До лав Сил оборони України приєдналися вже біля 6800 увʼязнених, які відбували покарання у закладах по всій країні. Вони беруть участь у боях, зокрема, і в Курській області РФ.
Серед тисяч засуджених, які стали на захист України і 28-річний Валерій. Як пише Sky News, чоловік сидів у камері з сімома іншими увʼязненими. Він опинився у тюрмі через те, що випадково вбив свого друга в автокатастрофі, передає Уніан. На запитання про те, чому вирішив приєднатися до війська, Валерій відповів, що його мотивацією “було головним чином захистити Україну, мою сім’ю та моїх близьких…”.
“Відчуття, коли ти виходиш з в’язниці і розумієш, що ти знову вільний, неможливо передати словами. Свобода – це, зрештою, свобода. Там [у в’язниці] було дуже важко, а коли я вийшов сюди, все було по-новому, все було чудово. Я відчув, що народився заново”, – розповів чоловік.
Журналісти Sky News зустрілися з групою людей, засуджених за низку злочинів – від крадіжок до бандитизму – які воюють у Курській області. Вони входять до складу бригади регулярних збройних сил, проте їхній підрозділ під назвою “Шквал” діє окремо від інших. У лавах “Шквалу” воюють біля 100 увʼязнених.
Валерій, позивний якого “Хакер”, та троє інших нещодавно звільнених в’язнів вчаться керувати безпілотниками. Журналісти зазначають, що йому “пощастило, адже більшість звільнених злочинців потрапляють одразу до піхоти тієї бригади, до якої вони приєднуються”.
“Це одна з найнебезпечніших робіт на полі бою, коли солдатам наказують штурмувати ворожі позиції або ставлять їх на передній край оборонних ліній. Однак у 129-й бригаді ув’язнені, які мають потенціал, також мають можливість здобути інші навички, наприклад, як керувати ударними та розвідувальними безпілотниками”, – йдеться у матеріалі.
Так сталося і у випадку 33-річного Євгена, який теж пішов на війну з вʼязниці. Він почав вчитися керувати безпілотниками:
“Я допомагаю Україні, і це мій обов’язок. Я міг би просто сидіти без діла у в’язниці, але тут я можу бути більш корисним”.
Підрозділом ув’язнених у цій бригаді командує не вʼязень, а бізнесмен і колишній баскетболіст, який воює від початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну. 55-річний Анатолій каже, що приплив злочинців є довгоочікуваним ресурсом для зменшення тиску на фронті.
“Ці хлопці зараз дають таким, як ми – ну, не нам, бо ми невтомні, а іншим солдатам, наприклад, стрільцям, можливість відпочити, перевести дух і змінити обстановку”, – пояснив він.
За його словами, багато ув’язнених хочуть приєднатися до його команди, і він прогнозує, що до кінця лютого у нього буде достатньо людей, щоб сформувати батальйон з 500 чоловік. Анатолій розповів, що його бійці були одними з тих, хто брав участь в операції Сил оборони в Курській області з початку серпня. За цей час він втратив 17 солдатів, ще 30 отримали поранення.
Командир високо оцінив героїзм своїх бійців, незважаючи на те, що вони мали судимості. Особливо Анатолій виділив одного 19-річного хлопця. Він виховувався в дитячому будинку, мав проблеми з законом і опинився у в’язниці.
Зазначається, що заяву на звільнення для подальшого захисту України на фронті може подати не кожен український увʼязнений. Такого права немає в засуджених за найтяжчі злочини – зокрема, вбивство двох або більше осіб, сексуальні злочини і державну зраду.
Усі добровольці також мають пройти медичний огляд і отримати дозвіл суду на звільнення. Ті, хто такий дозвіл отримав, підписують контракт, погоджуючись воювати без вихідних протягом року і служити до кінця війни. Після вони одразу ж отримають право на умовно-дострокове звільнення.
Увʼязнені на війні
Станом на липень 2024 року повідомлялося про те, що на захист України стали вже біля 4 тисячі вʼязнів. Такі дані тоді навів секретар комітету ВРУ з питань національної безпеки, оборони і розвідки Роман Костенко.
The Telegraph писало, що деякі вʼязні ставали до лав ЗСУ не заради амністії. Видання розповіло про чоловіка на імʼя Олександр, що відбував покарання за пограбування – він втратив багатьох членів родини в Маріуполі, який розбомбили росіяни. Чоловік каже, що пішов на фронт з двох причин: хоче помститися росіянам, які вбили кількох членів його родини, а також після майже половини свого життя за ґратами – змінити свій шлях.
Свою історію розповів і 46-річний військовий на позивний “Змій”, який має судимості та провів кілька років у тюрмі. Чоловік зазначив, що хотів мобілізуватися ще з часів АТО, а коли президент підписав указ, то пішов оформлювати документи до війська одним з перших.
