Лауреатом Нобелівської премії з літератури за 2019 рік став австрійський письменник Петер Хандке. Сподобалося це не всім: рішення Нобелівського комітету вже засудила, зокрема, письменницька організація PEN America.
Хандке є дуже суперечливою фігурою через те, що відомий своєю підтримкою дій Сербії під час війни в Югославії у 1990-х роках, пише ВВС Україна
Міністр закордонних справ Албанії вже назвав присудження Нобелівської премії Хандке ганебним, адже письменник, за його словами, відомий своїм запереченням геноциду.
Сам Хандке сказав, що був “здивований” своєю перемогою, а рішення Шведської академії наук назвав “дуже сміливим”.
В Австрії, на батьківщині письменника, звістку про його перемогу зустріли дуже тепло – так само, як і в Сербії.
Мер Белграда Зоран Радойчич описав Хандке як “великого письменника, гуманіста і людину, яка любить Сербію”.
76-річний Хандке ще в 2006 році говорив в інтерв’ю New York Times, що в молодості мріяв про Нобелівську премію, але вважає, що через свою підтримку комуністичної Югославії ніколи її не отримає.
Свого часу він також закликав взагалі скасувати Нобелівську премію з літератури, яка, за його словами, призводить до “хибної канонізації” її лауреатів.
Як володар цьогорічної нагороди письменник отримає 9 мільйонів шведських крон – це понад 900 тисяч доларів США.
У рішенні Нобелівського комітету йдеться, що Хандке нагородили “за впливові роботи, в яких з лінгвістичної обдарованістю досліджуються периферія і своєрідність людського існування”.
Що кажуть критики Хандке?
Серед тих, хто вже виступив з критикою на адресу рішення Нобелівського комітету, – словенський філософ Славой Жижек: “Премію отримала людина, яка захищає військові злочини”, – заявив він у розмові з The Guardian.
Водночас прем’єр-міністр Албанії Еді Рама оцінив перемогу Хандке ще більш емоційно: “Ніколи не думав, що мене буде нудити через рішення Нобелівської премії”.
Президент Косово Хашим Тачі написав у своєму твіттері, що “рішення щодо Нобелівської премії завдало величезного болю незліченним жертвам”.
Емір Шулягич, який зміг вижити після різанини у Сребрениці, коли боснійські серби влаштували масове вбивство 8 тисяч мусульман, про перемогу Хандке написав: “Прихильник Мілошевіча, сумнозвісний заперечувач геноциду отримує Нобелівську премію… В який чудовий час ми живемо”.
Петеру Хандке дійсно приписують хороші стосунки зі Слободаном Мілошевичем. У 2006 році письменник навіть виступав під час його похорону.
Американська письменницька організація PEN America так само засудила нагородження Хандке.
“Ми приголомшені вибором письменника, який використав свій публічний голос, щоб підірвати історичну правду і запропонувати громадську допомогу тим, хто здійснював геноцид”, – йдеться в заяві організації.
Хто такий Петер Хандке
Австрійський письменник Петер Хандке народився у 1942 році.
“Протягом 50 років, підготувавши велику кількість творів у різних жанрах, лауреат з літератури 2019 року Петер Хандке зарекомендував себе як один із найвпливовіших письменників Європи після Другої світової війни”, – йдеться у повідомленні нобелівського комітету.
У літературі пан Хандке дебютував в 1960-х роках. Він починав свій творчий шлях як авангардист, згодом почав писати в більш традиційному стилі, але водночас ключовим в його роботах була і залишилася мова як засіб сприйняття дійсності.
“Рецензенти завжди пишуть, що мої книги чудові, але їм не вистачає сюжету або інтриги. Мені не подобається інтрига. Це не мо … Мова – це мова, і вона потрібна не для того, щоб висловлювати думку. Мова існує для того, щоб стати мовою великих книг”, – говорив він в інтерв’ю New York Times.
Крім романів, оповідань, віршів і п’єс Хандке відомий кіносценаріями. Він багато співпрацював з німецьким режисером Вімом Вендерсом, один з перших повнометражних фільмів якого – “Страх воротаря перед одинадцятиметровим” – був знятий за однойменним романом Хандке.
Наступним результатом співпраці Хандке і Вендерса став фільм “Хибний рух”, а найвідомішим – “Небо над Берліном”, де він був одним з трьох сценаристів.
Крім того, Хандке і сам зняв два фільми за власними сценаріями – “Жінка-лівша” і “Відсутність”.
