Начальник Управління державної охорони України Олексій Морозов заявив, що наразі немає інформації про підготовку замаху на вбивство президента Володимира Зеленського. Щоб гарантувати його безпеку, застосовують цілу систему заходів.
Про це Морозов розповів в інтерв’ю «Укрінформу».
Посаду начальника Управління Державної охорони України Олексій Морозов займає з 21 червня 2024 року. Він отримав великий «спадок» викликів, які накопичилися в УДО: це і необхідність модернізуватися, і налагоджувати міжнародну співпрацю, і покращувати матеріально-технічну базу Управління.
Олексій Морозов професійний військовий. У 1998 році закінчив розвідувальний факультет Київського інституту Сухопутних військ. У 2006 році – Об’єднаний інститут воєнної розвідки при Національній академії оборони України. У період 1991-2010 роки проходив військову службу на посадах рядового, сержантського та офіцерського складу в Збройних Силах України та у Головному управлінні розвідки МО України. Під час проходження служби брав участь у миротворчій місії ООН в Сьєрра-Леоне та в міжнародній миротворчій місії у Косово (KFOR). У зв’язку з повномасштабною агресією Росії на початку березня 2022 року добровільно мобілізувався до ГУР МО України. З 1 листопада 2022 року проходив військову службу в Службі безпеки Президента України.
– Коли ви були призначені на посаду очільника УДО, Президент заявив, що Управління потребує модернізації структури та нових підходів до роботи з особовим складом – «без радянщини». Що це означає?
– Перед призначенням у мене була співбесіда з Президентом, як і у всіх кандидатів, і, в принципі, про «радянщину» казав йому я. Цей термін кожен сприймає по-своєму. Для мене «радянщина» – це зневажливе ставлення до підлеглих.
Командира роблять підлеглі. Якщо підлеглі поважають командира, то вони, зрозуміло, створюють йому умови для нормального кар’єрного зростання. Якщо ж командира не поважають, то як би він не наводив дисципліну, нічого не вийде.
У мене був час для того, щоб зрозуміти, що відбувається в Управлінні взагалі.
Я почав свою військову службу 1991 року як солдат строкової служби, відслужив два роки до демобілізації. За цей час зміг прослужити рік на Далекому Сході, певний час в Одеському військовому окрузі, точніше під Одесою і близько року я проходив службу у Феодосії, у 10-й окремій Старокримській бригаді спеціального призначення. Я тривалий час провів у солдатській шинелі.
– І ви бачили «совок» як солдат…
– Як солдат і як курсант. Хоча треба віддати належне, і у бригаді, і у Київському інституті сухопутних військ були дуже толкові офіцери, в тому числі з досвідом афганської війни, служби у підрозділах військової та спеціальної розвідок. Був дуже хороший викладацький склад. Я не можу скаржитися на їхнє погане ставлення до курсантів. Але, тим не менше, певні нюанси мали місце. Це відчувалося і в чині солдата, і курсанта, і потім в офіцерському званні. Мене це виводило з себе, тому що не може бути зверхнього ставлення до підлеглих з боку керівників.
До речі, в Косово, на Балканах, я проходив службу в штабі міжнародної миротворчої місії, до якої входили представники 33 націй (до речі, Олексій Морозов добре володіє англійською та французькою мовами — ред.), бачив ставлення до військовослужбовців з боку французьких, американських, італійських генералів. Ці люди були дійсно наділені владою – керували 16-тисячним контингентом, але вони зовсім по іншому себе вели – з повагою до підлеглих.
Є одна чудова книжка (дістає зі столу): «Статути Збройних Сил України». Тут прописано – обов’язки начальників, обов’язки підлеглих. І один з обов’язків начальників – це піклуватися про підлеглих і вникати в їхні потреби.
– Під час вашого представлення Глава держави наголосив, що основне завдання нового керівника УДО – забезпечити, щоб в установі працювали тільки патріотично налаштовані фахівці. З чим були пов’язані такі завдання від Президента? Поясніть, як це можна забезпечити?
– Ви мабуть знаєте, що відбувалось до мого призначення (навесні цього року Контррозвідка та слідчі Служби безпеки України зірвали плани ФСБ РФ із ліквідації Президента України Володимира Зеленського та інших представників вищого військово-політичного керівництва держави. Було затримано двох полковників УДО, які передавали секретну інформацію росіянам – ред.).
Тобто були люди, завербовані Федеральною службою безпеки, які готували замах на Президента. Це широко відома інформація. Зрозуміло, що такої ситуації не мало б виникнути в принципі. Для того, щоб це не повторилося у майбутньому, ми зараз підсилюємо контррозвідувальну складову, проводимо увесь особовий склад в обов’язковому порядку через поліграфологічне дослідження і спілкування з психологом.
Раніше цей напрямок був дещо занедбаним. Тобто, він існував як обов’язковий атрибут, але, на мою думку, здебільшого формально. Це, на жаль, призвело до фальсифікації результатів поліграфологічних досліджень окремих військовослужбовців, які проходили перевірку. У зв’язку з цим ми були змушені звернутися до колег із СБУ та прикордонної служби для проведення службового розслідування діяльності психологів.
– Щоб воно було незалежним, так?
– Так. Було проведено службове розслідування, зроблені певні висновки. Ми вивели психологічну службу в окремий Центр психологічного забезпечення. Зараз, до речі, у наших військовослужбовців є можливість звернутися за кваліфікованою психологічною допомогою до військових психологів.
– Серед завдань, які ставилися перед вами, було також створення власного навчального полігону. Чи є якісь зрушення в цьому питанні?
– Це питання честі, і воно досить болюче. Управління, як структура, існує з 1992 року. На певному етапі в УДО був власний полігон, але, наскільки мені відомо, його передали управлінню «А» СБУ. Відтоді наше військове формування не має власної бази для того, щоб займатися бойовою підготовкою. Ця історія триває десятиріччями, і ніхто до цього питання не повертався.
Ми користуємося на договірній основі полігонами Національної гвардії, МВС, орендуємо у приватних структур. Це не нормальна історія. Ми не можемо собі дозволити приїжджати на дві-три години, провести якісь заняття, а потім їхати.
Зараз ми намагаємося зрушити це питання з мертвої точки, але проблема в тому, що за 33 роки було втрачено дуже багато можливостей. Землю поблизу Києва знайти під полігон зараз майже неможливо. Це дійсно величезна проблема. Навіть ті землі, які нам готове передати Міністерство оборони України, у зв’язку з бойовими діями під столицею, не є придатними для подальшої роботи, тому що або не відповідають нормам, або там треба проводити розмінування і великий комплекс заходів.
Треба віддати належне нашим колегам з Міністерства оборони, вони надають нам активну допомогу, і Київській обласній адміністрації також. Я сподіваюся, що ми все ж таки вирішимо це питання.
– Чи є у ваших співробітників можливість удосконалювати свої навички закордоном?
– У нас є такі можливості, і я їх підтримую. Напрямок міжнародного співробітництва в Управлінні доводиться активно розвивати. Це обумовлено тим, що іноземні партнери, з якими ми почали налагоджувати контакти, здебільшого не обізнані про Управління державної охорони України. Це пов’язано насамперед із тим, що у світі існує дуже мало аналогів нашого підрозділу. Колеги не завжди розуміють, що ми — окремий орган державної влади, такий самий, як СБУ, МВС чи МО.
Навіть громадяни України іноді плутають УДО з ДСО — Державною службою охорони. Але ДСО була організацією Міністерства внутрішніх справ України, яка виконувала зовсім інші завдання і наразі повністю реорганізована.
Зараз ми намагаємося заповнити цей пробіл. Нещодавно провели захід спільно з Київською асоціацією військових аташе та Департаментом міжнародного співробітництва Міністерства оборони України. Вийшло досить вдало: у дружній атмосфері, без надмірного офіціозу. Також організували спільний із МЗС захід в Дипломатичній академії, де були присутні близько 100 дипломатів.
Ми презентували Управління, поспілкувались. А також представили дослідження незалежного експерта щодо нових викликів і загроз, з якими стикається наше Управління та інші органи у сфері національної безпеки.
Плануємо продовжувати такі заходи, адже саме завдяки роботі з іноземними партнерами ми маємо можливість організовувати навчання за кордоном.
Наші військовослужбовці вже їздили закордон, але ситуація була протилежна — вони ділилися досвідом, а не з ними. Наші військовослужбовці їздили до Республіки Молдова для того, щоб проводити заняття з тактичної медицини, і отримали схвальні відгуки. У Болгарії також проводили навчання з керування транспортними засобами.
У нас достатньо плідне співробітництво з чехами, але тут – завдяки раніше напрацьованому досвіду з однією з тактичних груп спеціальних сил. Наші люди проходили заняття зі стрільби, водолазної підготовки, водіння, ближнього бою. Загалом, підготовка там здійснюється за 9 чи 10 напрямками.
– Як змінилася робота УДО під час війни? Всі дуже хвилюються, коли бачать Президента біля лінії фронту. Яка специфіка роботи там? Розкажіть те, що можна.
– Скажу так, з’являються певні нюанси. Якщо ми кажемо навіть про Київ, то раніше не було необхідності шукати бомбосховище і думати, яким чином ми будемо діяти щодо особи, яка охороняється, в разі оголошення повітряної тривоги, загрози ракетного обстрілу. Зараз цей елемент присутній завжди, тобто при плануванні заходів, під час інструктажів на це звертається увага – як діяти в разі оголошення повітряної тривоги.
Стосовно роботи в місцях, наближених до лінії фронту, мова йде про маскування, зміну транспортних засобів. Там красиві та комфортні авто, які їздять по Києву, не застосовуються. Треба віддати належне Президентові — він не боїться їздити в такі місця.
До речі, багато військовослужбовців УДО мають бойовий досвід. На початку повномасштабного вторгнення певні наші підрозділи брали участь у боях за Київ. Центр безпеки повітряного простору працював дронами, вів розвідку; Управлінням було вжито заходів для посилення заходів безпеки в урядовому кварталі. Ці заходи діють донині.
– До слова, безпека урядового кварталу у Києві – це ваша зона відповідальності?
– На жаль, через обмеження в урядовому кварталі ми отримуємо дуже багато негативу. Ми забезпечили безпеку Президента і вищих посадових осіб держави шляхом запровадження певних обмежень доступу до режимної території людей та транспорту, здійснення контррозвідувальних заходів, відповідно до чинного законодавства, але багато кому не зрозуміло, що це робиться не тому, що комусь захотілося перекрити рух, а тому, що тут знаходяться урядові будівлі. Однак ми отримуємо дуже багато запитів від народних депутатів, пересічних громадян і від адвокатів, які представляють їхні інтереси. Прикро, коли власні амбіції ставлять вище національної безпеки.
– А ось сама поведінка Президента у гарячих точках ускладнює вам роботу чи у вас є якийсь компроміс?
– Звісно, чим вищі ризики, тим складніше нам працювати, тут без питань. Тобто це і виділення додаткових сил від нас, і знову ж таки питання маскування, питання захисту зв’язку.
– Зараз з’явилося багато дронів, багато нової небезпеки. Ви якось реагуєте?
– Це реально головний біль. Цей напрямок так швидко розвивається, що за ним складно встигати, але ми працюємо.
І тут ми підходимо до важливої проблеми, яка стоїть перед УДО – необхідності розвитку матеріальної бази. Це взагалі болісна тема і окремий сюжет.
Тому що в Управління обмежені можливості з точки зору фінансування. В Управлінні рівень грошового забезпечення просідає відносно інших силових структур. Важко набрати кращих за незначні кошти. Але нам це вдається.
Тим більше, що спадок нам дістався складний: Управлінню бракує достатньої кількості броньованих автомобілів для забезпечення роботи з іноземними делегаціями.
УДО з початку війни подбало про безпеку понад 600 іноземних делегацій різного рівня. На це виділяються ресурси: автомобілі, люди тощо. Військовослужбовці Управління, які працюють з іноземними делегаціями, зустрічають їх на кордоні або біля потяга і не можуть пересуватися з ними на авто економ класу. Це мають бути автівки саме представницького класу: не тільки нормально виглядати, а ще бути комфортними для гостей, які долають великі дистанції для візиту в Україну. А також для наших військовослужбовців, адже вони охороняють делегації із коротко- та довгоствольною зброєю, з автоматичними гвинтівками та іншим спеціальним оснащенням.
Пригадую, на початку війни, у нас в підрозділі була «Шкода Суперб». Повірте, в «броні», з гвинтівкою, а ще й в шоломі вилізти з цієї автівки неможливо.
Тут ще хочу підкреслити, що раніше задача із забезпечення транспортом осіб, що охороняються нами, була не на Управлінні. З квітня 2022 року її поклали на нас – було внесено відповідні зміни до законодавства. І тепер УДО відповідає за забезпечення транспортом осіб, що охороняються.
Довідково
14 квітня 2022 року було ухвалено Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб». Зокрема, до статті 13 додали абзац, який до повноважень Управління державної охорони України додає необхідність «організовувати та здійснювати транспортне обслуговування осіб, щодо яких здійснюється державна охорона, забезпечувати безпечну експлуатацію транспортних засобів, призначених для визначених цим Законом посадових осіб».
– З автомобілями проблеми є, а як в УДО зі зброєю?
– Зі зброєю у нас все нормально. Найближчим часом переведемо майже все Управління на натівські стандарти. А от щодо засобів захисту, тут поки є проблеми. Ми зараз над ними працюємо, щоб уніфікувати спорядження.
– У контексті охорони перших осіб, чи були останнім часом замахи на Президента України? Як їм запобігають?
– Ви знаєте, що замах на Президента готувався, ведеться розслідування цієї справи. Підозрювані перебувають у слідчому ізоляторі СБУ. Там проводяться певні процесуальні дії.
Зараз нам вдається запобігати таким історіям – наразі фактів про підготовку замахів немає. Наша робота якраз і полягає в тому, щоб запобігти загрозам. Державна охорона – це складна багаторівнева система заходів – від отримання інформації до здійснення фізичної охорони.
Крім того, ми плідно співпрацюємо зі Службою безпеки України, з Національною поліцією, з Міністерством внутрішніх справ. У нас відбувається активний обмін інформацією. Допомагають і іноземні партнери. Якщо в них є інформація про потенційні загрози для наших осіб, вони, звісно, нас інформують.
До речі, обмін інформацією – це один із основних напрямків міжнародної співпраці Управління.
– А ви проводите аналіз випадків, коли, наприклад, відбувається замах на іншого іноземного лідера? Наприклад, були замахи на Роберта Фіцо, Фуміо Кісіду…
– Ми розуміємо, що це необхідно робити: вивчати не лише подібні випадки, але й нові виклики та досвід іноземних колег. Ми проводимо окремі аналітичні дослідження, збираємо інформацію з відкритих джерел щодо замахів на посадових осіб у світі та звертаємося до наших партнерів.
Однак на даний момент ресурс для проведення повноцінної аналітичної роботи у нас недостатній. Для серйозної аналітики потрібні відповідні потужності. Попри це, ми активно працюємо над розвитком цього напрямку та створенням спеціалізованого підрозділу в управлінні.
– Ви можете підсумувати, які основні виклики стоять перед Управлінням сьогодні?
– Передусім, давайте почнемо із законодавства. Це перше питання, і воно стосується не тільки УДО. Ми зараз над цим плідно працюємо, подали пакет правок до закону «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб», подали певні правки до деяких постанов Кабінету Міністрів України. До Офісу Президента теж надіслали два проєкти указів, які стосуються військового обов’язку та військової служби. Також важливо врахувати вимоги європейського законодавства у цій сфері.
Друге, це матеріально-технічна база. У нас недостатньо броньованих автомобілів. Якщо ми говоримо про безпеку посадових осіб нашої держави та іноземних держав, то мусимо визнати, що нам часто просто-напросто немає, як їх нормально зустріти і в які автомобілі посадити. Але ми працюємо у цьому напрямку, і вже за минулий рік було проведено ряд закупівель. І це лише початок.
Ми провели закупівлю автомобілів, необхідних для роботи з іноземними делегаціями, відкрито, хоча могли б утаємничити цю закупівлю, але це було б неправильно. В результаті отримали море негативу на свою адресу, і не тільки з боку журналістів, а навіть з боку народних депутатів, які казали: вибачте, будь ласка, ви просите якесь підвищення грошового забезпечення для військовослужбовців і водночас купуєте «лакшері карс». Тобто, певні народні депутати думають, що ми просто катаємо урядовців… Але це ж не так!
По-перше, це різні статті кошторисів, а по-друге, ці «лакшері карс» мені, як приватній особі, взагалі не потрібні. Вони потрібні для ефективної діяльності Управління.
Решта викликів – похідні від цього. Наприклад, боротьба з дронами, радари для їх виявлення, РЕБ, – на усе це потрібні кошти.
Утім, нам вдається ефективно виконувати покладені на нас задачі, адже головне в Управлінні – це люди. Від їхнього професіоналізму й відданості залежить безпека перших осіб держави та іноземних гостей. Сьогодні вони працюють в умовах воєнного часу, що вимагає додаткових зусиль, і завдання моє як керівника Управління — створити усі належні умови для того, щоб вони ефективно виконували свої завдання.
А загалом, хоч викликів і багато, але ми серйозно налаштовані їх долати, якими б складними не були зовнішні обставини.
