Для багатьох із нас пластикові судочки – невід’ємна частина нашого повсякденного життя. Ми використовуємо їх для зберігання, заморожування, нагрівання та транспортування різноманітної їжі. Але деякі вчені стурбовані тим, що хімічні речовини, що містяться у пластику, можуть завдати шкоди нашому здоров’ю.
Дослідження показали, що деякі з тисяч речовин, які використовують для виготовлення пластикових виробів, можуть “мігрувати” до їжі та напоїв, які ми споживаємо. Але виробники та органи безпеки харчових продуктів кажуть, що їхні рівні настільки низькі, що не становлять небезпеки для здоров’я людини.
У Британії Агентство харчових стандартів (FSA) встановлює норми щодо того, які речовини можна, а які не можна використовувати в пластику, що контактує з харчовими продуктами. Згідно з цими правилами, виробникам заборонено використовувати матеріали, які виділяють у їжу шкідливі хімікати.
Виробники також повинні враховувати обставини, за яких може використовуватися пластик, включно з температурою їжі, її типом та часом зберігання. Виробники зобов’язані підтвердити, що вони випробували свою продукцію та вона відповідає закону.
Однак деякі вчені стверджують, що цих правил не дотримуються, і кажуть, що для підтвердження того, що пластикові харчові контейнери не становлять ризику для нашого здоров’я, бракує даних – особливо якщо їх використовують для зберігання гарячої їжі або її розігрівання, пише ВВС.
Брак даних
За даними Британської федерації пластику (BPF), одним із найпоширеніших типів пластику, який використовують у харчовій упаковці, є поліпропілен – його можна знайти у всьому, починаючи від пакетів і закінчуючи обгортками для печива.
Контейнери для їжі на винос, які багато хто з нас зберігає й використовують повторно, як правило, також виготовляються із нього або з іншого типу пластику, який називається поліетиленом.
Але під час виробництва також додають багато інших хімічних речовин, таких як барвники або речовини, які роблять контейнери гнучкими.
“Хімічний склад пластику надзвичайно складний”, — каже д-р Джейн Мунке, керівна директорка і головна наукова співробітниця Food Packaging Forum, швейцарської некомерційної організації.
Окрім того, що хімічні речовини змінюються, коли вони реагують одна з одною під час виробництва, до суміші також можуть потрапляти невідомі компоненти – їх називають ненавмисно доданими речовинами (NIAS).
Безперечно, певні хімічні речовини мігрують із пластику в їжу та напої, а деякі з них потрапляють до нашого організму.
“Ми також знаємо, що певні типи їжі сприяють більшому перенесенню хімічних речовин”, – говорить доктор Мунке.
Наприклад, кисла їжа (така як томатний соус) або жирна (наприклад, лазанья) схильні до поглинання більшої кількості хімікатів із пластикових судочків, ніж інші.
“З гарячою їжею передача теж вища. Це означає, що ви можете отримати більшу дозу хімікатів, якщо розігріваєте їжу в мікрохвильовці в пластиковому контейнері, ніж якби ви використовували ту саму ємність для зберігання салату”.
У 2022 році група вчених опублікувала список із 388 “хімічних речовин, що викликають занепокоєння”, які можуть використовувати в продуктах, що контактують з їжею. Хімічні речовини, що викликають занепокоєння, — це речовини, які вважаються небезпечними через їх потенційну здатність спричиняти рак або іншим чином завдавати шкоди нашому здоров’ю, або через те, що вони розпадаються на дрібні частки, які переміщуються та накопичуються в довкіллі.
З 388 названих хімічних речовин 197, як відомо, використовуються у виробництві пластмас, які контактують з харчовими продуктами, зокрема харчовому пакуванні, контейнерах для зберігання харчових продуктів, столовому посуді та багатьох інших предметах. Є докази того, що багато з цих хімічних речовин переходять до харчових продуктів.
“Це не обов’язково означає, що щоденний вплив будь-якої з цих хімічних речовин призведе до розвитку раку або інших захворювань, – каже докторка Мунке. – Але це збільшує ризик розвитку хронічних захворювань у порівнянні з тим, якби ви не зазнавали щоденного впливу таких хімікатів”.
Хімічні речовини, що викликають занепокоєння
За словами експертів Гарвардської медичної школи, деякі хімічні речовини в пластику викликають занепокоєння, навіть якщо ми зазнаємо їхнього впливу у невеликих кількостях за раз.
“Їхній вплив може наростати, призводячи до різноманітних несприятливих наслідків для здоров’я, – пише доктор Расс Гаузер на вебсайті Гарвардської медичної школи. – Крім того – і що найважливіше – ми зазнаємо одночасного впливу багатьох речовин (наприклад, хімічних сумішей), які можуть мати додаткові побічні ефекти”.
Особливі суперечки точаться навколо двох хімічних речовин, що містяться у пластику – це фталати (використовуються для пом’якшення пластмас) і бісфенол А, який зазвичай називають BPA (використовується для виготовлення твердого пластику).
Обидві вони відомі тим, що порушують роботу ендокринної системи – тобто впливають на гормони організму та потенційно можуть чинити вплив на низку біологічних процесів, таких як нормальний ріст, фертильність і репродуктивна функція.
Нещодавно Європейське агентство з безпеки харчових продуктів (EFSA) переглянуло дані щодо бісфенолу А та підтвердило, що він становить ризик для здоров’я. У результаті воно значно зменшило допустиму добову норму його споживання – кількість, яку можна вживати щодня протягом життя без ризику для здоров’я. Нова норма у 20 000 разів нижча, ніж була до перегляду.
У Британії BPA також не можна використовувати для виробництва речей для немовлят та маленьких дітей, зокрема пляшечок для годування.
Британська федерація пластмас каже, що пластикові харчові контейнери, виготовлені з поліпропілену чи поліетилену, або суміші обох, “загалом” не містять бісфенолу А чи фталатів.
Варто бути обережними
Тож які контейнери найкраще використовувати, якщо ми хочемо уникнути вимивання хімікатів у нашу їжу?
“Частково проблема полягає у тому, що склад пластику постійно змінюється, – каже докторка Діана Цукерман, президентка Національного центру досліджень охорони здоров’я у Вашингтоні. – Як у більшості людей, у мене на кухні повно старих пластикових судочків, і я поняття не маю, що в них міститься”.
Незалежно від того, з яких хімічних речовин складається пластик, із часом він руйнується, і потенційно його часточки можуть потрапляти в їжу.
“Це частіше трапляється, якщо пластик нагрівався або якщо він старий і його неодноразово використовували та мили”, – каже вона.
Враховуючи прогалини в знаннях про хімічні речовини в пластиці та ступінь, до якого вони можуть вимиватися в їжу, докторка Цукерман пропонує обирати скляні або керамічні контейнери, особливо для гарячої їжі та для розігрівання їжі в мікрохвильовій печі.
“Коли виробник заявляє, що контейнер придатний для використання в мікрохвильовій печі, це просто означає, що він не розплавиться, – каже вона. – Я ніколи нічого не розігріваю в пластику – я кладу їжу в скляний контейнер і накриваю паперовим рушником або тарілкою. І рекомендую це робити всім іншим”.
Академія харчування та дієтології в США, найбільша у світі організація спеціалістів у сфері харчування, рекомендує споживачам використовувати пластикові контейнери лише для зберігання холодної їжі.
Більшість пластикових харчових контейнерів мають трикутник на дні, який містить цифру від одного до семи, яка визначає тип пластику, з якого вони виготовлені. Академія стверджує, що найбезпечнішими для споживання їжі є номери один, два, чотири та п’ять. Американська академія педіатрії рекомендує уникати пластикових контейнерів з кодами три, шість і сім.
Речник Британської федерації пластику зазначив, що будь-який пластиковий виріб, схвалений для контакту з харчовими продуктами, має відповідати “дуже суворим” стандартам FSA. За його словами, ненавмисно додані речовини зазвичай містяться лише у переробленому пластику, але “зараз перероблений поліпропілен або поліетилен не дозволені для прямого контакту з харчовими продуктами (за винятком перероблених поліетиленових молочних пляшок), тому це не має бути проблемою”.
Не всі експерти погоджуються з ризиком пластикових контейнерів для здоров’я. Докторка Рейчел Оррітт з Cancer Research UK каже, що доказів того, що використання пластику викликає рак, наразі бракує.
“Це стосується пиття з пластикових пляшок і використання пластикових контейнерів і пакетів для зберігання їжі, – каже вона. – Навіть якщо їжа нагрівається в цих контейнерах годинами, це не підвищить ризик раку”.
