По мірі того, як розгортається мобілізація за новим законом, українські чоловіки звертаються до онлайн-посередників, щоб уникнути жахів війни, пише британська Guardian і ВВС.
“Дмитро чекає на осінь з нетерпінням, адже тоді, як йому пообіцяли, він зможе виїхати з України”, – йдеться у статті. Останній місяць 31-річний фотограф із Харкова рідко залишає свою квартиру, щоб уникнути призову.
“Я хочу залишити країну. Мій мозок більше не витримує бути прив’язаним тут”, – каже він.
“Я не готовий померти”
Від початку війни тисячі українських чоловіків нелегально перетнули кордон, аби уникнути відправки до армії. А після ухвалення нового закону про мобілізацію, який передбачає суворіші покарання за її уникнення, втечі можуть почастішати.
“Я ніколи не думав про втечу раніше до закону про мобілізацію. Але я не можу вічно залишатися в своїй квартирі”, – каже Дмитро.
Через друзів, які вже втекли, він дістав контакти осіб, які онлайн обіцяють організувати втечу за винагороду від 8 тисяч євро.
“Я не створений для війни. Я не можу вбивати людей, навіть якщо це росіяни. Я не протримаюся довго на фронті… Я хочу мати сім’ю і побачити світ. Я не готовий померти”, – каже харків’янин.
Він також розповів, що в нього були сумніви щодо надійності посередників, які нещодавно підвищили розцінки за свої послуги через зростання попиту. Але, каже чоловік, в нього немає іншого вибору.
За понад два роки від початку російського вторгнення українській армії стало бракувати вояків.
На початку війни сотні тисяч звичайних чоловіків пішли на фронт або волонтерили, щоб захистити незалежність країни і відбити перший напад. Відтак, до армії доводиться шукати менш мотивованих солдатів.
Щоб заповнити прогалини у війську, президенту Зеленському довелося підписати новий суперечливий закон про мобілізацію.
Ще до ухвалення цього закону, за різними оцінками до 20 тисяч чоловіків могли втекти з України, – дехто навіть наважувався перепливати для цього річку на кордоні з Румунією.
За даними Державної прикордонної служби України, озвученими ще у квітні, щонайменше 30 чоловіків загинуло при таких спробах, – реальна кількість може бути більшою, просто тіла втікачів можуть ніколи не знайти.
Але рейди представників ТЦК містами змушують таких чоловіків як Дмитро, які вважають, що довго не протримаються на фронті, і надалі планувати втечі.
Які варіанти і вартість втечі за кордон
Відтоді, як почалася повномасштабна війна, мобілізацію в Україні критикують за хаотичність та корупцію.
Андрій, 23-річний айтівець з Одеси поділився з Guardian повідомленням, яке він отримав від організаторів перемитників наприкінці травня, де розповідається про шляхи, як він може залишити Україну.
Детальний опис стосувався двох шляхів: один передбачав перетин кордону з Молдовою за підробним паспортом, а в іншому пропонувалося записати Андрія в артисти, – цій категорії час від часу дозволяють виїжджати за кордон. Обидва варіанти коштували близько 8 тисяч євро.
Ця спроба втечі провалилася після того, як на кордоні виникли сумніви щодо автентичності сертифікату. Андрій швидко забрали до призовного пункту. Але випустили – після того, як чоловік заплатив хабар.
“Втеча стає дедалі складнішою, а прикордонники менш охоче беруть хабарі. Не думаю, що мені так пощастить вдруге”, – розповів Андрій.
Але, за його словами, він все ще розглядає пропозицію від посередників, хоча на оплату їхніх послуг підуть усі його заощадження.
“Поки що я під самонакладеним домашній арештом – я не виходжу з квартири взагалі”, – каже молодий чоловік.
За словами Андрія, деякі з його мобілізованих друзів вже загинули.
Чого бояться ухилянти
Точних цифр про те, скільки чоловіків в Україні переховуються від мобілізації чи мають наміри втекти, немає. Але телеграм-канали із тисячами підписників, особливо у великих містах, просто “розквітли”.
Інтерв’ю із п’ятьма чоловіками, які переховують вдома від мобілізації, показують, що причини для цього можуть бути різними.
Багато хто боїться смерті у страшних окопних боях із великими втратами. Інші називають спротив такій мобілізації, яка не передбачає достойної підготовки новобранців перед тим, як їх відправлять на фронт. Є і ті, хто пояснює ухилення від мобілізації складними сімейними обставинами.
Михайло, інструктор з фітнесу з Маріуполя, який нині живе в Києві, каже, що його батьки і досі живуть в окупованому росіянами місті на узбережжі Азовського моря. Вони, вважає Михайло, будуть у великій небезпеці, якщо росіяни дізнаються, що він в армії.
“Я люблю свою країну і хочу воювати, але родина передусім. Це дуже складна ситуація”, – каже він.
Так само, як і інші, він практично не виходить на вулицю, замовляє доставку їжі додому, і залишає його, аби перебратися у спортзал неподалік, в якому й працює.
“Нещодавно я пропустив день народження найкращого друга, бо боявся виходити. Це дуже обмежене життя, м’яко кажучи”, – твердить чоловік.
Кілька друзів Михайла вже втекли з країни, і він час від час розглядає таку можливість.
“Якщо не ми, то хто?”
Тоді як загальна підтримка армії залишається високою, а опитування показують, що досить багато чоловіків хочуть воювати, мобілізація може розділити українців, вже виснажених війною.
Багато вояків на фронті, а також ті, хто через поранення повернулися додому, критикують ухилянтів від мобілізації, твердячи, що це послаблює здатність країни до опору в момент, коли росіяни атакують на багатьох напрямках.
Роман, опирається на милиці, стоячи біля кав’ярні в Києві. Його демобілізували після поранення в ліву ногу.
“Я розумію, що люди бояться. Але нам потрібні нові люди, щоб продовжувати битися, – каже Роман. – Якщо не ми, то хто захистить цю країну?”
