Найкоштовніший наш скарб – це люди. Люди, які стали на захист нас і нашої землі.
Із зрозумілих причин зараз ми не можемо назвати їх імена – тільки псевдо. Але разом з пресслужбою 123 бригади Тероборони ЗСУ будемо про них розповідати.
Військовослужбовець 188 батальйону 123 бригади ТрО ЗСУ на псевдо «Син» обороняв Херсонщину.
«Пліч-о-пліч стояли стіною і били рашистів: вчителі, пенсіонери, ріелтори, хірурги, бізнесмени, депутати, трактористи, поліцейські і їхні одвічні «клієнти» – всі гуртом захищали свій дім, захищали Україну!» Ми – 123 бригада ТрО!», – з гордістю згадує той період «Син».
Але бригаду перекинули на Донбас, а Схід – це зовсім інша справа, каже захисник.
«Херсонщина виховала з нас справжніх воїнів. Ми знали, що війна тут інша, і що буде надзвичайно важко, але не гадали, що настільки. До Донбасу неможливо підготуватися, це аксіома», – ділиться «Син».
Однак поряд завжди вірні побратими, яким довіряєш, як собі: чесний і безстрашний Андрій «Експерт», «Mask» (завжди попереду, мотиватор для багатьох), «Лисий» (Михайло, веселий і завзятий), «Морпіх» (серйозний і мужній вояк, Чоловік з великої літери).
Але найбільше «Син», розповідаючи про бої на Донбасі, говорить про «Морпіха».
«Позиції знаходилися в 4 кілометрах від зруйнованого рашистами села. Поки йшли, навкруг нас роїлися дрони, безстрашний провідник на псевдо «Йожик» не звертав на них уваги і заспокоював що це наші…
Ми на позиціях. Зариваємося. Поле, ріденькі кущики. Пильнуємо дорогу, по якій кацапи періодично заїжджали на мотоциклах і «пікапах».
До противника 600 метрів, і за волею Божою ми із «Морпіхом» змогли протриматися в наших земляних норах 9 днів. Навкруги – безліч підбитої ворожої техніки, якій наші дронщики і артилеристи не давали наблизитися до позицій піхоти. З палаючих бронемашин ОR-ки спішувалися і йшли навмання, це були сліпі штурми на самознищення. Вони заходили в лісосмугу, порощу чагарниками, і просто стріляли перед собою.
«Морпіх» – вже не молодий вояк, до 2022 воював на Донбасі і мав неабиякий досвід. Він вселяв в мене віру і спокій, він підтримував і надихав.
Серйозних штурмів окупантів було два. Спочатку, поки в них була техніка, росіяни наступали на БМП, спільними зусиллями їх спалили, а в мене був перший близький контакт з московитами. Все тривало не довго, наші дрони закінчили цей бій, а сусіди – хлопці з ДШВ – взяли декілька полонених.
Під час бою «Морпіх» зберігав спокій і розважливість, і, дивлячись на нього, я теж намагався вгамувати адреналін і думки про збереження життя. Він був справжнім солдатом.
Останній мій контакт із росіянами був за класикою: спочатку артпідготовка, висадка московитських зомбі, стрілецький бій, під час якого ти не в змозі заховатися від ворожого мінометного обстрілу. Вибух десь за спиною, падаю в окоп, сильна контузія, відстрілююся «по-сомалійськи», аби рашисти не підійшли ближче. «Морпіх» теж тримає оборону, я чую його автомат, він досвідчений, а значить буде все добре. Штурм ми відбили, позицію не залишили. В радіостанцію обіцяють ввечері змінити… Мене евакуювали, хоча до сучасного бронеавтомобіля довелося пройтися. Ми вшістьох на ношах через поле винесли пораненого в ногу хлопця, все відбувалося як в кіно, казковому кіно, оскільки нас якимось дивом не атакували рашистські FPV. Це було схоже на відеогру.
Вже у шпиталі я аналізував все, що пережив, але страху так і не відчув. Ми робимо одну велику справу – захищаємо батьківську землю, землю наших дітей, свої домівки, захищаємо рідних нам людей», – каже воїн.
За його словами, тоді його побратим «Морпіх» від «еваку» відмовився – він робив вигляд, що нічого не відбулося, хоча був оглушений, і мало що чув.
«Були ще штурми, які наші хлопці успішно гасили. З безліччю контузій «Морпіха» силоміць вдалося евакуювати, але, побувши в медичній частині нетривалий час, він знову вийшов на позиції, де ще довго з хлопцями тримав оборону, і не один рашистський окупант пожалкував, що прийшов на український Донбас», – згадує «Син».
Миколаївські тероборонівці: Chester (ФОТО)
Як пастор став капеланом: історія Євгена Мініна з Миколаєва
Миколаївські тероборонівці: «Вітер»
Миколаївські тероборонівці: «Кузя»
Миколаївські тероборонівці: «Сірко»
Миколаївські тероборонівці: “Іванич”
Миколаївські тероборонівці: «Карта»
Миколаївські тероборонівці: «Воробей» (ФОТО)
Миколаївські тероборонівці: «Машина»
Миколаївські тероборонівці: «FEN» (ВІДЕО)
Миколаївські тероборонівці: «Hunter»
Миколаївські тероборонівці: «Mihel»
Миколаївські тероборонівці: «Одін» (ФОТО, ВІДЕО)
Миколаївські тероборонівці: «Фіксік» (ФОТО)
Миколаївські тероборонівці: «Дід» (ВІДЕО)
Миколаївські тероборонівці: «Кузя»
Миколаївські тероборонівці: «Зая» (ФОТО)
Миколаївські тероборонівці: «Ганс»
Миколаївські тероборонівці: «Херсон»
Миколаївські тероборонівці: «Петрович»
Миколаївські тероборонівці: «Хоттабич» (ВІДЕО)
Миколаївські тероборонівці: «Сват» (ФОТО)
Миколаївські тероборонівці: «Ефіоп» (ФОТО)
Миколаївські тероборонівці: «Ізя» (ФОТО)
Миколаївські тероборонівці: в ОК «Південь» показали роботу мінометників на передньому краї (ФОТО)
Кішка на ім’я Мишка: вона теж серед миколаївських тероборонівців (ФОТО)
Миколаївські тероборонівці: «Філ» (ФОТО)
«Горить» своєю справою: чотирилапий миколаївський тероборонівець Бакс (ФОТО)
Миколаївські тероборонівці: «Погода» (ФОТО)
Миколаївські тероборонівці: «Гарік»
Миколаївські тероборонівці: «Кубрик» (ФОТО)
Як воює БпЛА: історії про результати від миколаївської 123-ї бригади ТрО ЗСУ
Миколаївські тероборонівці: «Грю» (ФОТО)
Миколаївські тероборонівці: подружжя Борисовських – разом по життю і на захисті країни (ФОТО)
Миколаївські тероборонівці: «Лукас»
Миколаївські тероборонівці: «Док»
Миколаївські тероборонівці: «Дід Мороз»
Миколаївські тероборонівці: «Козак» (ФОТО)
Миколаївські тероборонівці: «Іван»
Миколаївські тероборонівці: «Лис»
