Європа дивовижна тим, що попри кількість папуг, які живуть тут, серед них немає жодного місцевого виду. При цьому вченим відомо, що існує досить велика і різноманітна європейська група видів папуг, які створили свої натуралізовані колонії, у міру того, як їм все частіше вдавалося вирватися з “полону” або їх навмисно випускали в дику природу.
Дослідження показують, що ці папуги, як правило, живуть у безпосередній близькості до людей у містах, міських парках і заміських садах. Одним із найпоширеніших натуралізованих видів є папуга-монах (Myiopsitta monachus), який створив великі популяції в кількох країнах Європи за останні 50 років — саме тоді їх уперше завезли в Європу.
За даними дослідників з Інституту поведінки тварин Макса Планка та Інституту еволюційної антропології Макса Планка, папуги-ченці, як і люди, поширилися по всьому континенту і, як припускають учені, виробили свої регіональні діалекти. Учені виявили, що пернаті створюють свої колонії на основі гніздових пар, які займають окремі “квартирні гнізда”, збудовані на деревах, ліхтарних стовпах та інших конструкціях. Науковці зазначають, що ці соціальні “багатоквартирні гнізда” врешті-решт можуть досягати ваги невеликого автомобіля.
Під час дослідження вчені зафіксували та проаналізували аудіозаписи криків папуг-монархів у 39 парах, у восьми горах Іспанії, Бельгії, Італії та Греції. За словами співавтора дослідження, поведінкового еколога Стівена Тіндела, вони з колегами виявили, що папуги-монахи, як і люди, володіють унікальними способами спілкування залежно від того, в якій частині Європи вони живуть.
Далі вчені використовували новий статистичний метод для аналізу і порівняння аудіозаписів криків цих папуг, зроблених усередині кожного з 8 міст, а після порівняли їх між містами. У результаті вчені виявили, що досліджувані папуги дійсно звучать по-різному залежно від того, де вони живуть.
