Підрив росіянами Каховської ГЕС став найбільшою екологічною катастрофою за часи війни. Крім десятків зруйнованих населених пунктів, внаслідок теракту було повністю знищено екосистему водосховища, а також сильно постраждали території, що розташовані нижче по руслу Дніпра. Значної шкоди це завдало й Чорному морю, у яке зійшли тонни брудної води із побутовим сміттям.
Про масштаби катастрофи на місці Каховського водосховища, екологічні наслідки та подальшу долю ГЕС, а також про дослідження Чорнобильської зони і зміни клімату в Україні розповів академік НАН України, геоботанік і доктор біологічних наук Яків Дідух в ексклюзивному інтерв’ю РБК-Україна.
– Пане Якове, влітку ви були в науковій експедиції на Каховському водосховищі. Якими тоді були наслідки від катастрофи? Бо багато хто це називає екоцидом…
– Я там був через місяць після катастрофи. На місці водосховища – голе днище і вже з’явилися зелені паростки рослин. Масштаб руйнації і ті наслідки, які ми маємо – це зміна екосистеми. І не тільки на місці водосховища, а й на усіх територіях ниже дамби, де відбулося затоплення. Бо затоплення ділянок викликають засолення. Також постраждало і Чорне море. Тому такі катастрофічні зміни, знищення екосистем у великому масштабі, які самостійно не відновлюються, це дійсно екоцид.
Наступна екологічна проблема – навкруги водосховища, де колись були поля і на них вирощували сільськогосподарські культури, зараз заростають бур’янами і ця територія замінована. До цього слід додати вплив пожеж, руйнації від вибухів, які забруднюють повітря, створення фортифікаційних споруд, спалену техніку і зруйновані будівлі.
Кожна із названих дій негативно впливає на довкілля і зокрема кліматичну складову, про яку сьогодні турбується людство. Наслідки забруднення повітря, пошкодження та засолення ґрунтів, втрати лісових масивів, біорізноманіття не лише відновляться не швидко, а й можуть спровокувати негативну ланцюгову реакцію, яку зараз важко передбачити.
Академік Яків Дідух під час експедиції на Каховському водосховищі (фото: надав Яків Дідух)
– Чи можна штучно засадити ці території зруйнованого водосховища ? Воно б врятувало ситуацію?
– Сама природа набагато розумніша. Екосистеми відновлюються природним шляхом, але цей процес потрібно моніторити і регулювати. Бо поряд з місцевими видами там виростатимуть адвентивні – аморфа кущова, американський клен, ясен пенсильванський та інші. Ми боремося з ними, бо вони змінюють природні екосистеми і витісняють наші види. А якщо зникають рослини, то й комахи чи інші тварини, які ними живляться, теж зникають. Це ціла проблема. Прийнято відповідні постанови щодо адвентивних видів – їх не дозволяють висаджувати в лісах.
Той Луг, який був колись на місці Каховського водосховища, відновити уже неможливо, бо за 70 років там відбулися певні процеси, з’явились інші ґрунти, зовсім інша основа. Там можливе формування лісів, але разом з природними місцевими видами з’являться такі, з якими ми боремося – адвентивні, вони чужі для наших територій.
Луків на цих місцях тепер теж не буде, бо для того, щоб сформувалася злакова основа потрібно випасати худобу або викошувати траву. Але там мул і худоба просто не зможе по ньому ходити. Деякі ділянки можна засадити сільськогосподарськими культурами. Тому треба регулювати – щось підсіювати, а щось викорінювати.
Ось так виглядало Каховське водосховище влітку (фото: надав Яків Дідух)
– Скільки часу може піти на відновлення природних екосистем?
– Верби та тополі ростуть швидко, тому природні екосистеми в заплаві формуються швидше, ніж на суходолі, і років 40 достатньо.
– Після Чорнобиля майже стільки ж років пройшло. То там вже є нові екосистеми?
– Там інша ситуація. Радіація на самі екосистеми не подіяла, а тільки проявилася на генетичному рівні. Ми тоді прогнозували, що через 30 років зона відчуження ЧАЕС заросте лісом. Але цього не сталося. На перелогах у 90-х роках сформувалася потужна до 15 см подушка пирію, інших злаків, яка не тільки перешкоджала проникненню насіння деревних видів до ґрунту, а ці рослини виділяють певні речовини у ґрунт, які не дають розвиватися деревним видам. Такий негативний вплив називають алелопатією. А ще в зоні ЧАЕС бували великі пожежі. Ліси вигоріли і це також вплинуло на процеси відновлення лісів.
– Знаємо, що ви нещодавно були у Чорнобильській зоні з метою отримання результатів, які надалі можна застосувати для вирішення екологічного питання на Каховському водосховищі. Як саме це може допомогти?
– Ми поїхали в зону, щоб подивитись на заростання водоохолоджувача для реактора. Коли АЕС закрили, то у 2015-2016 рр. воду спустили. Вже пройшло 8 років, тому нам потрібно було подивитись, що там зараз відбувається. Так ми зможемо спроєктувати та спрогнозувати, що може статися з Каховським водосховищем, бо якраз за 8 років, відповідно до Постанови Кабінету міністрів, прийнятої влітку, його планують наповнити водою.
На місці цього охолоджувача уже виросли дерева заввишки 5-10 метрів. З’явився специфічний трав’яний покрив. Зрозуміло, що на Каховському водосховищі не буде такого типу рослинності, але тенденції розвитку ті самі. Тому для того, щоб робити якісь висновки і прогнози – треба від чогось відштовхуватись. В екологічному розумінні динаміка в Чорнобильській зоні позитивна, бо йдуть природні процеси відновлення екосистем.
– Тобто можемо припустити, що Чорнобильська зона очиститься раніше, ніж прогнозували?
– Це мають сказати радіобіологи. Радіація ж не рівномірно поширюється – може бути пів села чистого, пів села – забрудненого. У Чорнобильську зону возять туристів. У Прип’яті вже можна перебувати протягом короткого часу. Швидкі радіонуклеїди розклалися, а інші – то ж на сотні років. Думаю, що у Чорнобилі будуть місця зовсім закриті, а якась частина поступово відкриватиметься.
– Зараз ведеться багато суперечок щодо того, чи варто відновлювати Каховське водосховище. Що ви думаєте?
– Його площа становила 2,1 тис. кв. км, або 24% від площі дніпровських водосховищ, а ГЕС виробляла 8% енергії від дніпровських водосховищ, або 1 % від загальної кількості електроенергії в Україні. То чи є смисл затоплювати таку велику територію, щоб отримувати так мало енергії?
Думаю, що нам потрібно лише частково затопити водосховище, щоб наповнити водоканал, зробити судноплавним Дніпро і забезпечити водоохолоджуючий басейн атомної станції. А електроенергія – це вже другорядне.
Треба максимально скоротити площу затоплення, але зовсім не затоплювати – теж не можна. Тут мають вирахувати гідрологи, скільки потрібно води для здійснення відповідних функцій, а екологи мають порахувати втрати. Крім того, оцінити вигоди і втрати різних екосистемних послуг і прийняти виважене рішення.
На місці водосховища можливо десь будувати і дамби чи поглиблювати русло, але це все має бути зважено. Потрібно все прорахувати. Бо в нас рахують воду та електроенергію, а на екологічні та інші втрати уваги не звертають. А тут треба зробити виважений висновок, бо такі помилки коштують дорого і ситуацію назад не повернеш. Слід врахувати і різні побічні ефекти.
Через 8 років там будуть високі дерева та високотрав’я. Коли ці зарості затоплять, органіка перегниватиме і забруднюватиме повітря, бо проточність води незначна. Хоча це не ті масштаби, що спричиняють підвищення температури, але це суперечить доктрині охорони довкілля і боротьби з потеплінням.
Гідрологи кажуть, що водойми позитивно впливають на клімат, але лісові екосистеми теж. І навіть є гіпотеза, що саме лісовий “насос” закачує вологу і сприяє збільшенню кількості опадів. Всі ці аспекти повинні бути прораховані і оцінені у вигляді різних сценаріїв, а тоді слід приймати виважене рішення. Сьогодні у світі заведено розробляти різні сценарії, навіть негативні і відбирати оптимальний варіант.
– У ЗМІ були повідомлення про те, що великі пожежі знищили частину острова Джарилгач, який зараз під окупацією. Яка ситуація у цій заповідній територіїі?
– Наші науковці не мають доступу до острова. Але для трав’яного покриву пожежі менш шкідливі, ніж для лісів. Вони відновляться – це не так страшно. Але це страшно для тварин, бо вони не мають куди діватись від вогню. Тварини гинуть.
Більше шкодять ті фортифікаційні споруди, які окупанти там зводять. Такої ж самої шкоди вони завдають і в “Асканії Новій”. Що із заповідними тваринами там також невідомо.
– Світова спільнота долучається якось до екологічної допомоги Україні?
– Ми публікуємо свої звіти, статті і це все доноситься до світової спільноти. Недавно іноземні юристи дали згоду брати участь у оцінці екологічних збитків. Від іноземців є підтримка на словах, але про конкретне фінансування чи проєкти мені поки що невідомо. Чекають, що війна закінчиться, а тоді почнуть займатися екологією, а це треба зараз вже робити, але поки це все на рівні обговорення.
Ось так зараз виглядає Каховське водосховище (фото: Facebook.com/Владислав Куценко)
– У Вас нещодавно вийшла книга про вплив змін клімату на рослинний світ України. Що вам вдалося виявити у своїх дослідженнях?
– Висновки дуже невтішні. У мене є своя методика і я прорахував, що якщо середньорічна температура на планеті підвищиться на 2 градуси, то понад половину рідкісних видів зникнуть зі своїх місць. Це означає, що рослина не зможе рости в даних умовах. Але вона може переміститись в інші екологічні умови або скоротити ареал.
Найкритичніша ситуація у високогір’ї Карпат, бо ці гори в Україні невисокі, а також для верхових боліт Полісся, бо для цих видів не існує плацдармів відступу. Рослини чутливі індикатори, що реагують на природні зміни. Ці 2-2,5 градуси – це та критична межа, коли природні екосистеми зазнають незворотних змін. Хоча процес зникнення, втрати біорізноманіття відбувається поступово, однак він сигналізує, що ми рухаємося до межі, за якою може наступити екологічна катастрофа.
– А є реальні загрози того, що середня температура на планеті підвищиться?
– Раніше науковці говорили, що темпи будуть набагато нижчі, але зараз ми швидше рухаємось до цієї межі. А всі військові дії посилюють цей процес.
– Останніми роками у суспільстві все більше уваги приділяють сортуванню сміття. Це взагалі допомагає екології?
– Звичайно. Перш за все успішне вирішення екологічних проблем не стільки у сфері технології, як у сфері нашої екологічної свідомості, тобто залежить від того, що в нашій голові. Повинне сформуватись екологічне мислення, свідомість.
У Західній Європі є міста, де на покрівлях будинків ростуть дерева, стіни вкриті рослинами – а це ж очищення повітря, збагачення киснем. У місті завжди середня температура на 2 градуси вища ніж за містом. А зелень це все компенсує. Але щоб це все зробити, має бути і відповідне мислення.
Сьогодні у Західній Європі є потужні екологічні рухи, відновлюють навіть болота. А в нас навпаки. Ми осушили болота, видаємо дозволи на видобуток торфу навіть поблизу заповідників, що суперечить доктрині протидії змін клімату. Адже у торфі акумулюється значна кількість енергії і при його спалюванні ця енергія йде в повітря.
Екологічне мислення потроху формується. Раніше ж ніхто не думав про сміттєпереробні заводи. Все сміття скидали у річки, бо вони нічийні і ми дійшли до того, що всі річки забруднили. У той час, коли у світі є вже технології для очищення.
– А заборона поліетиленових пакетів у магазинах це вже крок до покращення?
– Це вже змушує людей задуматись, чи потрібно їх купувати. Мабуть, такі заходи підсвідомо на когось впливають, але це ще не набрало критичного мислення. Бо один сортує сміття, а інший – залишає сміття в лісі. Подивіться, як забруднені зелені зони навколо Києва. Такої картини в західній Європі не побачиш. Хотілося б, щоб швидше прийшло усвідомлення необхідності збереження довкілля.
– Що може робити кожен українець, щоб більше дбати про екологію?
– Потрібно в собі формувати екологічне мислення. Не слід думати, що за екологічний стан відповідає влада, вчені чи ще хтось, бо це стосується кожного. Необхідно формувати екологічну свідомість, щоб кожна людина від дитячого садочку і до пенсійного віку думала і турбувалася, як саме її діяльність впливає на природу.
