Мобілізаційний резерв України становить приблизно 4,8 мільйона чоловіків. Решта або вже служать (1,3 мільйона), або не підлягають мобілізації (4,3 мільйона).
Про це йдеться в дослідженні аналітичного видання Texty.org.ua.
В Україні близько 5 млн чоловіків, яких можна призвати. Цього року, за словами вищого військово-політичного керівництва країни, планували мобілізувати 500 тис. Проте якщо ми говоримо про довготривалу війну на виснаження, то нам треба знати, які в нас є резерви.
Далі в тексті буде багато цифр і приблизних підрахунків, що відповідають на питання “Які в нас є мобілізаційні резерви станом на початок 2024 року?”.
До повномасштабного вторгнення в Україні проживало трохи менш як 10,5 млн чоловіків віком від 18 до 59 років (без урахування окупованих Криму та Донбасу).
Вже на цьому етапі ми закладаємо шалену похибку в підрахунках: останній перепис населення проводили у 2001 році. Ніхто не знає, скільки точно людей живе й жило в Україні.
СИЛИ ОБОРОНИ
У Силах оборони на сьогодні перебуває щонайменше 1,1 млн людей (джерело). За дуже приблизними оцінками, наші втрати загиблими й пораненими вже становлять ≅200–300 тис. людей (джерело). Також служить понад 60 тис. жінок.
Віднімаємо приблизно 1,3 млн.
ВТРАТИ ЧЕРЕЗ ОКУПАЦІЮ
Окупація забрала з мобілізаційного резерву 570 тис. чоловіків. Це населення окупованих територій без внутрішньо переміщених осіб.
ВТІКАЧІ ВІД ВІЙНИ
Після 24 лютого 2022 року 812 тис. чоловіків віком від 18 до 64 років отримали тимчасовий захист у країнах ЄС. Варто припустити, що серед них більше чоловіків віком 60–64 років, тих, хто на початок війни ще не досяг 18-річного віку, а також тих, хто звільнений від мобілізації. Певна частина з цих мігрантів виїхала з окупації через Росію.
Як зрозуміти, скільки багатодітних батьків чи людей з інвалідністю виїхало і не має двічі враховуватися в нашій оцінці мобілізаційного резерву?
Припустімо, що чоловіки, які мають право виїхати за кордон, користуються цим правом так само часто, як і жінки. Для цього порахуємо частку жінок віком 18–64 років, які отримали тимчасовий захист у ЄС. Загалом українок зазначеної вікової категорії 12,29 млн, а тимчасовий захист має 1,84 млн, це 15%.
Якщо в Україні проживало 1,1 млн чоловіків віком 60–64 років і з них виїхало 15%, то припустімо, що 166 тис. із числа чоловіків, які мають тимчасовий захист, віком 60 років і старші. Тоді рахуємо, що тимчасовий захист у ЄС отримало 646 тис. чоловіків призовного віку, що становить 80% усіх дорослих чоловіків, які мають тимчасовий захист.
Ще 22 тис. повнолітніх чоловіків є біженцями в Молдові (це можуть бути чоловіки віком 60 років і старші). Аналогічно з підрахунком по ЄС: віднімемо чоловіків віком від 60 років й отримаємо 18 тис. чоловіків призовного віку в Молдові.
Ще 31 тис. чоловіків віком 18–64 років перебуває в Сполученому Королівстві за програмами для українців. Припустімо, що чоловіків призовного віку серед них така сама частка, як і в ЄС (80%), й отримаємо 24 тис.
Підсумуємо: за кордоном близько 688 тис. чоловіків працездатного віку. Але частина з них виїхала з окупованих територій через Росію, отже, ми вже відняли їх від мобілізаційного резерву. Припустімо, це 5% тих, хто опинився в окупації, — 28 тис. Віднімемо від мобілізаційного резерву 659 тис.
Надалі враховуватимемо, що ця кількість вже включає багато чоловіків, які не підлягають мобілізації, — багатодітних і людей з інвалідністю. Вважатимемо, що, як і жінок, їх виїхало 15% загальної кількості. Про це нижче.
ЛЮДИ З ІНВАЛІДНІСТЮ
За нашими оцінками, чоловіків призовного віку з інвалідністю в Україні на сьогодні 1,02 млн, віднімемо їх від мобілізаційного резерву.
ДОГЛЯДАЛЬНИКИ
Близько 125 тис. доглядає за дитиною або дорослим з інвалідністю — виключимо їх із мобілізаційного резерву.
БАГАТОДІТНІ
Віднімемо від мобілізаційного резерву 123 тис. багатодітних батьків.
СТУДЕНТИ
Студентів-чоловіків денної форми навчання, на яких поширюється відстрочка від призову, станом на 1 січня 2022 року було 431 тис. Врахуємо, що 5% могли залишитися в окупації, і віднімемо від мобілізаційного резерву 408 тис.
Цікаво, що кількість першокурсників зросла за останні два роки приблизно удвічі. Найімовірніше, вступ використовують як спосіб ухилитися від мобілізації. NLG media наводить статистику, що у 2021 році було 91,5 тис. першокурсників, у 2022-му 166,3 тис. (зростання на 75 тис.), а у 2023-му вже 200,2 тис. (зростання на 109 тис.). Тобто за два роки зростання становило 180 тис. осіб.
НАУКОВЦІ, ВИКЛАДАЧІ ТА ВЧИТЕЛІ
Станом на 2022/23 навчальний рік серед учителів шкіл було 44 тис. чоловіків.
Також маємо дані про 41 тис. чоловіків із числа “працівників, задіяних у виконанні наукових досліджень і розробок”, тобто науковців. Додаємо до них 16 тис. аспірантів.
Ще 50 тис. чоловіків викладають у закладах вищої освіти або працюють на педагогічних посадах.
Маємо зважати на те, що частина цих працівників досягла пенсійного віку, може належати до інших категорій осіб, звільнених від обов’язку служити, або суміщати посади (наприклад, науковці-викладачі). Тому зменшимо загальну кількість на 70%. А ще врахуємо, що частина науковців і викладачів могла залишитися на окупованих територіях, це 5%.
Ми не враховуватимемо навчання і викладання за кордоном, тому що загальна кількість таких людей невелика.
Віднімемо від мобілізаційного резерву ще 107 тис.
ЗАБРОНЬОВАНІ
Форбс писав про 528 тис. заброньованих чоловіків із посиланням на пресслужбу Кабміну. Віднімемо їх від резерву.
УВ’ЯЗНЕНІ
За даними Ради Європи, маємо 26,6 тис. засуджених чоловіків, віднімемо і їх. Згідно із законом особи, які мають судимість за тяжкі або особливо тяжкі злочини, і ті, хто відбуває покарання в тюрмах, повинні бути зняті з військового обліку, — кількість перших невідома.
ХЛОПЦІ ВІКОМ 18–26 РОКІВ
Нині призову підлягають чоловіки віком від 27 років. Загалом маємо близько 1,68 млн чоловіків віком від 18 до 26 років. За нашими оцінками, від мобілізаційного резерву потрібно відняти трохи більш як половину — 707 тис. чоловіків віком 18–26 років, що не належать до інших груп, які ми вже враховували.
КОГО МИ НЕ ВРАХУВАЛИ
Крім названих вище категорій від мобілізації також звільнені:
- батьки, які самостійно виховують дитину віком до 18 років;
- усиновлювачі;
- близькі родичі загиблих в АТО (загиблих близько 4,5 тис.).
Ми не знайшли даних про кількість чоловіків у цих групах.
Додамо, що ми дуже неточно можемо оцінити кількість чоловіків, які доглядають за дитиною з інвалідністю або за дорослим з інвалідністю І–ІІ групи.
Також невідома кількість українських чоловіків, здебільшого з Чернівецької та Закарпатської областей, які мають подвійне громадянство і, найімовірніше, виїхали за своїм другим паспортом (в Україні подвійне громадянство заборонене, але перевірити, хто його має, а хто ні, неможливо).
ПОТЕНЦІЙНИЙ РЕЗЕРВ
Хлопці віком 25–26 років
Маємо 413 тис. чоловіків віком 25–26 років. Не враховуючи студентів, віднімемо 33,5%, які з різних причин не підпадають під мобілізацію, і отримаємо плюс 273 тис. до резерву.
Хлопці віком 18–24 років
Якщо зменшити вік мобілізації аж до 18 років, можна додати до резерву 434 тис. (це без мобілізації студентів).
Тепер подивімося на все населення України.
Це демографічна піраміда населення. Праворуч жінки, ліворуч чоловіки. Цей тип графіка називається пірамідою, бо такий спосіб подання чисельності населення різного віку й статі придумали в ті часи, коли дітей, які внизу, було більше, ніж усіх інших.
Зі структури населення видно, що покоління молоді менш численні, ніж покоління людей середнього віку, через низьку народжуваність у перші роки Незалежності. Тому зменшення мобілізаційного віку не може істотно збільшити резерв. До речі, самe тому на фронті зараз так багато чоловіків віком 35–45 років — у піраміді їх найбільше.
Війна закладає дуже важкі демографічні наслідки для України. Чисельність наступних поколінь залежить від кількості молоді та її готовності будувати родини. Саме людей віком 25—35 років (а в цьому віці люди переважно стають батьками) у нас дуже мало. Очевидно, що вони всі разом не зможуть народити стільки само дітей, як численні покоління народжених у 1980-ті, навіть за збереження довоєнного рівня народжуваності. На цей неуникненний ефект накладається ще й війна. Тобто тих, хто може народити дітей, мало, і вони мають серйозні перешкоди й застереження народжувати дітей.
ЖІНКИ
Ми рахували жінок так само, як і чоловіків. Отримали 5,6 млн. Але маємо зважати на дітей, адже коли в родині є неповнолітня дитина, то служити може лише один із батьків.
Ми встановили, що 46% жінок віком 18–60 років виховують дітей. Отже, можемо порахувати, що оголошення мобілізації для жінок без дітей дасть змогу поповнити резерв на 3 млн людей.
ДОВГА ВІЙНА
Якщо війна затягнеться на роки чи Росія різко збільшить чисельність своїх сил, то призов жінок може суттєво покращити ситуацію.
У країнах із демократичним устроєм жінки мають рівні права з чоловіками й беруть участь у всіх видах діяльності, які раніше вважалися суто чоловічими.
У цьому перевага таких країн на війні перед авторитарними державами: жінки можуть бути важливим резервом і замінити сотні тисяч чоловіків у тилу.
Як приклад візьмімо Британію в період Другої світової війни (кількість населення становила 50 млн людей).
Три структури:
- ATS (Жіночий допоміжний територіальний корпус). Спочатку новобранки ATS служили як кухарки, секретарки, телефоністки та комірниці. Згодом їхні обов’язки розширили і вони працювали як санітарки, водійки, поштові службовиці та інспекторки боєприпасів. До ATS могли вступати жінки віком від 17 до 43 років.
- WRNS (Жіноча королівська військово-морська служба). Працювали, зокрема, як допоміжний персонал у структурі, що займалася зламом німецьких військових кодів.
- WAAF (Жіночі допоміжні повітряні сили). Займалися технічним обслуговуванням літаків, метеорологією, радіолокацією, аналізували розвідувальні фотографії та організовували харчування.
Загалом ці служби вивільнили 450 тис. чоловіків на позиціях у тилу, як-от виробництво і ремонт зброї, ППО, медична служба, логістика, робота на фермах тощо. Важливо зауважити, що підрозділи були окремими суто жіночими гілками в структурі армії та флоту й несли службу виключно в тилу.
Створення жіночих підрозділів — це те, що можна запозичити з британського досвіду. Проте жінки могли б служити і в переважно чоловічих колективах, як це відбувається тепер.
Крім тилових служб варто більше залучати жінок, які бажають брати участь у бойових діях. Як зазначає Ярина Чорногуз, яка служить у морській піхоті, кожна жінка, що працює з ноутбуком і водить авто чи займається в спортзалі, може бути операторкою дрона, снайперкою або бойовою медикинею.
Проте мобілізувати жінок потрібно лише добровільно. Жодні обмеження для жінок на виїзд за кордон неприпустимі.
І щоб вони йшли служити, потрібно організувати відповідну рекламну кампанію й створити адекватні умови служби: новобранка має пройти належний підготовчий курс, повинна мати гарантовану відпустку й вільно розпоряджатися своїм часом у період звільнення від виконання завдань на ротації. Якщо це служба в тилу, потрібно надати беззаперечну можливість ночувати вдома або в орендованому житлі чи незаперечне право покидати місце дислокації у вільний від виконання завдань час. Нормальні частини дозволяють це й чоловікам, але це не загальне правило.
Зрозуміло, що адекватні умови служби, коли бійці почуваються гідними людьми, а не кріпаками, потрібно створити в усіх частинах незалежно від їх гендерного складу.
Навіть побіжний аналіз дає підстави припустити, що жінки можуть служити:
— у військах ППО на всій території України як у складі мобільних бригад, що знищують “Шахеди”, так і на складнішій техніці;
— операторками дронів (як розвідувальних, так і ударних);
— снайперками.
Логістику, бухгалтерію, облік, декодування, роботу в пресслужбах теж можна доручити жінкам. Тут, звісно, буде спротив у деяких частинах, де ці посади не захочуть полишати чоловіки. На оборонних заводах жінки також можуть замінити чоловіків. На цивільних підприємствах жінки вже зараз заміняють чоловіків, навіть на шахтах.
Згідно з чинним законодавством, якщо в сім’ї є неповнолітні діти, служити може хтось один із батьків. Це правило потрібно зберегти й суворо стежити за його виконанням.
