Наприкінці липня миколаївський сегмент Фейсбуку сколихнув скандал з отриманням квартири громадською діячкою, керівницею благодійного фонду Валентиною Ткаченко, яка взяла під опіку кількох дітей.
Інше ТВ спробувало розібратись в цій непростій ситуації. Враховуючи, що мова йде про дітей, ми публікуємо тільки ті документи, які не нанесуть їм шкоди.
Квартира за дітей? Суть звинувачень
В липні цього року на своїй сторінці в Фейсбук миколаївська журналістка Марія Дорохіна звинуватила доволі відому в місті людину – керівницю благодійного фонду «Доброта і довіра», ГО «Здоров’я суспільства» Валентину Ткаченко – в тому, що вона отримала безкоштовно квартиру від міської та обласної влади для своєї сім’ї, в складі якої – не тільки рідні (біологічні) діти, а й діти, які знаходяться під опікою. А тепер начебто хоче розпорядитись цією квартирою на свій розсуд, до того ж після того, як одного з дітей – Христину – вона вже після отримання ордера на квартиру повернула до притулку.
«Чи знаєте ви, що існує ціла схема, як отримати свої особисті квадратні метри від Миколаївської міської ради абсолютно безоплатно? Головне, попередньо, отримати підтримку простих обивателів, яким достатньо спостерігати несамовиті пости в соціальних мережах.
Отже, півроку тому мерія видала ордер на квартиру 179 квадратних метрів (!) багатодітній сім’ї: мама, тато та сім дітей, з яких четверо взяті під опіку. Через зовсім небагато часу мама прийшла за приватизацією, але вимагала, щоб усі документи оформили лише на неї. Цікаво, чи не так? Адже в ордері вказано всіх членів сім’ї. Що ж сталося?
…за словами моїх джерел, після отримання квартири двоє з чотирьох прийомних дітей (деякі стверджують, що взагалі троє) були повернуті назад до притулків, серед них зокрема хлопчик із діагнозом ДЦП. Але у мене є документальне підтвердження тільки по одній дівчинці — Христині. Її під час повномасштабного вторгнення добра фея взяла до своєї сім’ї разом із старшим братом Ярославом — він, якщо що, залишився в хаті чарівниці. Ви знаєте, що за законом не можна розлучати братів і сестер? Тому, якщо з сім’ї вилучили одразу чотирьох дітей, то взяти під опіку чи всиновити треба цих чотирьох дітей! Мабуть, лише феям у Миколаєві закон не писаний…
Після того, як Христина повернулася до притулку, добрі люди з міськради розповіли мені про це і додали, що фея, нібито, вже подала до суду для виписки з ордера дітей, як мінімум тих, яких вже здала, а в ідеалі всіх, і за підсумком оформити приватизацію лише на одну людину — себе», – зокрема, написала журналістка.
Також Марія Дорохіна вказувала на те, що саме після проживання в цій сім’ї у Христини з’явились діагнози, яких раніше у дівчинки не було. До того ж, як зауважила журналістка, коли Валентина Ткаченко клопотала про те, щоб взяти дітей з притулків, вона мала чималенький борг за електроенергію. Хоча на кожну дитину, яку беруть під опіку, держава щомісячно платить 7,5 тис.грн., підкреслювала журналістка, яка вважає, що всіх прийомних дітей у Валентини Ткаченко треба відібрати, а ордер на квартиру – анулювати.
«Якщо дитину взяли до родини, то треба виростити її до повноліття, а не відмовлятись від неї»
Оскільки ситуація отримала суспільний резонанс, дане питання було розглянуте на засіданні постійної депутатської комісії Миколаївської обласної ради з питань науки і освіти, інновацій, молоді, сім’ї і спорту, культури та духовності.
Ось такі довідки отримали депутати облради з цього питання:
Основним приводом для розгляду питання став не тільки той факт, що, за словами голови комісії Євгена Горбурова, 50% коштів на квартиру для сім’ї Ткаченко виділялось саме з обласного бюджету по програмі «Турбота», скільки, як зауважив голова Миколаївської облради Антон Табунщик, питання опіки.
Начальниця Служби у справах дітей Миколаївської ОВА Ірина Пономарьова розповіла, що познайомилась з сім’єю Ткаченко у 2021 році, коли Валентина Ткаченко захотіла взяти під опіку хлопця на ім’я Андрій. Разом з Андрієм до сім’ї тоді потрапили Ярослав з сестрою Христиною, оскільки, за словами І.Пономарьової, вони товаришували з Андрієм. У грудні 2022 року сім’єю Ткаченко під опіку була взята Наталя, оскільки її старший брат на той момент знаходився у ЗСУ і не міг цього зробити.
«В березні 2023 року від підопічного Андрія надійшло звернення про те, що він хоче повернутись до України і вийти з опікунської сім’ї і продовжувати на території України, не може він адаптуватись в країнах ЄС, хоче повертатись в Україну. За його заявою він вийшов з родини, зараз він навчається в Черкаській області», – пояснила ситуацію з Андрієм начальника Служби у справах дітей.
Щодо Христини, за словами Ірини Пономарьової, у дівчинки погіршився стан здоров’я, вона отримала інвалідність. Начальниця Служби у справах дітей розповіла, що брат Христини Ярослав почав сам звертатись до Служби з проханням «зробіть щось з моєю сестрою». За словами чиновниці, психолог працював з Христиною, але на той момент результату не було, а зараз дівчинка вже всиновлена, вона одна виховується в іншій родині і дуже радіє, що все так склалось.
Торкнулись депутати і питання отримання квартири сім’єю Ткаченко. Як казала Алла Ряжських, дуже турбує, щоб діти не стали інструментом для отримання житла.
«Житло, яке отримувала пані Валентина, вона отримувала на 10 членів родини. В грудні 2023 року вона звернулась до Миколаївської міськради з питанням створення на базі її родини Дитячого будинку сімейного типу, щоб брати ще дітей. Сказати, що там погано в цій родини, діти страждають, – ми не скажемо. Була комплексна перевірка цієї родини: діти перебувають в цьому житлі, задоволені, йдуть на контакт, всі навчаються, отримають додаткові послуги логопедів і т.д.», – сказала Ірина Пономарьова.
Депутатів цікавив перелік підстав, за якими дітей можуть повернути до притулку. Ірина Пономарьова пояснила, що, за чинним законодавством, є певний перелік підстав, за якими можна відмовитись від обов’язків опікуна, – за заявою самого опікуна, за заявою особи, над якою встановлено опікунство (дитини), у разі невиконання опікуном своїх обов’язків, порушення прав підопічного, а також у разі поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров’я або закладу соціального захисту. Також звільнення від обов’язків опікуна та піклувальника дитини може бути тоді, коли між опікуном, піклувальником та дитиною склалися стосунки, які перешкоджають здійсненню ними опіки, піклування. Крім цього, опіка припиняється, коли дитину передають батькам або усиновлювачам.
Вислухавши чиновницю, депутати були єдині в думках: по-перше, діти не повинні бути можливістю для отримання будь яких благ, а по-друге, не має бути такого, щоб дитину взяли з притулку, а потім повернули.
«Якщо дитину взяли до родини, то треба було докласти зусиль, аби виростити дитину до повноліття, а не відмовлятись від неї. А у вас виходять якісь юридичні прогалини, що можна дитину взяти, потім щось не так – і дитину повертають», – сказав голова Миколаївської облради Антон Табунщик.
З ним цілком згодна і депутатка Алла Ряжських. Вона вважає, що потрібно було працювати з дитиною, з психологами, а не повертати дівчинку: «Невже нормально взяти дитину, знаючи, яка вона, а потім, не довівши її до ладу, віддати її? Треба (було) вирішувати проблему, це ненормально».
У депутата Володимира Поточняка взагалі були питання до відповідних служб, чому Валентині Ткаченко так легко віддавали дітей, бо він впевнений: неможливо дати батьківську любов 10-20 дітям.
Депутати вирішили тримати ситуацію в цій сім’ї на контролі і десь за півроку знов повернутись до її розгляду.
Квартира і діти
Щоб розібратись в цій ситуації, яка набула такого розголосу і резонансу, Інше ТВ зустрілось з Валентиною Ткаченко та її сім‘єю.
Як розповіла пані Валентина, після першого успішного досвіду опікунства (Павло, якого родина Ткаченко взяла під опіку у 16-річному віці, закінчив школу, вступив до НУК ім.адмірала Макарова, а зараз захищає Україну на Донецькому напрямку) вони з чоловіком вирішили взяти під опіку в свою сім’ю ще дітей. Так тут з’явились Андрій, Ярослав та Христина, окрім того, що родина Ткаченко ростить ще трьох біологічних дітей (ще одна дитина на цей момент вже є повнолітньою – прим.авт.).
За словами пані Валентини, коли їй передавали дітей з притулку, дали тільки свідоцтва про народження і довідки про статус (що батьки позбавлені батьківських прав). Жодних висновків психологів, витягів з так званої «карти дитини» не було, тільки говорили, що діти «педагогічно занедбані». Наприклад, на той момент 6-річна Христина не розрізняла кольори, не мала уявлення про форму (квадрат, коло і т.п.). Потім, як розповіла Валентина Ткаченко, вона стала проявляти агресивність до інших дітей в сім’ї і повне небажання вчитись. Робота із психологом не дала результату, дівчинку направили на додаткове обстеження. Після висновку психіатра Христина отримала інвалідність і рекомендацію щодо індивідуальної форми навчання в умовах допоміжної школи. І це для Валентини Ткаченко стало повною несподіванкою, оскільки вона не знала про такі проблеми зі здоров’ям Христини, до того ж вона не підписувала згоду, що готова опікуватись дитиною з інвалідністю. Зараз дівчинка усиновлена іншою сім’єю, а її брат Ярослав залишився в родині Ткаченко, оскільки висловив таке бажання і підписав згоду на всиновлення сестри.
Щодо Андрія, то він подав письмове прохання про виведення його зі складу опікунської сім’ї ще в той момент, коли сім’я Ткаченко знаходилась в евакуації в Німеччині. В якості причин він вказав велику кількість дітей, наявність у нього шкідливих звичок (паління, проба наркотиків) і суперечки з іншими членами сім’ї. І це його прохання було задоволено.
Після цього сім’я Ткаченко взяла під опіку ще двох дітей – Наталю (це сестра Павла, яка на відміну від Павла спочатку була під опікою рідного дядька, але потім втекла з дому через ставлення до себе) і Богдана, дитину з інвалідністю, якого Валентина Ткаченко побачила в одній з лікарень міста вже після повернення до України, де він знаходився вже 7 місяців, і, як вона каже, не змогла забути його оченят. Окрім цього, за наказом Служби у справах дітей адміністрації Інгульського району до сім’ї Ткаченко був влаштований Тимофій (до оформлення документів про опікунство).
Щодо грошей – на Тимофія сім’я Ткаченко нічого не отримує, на Ярослава отримує гроші з відрахуванням його стипендії (хлопчик вчиться на повара).
Якщо казати про квартиру, то, за словами Валентини Ткаченко, вона з 1999 року зареєстрована в черзі на отримання житла, а з 2014 року – в першочерговій черзі на отримання житла як багатодітна родина. І вже багато років боролась за отримання окремого житла, неодноразово зверталась щодо виділення квартири, однак квартира для сім’ї не знаходилась. За програмою «Турбота», яка фінансується з обласного та міського бюджетів, вона «знайшлась» 1 березня 2024 року, коли сім’ї Ткаченко видали ордер на чотирьохкімнатну квартиру, в якому вписані не тільки біологічні діти, а й 4 дитини, які знаходяться під опікою, в тому числі вже згадана раніше Христина.
Як вважає Валентина Ткаченко, це неправильно, оскільки Христина вже усиновлена, вибула із сім’ї, а інші діти під опікою зареєстровані за іншими адресами. До речі, Наталя, наприклад, взагалі зареєстрована в черзі на отримання житла як дитина-сирота. Вписуванням дітей, які знаходяться під опікою, в ордер міська влада намагається «закрити питання» з отриманням житла дітьми-сиротами, вважає Валентина Ткаченко.
Отримана квартира на даний момент належить міськвиконкому, але, як говорить п.2.2.7. Договору №44 найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду, вона може бути приватизована відповідно до чинного законодавства. Чи відбудеться це, в якому вигляді це відбудеться, покаже час.
Під час спілкування з Валентиною Ткаченко було підняте питання щодо боргу за електроенергію. За словами пані Валентини, це борг за користування приміщенням, де ще до повномасштабного російського вторгнення йшла підготовка до старту благодійного проєкту. З початком повномасштабної війни всі роботи застопорились, але борг росте.
Також Валентина Ткаченко стикнулась ще з одним боргом, вже після отримання ордеру на згадану квартиру – від ОСББ. Потихеньку цей борг, який пані Валентина вважає несправедливим (сім’не жила в квартирі, коли він утворився), погашається.
Додамо, що після розголосу, якого набула ця ситуація, сім’ю Ткаченко постійно перевіряють представники Служби у справах дітей. Остання перевірка була 31 липня, і у перевіряючих не було претензій до умов проживання і фізичного та психологічного стану дітей.
***
Питання будинків сімейного типу, прийомних сімей, сімей з дітьми під опікою – це не та тема, яка широко висвітлюється ЗМІ або добре відома широкому загалу. Здається, ми більш обізнані в питаннях тендерів, ніж в цій темі, яка, без сумніву, належить до чутливих і дуже «закритих». Тому що мова, перш за все, йде про дітей, яких життя й так несправедливо образило. І дуже хочеться, щоб на першому місці стояли саме інтереси дитини, якій, без її вини, і так не дуже пощастило на старті, але у якій має бути шанс на нормальне майбутнє, як би це в нашому сьогоденні, в умовах повномасштабної війни, дивно не звучало.
Вікторія Тонковід
