Українському координаційному штабу з питань поводження з військовополоненими надійшли запити від росіян про понад 50 тис. зниклих безвісти військових. Про це повідомив керівник секретаріату штабу Богдан Охріменко в інтерв’ю “АрміяInform”.
-Є проєкт «Хочу найти». Ми зіткнулися з тим, що на нашу телефонну лінію для проєкту «Хочу жить» почали звертатися родичі безвісти зниклих російських солдатів: хотіли з’ясувати долю близької людини.
І ми виділили для цього спочатку телефонну лінію, а потім зрозуміли, що це окремий проєкт, і він досить масштабний. Сьогодні ми можемо констатувати, що кількість безвісти зниклих, стосовно яких ми отримали запити, — понад 50 000 росіян. І це тільки ті, які не бояться звертатися до нас.
Нещодавно на якомусь закритому засіданні в держдумі російською політикинею були оприлюднені цифри — 48 000 безвісти зниклих росіян. І той, хто проводив це слухання, сказав, щоб нікому більше не надавали таку інформацію.
За нашими підрахунками, у росіян загалом понад 100 000 безвісти зниклих, і це не враховуючи тих, про кого ми вже знаємо, що вони загинули. Дуже багато безвісти зниклих росіян розкидані по нашим полям, їхні рештки розносять собаки. Їхня ідентифікація для рф є нецікавою.
Завдяки проєкту «Хочу найти» тепер можна в цифрах показати світовій спільноті, як саме організована робота в рф із громадянами своєї країни, що вони не зацікавлені в тому, аби визнавати їх загиблими, щоб виплачувати відповідну грошову підтримку для свого населення. Їм вигідно вважати військових безвісти зниклими. Командири продовжують за них отримувати грошове забезпечення. Родині нічого не надходить.
І третій проєкт «Хочу к своим». Багато хто висловив щодо нього певні побоювання, що, мовляв, він обмежує так чи інакше права громадян України. Але наголошу одразу: цей проєкт був розроблений спільно з уповноваженим Верховної Ради з прав людини. Ми передусім, формуючи основні підходи цього проєкту, радилися з омбудсменом, де ми повинні були дотримуватися як норм міжнародного законодавства, так і внутрішнього.
Цей проєкт має на меті, по-перше, виявлення колаборантів, які співпрацюють з ворогом. Цих громадян виявляють, притягують до відповідальності. І постає питання, що з ними робити далі? Для держави такі громадяни не потрібні, тому що це зрадники. Смертної кари в нас немає, ми цивілізована країна. Якщо вони так хотіли приходу «русского міра», ми поставили питання: так, може, ви тоді поїдете до росії? І ми запропонували російській стороні: якщо ви кажете, що ви своїх не кидаєте, то давайте ми вам таких громадян і передамо.
Друга мета — припинити діяльність цих колаборантів. Ми даємо можливість піти на, якщо так можна сказати, на угоду із совістю. Припинити цю діяльність, щоб не завдавати більше шкоди. Отже, правоохоронні органи будуть більш поблажливими до таких громадян.
Ну і третій момент — якщо інші наші громадяни, які є відповідальними, і бачать, що хтось чинить злочин, то можуть повідомити про нього. Відповідно, уся ця інформація надсилається Службі безпеки, правоохоронним органам. Тобто людина не звертається напряму до нас у Коордштаб, вона йде до правоохоронного органу. Там здійснюють відповідні заходи, затримують колаборантів, якщо все підтверджується.
Багато громадян припинило вже співпрацю з ворогом, давши інформацію про те, що на них виходили, змушували надавати якусь розвідінформацію чи, наприклад, підкладати вибухові пристрої. І люди, які розуміли наслідки своєї протиправної діяльності, зверталися на цей проєкт і припиняли співпрацю з ворогом, отримували супровід від Служби безпеки, від правоохоронних органів. У такий спосіб ми ідентифікували співробітників ФСБ чи спецструктур нашого ворога.
З тих, хто засуджений сьогодні, у нас вже є випадок його передачі. Він поки що перший. Ми запропонували російській стороні, і там погодились забрати зазначену людину. Ми її передали. Натомість російська сторона відпустила нашого цивільного громадянина. Він уже на території нашої держави. Йому надають відповідну медичну допомогу і реабілітацію.
«Даємо можливість відвідувати найманців послам з тих країн, з яких вони долучилися до армії рф»
— Нині в Україні активно триває цифровізація багатьох процесів. Що в цьому аспекті зроблено в Координаційному штабі? Наскільки ви перейшли «в цифру» і чи дійсно це полегшує робочі процеси?
— У травні 2022-го після певних успішних спецоперацій Головного управління розвідки вище військово-політичне керівництво держави ухвалило рішення передати головування в Координаційному штабі від Віцепрем’єр-міністра, на той час Ірини Верещук, начальнику ГУР МОУ Кирилу Буданову.
Перше, що ми хотіли зробити, це налагодити комунікацію з родинами. І перші обліки велися в Excel-таблицях. Ми зрозуміли, що без певного програмного якісного забезпечення, без певної цифровізації цього процесу ми не зможемо ані обробляти, ані використовувати отримані матеріали.
Тому Кирило Буданов поставив завдання щодо створення цифрового продукту, який мав би можливість вести облік, робити аналітику, порівнювати інформацію, зберігати відео, фотоматеріали.
За договором, який уклало Головне управління розвідки, IT-компанія розробила для нас Інформаційну систему. А потім через постанову Кабінету Міністрів її визнали державною. Вона наповнюється різними ресурсами, як-от: реєстр Національного інформаційного бюро, реєстр осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, реєстри Міністерства юстиції, обліки Об’єднаного Центру при СБУ і багато інших.
Окремим питанням є облік військовополонених ворогів, яких утримує Україна. Сьогодні відкриті табори, відповідно до Женевських конвенцій і міжнародного гуманітарного права. До цих таборів допускаються всі міжнародні організації, такі як Моніторингова місія при ООН, Міжнародний Комітет Червоного Хреста.
І Україна в цьому контексті дуже відкрита для своїх союзників, для всього цивілізованого світу. Ми даємо можливість відвідувати найманців послам тих країн, з яких вони долучилися до армії російської федерації.
Нагадаємо, в українському Реєстрі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, — понад 59 000 записів. Серед них 1769 — це діти, віком до 18 років. Майже 8 000 осіб вже розшукані, їхнє місце перебування відоме.