Командир 108-го батальйону «Вовки Да Вінчі» Сергій Філімонов заявив, що бусифікація – це хибний шлях, примусом проблему нестачі людей на фронті не вирішити. На його думку, тільки мотивація є «головним рецептом успіху» для мобілізації. На його думку, замість того, щоб змушувати людей служити, варто створити умови, де кожен зможе реалізувати свої сильні сторони.
-Спроба закривати кадрову нестачу примусом лише погіршить ситуацію. Молодь сама захоче взяти сучасну зброю і долучитися до підрозділів з авторитетними командирами. Армія має створити підхід, в якому будуть враховуватись переваги кожного бійця.
В 2014-му мені було 19 років. Тоді, без бойового досвіду, я з друзями-однолітками долучився до лав новоствореного підрозділу “Азов”, і після 10 днів підготовки ми звільнили Маріуполь. Велика кількість найбільш боєздатних підрозділів зараз перебуває під керівництвом молодих добровольців, які в 2014-му пішли на війну без військової освіти. Це вказує на головний рецепт успіху – мотивацію.
Звичайно, найбільш мотивовані вже перебувають у війську, а левова частка загинула або отримала важкі поранення. Біля військкомату не стоять черги, як у 2014 і 2022. Внаслідок об’єднання 1-ої окремої штурмової бригади і роти “Гонор” у квітні 2022 року був створений батальйон “Вовки Да Вінчі”. На той час рота “Гонор” налічувала 120 людей, 100 з яких були молодші за 28 років.
Зараз переважна більшість поповнення ЗСУ йде через бусіки ТЦК, а не рекрут-центри. І загалом я казав про це в багатьох інтерв’ю: навіть із моєю мотивацією, якби я потрапив у більшість підрозділів, які я бачу на фронті, я б відмовився виконувати задачі з таким підходом.
ЗСУ має свої переваги: грошове забезпечення (3–5 тисяч доларів), можливість поїхати за кордон під час відпустки, соціальні гарантії у випадку поранення або смерті, суспільна повага та можливість кар’єрного зросту.
Але недоліки з несправедливим розподілом озброєння і техніки, неефективним використанням спеціалістів, низьким рівнем підготовки, некваліфікованим командуванням, низьким забезпеченням та, як наслідок, примусовою мобілізацією – все це знищує мотивацію. Тому зараз більшість молодих бійців обирає службу в спецпідрозділах, де ситуація з цими проблемами більш-менш вирішена.
Молодь краще розуміється на технічних засобах, їй легше опанувати будь-який вид озброєння, і загалом хлопці мають кращу фізичну підготовку.
Сучасна війна – це битва технологій, і ми готові її виграти, якщо отримаємо відповідні ресурси та підтримку.
Неможливо уявити ефективну бойову роботу без дронів, РЕБів, засобів РЕРу, НРК. Техніка й озброєння, яку дають партнери, для багатьох – мрія з голлівудських фільмів. Я впевнений, що киянин або львів’янин, який щойно закінчив університет чи школу, за жодну ціну не захоче в синьому бронежилеті з каскою-каструлею, калашом і 4 магазинами сідати в радянську БМП-1 їхати в посадку. А на “Бредлі” в цей час поїде бусифікований 50-річний мужик.
Кожному треба запропонувати умови, в яких людина зможе розкрити свої сильні сторони і працювати на перемогу. Не потрібно мікроскопом забивати цвяхи.
Мотивація є головним рецептом успіху. Замість того, щоб змушувати людей служити, варто створити умови, де кожен зможе реалізувати свої сильні сторони. Для того, щоб це забезпечити, треба:
- Створити прозору систему рекрутингу – людина має розуміти, що потрапить саме в той підрозділ і на ту посаду, куди хоче.
- Забезпечити справедливий розподіл техніки й озброєння. Сучасне обладнання має потрапляти в руки людей, які здатні його опанувати та розуміються на бойовому застосуванні.
- Підвищити кваліфікацію командирів. Солдат має бути впевнений у тому, кому довіряє своє життя.
- Змінити підхід до підготовки. Новобранець має проходити базову військову підготовку і злагодження в тому підрозділі, де буде проходити службу.
- Переглянути базове забезпечення солдата – державне забезпечення не покриває мінімальну потребу бійця.
- Створювати нові бригади тільки на базі досвідчених і ефективних підрозділів.
- Запустити інформаційну кампанію, в якій будуть вказані всі переваги служби в армії і результати реформи.
