Більшості людей потрібно менш ніж десять мільйонів доларів для забезпечення собі ідеального життя, з’ясували британські вчені під час опитування жителів країн по всьому світу. Це суперечить поширеній думці, що визначальною рисою людської натури є непомірна жага до збагачення, і дає надію на досягнення цілей сталого розвитку, зазначається в журналі Nature Sustainability – інформує nauka.ua
Людям часто приписують необмежену жагу до багатства як визначальну рису. Вона є центральною ідеєю багатьох міфів, притч та казок, а ще — сучасних підручників з економіки, які називають фундаментальною проблемою задоволення необмежених економічних потреб людини обмеженими економічними ресурсами. Утім, проблема виходить за рамки економіки, зачіпаючи навіть екологію. Що більше люди прагнуть до збагачення, то більше виснажують природні ресурси та забруднюють довкілля. У такому разі досягти цілей сталого розвитку, які йдуть в розріз із природним прагненням людини, майже неможливо. Але пара вчених з Університету Бат та Ексетерського університету засумнівалися у жадібності як одній із основних характеристик людської натури. Вони опитали 7 860 жителів 33 країн з усього світу — як бідних, так і багатих — щодо того, скільки грошей їм потрібно для абсолютно ідеального життя.
У 86 відсотках країн більшість людей повідомили, що облаштували б собі ідеальне життя із 10 мільйонами доларами США чи меншою сумою (у деяких країнах, зокрема росії, Аргентині та Індії, найбільша частка людей задовольнилася б і одним мільйоном). Натомість кількість людей із необмеженими потребами, які воліли б отримати найбільшу можливу суму, склала від 8 (у Китаї) до 32 (у США) відсотків. Цей показник не залежав від економічного розвитку країн, однак люди з необмеженими потребами частіше були молодими жителями міст, які цінують владу, успіх і незалежність, та живуть у країнах із колективістськими поглядами.
Здається, що більшість опитаних прагнуть все одно величезні суми, які свідчать про неймовірне багатство, однак за західними мірками це не так. Автори наводять у приклад, що у деяких регіонах Лондона або Нью-Йорка за мільйон доларів навіть не вдасться купити посередній будинок, а директори 350 найбільших компаній США мають річну зарплату в 14-17 мільйонів доларів. А якщо брати до уваги весь доступний людині час, то мільйон на омріяне життя можна заробити із річною зарплатою у 25 тисяч доларів, що менше середнього доходу у багатьох західних країнах.
Хоча вчені не виключають інших пояснень, вони вважають, що сучасна політика, яка сприяє майже необмеженому накопиченню багатства невеликою кількістю осіб, не відбиває погляди більшості щодо обмежених потреб у ресурсах. Автори міркують, що раціональнішою виглядає політика, яка допомагає досягти ідеального життя в сталих рамках і підтримує обмежені потреби людей, приміром, через податок на багатство (на володіння понад 10 мільйонами доларів, що більше за потреби більшості) для фінансування сталого розвитку.
