільки я розумію, головна причина – це погодні умови. Вони останнім часом несприятливі на Донбасі для активних бойових дій. Я маю на увазі, сильні тумани і плюсову температуру”, – пояснив він ВВС Україна.
Через тумани майже неможлива робота безпілотників, а плюсова погода призвела до того, що ґрунтові дороги, особливо в степах південного Донбасу, перетворились на багнюку, в якій грузне бронетехніка.
Відповідно, вважає аналітик, активізацію російського наступу можна очікувати в лютому, коли за прогнозами синоптиків буде відчутне похолодання.
Бої на Донеччині
Зараз найбільша кількість боїв, як і торік, фіксується на Донеччині, а саме біля Покровська. Російська армія наблизилась до околиць міста ще декілька місяців тому, але запеклий спротив українських бійців змусив її загальмувати.
“Вони дещо забуксували, інтенсивність їхніх штурмових дій знизилася, але залишається високою. Опір для них став занадто сильним, і вони стикнулися з об’єктивними труднощами”, – заявив в ефірі національного телемарафону речник оперативно–стратегічного угруповання військ “Хортиця” Віктор Трегубов.
Він також використав метафору з боксом: “З обох боків це дещо нагадує боксерський поєдинок у десятому раунді, коли обидва боксери втомилися, але той, хто активніше наступав на початку, втомився більше і починає “виснути” на своєму супротивнику”.
На окремих ділянках біля Покровська підрозділам ЗСУ навіть вдається контратакувати противника.
Наразі основні бої тут точаться в районі селищ Котлине і Удачне, поряд з якими розташована донедавна остання працююча шахта з видобутку коксованого вугілля.
Україна намагається не дати росіянам просунутись північне – до траси на Павлоград і західніше – до адміністративних кордонів Дніпропетровщини. В обох напрямках росіянам залишається подолати близько 4 км.
До кордонів Дніпропетровської області вони намагаються рухатись широким фронтом. Основні бої тут ведуть по лінії сіл Успенівка-Надеждинка-Срібне. Боєць української 25-ї десантно-штурмової бригади з позивним “Мучной” у своєму телеграм-каналі 3 лютого повідомив, що РФ захопила село Срібне. Офіційної інформації про це немає.
Вирівнювання флангу тут необхідне росіянам, щоб посилити тиск на ключовий вузол оборони ЗСУ південніше – в районі сіл Андріївка–Костянтинополь-Улакли.
Ці населені пункти лежать біля траси Запоріжжя-Донецьк західніше Курахового. Саме утримання цього вузла оборони дозволяє українським підрозділам залишатися у вузькій “курахівській кишені” біля села Дачне.
Попри те, що наступ РФ вдається стримувати, ситуація тут для ЗСУ може стрімко погіршитися, якщо росіяни зможуть прорватися до запорізької траси з півдня.
Південно-західніше від цього району Росія після захоплення Великої Новосілки намагається міцніше закріпитися в цьому населеному пункті й накопичити сили для наступу далі.
Українські підрозділи, в першу чергу 110-та окрема механізована бригада, хоч і з втратами, але встигли вийти з оточення та зараз активно обстрілюють противника в селищі, заявляючи, що він “потрапив в пастку”.
“Бої за місто продовжуються. Ворог потрапив у вогневий мішок. Просуватися далі він не може, та разом з тим підсилювати свої підрозділи в місті вимушений”, – сказано в заяві ОМБр.
Найбільш складна оперативна ситуація – у містах Часів Яр і Торецьк. В обох населених пунктах триває “прогризання” росіянами української оборони.
Що стосується Торецька, то підрозділи ЗСУ станом на початок лютого утримують лише терикони, одну шахту і тонку смугу на північних та північно-східних околицях міста.
В Часовому Яру армійці РФ намагаються одночасно просуватися на північних і південних околицях, погіршуючи становище підрозділів ЗСУ в центральній частині міста.
“Я не думаю, що ЗСУ втримають його більше місяця”, – прогнозує військовий експерт Михайло Жирохов.
Плацдарми біля Куп’янська і Лиману
Єдина ділянка фронту, де в останні тижні фіксували значне пожвавлення росіян, – це територія на північ від Куп’янська на Харківщині та Лиман на Донеччині.
Ще в грудні 2024 року армії РФ вдалося переправитися з лівого на правий, контрольований ЗСУ, берег річки Оскіл і створити декілька невеликих плацдармів біля сіл Дворічна та Новомлинськ. Це на 20 км північніше Куп’янська.
Наполегливі спроби українців ліквідувати плацдарми не принесли успіху. Станом на початок лютого росіяни їх утримують і навіть поступово розширюють на захід і південь.
Експерти DeepState вважають, що ситуація погіршилась, бо “з боку командування їй не надавали великого значення”.
Військовий аналітики групи “Інформаційний спротив”, полковник запасу Костянтин Машовець вважає, що на цій ділянці починає розвиватися криза, і це може призвести до важких наслідків.
“На Куп’янському напрямку починає розвиватися криза, яка цілком може перетворитися на повторення історії із Покровськом та Курахово”, – вказує він.
Південніше Куп’янська – біля донецького Лиману – росіянам також вдалося досягти певних тактичних успіхів. Тут вони створили плацдарм на “українському” березі річки Жеребець біля села Іванівка. Тепер вони атакують сусідній населений пункт Колодязі, що лише за 11 км від Лиману. Загроза нависає також над усім українським угрупованням на правому березі Жеребця біля Тернів і Ямполівки.
Михайло Жирохов пояснює, що поки що ці плацдарми РФ не несуть великої загрози. Вони розташовані у складній переважно лісистій місцевості, де мало доріг для бронетехніки. До того ж, вони невеликі за розміром і повністю прострілюються ЗСУ.
Але якщо росіянам вдасться накопичити на них резерви і техніку, то ситуація може стрімко загостритись. Українські підрозділи можуть опинитися в напівоточенні.
“Теоретично це може бути дуже небезпечно”, – наголошує аналітик.
На Курщині, після ймовірного відведення північнокорейських військ, кількість бойових зіткнень також скоротилася майже вполовину. Окремі спроби атакувальних дій росіяни намагаються проводити в бік Херсону з островів на Дніпрі та на Запорізькому напрямку біля Оріхова, але безуспішно.
