Ви відвідуєте нове місце, і раптом вас охоплює особливе відчуття чогось знайомого – ніби ви були там раніше. Дивно, правда ж?
Але це не сюжет науково-фантастичного фільму. Це дежавю, і воно може бути однією із найзагадковіших з усіх примх нашої пам’яті.
Щоб дізнатися більше про цей феномен, BBC Bitesize поспілкувався з доктором Акірою О’Коннором, старшим викладачем Школи психології та неврології Сент-Ендрюського університету.
Що таке дежавю?
Дежавю – французький термін, який перекладається як “вже бачене” – поширене відчуття. Дослідження показують, що дві третини людей відчували його принаймні один раз у своєму житті.
“Дежавю – це неймовірно, – каже доктор О’Коннор BBC Bitesize. – З наукової точки зору це невідповідне відчуття знайомства з тим, що насправді є незнайомим”.
“Але те, що справді захоплює людей, так це те, що ваша пам’ять говорить вам одне, але ви знаєте і розумієте, що те, що ваша пам’ять вам говорить, є неправильним”, – додає він.
Але що насправді його викликає? Понад століття вчені мали кілька ідей щодо того, що викликає цей феномен. Скоріш за все, цей термін запровадив у 1870-х роках французький філософ Еміль Буарак у книзі під назвою “Психологія майбутнього”.
Відтоді його намагалися пояснити як завгодно – від паранормальних чи надприродних причин до затримок у наших реакціях. Одна з теорій припускала, що дежавю може бути результатом того, що сигнал з одного ока досягає мозку трохи швидше, ніж з іншого.
Причини дежавю
Але відтворення цього швидкоплинного досвіду в лабораторних умовах має свої труднощі. Хоча остаточної відповіді на те, що викликає дежавю, немає, існує низка можливих наукових пояснень.
“Те, що, на нашу думку, відбувається під час дежавю, залежить від розуміння роботи нашого мозку”, – пояснює доктор О’Коннор.
“Є частина мозку в медіальній скроневій частці – частині мозку, що розташована біля вилиць і вух, – яка пов’язана із записуванням спогадів і дає вам відчуття, що ми щось пам’ятаємо, – каже він. – У передній частині є ще одна частина мозку, лобова кора, яка пов’язана з тим, що ми називаємо пізнанням вищого порядку – такі речі, як міркування, ухвалення рішень і перевірка фактів”.
Дежавю може виникнути, коли з тих чи інших причин щось порушується у медіальній скроневій частці й викликає відчуття, що нам щось знайоме. Тоді мозок перезбуджується і починає сигналізувати, що ви були в цьому місці чи переживали подію чи ситуацію раніше. Тоді у вас виникає свідоме відчуття чогось знайомого.
Вважають, що це відчуття проходить через лобову кору, де мозок визначає, чи є ймовірність того, що ви переживали цю ситуацію раніше. Коли процес перевірки фактів визначить, що це неможливо, лобова кора сповістить, що відчуття було помилкою – і таким чином цикл дежавю завершується.
Чи є користь від дежавю?
Дослідження показують, що частота дежавю може змінюватися залежно від віку.
“Нам відомо, що люди починають відчувати дежавю приблизно у віці п’яти років”, – каже доктор О’Коннор.
Після цього частота дежавю буде збільшуватися десь до середини 20 років, коли цей досвід досягає піка, а потім поступово зменшується.
При цьому відчуття дежавю може мати позитивний бік. Це явище є ознакою того, що частина мозку, яка перевіряє факти, функціонує добре і допомагає вам точно запам’ятовувати ситуації чи події.
“Я думаю, що люди схильні думати про дежавю як про помилку пам’яті, тому їх це зазвичай турбує, – каже доктор О’Коннор. – Але в цілому я б сказав, що це ознака хорошого, здорового мозку та розуму”.
Дежавю – не єдина ілюзія пам’яті. Так зване “жамевю” (jamais vu), що означає “ніколи не бачив”, є протилежним до дежавю та описує відчуття незнайомості з чимось, що вам насправді знайоме.
На відміну від дежавю, жамевю – це примха пам’яті, яку можна легко викликати. Під час свого дослідження доктор О’Коннор і його колеги вивчали відчуття учасників, яких їх просили багато разів поспіль писати низку одних і тих самих слів.
“Ми виявили, що люди з великою імовірністю мають відчуття незнайомості щодо найбільш часто вживаних слів”, – каже він.
