Українські хакери команди Кібер Спротив передали у розпорядження міжнародної розвідувальної спільноти InformNapalm унікальні докази вербування, підготовки та переміщення в Росію для участі у бойових діях проти України цілих підрозділів кубинських найманців – 199 бойовиків-терористів (архів зі сканами їх паспортів прикріплений наприкінці статті). Разом з хактивістами ми спробували відтворити цей ланцюжок і зʼясувати, хто такі ці найманці, що їх мотивує та чому Росія вдається до пошуку підтримки від “братських” комуністів у імперіалістичний загарбницький війні.
Західні аналітики вкотре відмічають, що Росія хоче уникнути подальших заходів внутрішньої мобілізації. Півтора роки повномасштабного вторгнення Росії дорого коштують агресору, втім Росія ніколи не рахувала людські втрати. Мобілізаційний ресурс в них ще достатній, але цих людей потрібно фізично затягнути в армію. Очевидно, що це можливо шляхом нової хвилі мобілізації. І, звісно, це непопулярний хід, особливо напередодні президентських виборів, запланованих у РФ на 2024 рік. Відповідно, потрібно шукати “мʼясо” серед НЕ громадян Росії. Мігранти та біднота із союзних держав – найлогічніший вихід. Відповідно, експлуатація іноземних громадян дозволяє Кремлю залучати додатковий людський ресурс для своїх військових дій навіть всупереч зростаючим втратам.
Головні дійові особи. Тульський “воєнком”.
Для початку познайомимо вас з російським офіцером, завдяки якому це дослідження взагалі стало можливим. Пєрєвозчіков Антон Валентинович, 11.06.1976 р.н., військове звання – майор. З травня 2023 року – начальник пункту відбору на військову службу за контрактом в місті Тула.
Сторінки в соцмережах цього майора не видають його професійної діяльності, а містять лише загальні фото з весілля та дозвілля. Але там де не спрацює OSINT, спрацює CYBINT.
З особової справи майора Пєрєвозчікова ми дізнались, що з серпня 2022 по квітень 2023 він був призначений заступником командира 488 МСП 144 МСД по військово-політичній роботі. Цікаво, що цей полк неодноразово втрачав боєздатність і особовий склад, після чого виводився на відновлення та переукомплектування. 5 березня 2022 року Радник міністра МВС України Вадим Денисенко повідомляв, що “ЗСУ вдалося повністю знищити 488 полк під Харковом”. 12 березня речник Оперативного штабу Одеської обласної військової адміністрації Сергій Братчук також повідомив про повне знищення цього полку. Можливо, саме тому майора Пєрєвозчікова, який до цього вже мав значний досвід в доборі особового складу, знову перевели з командної офіцерської ланки на комплектувальну тилову посаду.
Вірогідно, що перебуваючи на черговому відновленні, полк потребував не тільки значних людських, а й матеріальних ресурсів. Тож Пєрєвозчіков швидко перехопив ініціативу, щоб не залишатись на передовій, а повернутись на тилову посаду. Ось він дякує за “благодійну допомогу” Герману Мілушу – засудженому у Латвії бізнесмену, що ще в 2007 році втік в тайнику російської вантажівки. Засудили Мілуша за те, що він намагався шляхом підкупу встановити в Юрмалі – улюбленому місті російської агентури на березі Балтійського моря – підконтрольного мера. Звісно, корупціонер Мілуш почуває себе в Росії мов риба у воді, тому був швидко виправданий і його справи пішли вгору.
Але це все преамбула до іншої складової діяльності “воєнкома”. Завдяки вмісту поштової скриньки майора Антона Пєрєвозчікова вдалося перехопити дані іноземних громадян, найманців та терористів, які виявили бажання укласти контракти з МО РФ. Це дві повноцінні роти.
КУБА ЛІБРЕ З ПРЯНИКОМ ЗАМІСТЬ ЛАЙМУ
Проаналізувавши дамп поштової скриньки майора Пєрєвозчікова, вдалося встановити імена, прізвища, дати народження та паспортні дані 199 кубинських найманців. Усі вони – громадяни Куби за виключенням однієї особи – Діас Ромеро Хуан Пабло, який є громадянином Колумбії.
Найстарший з цієї партії кубинців – Олівіа Фернандо Ласаро. Він 1955 року народження і в грудні, якщо доживе, йому має виповнитись 69 років. Втім, Росія не перебірлива – діди на фронті теж згодяться.
Наймолодший – Мена Альварез-Буілья Йоендер Рауль у березні цього року відсвяткував свої 18 років.
Є серед цієї групи близнюки – Стабле Гонсалес Хосе Антоніо та Луїс Антоніо.
І навіть є серед них свій Бандера, що воюватиме за РФ. Тільки звати його не Степан, а Іноль.
Встановлені особи потрапили в Росію протягом липня-серпня різними групами від 10 до 30 осіб. Прибувають вони в аеропорт Шереметьєво. Що характерно, близнюки Стабле прибували по-різному. Луїс прибув ще 15 липня, а Хосе 1 серпня.
Зазвичай фото свого паспорту вони роблять відразу по прибуттю в РФ. Причина візиту до РФ вказується як “туризм”. Потім на допиті, якщо їм пощастить потрапити в полон, будуть розповідати, що “заблукали в турпоході”.
Кінцева зупинка – Тула. Саме там майор Пєрєвозчіков оформлює кубинців, перекладає їх паспортні дані, вручає їм контракт і обіцяє “золоті гори”.
БІДНІСТЬ БІЛЯ БЕРЕГІВ АМЕРИКИ
В Тулі на найманців чекає цілий пакет документів. Всі вони завчасно підготовлені іспанською мовою: і анкета, і зразки рапортів на виплату грошей, опитувальники, контракт з додатком.
Згідно з документами, кубинцям гарантується повний соціальний пакет, який надається і росіянам-контрактникам.
Так, в додатку до контракту ми бачимо, що крім виплат родині у випадку смерті чи поранення, найманець може розраховувати на:
- Одноразову виплату у розмірі 195 000 рублів при підписанні контракту на строк від одного року і більше.
- Щомісячні виплати від 204 000 рублів на місяць у зоні проведення “спеціальної військової операції” (залежно від військового звання, посади та вислуги років).
- Можливість швидкого придбання житла за рахунок коштів Міністерства оборони Росії через систему накопичувально-іпотечного кредитування.
- Службове житло або компенсація оренди житла.
- Безкоштовне обстеження, лікування та реабілітація у військово-медичних закладах.
- Страхування життя та здоров’я за рахунок федерального бюджету.
- Право на пільгову пенсію після 20 років служби.
- Статус учасника бойових дій та відповідні пільги.
- Податкові пільги та податкові канікули.
- Бюджетні місця для навчання дітей в університетах.
- Резервування робочих місць для майбутніх контрактників.
Фактично, російська держава пропонує кубинському найманцю від 2 тис. доларів на місяць. Заробити такі гроші на Кубі просто неможливо.
Давайте подивимось на портрет середнього кубинця, що їде воювати: низький соціальний статус, багатодітна родина – або один з багатьох братів та сестер, або ж сам батько декількох дітей.
Наприклад, Юсер Галіндо. Народився 31 травня 1982 року. Аналіз його сторінки в Facebook показав, що чоловік наймався на будівництво або низькокваліфіковані земельні роботи. Заробляв небагато, але карантин ще сильніше підірвав його здатність заробляти.
Ось так Юсер живе і відпочиває з родиною.
ТТ – “Тульські туристи” та трохи OSINT
В червні цього року на порталі Infobae з’явилася стаття Лукаса Мартіна Гойрета під назвою “Маючи виснажені війська, Путін шукає кубинських військових для війни в Україні». Аналізуючи цей матеріал, Сергій Борщевський вказував, що в матеріалі Гойерта йдеться про “принаджених високою, непорівнянною із заробітками на Кубі, платнею та можливістю набути в спрощеному порядку російське громадянство кубинських найманців, які вже тренуються на території Білорусі”. Тоді, у середині травня військовий аташе Куби Моніка Гомес підписала в Мінську низку угод, у яких йдеться, зокрема, про “тренування кубинського військового персоналу в Республіці Білорусь”.
Також, Борщевський вказував про візити Патрушева і Лаврова в Гавану, допускаючи наявність змови між Кубою та РФ про постачання найманців. Втім, прямих доказів цьому не було.
Фактично, хактивісти Кібер Спротиву доводять, що змова таки була. А допомогли встановити присутність кубинців в Росії вони самі.
Наприклад, ми знаємо, що Тульській військомат і місце роботи Антона Пєрєвозчикова знаходиться на вул. Комінтерна 28. Ось ця будівля:
Якщо відійти від цієї будівлі, дивлячись на її бічну сторону, то виглядати вулиця буде якось так:
А ось кубинець Алієскі Аначе, 1989 року народження. З метаданих фото його паспорта зрозуміло, що вʼїхав він в РФ 18 липня 2023 року і одразу зробив фото паспорта куратору.
А тут ми бачимо, що Аначе вже 19 липня створив собі чергову сторінку у Facebook (архів). Тоді вона виглядала так:
Давайте уважніше придивимось до аватарки.
Не встиг найманець відійти і ста метрів від військомату, як швиденько зробив собі фото на аву. Дуже дякуємо йому за цей додатковий пруф. Бо одна справа – фото з паспортом і зовсім інша вже на вулиці біля тульського військомату.
Інший найманець Мікаель Валідо, 1993 року народження, теж вирішив не далеко відходити від місця вербування.
Майкел Баро 1996 року народження настільки був радий зʼїхати з Куби, що теж одразу змінив статус по приїзду в РФ.
Найбільш винахідливим виявився Роландо Боза Мортон. Той взагалі встиг не тільки зафільмувати дорогу з Москви до Тули на сервісі орендованих автомобілів “Делимобиль”, але й зробив собі екскурсію по знакових місцях батьківщини самовара. Також, Роландо вже передчасно начепив на свій кубинський паспорт обкладинку з двоголовою куркою, і перевіз дружину до Росії (відео 1, відео 2)
Потрапити в Тулу можна не обовʼязково з Куби. Група “Кібер Спротив” встановила і умовних “кубинців-невдах”, які приїхали підкоряти Росію пару років тому, але життя не склалося.
Наприклад, Перес Бланко, прибув в РФ у 2021 році. Це один з небагатьох випадків, коли закордонний паспорт виданий особі давно і не під “туристичну подорож” в якості найманця. Фото Переса в масці, яка нагадує нам про “щасливі роки карантину” тому підтвердження. Але життя Переса не задалося, або ж він дуже хоче отримати громадянство РФ. Тому тепер він буде воювати.
Або інший випадок. Рікардо Аренсібіа. Живе в Росії мінімум з березня цього року. У фейсбуці називає себе “принцем”.
Але життя “принца” в Москві, напевно, не склалося, тому він поїхав до Тули – підписувати контракт. Своє перебування там він підтвердив коротким сторіз в Instagram за 7 серпня 2023 року (архів відео), засвітивши простір “Іскра”.
Післямова
В своєму червневому аналізі Сергій Борщевський писав:
“Зазначу, що кубинське законодавство забороняє найманство. Водночас своїм коштом дістатися до Росії чи Білорусі звичайний кубинець не може – йому довелося б працювати кілька років, щоб заробити на проїзд. Щоб опинитися там, кубинцю потрібне або фінансування з боку кубинських властей, або “підйомні” від Росії. Якщо буде доведено, що влада Куби “позичає” Росії своїх громадян, це означатиме, що вона порушила власне законодавство і зіпсує офіційній Гавані відносини з багатьма країнами регіону, не кажучи вже про США”.
Ми отримали беззаперечні докази участі кубинських найманців у війні проти України на боці РФ. Ми маємо обґрунтовані сумніви в тому, що ці найманці опинилися там без відома влади Куби суто випадково за програмою “work and travel”. Очевидно, що це потік, і він збільшується. Ми викрили тільки один пункт в одному російському місті. Навряд Тула є головним центром вербовки.
Те, що цих людей більше – доводить переписка тітки одного з найманців, Хуана Карлоса Басулто.
В коментарях до цього допису відбулася цікава світська бесіда, яку Google Translate доволі погано переклав, але суть ви зрозумієте. Тітонька Хуана Карлоса жаліється, що до Росії на війну поїхав ще один їх знайомий. Павел Маркіто. Але серед наших кубинців такого не було. Він точно не в цій партії з 193 осіб, яких нам вдалося викрити в Тулі, а значить кубинців було і, ймовірно, буде ще більше, якщо цей потік не зупинити.
OSINT-аналіз цих найманців не підтвердив який-небудь глибокий зв’язок між цими людьми до вербування. Не можна сказати, що вони “зеки”, або колишні військові, або представники якоїсь іншої вузької спеціальності або субкультури. Єдине, що обʼєднує більшість – це бідність. Або бажання вирватися в люди.
Але розбагатіти на війні неможливо. Та й Росія не дотримується обіцянок. Якщо вона кидає своїх, що ж тоді казати про іноземців без копійки за душею.
А поки близнюки Стабле разом із Александром Вердесіа і ще одним невстановленим хлопцем вже заключили контракт і доїхали до тренувального табору. Ось свіженьке сторіз з полігону за 3 вересня 2023.
Всі дані найманців передані правоохоронним органам України, а імена та фото найманців внесені в базу “Миротворець”. Ми добиватимемось притягнення до відповідальності всіх, хто стоїть за сприянням найманству для здійснення агресії проти України. Україна гарантує кубинцям теплий прийом.
P.S.
Коли цей матеріал вже був завершений і готувався до публікації, Міністерство закордонних справ Куби оприлюднило цікаву заяву, в якій зазначалося:
“Міністерство внутрішніх справ виявило і веде роботу з нейтралізації та ліквідації мережі торгівлі людьми, що діє з Росії з метою залучення кубинських громадян, які там проживають, і навіть деяких, що проживають на Кубі, до лав збройних сил, які беруть участь у військових операціях в Україні”.
За словами кубинської влади, спроби такого роду були нейтралізовані, а стосовно осіб, причетних до такої діяльності, було порушено кримінальні справи.
У МЗС наголосили, що “вороги Куби поширюють спотворену інформацію, яка має на меті заплямувати імідж країни та представити її як співучасника цих дій, які ми рішуче засуджуємо”.
Втім, у нас існують обґрунтовані підозри, що кубинська влада таким чином грає на випередження і намагається приховати своюспівпрацю з Росією по темі найманства для війни проти України. Адже існує дуже мала вірогідність того, що кубинська влада не помічала потік людей, що раптово вперше в житті отримує закордонні паспорти, які видаються лише в столиці Куби. Так само, як і візити Патрушева та Лаврова на Кубу, як і тренування кубинців в Білорусі – все це є частинами одного пазлу.
Чи буде Куба боротися із потоком найманців, або ж вона обмежиться пустою заявою і далі приховано продовжить постачати найманців Росії? Відповідь дізнатися доволі просто. На сьогодні у нас вже є 199 паспортів кубинських найманців, які відправляли їх майору Пєрєвозчікову (скани паспортів у ZIP-архіві).
Це далеко не всі джерела і у хакерів “Кібер Спротив” є реальна можливість відстежувати долю цих та інших найманців, і якщо до конкретно цих осіб не буде застосоване покарання, якщо рух кубинців в Шереметьево і далі в російські міста продовжиться, то висновок буде очевидний і запевненнями про “непричетність до вербування найманців” з боку МЗС Куби вже не обійдеться…
