Найкоштовніший наш скарб – це люди. Люди, які стали на захист нас і нашої землі.
Із зрозумілих причин зараз ми не можемо назвати їх імена – тільки псевдо. Але разом з пресслужбою 123 бригади Тероборони ЗСУ будемо про них розповідати.
“Іванич“
Військовослужбовець на псевдо «Іванич» – водій. Він прийшов служити до 123 бригади тероборони ЗСУ цього літа і шкодує, що не зробив цього раніше.
«Жалкую, що не одягнув форму ЗСУ 24 лютого 2022 року. Працював на суднобудівному заводі «НІБУЛОН», була бронь. Але головна причина – відсутність поряд тих, хто сказав би: «Іванич, гайда з нами боронити Батьківщину!».
Дійшов до того сам. Набридло спостерігати, і ніяковіти перед дружиною, коли передають новини з фронту. Від війни не сховаєшся. Це наша, чоловіча справа!
Раптом я відчув всю сміхотворність і ницість круглолицих задоволених життям «пациків» – ухилянтів, які роз’їжджають по місту на власних «пікапах» з цивільними номерами, з кабіни лунає музика, вони вважають себе «крутими» і «драйвовими». Я дивлюся на той «пікап» і уявляю, що на ньому міг би стояти ще один кулемет ДШК на станку, який зберіг би десятки життів моїх побратимів – наших миколаївських чоловіків!», – каже «Іванич».
У 123-й бригаді ТрО ЗСУ, ділиться військовослужбовець, зустрів справжніх героїв, кожен з яких окремо і всі разом наближають Перемогу.
«Всі ми різні, і велика війна довела це. Важливо те, де ти і хто ти зараз! Більшість моїх побратимів служить за спеціальністю. Мене оточують герої нашого часу, і ми всі наближаємо нашу Перемогу. Кожен на своєму місці! В кожного своя доля, і, ховаючись від війни і від себе, від неї не втечеш. Стати захисником ніколи не пізно, якщо ти справді поважаєш себе і цінуєш своїх рідних. Україна в нас одна, ми і є Україна!», – переконаний «Іванич».
Миколаївські тероборонівці: Chester (ФОТО)
Як пастор став капеланом: історія Євгена Мініна з Миколаєва
Миколаївські тероборонівці: «Вітер»
