Ще під час окупації Бучі російськими військовими троє місцевих чоловіків збирали тіла вбитих та ховали.
Їхню історію опублікувало “Суспільне.Новини”.
За час окупації Бучі Сергій, Влад та Артем поховали сотні вбитих містян. Щодня чоловіки збирали до 20 тіл загиблих. Якось за день забрали 38 померлих.
“Один бурят тоді підходить до нашої машини, каже: “Може, ще є хто живий”. “Кажу йому, ну, перевертай”, – пригадує Сергій.
Багато хто пробував, але не витримував займатися такою “роботою”, розповідає чоловік. Він запропонував Владу та Артему – ті не відмовили.
Під час окупації Бучі, каже, втрьох були єдиними, хто збирав тіла вбитих. “Працювали” без вихідних. Розстріляні люди лежали на дорогах, в машинах, на підлозі магазинів, у підвалах. Не важливо, військовий чи цивільний, окупанти вбивали всіх”, – каже Сергій.
Чоловік пригадує, як побачив вбиту дівчину в згорілій автівці. А неподалік – тіла чоловіка та жінки старшого віку: “Вони просто в лісі нарізали дров та завантажили у машину. Їх розстріляли ні за що”.
Машину, в яку чоловіки завантажували зібрані тіла загиблих, росіяни розстрілювали впритул, додає Артем. Якось вони потрапили під мінометний обстріл у дворах і побачили, як розірвало жінку.
“Її звали Інною. Чоловік їй ще кричав: “Куди ти пішла!”- “Та по воду” – “Нафіга тобі та вода?” Все! Нема Інни!”. Тіло цієї жінки забрали відразу, коли обстріл закінчився.
Російські військові не пускали чоловіків на кладовище поховати вбитих. Тому вони складали тіла у братські могили на території церкви. Пакети для поховання з’явилися не відразу, тому спочатку людей ховали без пакетів, як є.
“Щоб собаки не гризли тіла, бо й таке вже починалося. Настільки багато було померлих”, – зауважує Влад.
Він пригадує, що серед російських окупантів у Бучі були як молоді строковики, так і “маніяки, відбиті на всю голову”. “Це “Чикатили” були. Треба, щоб психолог працював з усією Росією”, – переконаний чоловік, згадуючи тіла зв’язаних, побитих, зарізаних, а потім – ще й розстріляних людей.
