Одна з нерозгаданих донині таємниць України криється в прізвищах українців. Вони, тобто українські прізвища, є найрізноманітнішими у світі. Водночас їх доволі легко систематизувати. Чим пояснюється цей парадокс? Чому українські прізвища нерідко такі співзвучні прізвищам близьких і дуже віддалених народів?
Про це пише Сурма.
-Добре росіянам. У них прізвища майже повністю уніфіковані. Розмаїття жодного. Абсолютно переважають прізвища з закінченням -ов або -ін. Інколи трапляються й -их, скажімо, Рижих. Зовсім вже екзотичними для росіян є прізвища з закінченням -ово (Дурново). Ось і все. Будь-які інші прізвища серед росіян однозначно вказують на неросійське походження їхніх носіїв чи то їхніх предків. Те ж саме у болгар. Іванов, Дженков, Стоянов. Інколи ще трапляються болгарські прізвища з закінченням -ський чи -зький. А у поляків навпаки такі прізвища домінують. У литовців теж прізвища уніфіковані. У грузинів переважають прізвища з закінченням -швілі (син) чи -дзе. Шотландські прізвища починаються на мак-(син), а ірландські на о’(внук).
В усьому світі українські прізвища асоціюються із закінченням -енко (Бондаренко, Коваленко, Тищенко). Закінчення -ко – це від давнього слова «дитина». Однак, мало хто знає, що стереотип переважання серед українців прізвищ на -енко не має під собою ніяких формальних підстав. Ні в цілому по Україні, ні в жодній області прізвища з закінченням на -енко не переважають. Серед корінних жителів їхня питома вага коливається від 30% в Чернігівській області (найвищий показник) до 4% у Львівській області (найнижчий показник). В цілому по Україні такі прізвища не перевищують 15%. Однак, якщо брати всі українські прізвища в цілому, то прізвища на -енко дійсно мають найвищу питому вагу.
На другому місці серед українських прізвищ знаходяться прізвища з закінченням на -ук (Дмитрук, Кравчук, Марчук). До 30% носіїв таких прізвищ мешкає на Волині (Волинська, Рівненська, Житомирська області). Як і прізвища із закінченням на -енко, прізвища на -ук зустрічаються по всій території України.
Третє місце належить українським прізвищам на -ський, -цький, -зький. Стереотип відносить їх до польських прізвищ. Але це не так. Такі прізвища притаманні багатьом слов’янським народам і відображають місце походження їхнього першого носія. Тут треба дивитися, який населений пункт чи місцевість вони відображають. Якщо він розташовий на території Польщі, то це дійсно прізвище польського походження, якщо на території Македонії, а там таких прізвищ дуже багато, то це прізвище македонського походження, якщо на території Чехії, то це прізвище походить саме звідти. Мільйони українців мають прізвища на кшталт Хорольський (місто на Полтавщині), Уманський (місто на Черкащині), Шпольський (там же), Миргородський (перший носій цього прізвища походить з Полтавщини), Ніжинський (місто на Чернігівщині) тощо.
На четвертому місці серед українських прізвищ – так звані іменникові прізвища (Дуб, Колода, Осика, Куниця, Стріха тощо). Ці прізвища доволі рівномірно поширені по всій Україні, хоча переважають лише в Закарпатській області. Дуже висока їхня питома вага й на Полтавщині. Взагалі Полтавщина в середньовіччі прийняла дуже багато переселенців з нинішньої Закарпатської області, тому й у вимові, й у прізвищах полтавців донині відчуваються закарпатські впливи.
Із цими чотирма групами українських прізвищ, найбільш поширених, майже все зрозуміло. Набагато більше проблем виникає тоді, коли подивитися на десятки, а може й сотні інших, які теж піддаються систематизації, але якійсь таємничій і не до кінця зрозумілій. Одні їх трактують так, інші інакше. Скажімо, візьмемо хоча б прізвище Масляк. Прізвище здається «прозоре» за походженням. Однак дехто виводить його він арабського воєначальника Масламака, сина халіфа і нащадка пророка Мухамеда, який воював в Україні в VIII столітті нашої ери. Однак, це легенди і міфи, а може й правда Давньої України. Але підемо далі – Масляк. Маслак, Маслюк, Маслик, Маслік. В основі лежить масл-, а далі чомусь чергуються всі голосні літери алфавіту. Візьмемо практично будь-яку іншу основу, яка абсолютно «непрозора» і так чи інакше, підставляючи почергово всі голосні літери, створимо українські прізвища. Як це? Чому так?
Або давайте візьмемо українські прізвища з закінченням -но. Дахно, Лахно, Кахно, Махно, Вахно, Тахно. Тут уже інший підхід. Спереду прізвища змінюється лише одна приголосна літера. Тобто, береш -ахно і додаєш до нього почергово всі приголосні українського алфавіту й отримуєш українські прізвища. Але що вони означають? Добре нам займатися такими вправами нині. А хто робив це 500-1000 років тому? І навіщо? Хіба це не загадка?
А українські прізвища із закінченням на -ман. Германське ман – людина. Бритьман, Сурман, Котьман, Бікман, Бацман. Цілі села в Україні, особливо на Полтавщині, мають такі прізвища. Останнє з них з данської означає «човняр». Звідки взялися данці на Полтавщині? Чи може це нащадки вікінгів і цим прізвищам не менше 1 500 років? А прізвища на Полтавщині і Київщині Демідіон, Завізіон, Аріон, Фаріон тощо. Вони теж очевидно класифікуються за закінченням -іон. А полтавські прізвища Хавер, Івер і схожі на них. Усі вони зустрічаються серед реєстрових списків козацьких полків, а нині серед селян Полтавщини. А скільки років таким українським прізвищам як Передерій, Передрій? Дві-три тисячі років чи набагато більше, бо ж «передрая» перською мовою в давнину означало «скіф заморський». Ось вам і підтвердження в українських прізвищах логічної наступності між скіфами й українцями.
Кінця і краю немає загадкам українських прізвищ. Бандера, Петлюра. Гелевера, Терефера, Шандра. Таких прізвищ із закінченням на -ра багато по всій території України. Але що вони означають? А прізвища Шудра (Шудря), Рахман, Шатрий? Це ж назви каст в Індії! То якої історичної глибини досягають такі прізвища? Нічого такого навіть уявити собі в росії чи Румунії не можна. У цих і багатьох інших країнах прізвища вже з самого початку є похідними. Наприклад, Масляков – син Масляка, тобто первісним прізвищем є Масляк, а Масляков уже в історичній ретроспективі нащадок, а не патріарх-засновник.
Українські прізвища, якщо вони не є похідними, дуже давні. Вони настільки давні, що їхнє походження нерідко ховається в мороці тисячоліть. Якщо прізвище Бацман за 1 500 років абсолютно не змінилося, то скільки років тим прізвищам, первісний сенс яких давно вже втрачений? Тисячі років? Українські прізвища однозначно належать до найдавніших у світі. Звідси й загадки та таємниці. Саме через це вони виявляються такими співзвучними прізвищам дуже віддалених від нас народів. Це призводило й донині призводить до комічних непорозумінь.
У Сполучених Штатах Америки переселенців з України з прізвищами Маковецький, Макогон, Макосій, Маковій нерідко записували ірландцями. Макогон ставав Мак-Магоном (сином могутнього), а Макосій Мак-О’Сі. А ось українець із прізвищем Маковій. І знову шотландське мак- й ірландське о-. Сотні українських прізвищ стали співзвучними англійським, німецьким, польським, французьким тощо. Українець Білий став французом Белью, Береговий – колишній прем’єр-міністр Франції, – Береговуа. Особливо багато таких трансформацій серед українських прізвищ у росії. Мільйони росіян носять трансформовані українські прізвища на кшталт Бондаренков, Коваленков, Тарасенков, Ткачуков, Глушков тощо. Таких прикладів безліч. Саме така всезагальна адаптивність українських прізвищ і вказує на їхню велику давнину. Звідси і ті таємниці українських прізвищ, які ще чекають своїх дослідників.
Нагадаємо також: Які прізвища найпоширеніші в Україні? Знайди своє в списку
