На іспанському острові Лансароте у конічних кратерах у шарах вулканічного попелу народжуються вина, над створенням яких працювали покоління винахідливих та наполегливих виноробів.
Якщо дивитися здалеку, то виноградники Лансароте мають мало ознак життя. Величезні площі чорної землі всіяні конічними западинами, схожими на відбитки пальців міфічного велетня. Але якщо ви підійдете ближче, то в серці кожного кратера побачите виноградну лозу, пише ВВС.
Острів, розташований за 127 км від Африки, є найсхіднішим з Канарських островів – архіпелагу, сформованого вогнем. Лансароте називають “Вулканічним островом”, адже на ньому розташовані понад 300 вулканів. Він змушує замислитися про те, як могла виглядати Земля до появи людства.
Вулкани національного парку Тіманфая востаннє спалахували в 1824 році, але попередня серія вивержень, яка почалася в 1730 році і тривала шість років, змінила життя на цьому острові. Лава вкрила чверть його території, знищила села, спричинила голод і змусила багатьох людей покинути свої домівки. Прощальним подарунком виверження став товстий шар попелу.
Вино виробляли на архіпелазі з 15-го століття, коли туди вперше прибули іспанські колоністи. Напій з острова Тенерифе знайшов поціновувачів в Англії – навіть Шекспір відзначав його якість у своїх творах.Але, на відміну від Тенерифе, мешканці Лансароте виготовляли вино лише для особистого споживання – до виверження 1730 року.
Однак для тих небагатьох, хто залишився на острові після катастрофи, вона зробила несподіваний подарунок. Коли вони вручну перекопували попел у пошуках ріллі, на якій раніше вирощували злаки, то виявили, що їхній ґрунт більше не підходить для цих культур. Натомість виноградні лози могли на ньому не просто вижити, але й буяти – і секретним інгредієнтом для цього став той самий попіл, який завдав острову стільки лиха.
Більшість виноробних регіонів мають принаймні 300 мм опадів на рік, але Лансароте отримує лише близько 150 мм, а часто й менше. Крім того, на острів постійно дують сильні північно-східні вітри, які приносять із собою каліму – пилові бурі, що виникають кілька разів на рік й іноді тривають днями. Пісок із Сахари звисає у гарячому сухому повітрі, перетворюючи небо на потойбічний відтінок сепії та покриваючи густим серпанком. Коли приходить каліма, місцеві жителі жартують, що це хтось у Марокко грає у футбол.
За цих обставин у фермерів не було іншого вибору, як вдатися до творчості.
“Одного дня вони мали поля, а наступного вони були поховані в попелі, і все, що вони знали, як робити, зникло”, – каже Нерейда Перес, технічна координаторка ради з регулювання вин Лансароте.
То що вони зробили? Викопали так звані “ойос”, або конічні западини, шириною три метри і глибиною три-чотири метри. Посадивши туди виноградні лози, вони покрили їх товстим шаром попелу та обгородили північно-східний бік кожної западини низькою напівкруглою стіною з лавових каменів.
Це був розумний інженерний крок. Конусоподібна форма збирає рідкісні дощі та росу та направляє воду до коренів рослини, тоді як попіл забирає вологу з повітря та утримує її в ґрунті, регулюючи його температуру. Стіни захищають виноградні лози від вітрів, а схили западин – від ерозії та обвалення, не даючи попелу задушити коріння виноградних ліз.
Так виноробний регіон – буквально – постав із попелу.
“Ці люди були провидцями. Вони мали здатність адаптуватися”, – каже Еліза Луденья, молода виноробка і технічна директорка El Grifo. Заснована в 1775 році, El Grifo є найстарішою виноробнею на Канарських островах і однією з 10 найстаріших в Іспанії. Вона – одна з 28 виноробень на невеличкому Лансароте.
Тут переважно вирощують виноград Malvasía Volcánica – білий сорт, який зустрічається лише на Канарських островах та вирощується в основному на Лансароте. На нього припадає 60% усього виробництва вина на острові. Решта – білі сорти Listán Blanco, Vijariego Blanco та Moscatel de Alejandría, а також червоні – Listán Negro та Syrah.
Деяким виноградним лозам майже 200 років, завдяки тому, що тутешні виноградники ніколи не були заражені філоксерою – комахою, яка знищила багато європейських виноробень у 1800-х роках, змусивши виробників прищеплювати на свої рослини американські лози, які виявилися більш стійкими.
Враховуючи розташування Лансароте, може здатися безглуздим намагатися виробляти тут якісні вина, але первозданний ландшафт і стійкі вітри насправді допомагають, контролюючи температуру та не даючи поширюватися шкідникам.
“Філоксера не любить піщані ґрунти, а більшість вулканічних ґрунтів – це попіл”, – каже сомельє Хосеп Рока, з El Celler de Can Roca в Жироні, Іспанія.
“Це дозволяє рослинам залишатися здоровими та виробляти вина, які є свіжішими, ніж можна було б очікувати від клімату напівпустелі”, – додає він.
Roca особливо вирізняє кислотність найкращих білих вин острова, з нотами зеленого яблука та лайма, а також жасмину та апельсинових квітів. Хоча деякі дегустатори говорять про мінеральність в ароматі вулканічних вин, він із цим не погоджується.
“Мінеральність не додає аромату; він походить від мікроорганізмів у ґрунті та процесу бродіння”, – каже він і додає, що ґрунт Лансароте відіграє тут важливу роль.
У результаті виникають свіжі, добре збалансовані вина, які легко п’ються.
Однак на якість вин Лансароте впливає не лише довкілля – не менш важливу роль відіграє людський фактор. На запитання, що робить ці вина унікальними, усі, з ким спілкувалася ВВС, казали про виробників та їхні непересічні зусилля з вирощування винограду у такій, на перший погляд, непривітній місцевості.
Роботи у виноградниках необхідно виконувати вручну. Працівники входять і виходять з кожного кратеру тією ж вузькою стежкою, щоб уникнути дестабілізації конічної структури. Коли в кінці липня починається збір врожаю, виноград збирають в невеликі ящики, за спекотної температури під 30C.
“Ви йдете пішки й несете на плечах 20 кілограмів винограду, щоб дістатися до вантажівки, що стоїть десь за 500 метрів, – каже Перес. – Після того, як ви спорожнюєте свій ящик, ви повертаєтесь і робите це знову, ще 30 або 40 разів”.
І хоча замість ойос у деяких виноградниках роблять вузькі траншеї – переважно у тих, що знаходяться найдальші від Ла-Герії, епіцентру минулої вулканічної активності – кліматичні та ґрунтові умови досі унеможливлюють механізований збір урожаю.
El Grifo має власні виноградники, але також покладається на дрібних виноградарів.
“У нас є вино з одного виноградника, яке називається Finca Ramón, на честь виноградаря. Рамон буває там щодня, практично причісує свої лози, і я не хочу змішувати його виноград з іншими”, – каже Луденья.
У виноробні Bodegas Los Bermejos, заснованому в 2001 році, інший молодий винороб Даніель Мартін так само поважає своїх 300 виноградарів – адже він сам є одним з них.
Уродженець Лансароте, він разом із батьком ростив виноград, перш ніж поїхав до материкової Іспанії, де працював на знаменитій виноробні Vega Sicilia у регіоні Рібера-дель-Дуеро.
“Я хочу, щоб вина, які я роблю, втілювали любов і зусилля, які ці люди вкладають у свою роботу, тому що це важка праця”, – каже він.
Мартін і Луденья представляють наступну хвилю енологів, тобто експертів з виготовлення вина, до якої також належить Рауль Перес, досвідчений винороб з іспанського регіону Б’єрцо, який виробляє вина в Bodega Stratvs.
Середній вік виноградарів на Лансароте 70 років, і наступне покоління наразі ще не готове повноцінно їх замінити, але Луденья та Мартін налаштовані оптимістично й сподіваються, що більше молодих людей наважаться вирощувати виноград і підтримуватимуть промисловість острова.
“Ми це зрозуміли, тепер ми платимо набагато більше за наш виноград”, – каже Луденья, визнаючи необхідність платити більше, щоб залучати виробників винограду.
Мартін погоджується. “Зараз ми переживаємо золотий вік вин Лансароте, і оскільки ціни на виноград зростають, ми сподіваємось, що більше молодих людей захочуть бути садівниками цього ландшафту”.
Навіть якщо виноробням острова вдасться залучити нове покоління виробників, майбутнє, ймовірно, принесе нові виклики, як-от зміна клімату.
Хоча більша частина дощів на острові випадає взимку, цього року їх випало мало, і, за словами Переса, каліма все частіше огортає горизонт.
Але якщо якийсь сільськогосподарський регіон і довів свою здатність до адаптації, то це Лансароте.
Нагадаємо: Поки інше не вродило. Свіжі весняні ідеї – лимонад (не вино) з кульбаби і бузковий лікер (ФОТО)
