Археолог, який проводив розкопки в Національному історико-археологічному заповіднику «Ольвія» НАН України, знайшов у Варшаві старовинні польські описи цієї території. Доктор Альфред Твардецький вважає, що місто, засноване греками, існувало навіть у V столітті нашої ери.
Про це йдеться в матеріалі Culture.pl/ua, передає Інше ТВ.
Ольвія – антична грецька колонія, розташована на узбережжі Північного Причорномор’я, на правому березі Дніпро-Бузького лиману на південь від сучасного села Парутине Миколаївської області. Її заснували грецькі колоністи з Мілету приблизно у VI столітті до н.е. Місто займало стратегічне положення на торговельних шляхах між Середземномор’ям та Північною Європою, тому було заможним і культурно розвиненим. Протягом сторіч воно опинялося під владою різних держав та народів. Тривалий час історики вважали, що Ольвія припинила своє існування після навали гунів у сімдесяті роки IV століття. Історик Альфред Твардецький з Інституту археології та етнології Польської академії наук вважає, що насправді місто функціонувало й під пануванням гунів. Такі висновки вчений зробив на підставі матеріалів, знайдених під час археологічних розкопок, що відбувалися в рамках польської археологічної місії «Ольвія». Доктор Твардецький розповів Culture.pl/ua про те, що історія античного міста цікавила польських мандрівників та дипломатів задовго до того, як нею зайнялися професійні історики.
Пане докторе, ви керуєте археологічною місією «Ольвія», починаючи з 2016 року. Але, наскільки мені відомо, польські археологи на теренах південної України працюють вже досить давно.
Польські археологічні експедиції у Північному Причорномор’ї мають багату традицію. Вже у п’ятдесятих роках двадцятого століття польські археологи працювали в Криму та в околицях античної Ольвії, що неподалік сучасного Очакова в Миколаївській області. В Ольвії археологічними розкопками займався професор Казімєж Маєвський, директор Інституту історії матеріальної культури Польської академії наук (тепер це Інститут археології та етнології). Саме цього року минає 70 років від створення цього інституту.
Тож ваші експедиції були продовженням тих, що відбувалися ще у п’ятдесяті роки?
Я як працівник Національного музею у Варшаві, починаючи з 1994 року, регулярно відвідував Крим, передусім ми співпрацювали з музеєм в Керчі. Ця співпраця виявилася настільки плідною, що ми домовилися про розкопки, які Національний музей проводитиме власне в Керчі. Я вибрав Тірітаку (давньогрецьке місто Боспорського царства – ред.), яка сьогодні є частиною Керчі. Саме там я проводив археологічні розкопки протягом 2008-2013 років. Не мушу пояснювати, що після анексії Росією Криму ця співпраця припинилася, та залишилися дружні контакти із колегами з Інституту археології НАН України. Вони запропонували мені продовжити співпрацю в Ольвії. На сьогодні це найважливіше греко-римське античне місто, що залишилося на тій території України, яку не окупували росіяни. Це велика грецька колонія, про яку Геродот писав ще у V столітті до н. е., вона відіграла помітну роль в історії цього регіону, була дуже заможною. Знахідки з Ольвії нині можна побачити в найвідоміших музеях світу, наприклад, у Луврі чи в Британському музеї.
До якого століття існувала ця колонія?
Ольвію заснували на початку VI століття до нашої ери. Це місто з бурхливою історією. Я не вдаватимуся в подробиці, згадаю тільки, що в середині I століття до н. е. вона на якийсь час занепала, після чого римляни збудували там цитадель і розмістили свій гарнізон. Римляни евакуювалися з Ольвії приблизно всередині III століття нашої ери. Згодом у цих околицях з’явилися готи, яких археологи ідентифікують як носіїв черняхівської культури. Донедавна була поширена думка про те, що Ольвія як поселення існувала до 375 року, тобто до набігу гунів, після чого готи звідти втекли. Саме тоді розпочалося велике переселення народів, що згодом спричинило падіння Західної Римської імперії.
У 2016-2018 рр. я провів в Ольвії три сезони археологічних розкопок, потім була перерва, після якої я вже в 2021 році проводив там розкопки як науковий працівник Інституту археології та етнології Польської академії наук. На жаль, через війну цю роботу довелося призупинити. З 2022 року росіяни обстрілюють околиці історико-археологічного заповідника «Ольвія» реактивними снарядами.
Втім, матеріали отримані під час цих чотирьох сезонів, дають підстави до цікавих висновків. Передусім треба сказати, що після римлян Ольвія сильно змінилася, бо стала готським поселенням. Проте в 375 році вона не зникла, а існувала десь до тридцятих-сорокових років V століття і навіть під володінням гунів переживала період своєрідного розквіту. Це значний результат наших спільних українсько-польських археологічних розкопок. Цього ніхто навіть не сподівався.
А що трапилося з Ольвією після цього?
На відповідь мусимо зачекати. Сподіваюся, ми зможемо її отримати, коли з’явиться можливість продовжити перервані війною роботи. Відомо, що саме у тридцяті-сорокові роки V століття гунів очолили каган Аттіла та його брат Бледа. Власне у той час зникає черняхівська культура, тож те, що відбувалося на теренах Ольвії, – це частина якихось ширших історичних процесів.
Чи відомо, коли на цих теренах з’явилися поляки?
Відповідаючи на це запитання, мушу сказати, що через ковідні обмеження 2020 року мої розкопки в Ольвії були перервані. У той час я заглибився в історію досліджень цього місця. Мені хотілося ретельно вивчити польські джерела, в яких є згадки про Ольвію. Я був неабияк здивований, коли з’ясував, що найстаріші письмові згадки про ті місця є в документах канцелярії короля Сигізмунда ІІ Августа, останнього з Ягеллонів. Тут треба згадати про те, що в кінці XIV століття великий князь литовський Вітовт приєднав до своєї держави землі між Дністром та Дніпром, аж до Криму. Відтоді ці терени належали Великому князівству литовському. Натомість землі від Дністра до Дунаю протягом півтора сторіччя контролювала польська королівська династія Ягеллонів.
В одному з дипломатичних документів, датованому 1542 роком, який є інструкцією для королівської канцелярії (він зберігається в Головному архіві давніх актів у Варшаві), я побачив пропозицію визначення кордону між державою Ягеллонів та турками і татарами. Цей дугоподібний кордон мав йти від місця, де тепер знаходиться Білгород-Дністровський, аж до Ольвії. Тобто Очаків, який раніше був у межах Великого князівства Литовського, мав залишатися під турецьким пануванням. До речі, перше поселення на місці майбутнього Очакова було засноване родиною Язловецьких. Пізніше татари його розбудували і назвали Кара-Кермен (Чорна фортеця), натомість Очаків – це більш пізня назва міста. Королівство Ягеллонів, а згодом і перша Річ Посполита, аж до короля Владислава IV Вази, тобто до середини XVII сторіччя прагнули володіти територією, на якій розташований Очаків. Кілька разів полякам вдавалося відбити Очаків у турків. Востаннє в тих околицях військо Речі Посполитої з’явилося за наказом короля Владислава IV у 1647 році. Командував армією князь Ярема Вишневецький. Військо під його командуванням з’явилося біля Очакова і нагнало багато страху на турків і татарів. Через внутрішні політичні проблеми король хотів спровокувати війну з Туреччиною. В принципі, він хотів не тільки відвоювати Очаків, але й захопити Крим. Ці події дуже налякали кримських татарів, вони боялися, що їхню країну завоюють. Тож коли наступного 1648 року розпочалося повстання під проводом Богдана Хмельницького, татари, не вагаючись, його підтримали, і це вплинуло на його успіх. Тому можна сказати, що Очаків, або Ольвія, відіграли у цих історичних процесах важливу роль. Річ у тім, що до кінця XVIII століття Очаків вважали Ольвією.
У тодішній Польщі пам’ятали про античну Ольвію?
У старопольській літературі, як польськомовній, так і латиномовній, Ольвія з’являється неодноразово. Так само, як стародавня назва Дніпра – Бористен. Мешканців тих теренів старопольська література називала бористенітами. Саме так мешканців Ольвії та навколишніх територій називав Геродот. Це частина тодішньої моди – називати різні народи старовинними назвами. Бористенітами або скитами (скіфами) називали татарів, але бористенітами у той час називали також московитів. У поезії, що оспівувала війни Стефана Баторія з Московією, є згадки про те, що він воював з бористенітами. У той час такі назви звучали, так би мовити, науково. Прикметно, що у 1592 році старовинну Ольвію своїм пером оживив Ульрик Шобер, філолог з Торуня, який видав збірку поезій «Ольвіополіс, тобто місто щасливе». Варто згадати й перший у Польщі опис Криму «Tartariae descriptio» (Опис Татарії), створений в 1579 році польським послом Марціном Бронєвським, якого король Стефан Баторій відправив до кримського хана. Коли Бронєвський подорожував Північним Причорномор’ям, то відвідав й Ольвію, яку також описав. Щоправда, він вважав Ольвією Очаків. В кінці XVIII століття Адам Нарушевич, монах-єзуїт і поет, у творі «Таврика, тобто старовинні та пізніші відомості про стан і мешканців Криму до наших часів» теж згадує про Очаків, який ототожнює з Ольвією. Треба сказати, що місцезнаходження античної Ольвії, в місці, де Південний Буг впадає у Дніпро, було встановлене лише наприкінці XVIII століття.
Та повернімося до дипломатичного документу 1542 року. Хоча в ньому й нема безпосередньої згадки про Ольвію, та зроблено наголос на тому, що кордон між державою Ягеллонів та турками і татарами повинен пролягати там, де Буг впадає у Дніпро і де є місце, яке називають «руським перевозом», тобто переправою. Інакше кажучи, в околицях тієї археологічної пам’ятки була якась переправа, а можливо міст чи брід. Це важлива інформація, таке історіографічне відкриття, яке спонукає до переосмислення історії виникнення Ольвії. Можливо, колись у цьому місці, біля броду, існувало якесь скіфське поселення, яке згодом стало грецьким. Раніше така гіпотеза розглядалася, та мабуть тепер, з огляду на документ, який мені вдалося знайти, варто до неї повернутися.
Яким чином вдалося з’ясувати, що Ольвія існувала довше, ніж вважали раніше?
На сьогодні маємо сучасні методи досліджень. Скажімо, за допомогою дрона можна зробити кращу фотодокументацію досліджуваної території. У місці, де ніхто раніше не копав, нам вдалося виявити наймолодший культурний шар.
На території Ольвії ще є такі місця, де ніхто не копав?
Так, адже це було велике і заможне місто, площа якого сягала п’ятдесяти гектарів у часи розквіту. Ці пізні культурні нашарування не досить потужні, адже у порівнянні з розвиненою грецькою чи римською культурою вони примітивні, тож їх легко переочити. Нам вдалося досить точно датувати фрагменти кераміки, яку ми знайшли у верхньому культурному шарі. Ми встановили, що її виготовляли на початку V століття. Крім цього нам траплялися монети і скло з цього ж часу, або гребені, характерні для черняхівської культури.
Тобто найбільшим вашим відкриттям в Ольвії стало, так би мовити, подовження її віку?
Так, ми додали новий розділ в історії Ольвії під назвою «Ольвія у період панування гунів». Ніхто раніше не здогадувався, що місто функціонувало у той період, коли ці терени зайняли гуни. Для підтвердження такої думки потрібні наступні дослідження. Їх важливо продовжити між іншим тому, що вони збагатили б наші знання про процеси, що спричинили занепад Західної Римської імперії. Готи, частину яких гуни прогнали з Північного Причорномор’я, втекли за Дунай, до Західної Римської імперії, а пізніше, вже як іммігранти, збунтувалися й спричинили занепад імперії.
Цікава та повчальна історія.
Історія завжди повчальна. Ольвія – це єдине велике античне грецьке місто, яке пов’язане з польською історією в тому сенсі, що територія, де воно колись існувало, тривалий час перебувала у складі держави династії Ягеллонів, а пізніше Річ Посполита мала територіальні претензії на ці землі. Ще раз наголошу, що найстарший польський опис цих теренів датований 1542 роком. А оскільки це опис кордону, то там досить детально відтворено топографію – і пагорби, і ріки, і струмки. Треба наголосити, що тривалий час було прийнято вважати, що дослідження цих територій почали росіяни, після того, як завоювали ці землі, а це неправда. Бо вивчення теренів Ольвії розпочалося ще в добу династії Ягеллонів та Речі Посполитої. Звісно, це відбувалося ще до виникнення сучасної історичної науки, та все ж такі дослідження були, і вони дотепер збагачують наші знання про минуле Ольвії.
Де можна ознайомитися з результатами ваших досліджень?
За результатами сучасних досліджень в рамках польської археологічної місії «Ольвія» Інститут археології та етнології Польської академії наук підготував виставку «Поляки в Ольвії». Цього року, в лютому, її можна було побачити на огорожі Музею «Королівські Лазєнки» у Варшаві. Сподіваюся, що нам вдасться показати цю виставку і в інших місцях. Також з тим, що нам вдалося знайти на території античного міста, можна ознайомитися на інтернет-сторінці «Античні пам’ятки Чорного моря».
Як повідомляло Інше ТВ, минулого року на 85-річчя Миколаївської області росіяни потужно обстріляли Миколаїв, Національний історико-археологічний заповідник «Ольвія» та ще 11 населених пунктів.
