Діти чи не найбільш вразливі під час війни. Повітряні тривоги, вимушені переїзди, розлука з рідними, не кажучи вже про більш драматичні і трагічні події, залишають слід на дитячій психіці. Але дитинство має залишатися дитинством. Напередодні новорічних свят журналіст УНН поспілкувався з дитячим психологом Іриною Басистою, яка розповіла, як допомогти дітям в умовах війни відчути свято та повірити у новорічне диво.
Стан дитини залежить від їхніх батьків
Психологиня акцентує увагу на тому, що діти, особливо молодшого віку, напряму залежать від емоційного стану їхніх батьків. Якщо дорослі перебувають не в ресурсі – діти починають орієнтуватися на них.
“Діти є більш гнучкими та адаптивними в контексті того життя, яке вони живуть. І більшість дітей, якщо говорити про дітей віком від шести років та вище, чекають на свята, і більш-менш, перебувають у святковому настрої. Проте є друга сторона в цьому: батькам складно підтримувати святковий настрій і ті традиції, які були до війни. І тому, якщо батьки втрачають сенс до святкування – діти починають орієнтуватися на них, і можуть теж втрачати сенс та настрій”, – зазначає психолог.
Ірина вважає, що в такій ситуації батькам важливо докладати зусиль щодо себе, аби все ж таки зберегти традиції, які були до війни.
“Можливо створити або додати нові традиції. І обов’язково святкувати, бо це ресурс справлятися зі стресом. Таким чином виробляється ендорфін, бо тоді з’являються позитивні емоції. Від чого вони залежать: від обіймів з близькими, коли є прив’язаність. І цю прив’язаність між батьками та дітьми треба зберігати. Наприклад, разом наряджати ялинку, класти під подушку подарунки, якщо є така можливість – їздити до дідусів та бабусів. Якщо зараз змінилося місце проживання, тоді варто обговорювати. Це можна робити навіть з трирічними дітьми”, – перелічує психолог.
Враховувати пережитий досвід дитини
Порівнювати ступінь болю неможливо, але стан дитини залежить від пережитого досвіду. Навіть дорослі люди реагують на бойові дії по різному. Таким чином, це впливає на подальшу комунікацію із оточуючим суспільством, адже перша категорія дітей може потребувати більше активностей для уникнення поганих спогадів, інша – навпаки, закритися в собі та не бажати спілкуватися.
“Для когось нові люди та нове оточення буде лякаючим, тоді це треба мінімізувати. Наприклад, більше перебувати у родинному колі, менше відвідувати людні місця. Або навпаки – якщо дитина потребує комунікації та спілкування – тоді навпаки, підтримувати її в цьому, якщо вона десь з кимось познайомилася і запрошує в гості. Звичайно, запитувати про її потреби та орієнтуватися”, – наголошує психолог.
Дитячий педагог згадує поняття “вікно толерантності” – яким американський професор та доктор медичних наук Ден Сігел описує “оптимальну зону збудливості” людини. Це здатність керувати своїми емоціями навіть у стані стресу. У цьому контексті Ірина наголошує на важливості слідкувати за поведінкою дитини та тримати на контролі її стан. “Коли людина виходить з “вікна толерантності” – вона може піти в апатію, відсторонення, відчуження. Є інша сторона – коли в ажитацію, коли навпаки, починає включатися. Тобто, потрібно дивитися по дитині, і розуміти, що буде приводити її у “вікно толерантності””, – пояснює вона.
“Якщо дитину, яка знаходиться в ажитації, в емоційній гіперактивності, помістити до кола людей, то це тільки підвищить цей стан – а його навпаки, потрібно знижувати. Або наприклад, дитину, яка закрита в собі, залишити вдома та не стимулювати емоційно – вона може залишитися в подавленому стані”, – продовжує психолог.
Діти і подарунки
Враховуючи воєнну та економічну ситуацію в Україні, деякі батьки не можуть дозволити собі подарувати дитині ті іграшки або речі, які б вона хотіла побачити під ялинкою на Новий рік. Зазвичай, підліткам легше пояснити ситуацію, оскільки вони є більш аналізуючими та усвідомлюють ситуацію. Але дітям молодшого віку буде важко не пропустити через себе відсутність подарунку, оскільки це найочікуваніший момент Нового року та знак уваги до неї. Психолог пропонує батькам надавати дитині вибір щодо новорічного подарунку. Проте, варіанти мають пропонувати самі дорослі, відштовхуючись від фінансового становища та того, що вони можуть собі дозволити.
“Якщо говорити про дітей віком від шести років – тут важливо бути чесними і говорити про причини: чому цю річ не можна зараз купити, і пропонувати 2-3 варіанти. Тобто, батьки в змозі запропонувати варіанти, відштовхуючись від фінансового становища. І таким чином будуть задоволені всі – і батьки зможуть купити те, що можуть дозволити, і дитина буде відчувати, що вона та її думка важлива”, – резюмувала Ірина.
Читайте: Чи буде комендантська година на Новий рік: які плани в областях України
