Незабаром вперше в історії ЗСУ у жінок, які служать в армії, зʼявиться уніфікована жіноча військова форма. Військовослужбовиці вітають ініціативу, але водночас розповідають, що одяг – лише верхівка айсберга багатьох проблем, повʼязаних із гендерною рівністю.
Одну з найвідоміших жінок-воїтельок в історії Жанну дʼАрк стратили зокрема за те, що вона носила чоловічий одяг. Шість століть потому жіноча військова форма залишається яскравим маркером ставлення до жінок в армії.
У ЗСУ разом із добровольцями територіальних громад сьогодні служать близько 57 тисяч жінок. З них близько 32 тисячі перебувають у зоні бойових дій.
Число військовослужбовиць у Збройних силах України збільшилося вдвічі з 2015 року. З 2017-го жінки отримали доступ до майже всіх бойових та офіцерських посад.
І сьогодні парамедики, артилеристки, снайперки, розвідниці, командирки рот і взводів виконують свій військовий обовʼязок на передовій та в тилу нарівні з чоловіками.
Утім, жінкам військовим досі видають чоловічу форму й чоловічу спідню білизну, їм бракує взуття менших розмірів та бронежилетів з урахуванням особливостей жіночої фігури.
Перешивати та закріплювати булавками
У наказі міністерства оборони №238 затверджено єдиний стандарт уніформи – чоловічий. Жіноча форма передбачена лише парадна – кітель, спідниця й черевики на підборах.
“Проте парад проходить один раз на рік, а на лінії зіткнення жінки перебувають щодня з 2014 року”, – каже депутатка Київської міської ради Ірина Никорак у розмові з BBC News Україна. Вона просуває ініціативу жіночої форми для українських військовослужбовиць.
Чоловічі розміри й фасони одягу не відповідають жіночим, пояснює Никорак. Штани можуть добре сидіти у стегнах, але будуть завеликі у талії, у кітелів – задовгі рукави, плече спускається майже до ліктя.
Жінкам доводиться перешивати форму або пристосувати її булавками та тактичним ременем у польових умовах. Це незручно й нефункціонально.
Морська піхотинка й розвідниця Ярина Чорногуз розповіла на своїй сторінці у фейсбук, що на свої перші два комплекти форми ЗСУ витратила у 2020 році 1800 грн. “Невеликі гроші, але більше шкода часу та пошуків кравців, які можуть це зробити у короткі терміни”, – розповідає військова.
З 2019 року вона служила військовим медиком у добровільному батальйоні “Госпітальєри”, потім підписала контракт із ЗСУ й у травні 2021-го стала морпіхом.
У розмові з BBC News Україна Ярина каже, що відсутність зручної жіночої форми на девʼятому році війни з Росією – свідчення знецінювання жінок в армії.
Ярина, як і більшість жінок на передовій, збирала собі обмундирування сама. За її словами, найкращою є лінійка жіночої форми армії США. Нещодавно їй прислали родичі з Канади жіночі штани, кітель та літній убокс.
Досить велику суму довелось також витратити на нову плитоноску. Військова придбала її у ліцензованого українського виробника бронезахисту “Балістики”, адже саме вони виготовили модель з урахуванням жіночої анатомії.
Серед інших речей першої необхідності – легке тактичне взуття, а також зручна білизна. Ярина жартує, що “за два з лишком роки на контракті не бачила такого рідкісного артефакту, як штатна жіноча білизна”.
Військовослужбовиця каже, що не страждає від цього сильно, адже спіднє воліє купувати собі сама. Але якби існувала така ж зручна і якісна жіноча білизна, як-от “славнозвісні” шкарпетки ЗСУ або легка бавовняна термобілизна ЗСУ, – “це було б дуже сильним маркером поваги до військових жінок”.
Arm women now
Саме це стало основним аргументом для волонтерського проєкту Arm Women Now (Озброїмо жінок зараз), який поставив собі амбітну мету забезпечити українських захисниць якісною і функціональною формою.
Авторка проєкту депутатка Ірина Никорак розповідає, що першу партію штанів, кітелів і тактичної білизни вже цього тижня передадуть захисницям на безоплатній основі для того, щоб протестувати і переконатися, що форма функціональна і зручна
За словами депутатки, ідея виробництва жіночої військової форми з’явилася після численних запитів від жінок, які зараз воюють на передовій. Деяким жінкам присилали форму з-за кордону, придбати її в Україні практично неможливо.
Лекала для однострою розробили за жіночою формою збройних сил США, однією з найкращих у світі. Відшили форму з якісного “пікселю”, який замовляли у Польщі.
Організація також планує виробництво футболок, тактичних сорочок “убокс”, а на осінь – термобілизну та теплий зимовий одяг, який розроблятимуть за новими лекалами.
Проєкт Arm Women Now фінансується благодійними внесками й через аукціони за участю зірок шоубізу та спортсменів. Волонтерам вже вдалося зібрати 400 тис. грн, яких вистачило на пошив 300 комплектів.
Утім, Никорак згодом планує забезпечити зручним одягом усіх дівчат, які служать у ЗСУ.
Ініціаторка та засновниця соціального проєкту співпрацює з міністерством оборони. За її словами, після того, як форму протестують на передовій, оборонне відомство зможе затвердити єдиний стандарт жіночої уніформи та передбачити на це гроші в бюджеті.
Що кажуть в міноборони
У міноборони розкрили ВВС News Україна деякі деталі процесу запровадження форми для жінок.
Зараз є дві ініціативні групи. Перша – група волонтерів за підтримки офісу президента в рамках проєкту першої леді “Безбар’єрність”. Друга – на чолі з депутаткою Київради Іриною Никорак.
Міноборони провело зустріч з обома групами. Зараз вони всі разом працюють щодо військової форми для жінок.
Головні пропозиції від міноборони – протестувати експериментальні зразки в польових умовах.
Окрім того, попросили волонтерів проаналізувати світовий досвід щодо жіночої форми в інших арміях.
Також волонтерів попросили проаналізувати типи фігур, щоб на перших етапах індивідуально підбирати одяг жінкам. У міноборони кажуть, що обговорюють і створення жіночої спідньої білизни.
“Робота триває, всі злагоджено працюють і взаємодіють зі службою стандартизації міноборони. Справа рухається, сподіваємось, незабаром буде результат. Пріоритет по виробництву – українські підприємства”, – розповіли в міноборони.
Як це в інших
З проблемою відсутності зручної жіночої форми свого часу стикалися військовослужбовиці найбільш розвинених армій світу.
У США жіночу форму почали розробляти ще у 1950-их роках, але її дизайн був переважно гендерно-нейтральним. Лише у 2009 році американська армія взялася за розробку спеціального бойового екіпірування для жінок.
Сьогодні збройні сили США мають базу даних, яка містить 93 параметри та 3D-скани чоловічого й жіночого тіла. За допомогою них вдається досягти ідеальної зручності не лише уніформи, а й бронежилетів, рюкзаків і навіть сидінь автомобілів.
У 1970 році США скасували правило, згідно з яким жінок звільняли зі служби, якщо вони вагітніли. Однак у наступні десятиліття жінкам часто доводилося самим купувати собі відповідну форму.
Тепер кожна вагітна американська військова безкоштовно отримує три комплекти уніформи для вагітних, спеціальну футболку для годування та одяг для фітнесу.
У 2018 році армія схвалила нову систему бронежилетів – модульний масштабований жилет (MSV). Він важить менше, не перешкоджає рухам та регулюється під будь-який розмір та особливості фігури.
В ізраїльській армії, де жінки вже понад пів століття проходять обов’язкову строкову службу, жіночу форму видають не у всіх підрозділах.
20-річна Неллі служить у змішаному бойовому батальйоні “Йорданські леви”, одному з перших в ізраїльській армії, де хлопці і дівчата виконують усі завдання нарівні.
Форма й спорядження у ньому роками розроблялись для чоловіків, і жінки отримують такі самі набори, розповідає дівчина. Рюкзак з амуніцією важить понад 50 кг.
Екіпіровка складається з трьох комплектів польової форми й двох парадних. Видають усе необхідне: взуття, білизну, засоби особистої гігієни. Єдина відмінність – жінкам дають жіночу спідню білизну.
Неллі, яка служитиме загалом 2 роки і 8 місяців, каже, що у змішаних батальйонах проблем нерівності практично немає. Жінки служать у спецназі, їм доступні високі армійські посади. Обмеження стосуються лише військових операцій за межами країни, в яких є ризик потрапити у полон.
Виборювати право
Однією з умов інтеграції України у євроатлантичні структури безпеки є досягнення рівності в армії.
Це насамперед доступ до військових посад та освіти, можливість кар’єрного зростання, особиста безпека, а також комфортні умови служби для жінок з урахуванням їхніх базових потреб, пояснює Анастасія Баніт, комунікаційниця ГО “Інституту гендерних програм”.
Один із проєктів інституту – адвокаційна кампанія “Невидимий батальйон”, відіграє значну роль у впровадженні цих змін.
За словами Баніт, рівність не означає однакових умов із чоловіками (адже потреби жінок у питаннях фізіології й гігієни відрізняються), “йдеться про створення простору, в якому кожен може виконувати свої обов’язки на 100% та не перейматися пошуком ресурсу для задоволення якоїсь базової необхідності”.
На думку правозахисниці, зміни у цьому секторі відбуваються в Україні значно швидше, ніж свого часу у Європі чи Америці.
Ще у 2014 році жінки, які на фронті виконували обов’язки артилеристок, офіційно в документах були записані як кухарки, а вже у 2017-му їм було відкрито доступ до майже всіх бойових та офіцерських посад. У США боротьба за це право тривала не один десяток років.
Впливає на це, в першу чергу, війна, вважає правозахисниця. Країні потрібна максимальна кількість кваліфікованих кадрів, аби захистити себе від ворога, тому владі доводиться проводити ці зміни значно швидше, ніж це могло б відбуватися в мирний час.
Попри це жінкам в армії все ще доводиться щодня долати стереотипи й доводити, що вони можуть робити все те саме, що й чоловіки.
За словами Ярини Чорногуз, щоб потрапити на бойові посади дівчині “потрібно пройти дуже непростий шлях і здолати просто неймовірну кількість перешкод”. У багатьох військових керівників все ще домінують уявлення про те, що на певній посаді “бабі не місце й потрібні чоловічі мізки”, каже військова.
“У результаті жінок, які служать на передовій на польових посадах, на багатотисячну армію ЗСУ лише пара сотень”, – додає Чорногуз, у своїй роті вона єдина жінка.
Ця ситуація може незабаром змінитися. У міністерстві оборони розповідають, що кожного місяця контракт із ЗСУ підписує близько тисячі жінок.
З 1 жовтня за новим наказом міноборони жінки низки професій будуть зобов’язані стати на військовий облік. Щоправда, це не означає автоматичної мобілізації, а на військовий облік жінок братимуть лише за їхньою згодою.
Сила не є ключовою
Дебати про те, чи повинні жінки служити, як правило, зосереджуються на фізичній силі, а не на тому, чи можуть вони справді зробити армію більш ефективною.
“Сила важлива, але вона не є ключовою, – каже Чорногуз. – Розум, мотивація, воля, сміливість цілком можуть компенсувати недостатню фізичну силу”.
На думку військовослужбовиці, жінки мають чимало переваг у війську. Вони мотивують чоловіків, насамперед новобранців, і значно краще комунікують із місцевими, адже до жінок-військових люди ставляться з більшою довірою.
Якби у складі військових частин було більше жінок, вважає Чорногуз, командири відповідальніше ставилися б до своїх підрозділів.
“У нас, на жаль, і досі бувають накази, коли загін з автоматами можуть кинути проти танків. Якби серед солдатів було більше жінок, таких наказів було б менше”, – впевнена військова.
“До життя жінки ставляться бережніше, – каже вона. – І хоча це також частково сексизм, це впливає на рішення керівництва”.
За словами Чорногуз, в армії постійно трапляються “моменти, коли тобі запропонують бути слабкою і це дозволить їм бути сильнішими. Ти маєш, наприклад, постійно відмовлятися, коли тобі пропонують піднести важке спорядження. Якщо всі роблять щось важке, ти стаєш і робиш це теж нарівні”.
“Це – непросто і це – не для всіх, але таким є шлях до рівності”, – каже військова.
