Поки росіяни на камеру страчують українських військових у своєму полоні – ООН критикує Україну за поводження з російськими військовополоненими.
Наприкінці березня 2023 року Моніторингова місія ООН з прав людини звинуватила у порушенні прав військовополонених не лише Росію, а й Україну. Омбудсмен Дмитро Лубінець пояснює, що міжнародні організації в гонитві за “нейтральністю” постійно порівнюють жертву з агресором і згадують Україну в негативному сенсі у своїх звітах.
Якщо українська влада хоче підсилити свою позицію на міжнародній арені, доречно залучити громадський сектор до моніторингу умов утримання російських полонених, каже Костянтин Автухов, виконавчий директор громадської організації “Україна без тортур”.
В яких умовах і де саме живуть російські військовополонені в очікуванні обміну, як міжнародні організації перевіряють умови їхнього утримання і що Україні робити з їх “нейтральністю”: розбір LIGA.net.
“НЕ МОЖУ ЗРОЗУМІТИ ЛОГІКУ ЦИХ ЗВІТІВ”
“Майже половина з 229 російських військовополонених, з якими ми провели інтерв’ю, розповіли про катування або жорстоке поводження з боку військовослужбовців Збройних Сил України та СБУ”, – йдеться у доповіді місії ООН. Україна дала моніторам безперешкодний доступ.
В ООН стверджують, що у постійних місцях інтернування, як-от слідчі ізолятори або табори для полонених, повідомлень про жорстоке поводження значно менше: “Утім, ми отримали скарги на побиття в деяких із цих установ у Дніпрі, Вінниці та Харкові минулої весни”.
Цей звіт обурив уповноваженого Верховної Ради з прав людини Дмитра Лубінця. “Але обурення не через згадку України, а через те, що вони не наводять жодних доказів і використовують слова-припущення”, – розповідає омбудсмен.
За три дні до публікації звіту Лубінець зустрічався з головою Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні Матільдою Богнер: “Тоді не було жодного слова про можливі порушення прав військовополонених РФ, жодного прохання підтвердити чи спростувати встановлені факти або направити офіційні звернення до правоохоронних органів”.”Я не можу зрозуміти логіку таких звітів. Адже мова не лише про фіксацію фактів негідного поводження, а й про те, щоб добитись якоїсь офіційної реакції від держави Україна у вигляді перевірок та розслідувань”, – пояснює омбудсмен.
У відповідь на доповідь місії ООН Лубінець разом з французькими журналістами здійснив моніторинговий візит до табору у Львівській області, де утримують російських військовополонених. Також у таборі були представники ООН, МКЧХ та інші іноземні журналісти.
Лубінець запевняє, що Офіс омбудсмена на постійній основі “кожного місяця” здійснює моніторинг табору у Львівській області.
“Ми перевіряємо абсолютно все, – каже він. – У нас є мандат особистого спілкування. Ми дивимось за місцями відпочинку, як харчують, внутрішні розпорядки, процедури отримання медичної та психологічної допомоги”.
Інших місць постійного тримання російських військовополонених в Україні не існує, запевняє Лубінець. Хоча у вищезгаданій доповіді ООН йдеться, що “багато з них усе ще утримуються в ізоляції”.
“Це можуть бути СІЗО, але їх використовують для тримання, виключно поки проходить процес перевезення з-під лінії фронту до табору, – стверджує Лубінець. – 100% російських військовополонених перебувають на постійній основі саме в таборі [у Львівській області]”.
“ВОНИ ПРИЙШЛИ ВБИВАТИ, АЛЕ МИ – ЄВРОПЕЙСЬКА КРАЇНА”
З міжнародних організацій доступ до табору військовополонених має, зокрема, Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧХ).
“І не просто, що їх впустили-випустили. Вони приїжджають і протягом тижня ходять кожного дня, перевіряючи все, що хочуть”, – розповідає Петро Яценко, керівник пресслужби Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.
За його словами, представники МКЧХ усамітнюються з російськими військовополоненими та розмовляють без представників адміністрації табору. Зміст цих розмов не контролюється, запевняє Яценко.
Українська влада постійно надає місії ООН безперешкодний доступ до офіційних місць інтернування російських військовополонених, дозволяючи спілкуватися з ними прямо та конфіденційно, оцінювати умови їхнього утримання, повідомив речник Управління Верховного комісара ООН з прав людини Криштоф Яновські.
Водночас, за словами Яновські, Росія не надала ООН доступу до українських військовополонених, попри неодноразові запити. Це стосується як українських полонених, які утримуються як на тимчасово окупованій РФ території України, так і в Росії.
Лубінець припускає, що представники місії ООН могли отримати певні свідчення від російського військовополоненого, їх належним чином не верифікували, але розповіли про це у своїй доповіді.”Є чітке розуміння, що вони (російські військовополонені. – Ред.) хочуть нашкодити навіть так”, – пояснює Яценко.
“Наявність у звіті ООН інформації про порушення української сторони – це наслідок нашої відкритості, – упевнений Яценко. – Ми скрізь пускаємо, даємо інформацію, відкриті для моніторингу. Цим ми показуємо, що ми – європейська країна і поводимося з полоненими гуманно. Попри те, що вони прийшли на нашу землю вбивати й знищувати нас як націю”.
За його словами, у російських військовополонених харчування за нормами калорій – приблизно таке, яке мають українські військові. Їх лікують від наявних у них хвороб, є психолог, терапевт, УЗД, рентген тощо.
В ООН запевняють, що інформація, яка оприлюднюється у звітах, ретельно перевіряється та оцінюється з огляду на достатні підстави вважатися стандартом доказів, повідомив Яновські.
“Ми слідкуємо за всіма достовірними скаргами та повідомленнями від військовополонених, колишніх військовополонених, родичів та свідків, – пояснює він. – Ми збираємо інформацію з конфіденційних інтерв’ю військовополонених, а також інформацію, доступну з відкритих джерел і публічних реєстрів, як-от реєстр судових рішень”.
У МКЧХ в цілому задоволені співробітництвом з українськими органами влади, які надають доступ до російських військовополонених, повідомив речник МКЧХ в Україні Олександр Власенко. Він відмовився назвати кількість візитів МКЧХ до Львівського табору, пославшись на “нейтральність організації”. У Координаційному штабі уточнили, що міжнародні організації здійснюють візит раз на півтора місяці.
Публічних звітів (на кшталт оонівського) від МКЧХ не очікується.
“По завершенні візиту ми ніколи не розповідаємо, що бачили. Ми конфіденційно ведемо діалог з адміністрацією того закладу, де цих людей утримують, вказуємо на порушення і просимо їх усунути, – пояснює спікер МКЧХ. – Якщо порушення не усуваються, підіймаємося на вищий щабель і ведемо діалог з людьми, які можуть наказати ці речі усунути”.
Власенко уточнив, що мова не про якісь виявлені порушення саме у Львівському таборі, а про принципи роботи МКЧХ в цілому.
ГРОМАДСЬКІСТЬ ЯК СПОСІБ ПІДСИЛИТИ ПОЗИЦІЮ ДЕРЖАВИ
Окремі міжнародні організації можуть заграватися в “нейтральність” і тим самим підігравати російській пропаганді, публікуючи резонансні звіти. Тому українська влада може бути зацікавлена в максимальній публічності та відвертості умов тримання російських військовополонених.
На поміч може прийти національний превентивний механізм (НПМ), який передбачений Факультативним протоколом до Конвенції проти катувань.
Зокрема, успішно функціонує модель НПМ під назвою “Обмудсмен+”, яка передбачає моніторингові візити до місць несвободи працівниками секретаріату уповноваженого та активістів громадянського суспільства.
Велика війна значно ускладнила реалізацію національного превентивного механізму, проте спільні візити не були припинені.
“Під час моніторингового візиту в СІЗО, виправну колонію, в психологічну установу закритого типу – обов’язково з моїми представниками присутні представники громадських організацій”, – запевняє Лубінець.
Щодо можливості залучення громадських профільних організацій до спільних візитів до місць тримання російських військовополонених – думки фахівців різняться. “Одні наполягають на тому, що у нас є всі юридичні підстави це робити, а інші кажуть, що нам це треба додатково юридично пропрацьовувати”, – пояснює омбудсмен.
За його словами, Женевська конвенція не передбачає застосування подібної моделі стосовно військовополонених.”Проте з погляду відкритості, я вважаю, це повинно бути, – переконаний омбудсмен. – Цим ми покажемо, що навіть для громадського сектору України табір для полонених РФ не є закритим. Можливо, після цього у МКЧХ з’являться додаткові аргументи для [роботи] на території РФ”.
Національний превентивний механізм може охоплювати місця тримання російських військовополонених, переконаний Костянтин Автухов, виконавчий директор ГО “Україна без тортур”.
“У нас є необхідний досвід та професіоналізм. Це дуже складна навичка, яка випрацьовується не за один візит і навіть не за один рік”, – каже він.”Позиція української держави буде сильніша, якщо вона буде підкріплена знаннями та іменами фахових експертів у сфері протидії катуванням і моніторингу прав людини”, – вважає Автухов.
Наразі Офіс омбудсмена пропрацьовує можливість залучення громадських організацій до пілотного моніторингового візиту місця тримання російській військовополонених.
“Якщо цей “пілот” вийде і будуть позитивні результати, ми це будемо робити, можливо, на постійній основі”, – прогнозує Лубінець.
Якщо громадські організації виявлять бажання самостійно відвідати табір для полонених у Львівській області, адміністрація готова організувати візит, проте у груповому форматі. “У табір не може бути паломництва кожен день, – пояснює представник Координаційного штабу Петро Яценко. – Тому що там є режим дня і свої порядки”.
