Сьогодні, 16 січня, в український прокат виходить фільм “Смерть Путіна” польського режисера Патріка Веґи, яку він задумав насамперед для Заходу, щоб пояснити там психологію диктатора. Соціолог за освітою, Патрік говорить, що з перших днів війни розумів, що вона надовго і що потрібна Путіну для об’єднання росіян. В інтерв’ю Суспільному він розповів, як шукав інформацію про кремлівського лідера, чому вважає Путіна боягузом, думає, що той погано закінчить, та чому цифровий клон зіграв його краще за реального актора.
Де ви брали інформацію для зображення нібито реальних подій з життя Путіна?
Якби я робив фільм про політиків зі США, ситуація була б простішою, бо у тебе є безліч матеріалів у бібліотеках, в інтернеті тощо. У випадку Росії десятиліттями маємо справу з залізною завісою, з пропагандою, яка не лише не надає всієї інформації, а спотворює істинну ситуацію.
Я розумів, що якщо хочу зробити фільм достовірним, маю зібрати навколо себе армію експертів практично в усіх галузях. Я співпрацював серед іншого із заступником директора розвідки НАТО, з генералами, які командували військовими кампаніями в Азії, з фахівцями з ядерного арсеналу, а також з Моссадом.
Ми робили все, аби побудувати кожну сцену максимально реалістично. Стикалися з проблемами майже в кожній деталі. Все треба було відтворювати, шукати. Наприклад, як виглядав салон військового літака, який убив Дудаєва під час війни в Чечні. Ніде немає такого матеріалу. Треба було вирішити багато технічних питань. Наприклад, чи міг Путін через своїх тренерів з дзюдо з Ізраїлю отримати супутникові технології для відстеження нападу Басаєва на Дагестан.
Звичайно, я говорив з фахівцями з життя Путіна, з біографами. Безцінною зокрема є книга польської авторки Христини Курча-Предліч “Вова. Володя, Володимир”. Вона провела 30 років в Росії, документуючи історію Путіна. Авторка дійшла висновку, що він — боягуз, панічно боїться смерті. Погані люди, навіть якщо вони вкрай зіпсовані, усвідомлюють, що наприкінці життя їм доведеться заплатити за все, що вони роблять. Я теж переконаний, що він боягуз. Якщо чоловік сильний, йому не потрібно щодня будувати собі імідж в інфопросторі: “Подивіться, який я мачо”. Тож я у фільмі показую його розхитаним боягузом. Бо хочу, щоб люди перестали його боятися.
Що далі ми від чогось, то більше цього боїмося. Ви перебуваєте в стані війни, тому в контексті. Я також людина, яка пам’ятає комунізм: мені 48 років, і я пам’ятаю часи, коли стояв з мамою 5 годин у м’ясній крамниці, не знаючи, чи ми зможемо купити шматок шинки абощо. Тож у мене з’явилася віра, що я можу показати людям правду про Путіна, що зможу перекласти цю культуру Сходу мовою Заходу. Створити фільм про Путіна не для росіян, а для решти світу, щоб вони зрозуміли, чим керується ця людина. Фактично отримати інструкцію до його мозку.
Світ пов’язаний страхом перед РФ. Наприклад, наші дистриб’ютори з Бразилії та Індії сказали, що їхні країни хочуть створити нову валюту з Росією, щоб знищити долар США. Путін руками Пригожина допоміг прийти до влади диктаторам в Африці. Америка пам’ятає часи Холодної війни й наратив, пов’язаний з ядерним арсеналом. Європа думає про конфлікт РФ проти НАТО.
Люди тонуть у страху, думають, чи не почнеться якоїсь миті війна в їхній країні? Що станеться з економікою, з енергетикою, з різними сферами життя? Ці страхи перетворюються на страх щодо найфундаментальніших речей в житті кожного: про свою сім’ю, дім, дітей, майбутнє, роботу.
Я хотів би, аби люди через цей фільм відчули більше спокою. Щоб зрозуміли за якими правилами грає Путін. Тоді зможемо приборкати цей страх. Такою була моя ідея.
Як ви моделювали смерть Путіна?
Його смерть — це моя проєкція. Кілька місяців тому у книгарні я зауважив, що найтовстіші книги — це біографії Гітлера і Сталіна. Люди люблять читати історії про монстрів, вони зачаровані тим, як окремі люди захоплюють владу над націями.
За освітою я соціолог, тому інтуїція підказувала мені, що Путін визначатиме дискурс війни у світі в найближчі роки. По-перше, для мене було очевидно, що війна почалася ще у 2014 році. По-друге, я почав слідкувати за інформацією про попередні дії Росії — наприклад, у чеченських війнах, де спершу міста бомбардували протягом 3 років, потім була партизанська війна протягом 8 років. І коли почув від політологів прогнози, що війна в Україні закінчиться за три місяці, мені це здалося абсурдом. Адже Росія, на жаль, готова до тривалих війн.
А ще мені очевидно, що Путін не молодий. Він не пив горілку, не курив цигарок, займався спортом, але у нього залишилося не так багато часу. Він має гігантську проблему з власним его. А оскільки це тоталітарна система, йому потрібен зовнішній ворог. Тому що в Росії навіть немає цілісної ідеології — це комбінація кількох викривлених ідеологій, які разом становлять певний гібрид.
Путін пам’ятає розпад Радянського Союзу. Чотири країни, серед яких і Україна, проголосили незалежність і СРСР розпався. Це ще одна причина, чому Путін вбиває своїх громадян: журналістів, опозиціонерів, людей зі спецслужб, з бізнесу — так він посилає сигнал суспільству: “Ви повинні триматися разом. Будь-кого, хто виступає проти мене, буде усунено”.
Я не вірю в позитивну розв’язку, навіть якщо майбутній президент США Дональд Трамп змусить Путіна припинити війну. Тому що йому потрібен цей зовнішній ворог. Навіть якщо Україні вдасться домовитися про хороші мирні умови, Путін використає подальший час, щоб відновити військову промисловість, і через деякий час нападе на інші країни.
Тому я не бачу іншого щасливого кінця, окрім його смерті. Думаю, його кінець буде жахливим для нього.
Під час зйомок сатиричного трилеру “Смерть Путіна” польського режисера Патрика Веґи (на фото ліворуч). IMDb/Original title: Putin
А російське суспільство без Путіна зміниться?
Свідомість росіян деформована. Коли в моїй країні вчать абетку, то “А” — це Алла, “Б” — Беата і так далі. У Росії “Т” — це танк, “Г” — це гвинтівка. З дитинства прищеплюється наратив війни.
Я запитував у росіян їхню думку. Наприклад, в однієї архітекторки. Питав, невже не маєте доступу до Google, Facebook, не розумієте, що таке правда? Вона намагалась мені пояснити, чому так. Розповідала, як з вікна квартири в Москві бачить дитячий садок, куди ходять її діти, проте проводить дві години в заторах, щоб дістатися туди чи назад. І коли повертається, взагалі не хоче бути залученою ні в що політичне. Відчуває, що вона ні на що не може вплинути.
Менталітет росіян не зміниться, але той, хто прийде після Путіна, спробує врегулювати відносини із Заходом, і наступне правління не буде таким радикальним.
В Україні назву фільму переклали не “Путін”, а “Смерть Путіна”. Як ви оцінюєте таку інтерпретацію?
Загалом цей фільм, як я вже казав, зачіпає людей по всьому світу з різних причин. Тому для мене було очевидно, що це не той випадок, коли в усіх країнах можна використовувати один вид комунікації, одну PR-кампанію.
Ми робили тестові покази для аудиторій різних країн, створили 100-сторінкове опитування. Що далі від України, від Росії, від війни, то люди менше розуміли зміст фільму. Отже, після тестових показів ми створили версії фільму для різних країн. Він не став коротшим або довшим для кожної країни, однак, наприклад, для азійського ринку по-іншому змонтований, сконструйований ніж для США. В Азії історія починається з війни в Україні. У США війна показується пізніше.
На локальних ринках знають специфіку людей, їхню ментальність, культуру. В цьому плані я покладався на дистриб’юторів.
Розкажіть про технологію штучного інтелекту, яку ви використовували у фільмі.
Фільм — це історія в реальному часі, де показана війна в Україні. Зокрема, я працював з українськими операторами, які знімали бомбардування міст, і ці кадри увійшли до фільму.
Люди щодня бачать Путіна в медіа. Знають, як він виглядає. Тому навіть найкращий актор із чудовим гримом не дасть можливості отримати те відчуття, ніби ви перебуваєте з цим тигром в клітці. У фільмі його можна бачити в найінтимніших, компрометувальних ситуаціях.
Тому я був переконаний, що на екрані має бути справжній Путін, а не актор. Ми два роки шукали технологію. Намагалися використовувати діпфейк, але ця техніка не могла впоратися із завданням, бо вона не розуміє людських емоцій. Легко зробити хвилинне відео на мобільному телефоні, де на анфас Трампа приклеєно посмішку. Проте коли у вас є персонаж у 2-годинному відео, який має мінливі емоції, складні рухи, діалоги, то ШІ не може з цим впоратися.
Тож, зрештою, ми створили власну технологію ExisAI, яка дозволила перенести Путіна на екран. Це спрацювало.
Кадр із сатиричного трилеру “Смерть Путіна” польського режисера Патрика Веґи. IMDb/Original title: Putin
Ви казали, що російські служби намагалися викрасти фільм. Коли і як вони це робили?
Перед виборами в Росії, ще до того, як ми випустили перший трейлер, росіяни отримали мобільні телефони людей з моєї команди й почали писати СМС, представляючись політиками зі США чи депутатами з України. Вони зокрема використовували справжні імена чиновників. Наприклад, писали: “Доброго ранку, я помічник такого, це конгресмен з Південної Дакоти. Мій керівник чув, що ви працювали над фільмом про Путіна. Він хотів би заплатити $100,000 за скрінер цього фільму, просто придбати копію для приватної колекції. Ніхто його більше не побачить, крім нього”.
Вони писали різним людям, використовуючи різні легенди, але зробили помилку. Моєму костюмеру вони написали, представляючись найбільшою дистриб’юторською компанією з України. Вони не знали, що я вже підписав контракт із цією компанією. Я почав вдавати цього костюмера і домовлятися з ними про ціну. Домовився про $150 000 і я сказав, аби вони зробили перший переказ, щоб підтвердити автентичність. Вони не хотіли, я їх три тижні вмовляв, і вони відповіли: “Гаразд, надішліть реквізити рахунку”. Я надіслав їм номер Агентства внутрішньої безпеки та порадив написати в заголовку “Спроба підкупу з боку російської розвідки”. Вони до кінця прикидалися українцями, а через пів години написали: “Ви зруйнували нашу дружбу”.
Загалом це все виглядало трагікомічно. Вони переписувалися тільки між 9:00 і 17:00 за московським часом, а потім завжди казали, мовляв, повернімося до розмови завтра вранці. У вихідні теж не писали. Було зрозуміло, що якийсь чиновник узгоджував кожне повідомлення з начальством.
Чи плануєте ви приїхати в Україну, щоб обговорити фільм з українськими глядачами?
Так, сподіваюся організувати таку поїздку. Це мій перший англомовний міжнародний фільм, команда розповідає про нього у 64 країнах. Ми в процесі організації всіх зустрічей. Шкода, що в мене нема клона, не можу розмножитися.
Нагадаємо, раніше ІншеТВ повідомляло: “Смерть путіна”. Вийшов український трейлер сатиричного трилеру з дипфейком диктатора (ВІДЕО)
