Нещодавно ледь не головною темою соцмереж стала українська антарктична експедиція. Пропагандист Анатолій Шарій виклав скріни з “Прозоро” щодо закупок українських полярників та з майстерно натиснув на больову точку суспільства. Начебто, замість дронів країна витрачає мільярди доларів на пінгвінів. Масла (чи скоріш вина) у вогонь додала інформація, що полярникам закупили 168 пляшок червоного, 112 пляшок білого вина, та ще й делікатеси типу восьминогів.
Новину підігріли ботоферми, і вона розлетілася по телеграм каналах і третьосортних ЗМІ вже без прив’язки до Шарія. Брехливі тези: “Пінгвіни замість дронів”, “Смаколики полярникам, а не продукти мобілізованим” – подавалися як кричущий, скандальний факт.
Директор Національного антарктичного наукового центру України Євген Дикий розповів УНІАН про деталі формування бюджету експедиції та її важливість навіть під час війни, скільки грошей витрачають безпосередньо на пінгвінів, та чому їх не можна “перенаправити” на дрони чи пікапи.
Євгене, наскільки відомо, ви зараз перебуваєте на щорічній нараді з питань Договору про Антарктику. Як вона проходить?
Так, я зараз голова української делегації. Вся наша делегація – дві людини. Для порівняння: росіян – 8, білорусів – 6, китайців – більше десятка. Але, нормально, рубаємось. І, що цікаве, тільки я відбув у відрядження, вони з Шарієм і “вистрелили”. Як там каже один товариш за порєбриком: “Совпадєніе?”…
…Не думаю!
Коли ви попросили інтерв’ю, якраз відбулося чергове засідання, де ми в черговий раз пояснювали, що республіка Білорусь не отримає вирішального голосу в Договорі про Антарктику за панування Лукашенка і за участі у російській агресії проти нас. Білорусь зараз країна-спостерігач, кандидат. Цього року вони пробували прорватись у постійні члени з правом вирішального голосу, відповідно, з правом вето. Але ми заблокували вступ Білорусі.
Тобто “прорватись” в антарктичний клуб – важлива історія.
Я гадаю, що для росіян було б “бінго”, якби внаслідок їхньої ІПСО Україна припинила фінансувати антарктичні дослідження.
Всього у світі понад 200 держав, в Договорі про Антарктику право вирішального голосу мають лише 29. Ми довго йшли до отримання цього статусу. Антарктичний центр створено в 93-му, станція з’явилась в 96-му, тільки у 2004-му ми прорвались у постійні члени “антарктичного клуба” – дуже важливого геополітичного майданчика. Тому для росіян було б просто подарунком, якби ми обнулили б всі ці 30 років зусиль та інвестицій.
На сайті Кабміну вже зареєстровано петицію про припинення фінансування наших експедицій. А рівень авторів видно хоча б по тому, що вони вимагають припинення арктичних (!) експедицій. Я взагалі не проти, оскільки не знаю, хто такі в Україні проводить. Нехай забороняють (посміхається).
Давайте детальніше поговоримо, чому Україні так важливо залишатись в Антарктиді?
Антарктика – це не тільки про науку. Так, наразі основна діяльність людства на цьому континенті дійсно суто наукова. Але дослідження йдуть з прицілом на майбутнє.
Антарктида плюс прилегле море – це 10% площі планети. І це, відповідно – 10% корисних копалин. Уявіть собі, 10% всіх мінеральних ресурсів планети зараз заборонено видобувати, але у 2048 році дія протоколу закінчується. Саме в системі Договору про Антарктиду вирішуватиметься: хто і на яких умовах зможе видобувати. І у нас в цьому питанні є право голосу, навіть право вето.
Але це – у майбутньому, а що зараз?
Антарктида – це значні біологічні ресурси, а квоти на них розподіляються в межах системи Договору про Антарктиду. Україна зберегла рибальство у Південному океані, воно цілком успішне, податки з нього ідуть у бюджет.
Ви жодного слова сказали про пінгвінів! Невже вони зовсім не цікавлять наших полярників?
Навіть деякі видання, які я до цього поважав, слідом за Шарієм дали заголовок, що Україна виділила 11 мільйонів доларів “на пінгвінів”. Насправді це загальна річна сума фінансування нашої антарктичної програми.
Скільки ж реально з цих 11 мільйонів йде саме на пінгвінів? Це було, чесно кажучи, не так просто вираховувати, але вдалося. Загальні витрати Української антарктичної програми на вивчення пінгвінів – 3900 доларів на рік. Це 0,035% від загальних витрат антарктичної програми. Знаючи це, перед пінгвінами навіть якось незручно: всі асоціюють Антарктику саме з ними, а ми, виявляється, так на них економимо (сміється).
Розповім також свіжу інсайдерську інформацію з цієї щорічної наради з Договору про Антарктику. Декілька країн поставили питання про те, що популяція пінгвінів сильно зменшується. Символу Антарктиди – імператорському пінгвіну – хотіли надати спеціальний охоронний статус. Але дві країни категорично заблокували це рішення. От, давайте, ви зараз самі вгадаєте: які це країни були?
Китай та Росія?
Так, ви абсолютно праві. Я здивувався: “Де в цьому питанні їхній інтерес?!”. І насправді інтересу немає ніякого. Така позиція – просто в піку європейським країнам, які вносили це питання.
Як ви вважаєте, чи може Антарктида стати мілітарним континентом?
Не дай Боже, але виключати не можна нічого. Сьогодні Антарктида є найбільш мирною частиною планети. Згідно з Договором про Антарктику, там заборонена будь-яка мілітарна діяльність, заборонено навіть мати зброю.
І поки що прямої мілітарної активності Росія в Антарктиді не веде. Але, на жаль, вони там роблять там те, що напряму шкодить нам. Росіяни на своїх антарктичних станціях розмістили комплекси системи ГЛОНАСС (це російський криворукий аналог американської GPS). А чим далі по планеті розкидані оці антенні комплекси, тим точніша система. Відповідно, розміщення комплексів аж в Антарктиді підвищує точність ГЛОНАССа.
На жаль, коли на нас летять Іскандери, то це на якийсь крихітний відсоток пов’язано з діяльністю росіян в Антарктиді.
Продовжуючи мілітарну тему: у наших полярників є бронювання?
Є саме на час експедиції. Однак наведу цифри. На станції “Вернадській” зараз 14 людей (з них четверо – жінки). В ЗСУ – 24 наших полярників.
До речі, нещодавно Шарій наїхав на нашого полярника Андрія Зотова. Андрія війна застала на станції і він навіть не дочекався перезмінки – вскочив на польську туристичну яхту, яка в цей час проходила поруч, яхтостопом дістався до Аргентини, і через три тижні після початку Великої війни вже був в окопах під Миколаєвом. Він застав ту фазу війни, коли з “калашами” зупиняли російські танки. Дві кулі зловив. Чудом вижив.
Шарій персонально по ньому пройшовся, обличчя йому, бачите, не сподобалось. Але головне – Шарій в істериці кричить: “Пішло найпотужніше відпрацювання по “пінгвінах””…
Поговорімо ще про роботу нашої антарктичної станції. Чим займається наша експедиція, якщо не пінгвінами?
Я розумію, тепер може виникнути логічне питання: якщо ви на пінгвінів не витрачаєте гроші, то на що йдуть 11 мільйонів? Доповідаю. Основні витрати експедиції – це, в першу чергу, підтримання дійсно недешевої полярної інфраструктури. Це витрати на цілорічну роботу станції з купою приладів, з автономною енергосистемою. Це витрати на наш криголам. У нас потужне економічне судно, яке, на жаль, витрачає багато пального.
Але для чого вся ця логістика і транспорт? Для 93 різних наукових заходів, передбачених державною науково-технічною програмою досліджень України в Антарктиді. З цих 93 заходів, пінгвінів стосується два. Один повністю їм присвячений, один частково.
Але на перше місце я б поставив дослідження клімату. На нашій станції – найдовші ряди кліматичних вимірювань в усій Антарктиді. З 1947 року вони були розпочаті британцями, з 1996 їх продовжуємо ми. Будь-які вчені, які моделюють клімат на планеті, без цих даних не обходяться.
Я розумію, що мало що скажу пересічному читачу, але будь-хто хоч трошки дотичний до науки, добре знає, що таке для науковця опублікуватися в журналі Nature. Це топ-левел в усіх природничих науках. Нещодавно там вийшла стаття, присвячена дослідженню кліматичних змін в Антарктиді. Це міжнародний колектив авторів, і в ньому дві українки, дві наші полярниці, які працювали і на станції “Вернадській”, і на криголамі “Ноосфера”.
Що ще цікавить науковців на полюсі?
Озоновий шар. Про озонову діру, думаю, чув кожен. Але досі мало хто знає, що вона була відкрита саме на нашій станції. Це було ще до українського періоду, але разом зі станцією ми перебрали оцю “озонову вахту”.
Фактично, світ значною мірою по наших даних визначає: чи спрацьовують всі зусилля, які були докладені для збереження озону, для його відновлення (наприклад, заборона фреонів), на які пішли мільярди. Тобто, чи є ефект, чи його немає.
Також прямо зараз йде проєкт “Silicones”. Думаю, всі добре знають, наскільки ця речовина поширена. Існує припущення, що продукти його розкладення зберігаються в природі десятиліттями, розносяться океанськими течіями по всій планеті та накопичуються в живих організмах. Перевірка цієї гіпотези відбувається саме в Антарктиді, тому що там місцевих джерел силікону дуже небагато.
Якщо виявиться, що в антарктичних організмах накопичуються продукти розкладу силікону, це значить, що його принесло за тисячі кілометрів течіями, на це пішли роки, відповідно, його треба забороняти. Європейська комісія чекає результатів цього проєкту, щоб визначитись, чи має силікон піти слідом з фреоном. І це, фактично, значною мірою вирішується завдяки нашим дослідженням.
Але і це ще не всі сфери, які цікавлять наших полярників?
Магнітометрія – ще один з дуже серйозних напрямків, які в нас розвиваються. Ми є однією з опорних точок міжнародної системи INTERMAGNET, яка збирає всі дані по магнітосфері землі.
Ще є така “штука” як “космічна погода”. В нас стоять потужні іонозонди і визначаються процеси, які відбуваються вже в іоносфері. Якщо, ще 10 років тому це була висока фізика, “наука заради науки”, то зараз щоденний прогноз космічної погоди запитує Всесвітня асоціація цивільної авіації. Ці прогнози дуже сильно впливають на маршрути, по яких літають трансконтинентальні лайнери. Це, до речі, до питання, як легко фундаментальна наука може ставати прикладною та приносити прибутки.
Побоююсь, що деякі читачі вже заскучали. Давайте до ключового для багатьох питання: Антарктида – чи дрони для ЗСУ?
У мене інше питання: а чому Шарію цікаво, щоб ми купили собі дрони? Хтось про це подумав?..
Всі податки в загальнодержавний бюджет йдуть на війну – до останньої копійки. А вся гуманітарна частина бюджету, тобто, освіта, наука, медицина, соціалка – це зараз кошти наших західних партнерів. І вони надаються з певними умовами. Ключовою є те, що жодна копійка не може бути використана на військову допомогу. І це така ж жорстка заборона, як, наприклад, заборона бити по Росії американськими ракетами.
Навіть, якщо Україна вирішить перекреслити 30 років попередніх зусиль та інвестицій, обнулити антарктичну програму, то вивільнені кошти на фронт не попадуть. Куди їх можна розподілити? Приміром, на зарплати вчителям. Я порахував, від закриття української антарктичної програми кожен український вчитель отримав би по 3 долари. Тому нехай далі кожен сам для себе вирішує: воно того варте?
Ще одним тригером для суспільства стало вино для експедиції. Здається, що це велика кількість, хтось навіть жартував про вечірку.
Це окремий анекдот. Ми дійсно закуповуємо вино, розрахунок – приблизно 300 грамів на людину на тиждень.
Уявіть, ти відпахав тиждень у, м’яко кажучи, важкому кліматі. Наприклад, розгрібав лопатою двометрові замети, щоб прокопати собі дорогу від одного корпусу станції до іншого. Ти пів року живеш в умовах полярної ночі, коли темно цілодобово. І весь рік ти в умовах повної ізоляції. І от, в таких умовах, ти раз на тиждень (здаю станційний секрет, це відбувається суботами), можеш випити два келихи вина. Навіть не два “гранчака”. Те ж саме з шоколадом: десять грамів на день…
Ці нормативи не з неба впали. Ми брали за основу раціон військових моряків. Поступово, роками, він трошки трансформувався через те, що закупівлі відбуваються не в Україні, а в портах або Чилі, або Південної Африки. А там не всі наші продукти є, і навпаки, є дещо, чого немає у нас.
До речі, багато кого тригернули восьминоги. Я розумію, що у нас це делікатес, але, вибачте, в порту Кейптаун це, приблизно, як оселедець.
З такими нормами вина зрозуміло, навіщо полярникам додаткові комплекти “Дартс”. Певно, за стресових умов, дротики метають з такою силою, що ламаються… А, якщо серйозно, то що допомагає знімати стрес?
Дротики так кидають, коли читають пости про нас (сміється). Насправді є інші настільні ігри, є теніс, є спортзал. Він, у першу чергу, щоб підтримувати форму, але частково це теж антистрес.
Нагадаємо: $11 млн. “на пінгвінів” – черговий скандал в Україні. Кто почав і чи воно того варте (ФОТО, ВІДЕО)
