У деокупованій Новопетрівці Миколаївської області місцеві жінки вирішили не чекати допомоги, а самостійно відбудовувати своє село. На грант у 495 тисяч гривень вони ремонтують бібліотеку, де базувалися російські окупанти, створюють пункт незламності та відновлюють криницю — єдине джерело води для населеного пункту.
Про наполегливість й любов до рідної землі жінок розповідається в сюжеті «Суспільне Миколаїв».
Під час окупації російськими військами Новопетрівки у 2022 році криниця була єдиним місцем, де люди набирали воду, каже жителька села Єлизавета. До нього навіть приїздили росіяни.
“Все грозилися, що вони його розібʼють, але, слава Богу, що ніхто нічого не зробив. Тому він нам слугує як сила наша, села Новопетрівка. Сюди приїжджає машина, закидає систему, перефільтровує і дають очищену воду”, — говорить Єлизавета.
Раніше поруч із селом була водойма, а місцина навколо обростала зеленню. Нині ж канали, що наповнювали озеро, досі заміновані й розбиті.
Жінки власноруч відновлюють колодязь: обладнують табличку, штукатурять. Для цього написали проєктну заявку на грант й отримали 495 тисяч гривень. Жартома Єлизавета каже: “Обожнюю копати, ще б закопувати когось, взагалі було б добре”. Чоловічої робочої сили у селі майже немає. Багато хто служить у війську, хтось — у полоні, як чоловік Єлизавети.
“Хочу зробити, щоб це село жило. Я тут проживаю — це моя домівка. Морально важко, за ці роки, скільки мій чоловік в полоні, мені нереально важко це витримувати. Краще свою енергію сфокусую на підтримку. Це мені допомагає йти вперед. Коли ти щось робиш, а в кінці, коли це виходить — нереальний позитив”.
Додатково на гроші гранту реставрують бібліотеку, що постраждала під час окупації. Тут розміщувались російські бойовики. Українську літературу знищували: книжками витирали ноги, з них розпалювали багаття, говорить Єлизавета.
“Ми розбирали повністю книги. Фасували по пакетах, щоб здати на макулатуру, тому що там була російська література. Коли перебирали, дивлюсь така обкладинка, а це “Славетні гетьмани України”. Думаю, ще й українською мовою одна єдина. І якось воно так символічно стало. Війна в Україні, у нас зараз хлопці як гетьмани, як козаки борються. І оце одна книжка, яка вціліла у цій бібліотеці”, — розповідає жінка.
У новій читальні вже позамазували щілини, пошпаклювали стіни й стелю тощо. Одну зі стін перетворять на велику картину: павич серед квітів. Завезли й компʼютери, принтери, планують кінотеатр.
Ще у будівлі буде пункт незламності під назвою “Новопетрівська Woman”, а також простір для жінок, щоб можна було зібратися у затишному місці й поспілкуватися.
“Я створила ініціативну групу добровільну. Це дівчата, вони допомагають з ремонтом, тому що нам воно не оплачується. Все своїми руками робимо”, — додає Єлизавета.
Місцева жителька Олена говорить, працювати важко, але потроху робота просувається.
“Справляємось, як можемо. Щоб люди приходили, спілкувались, допомагали одне одному, і щоб було де діткам розвиватись. Вони звикли ходити у бібліотеку, уроки вчать, всілякі заходи роблять”, — каже Олена.
Новопетрівські жінки впевнені, що всі труднощі можна подолати, якщо не опускати руки і працювати разом.
Як повідомляло Інше ТВ, Представники UNOPS у Миколаєві обговорили відновлення ліцею імені Миколи Аркаса (ФОТО)
