Нещодавно суд в Одесі як покарання призначив винному в шахрайстві прочитати книжки, зокрема “Інтернат” Сергія Жадана та ще кілька класичних творів української та світової літератури. Книжки, на думку судді, можуть прищепити “любов до чеснот”, допомагають пізнати себе та відволікають від поганих думок.
Хоча цей вирок і вразив багатьох українців, частина яких у соцмережах написали своє критичне ставлення до таких дій суддів, проте це вже більше схоже на сталу практику.
Адже за останні кілька років насправді вже було багато випадків, коли українські суди зобов’язують засуджених окрім основного покарання прочитати книжки. Щоразу ці книжки різні, і за різні злочини, пише ВВС.
Ось найпоказовіші випадки, коли і навіщо судді намагалися перевиховати засуджених шедеврами української та світової класики.
Жадан і Сковорода
“Жорстко”, – прокоментував рішення Малиновського районного суду письменник Сергій Жадан щодо свого роману, який у 2017 році увійшов до короткого списку Книги року ВВС й розповідає про війну Росії проти України на Донбасі в 2014 році.
Суд встановив, що власник інтернет-магазину з продажу гелевих кульок дістав замовлення на 25 600 гривень, але товар не надіслав. Згодом чоловіка мобілізували, йдеться у вироку від 20 грудня, який оприлюднили у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Військовий сказав, що його сім’я виїхала за кордон і ті гроші пішли на потреби рідних, він винуватий і віддасть гроші до кінця березня.
За таких умов чоловіка покарали не суворо.
Він отримав рік пробаційного нагляду (це майже як умовний термін) та зобов’язання (“що фактично є примусом”) прочитати роман Жадана, “Грубий зошит” Аготи Крістоф та “Розмову п’яти подорожніх про істинне щастя в житті” Григорія Сковороди.
Суддя аргументував вибір кожної книжки.
Наприклад, розповідаючи про “Грубий зошит”, суддя зазначив, що “ця книга здатна розсіяти багато поганих думок, а насправді упереджень, про безнадійне становище або відчай за власне життя, оскільки завжди в історії є приклади набагато гірших подій, оглядаючи які, більш тверезо дивишся на сьогодення”.
“На думку суду, обвинувачений здатний осягнути вказану літературу, здатний критично оцінити наслідки свого проступку і зробити для себе правильні висновки. Суд у даному випадку лише показує напрямок правильних думок”.
“Кайдашева сім’я” за сварку зі зломом
Яскрава історія сталася в селі на Рівненщині, де брат вкрав у сестри садовий інвентар. Про це йдеться у вироку Гощанського районного суду від 28 березня 2024 року.
Чоловік виніс “ножівки по дереву і металу, ломи, пласкогубці, цвяхи, саморізи, газовий і розвідний ключі, зубрила, сокири, кусачки та плетений кошик” – усього майна на більш ніж 6 тисяч гривень.
Він запевняв, що забрав тільки своє майно.
Але його сестра запевняла, що він зайшов у дім, вирвавши двері.
Виявилося, що їхня мати все майно залишила у спадок доньці, в тому числі будинок, а сину не залишила нічого.
На суді жінка розповіла, що за день до інциденту брат приходив і казав, що хоче забрати свої речі, віз та інструменти. Вона викликала поліцію і він поїхав, але залишив записку з погрозами. Жінка каже, що після того, як її чоловіка мобілізували до ЗСУ, брат почав зривати замки і викидати речі з дому, а також погрожував.
Чоловік каже, що купив речі сам, але на засіданні довести це не зміг.
Суд визнав чоловіка винним і призначив п’ять років позбавлення волі умовно з іспитовим терміном в один рік, його також зобов’язали прочитати кілька розділів про спадкове право з Цивільного кодексу України і легендарну “Кайдашеву сім’ю” Івана Нечуя-Левицького.
Ця книжка якнайкраще показує, як родина може пересваритись через спадок, майно та землю. За її мотивами знятий серіал, який у 2021 році став одним з найпопулярніших в Україні
Як пояснив у сюжеті “Суспільного” суддя Гощанського районного суду Петро Тишкун – історія з братом і сестрою нагадала йому сюжет “Кайдашевої сім’ї”. Він вперше ухвалив подібне рішення.
Як він пояснив, суд може зобов’язати щось робити чи не робити, але що саме це може бути – закон не конкретизує.
Тому суддя Тишкун вирішив, що це буде прочитання “Кайдашевої сім’ї” – за його словами, це його улюблена повість, і вона може “зробити людину трошки краще”.
І це не просто порада, якої можна не дотримуватися.
Через рік суддя особисто має перевірити, чи прочитав чоловік книжку.
“Якщо він не виконає обов’язки, покладені на нього судом, суд може не звільнити від покарання і, можливо, навіть відправити до відбування основного покарання – п’яти років позбавлення волі до місць позбавлення волі”, – пояснив Тишкун в коментарі ЗМІ.
Знайшли журналісти і самого чоловіка.
“Вона там все понабріхувала, – сказав він про свою сестру. – Я там все робив: купляв пилку, купляв воза, вікна пластикові повставляв, а вона жила в Гощі. Скажіть, хай вона читає, а не я. Я років чотири з нею не балакаю”.
Після рішення суду, виявили журналісти, у місцевій бібліотеці не залишилося жодного примірника “Кайдашевої сім’ї”.
“Кобзар” і “Тигролови” за антиукраїнські погляди
Щонайменше двічі за останні два роки суд зобов’язав читати книжки тих, хто поширював антиукраїнські наративи.
Один такий вирок виніс Приморський суд Одеси.
Суд з’ясував, що 14 лютого 2022 року місцевий житель написав в російській мережі Однокласники різні заклики до повалення державної влади.
Зокрема, він закликав Одесу “прокинутися”, називав її “Новоросією”, а владу в Україну – “нацистською владою наркоманів”. Він також додав, що Одеса чекає російського солдата та молиться за нього. Цікаво, що чоловік писав усе це будучи на роботі – в Одеському зоопарку.
Його судили в березні, під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Він запевнив, що розкаюється.
Його покарали на 5 років позбавлення волі з випробувальним терміном у 3 роки і зобов’язали прочитати три книжки.
Це роман про сталінські репресії “Тигролови” Івана Багряного, “Жовтий князь” Василя Барки і “Марія” Уласа Самчука – в обох творах йдеться про Голодомор в Україні.
Суд пояснив, що основною метою покарання за злочини проти держави “є виховання особи як частини цього суспільства”, і що надмірно суворе покарання “не бути мати наслідків, які би призвели до зменшення кількості злочинів з ідеологічних мотивів”.
Прочитання книжок, про які йдеться у вироку, вважає суд, “матиме необхідний виховний вплив і буде необхідним і достатнім для виправлення та запобігання новим злочинам і боку обвинуваченого”.
Інший вирок стосувався історії, яка сталася весною і літом цього року в селі Липова Долина в Сумській області, де пенсіонера визнали винним у виправдовуванні російської агресії.
Чоловік говорив сусідам, що росіяни вже скоро “визволять Сумщину від нацистів та націоналістів і він може увійти до керівництва району у складі окупаційних військ”.
Потім він запевняв, що “недолугі дії вищого керівництва нашої країни призвели до вбивств наших військових, так як вони неправомірно здійснюють опір російським військам”, а ще говорив, що російські солдати несуть не війну, а навпаки, намагаються звільнити людей від влади крадіїв та олігархів.
Була також розмова про те, що росіяни захищаються, тому що Україна хотіла вступити в НАТО і взагалі вона не здатна існувати без Росії.
При цьому, вказує у рішенні Липоводолинський районний суд, чоловік знав, що його співрозмовники мають проукраїнську позицію, але “формував у них антивладні та проросійські настрої”.
Чоловік щиро покаявся і заявив, що він “назло” казав сусідам і односельцям “неправдиві, необдумані речі”, тому що в нього з ними конфлікт, а сам він налаштований за Україну.
Він отримав випробувальний іспитовий термін у 3 роки, і “з метою формування більш стійких проукраїнських поглядів та переконань” його також зобов’язали прочитати “Кобзар” Тараса Шевченка.
“Енеїда” для неповнолітнього
“Енеїду” Івана Котляревського (перший літературний твір сучасною українською мовою) і “Кайдашеву сім’ю” Івана Нечуя-Левицького суд зобов’язав прочитати неповнолітнього, який вкрав телефон у матері свого друга.
Події сталися 13 січня 2023 року на Кіровоградщині. У селі якраз за графіком відключили світло і жінка лягла спати, йдеться в рішенні Компаніївського районного суду.
Вона просила сина закрити двері, але він не закрив, і поночі у будинок зайшов його друг. Переконавшись, що матір приятеля спить, він забрав із тумбочки в спальні її телефон.
Як йдеться у рішенні суду, в хлопця “раптово виник умисел” перекинути собі гроші з картки жінки. Він знав пін-код від телефона, тому що не раз приходив у гості до цієї сім’ї, і жінка кілька разів при ньому називала пін-код.
Так хлопець переслав собі майже 6000 гривень за сім транзакцій – спочатку 300, 940, 700, 44, 1000, ще раз 1000 гривень і на завершення 2000 гривень.
На ранок жінка виявила, що телефону немає та попросила сусідку їй подзвонити. На дзвінок відповіла зовсім інша жінка – вона сказала, що хлопець віддав їй сім-картку, а телефон залишив собі.
Через деякий час підліток повернув матері свого друга і гроші, і телефон – але там були видалені всі контакти та фото.
Так як вони вже з’ясували свої стосунки, жінка попросила суворо не карати підлітка.
У школі та родині про хлопця відгукувалися “в цілому позитивно”.
“Допомагає батькам по господарству, інколи спільно з ними працює на підробітках. Стосунки в сім’ї належні, батьки мають вплив на поведінку сина, проводять з ним виховні бесіди. Школяр активно займається спортом, відвідує різні спортивні секції”, – визначив суд.
У результаті за крадіжку в умовах воєнного стану суд призначив хлопцю 5 років позбавлення волі, але замінив покарання на один рік випробувального терміну.
За цей рік підліток має періодично з’являтися до органу пробації та виконувати заходи, передбачені програмою “Формування життєвих навичок”, в тому числі прочитати “Енеїду” Івана Котляревського та “Кайдашеву сім’ю”.
Марк Твен, Джек Лондон і Шевченко
Рішення із вироками про примусове читання книжок з’явилися в Україні не під час повномасштабного вторгнення.
Відомий вирок у 2021 році виніс суддя Олександр Гарський з Малиновського районного суду Одеси, де якраз нещодавно з’явилось рішення Жадана і Сковороду. В останньому рішенні щодо Жадана не вказане ім’я судді, але це також може бути Гарський.
Ухвали Гарського не раз приваблювали увагу ЗМІ, які називають його “філософом та інтелектуалом”. У рішеннях Гарський розлого і просто описує свої аргументи, розмірковує про минуле підсудних, їхніх батьків та виховання, що могло вплинути на вибір неправильного шляху в житті, а також цитує класику – наприкінці рішень навіть зазначений список використаної літератури.
Ось як Гарський вирішив справу двох крадіїв.
Чоловіки вкрали магнітоли з автомобілів на штрафмайданчику на початку 2021 року. Крадене сховали до своїх рюкзаків, а коли охорона їх помітила, втекли і покинули рюкзаки, де лежали в тому числі їхні паспорти.
Через деякий час один із них повернувся за своїм рюкзаком і поліцейські його затримали.
Чоловікам було 19 і 23 роки.
Старший з них виріс в інтернаті, він же підбурив на крадіжку молодшого.
За його словами, потрібні були гроші. Тоді він працював на будівництві в Одесі, де чоловіку платили 500 гривень в тиждень.
По закінченню тижня він звернувся до виконроба за коштами, а той заявив, що уже витратив їх на свої потреби – сплатив за своє житло.
Але працівнику потрібні були хоча б 75 гривень, щоб з Одеси дістатись до Білгорода-Дністровського, де якраз оформлювали документи на його будинок, гроші на який йому як сироті виділила районна рада.
Чоловіки покаялись та активно сприяли слідству, тому суд звільнив їх від трьох років в’язниці за умови випробувального терміну в рік.
Своє рішення у судовій залі аргументували тим, що “не вважають обвинувачених особами суспільно небезпечними, які здатні на системне вчинення правопорушень”.
І хоч обвинувачені є дорослими, написав суддя Гарський, за “своїм розвитком” вони фактично як діти, яким бракувало освіти та виховання, йдеться у рішенні.
Коли у суді їх запитали про обізнаність в літературі, “за допомогою якої людина стає освіченішою”, чоловіки відповіли, що не читають, а зі школи нічого не пам’ятають.
Тому суд призначив їм читати “Пригоди Тома Сойєра” Марка Твена, “Біле ікло” Джека Лондона і вірш Тараса Шевченка “Минають дні, минають ночі”.
Суддя Гарський аргументував вибір літератури, цитуючи, зокрема, уривки з книжки “Пригоди Тома Сойєра” про те, що “будь-який предмет, що дістався нам ціною благородної, чесної праці, здається нам солодшим і милішим” і що “робота є те, що ми зобов’язані робити…”.
Саме завдяки таким творам, вважає суддя, у людини формуються образи прекрасного. І якщо її позбавили цього прекрасного в дитинстві, потрібно компенсувати їй ці знання сьогодні.
