Варто подивитися. 20 фільмів та серіалів 2020 року, якi радять актори та режисери (ВIДЕО)


15:1103.01.2021
Share Button

Дати прем’єр перенесені, покази скасовані, глядачам вхід до кінотеатрів заборонено – таким був рік для українського кіно. Попри пандемію, якісне українське кіно все ж вийшло на екрани, а в серіальному виробництві розпочалася нова епоха.

Ось список фільмів та серіалів 2020 року, які радять опитані нами актори та режисери. Далі – детальніше.

Хоча пандемія коронавірусу перенесла прем’єри багатьох українських фільмів на наступний рік, глядачам пощастило побачити у 2020 році “Номери“, “Забуті” та “Віддана“, вважає акторка Наталія Бабенко. І якщо в кінотеатри через карантин ви намагаєтеся не ходити, то подивитися серіали, які рекомендує Наталія, не проблема.

“Тішить, що в нас починають з’являтися цікаві стрічки та історії, що ми стаємо сміливіші та рішучіші.

Пандемія добре вплинула на прокат серіалу “Спіймати Кайдаша”. Рада цьому, бо серіал про кожного з нас. Кумедний і водночас драматичний.

Глядачу було про що замислитись і зробити свої висновки.

“І будуть люди” – наша історія, біль нашого народу. Наші діди та бабусі.

Раджу всім подивитися цей серіал. Маємо пам’ятати, що з нами відбувалося, цінувати життя та бути чесними”, – каже Наталія Бабенко.

А ось серіал “Перші ластівки. Залежні”, на думку акторки, це справжній виклик українському суспільству: “Нарешті ми починаємо не боятися, знімати щось сміливе та відверте. На жаль, у нашому суспільстві багато бруду, а цей серіал відкриває очі оточуючим, щоб вони замислилися над своїми діями та вчинками”.

Актор Владислав Оніщенко: нічого дивного, що серіали “Спіймати Кайдаша” і “Перші ластівки. Залежні” серед улюблених картин 2020 року у багатьох глядачів.

“Сам дивився ці серіали на одному диханні. Добре, що це не просто містечкові випадки: одному сподобалося, іншому – ні. А що саме така масова реакція захоплення серед глядачів.

Ще б відзначив серіал “Рись”. Це мелодрама на 4 серії.

Зазвичай, у глядачів не дуже хороша реакція на українські мелодрами, але не в цьому випадку. Тут подивився із задоволенням.

Ще б порекомендував 24-серійний “Колір пристрасті”.

А також “І будуть люди” та “Сага” достойні та приємні для ока українські проєкти. Радий, що український кінематограф і серіальне виробництво набуває нових обертів, чим більше дивишся нашої продукції, тим більше розумієш, що ми на правильному шляху. Ми можемо дати фору Netflix та іншим”, – каже Оніщенко.

Актор Григорій Бакланов, який у “Спіймати Кайдаша” зіграв Лавріна, крім рідного серіалу, радить подивитися “Схованки”: “Це один з останніх серіалів, який мене вразив. Недарма його придбали закордонні дистриб’ютори. Усім любителям нуару – раджу! “Спіймати Кайдаша” дуже люблю і пишаюся, що став частиною такого крутого проєкту, який поєднав усі болі й радощі нашої країни. “Черкаси” – український “Дюнкерк”. Упродовж усього перегляду я постійно був у напрузі від створеної атмосфери. Надзвичайно чесні кіно”, – каже Бакланов.

Кінорежисерка Ірина Цілик, чий повнометражний дебют “Земля блакитна, ніби апельсин” отримав 19 престижних нагород, каже, що не встигла подивитися більшість новинок (“Погані дороги”, “Черкаси”, “В. Сильвестров”, “Цей дощ ніколи не скінчиться”, “Секс, Інста і ЗНО”), тому вважає особисто для неї “груповий портрет” українського кіно у 2020 році не повним.

“Але я бачила багато іншого, цей рік зробив нам кілька сильних подарунків. В ігровому кіно це дуже різні “Мої думки тихі” та “Атлантида”.

“Першому фільму я вдячна за ніжний гумор і стерпну легкість буття, другому – за похмуру гнітючу красу, точно вивірену хореографію людей та машин у кожному кадрі та питання, на які ще ніхто з нас не має відповідей”, – розповіла Ірина Цілик.

Також режисерка згадала серед цікавинок 2020 року “Безславні кріпаки”, “Зарваницю” і “WarNote”. Про “Спіймати Кайдаша” каже, що це новий рівень українських серіалів.

Режисер фільму “Потяг: “Київ-Війна” Корній Грицюк з повнометражних фільмів порадив подивитися “Мої думки тихі”. Каже, це якісний і трагікомічний фільм про українське життя тут і зараз. А головне – яскравий приклад, як українському кінематографу відійти від шаблонів телевізійної комедії – “трохи дурнуватої про українців”.

З документальних стрічок зачепив “Байконур. Вторгнення”.

“Візуально цікава стрічка про те, як режисер та автор фільму таємно пробралися на закриту територію Байконуру. Це фільм про радянські проєкти, космічну галузь і про те, як людина долає будь-які перешкоди.

З короткометражних фільмів порадив би “Ми більше ніколи не заблукаємо разом” молодого українського режисера Євгена Кошина. Ця стрічка демонструє, яким може бути українське кіно, що необов’язково має бути щось поетичне чи сумне.

Це трагікомедія про українця, який загубився в Туреччині, і випадково познайомився там з дівчиною-землячкою. Драматична історія у форматі, коли люди зустрілися на один день. Важливо, що фільм зроблено власним коштом, без підтримки держави, але на високому рівні – класні актори, хороша операторська робота, цікаві локації”, – розповідає Корній Грицюк.

Зірка фільму “Атлантида” Андрій Римарук вважає, що українських стрічок треба дивитися якомога більше, щоб підтримати та популяризувати власний продукт, тим паче, що у 2020 році вийшло немало цікавого: “Віддана”, “Додому”, “Мої думки тихі”.

“Безславні кріпаки” Романа Перфільєва – новий жанр для України. Подобається, коли українські режисери пробують, ризикують та вносять в наш кінематограф нові напрямки.

Як людина, пов’язана з війною вже 7 років, і ця тема мені болить, порадив би не проходити повз фільму “Черкаси”.

Це наша історія, про це треба пам’ятати. І “Мати апостолів”, режисер Заза Буадзе. Стрічка просто розірве вашу душу на шматки, щонайменше, буде постійно тиснути в грудях від болю. Сильно!”, – відзначив Андрій Римарук.

Подивитися “Атлантиду” та “Земля блакитна, ніби апельсин” рекомендує український режисер Наріман Алієв (“Додому”).

“Атлантида” – утопічні роздуми про Україну і безпосередньо про Донбас у 2025 році, коли вже є українська перемога у війні з Росією. І ця стрічка ставить багато питань – а що будемо робити після цього? Що буде з територіями, які довгий час були окуповані? Як їх реінтегрувати? З якими проблемами стикнемося, коли почнеться цей процес? Як на мене, це важливий дискурс, який потрібно проводити в українському суспільстві, щоб бути підготовленими, бо будь-яка війна залишає після себе великі проблеми, які ми маємо вирішувати”, – каже Наріман Алієв.

“Земля блакитна, ніби апельсин” також про Донбас, але це вже документальна стрічка від Ірини Цілик. І якщо “Атлантида” про майбутнє, то ця стрічка – про сучасний час, коли люди живуть у “червоній зоні” і щохвилини може до них “прилетіти”.

“Це нам здається, що ми довгий час жили в стані війни, але по факту у цьому стані багато хто з українців і не жив, на щастя. Але є люди, які зіштовхуються з цими бойовими діями та небезпекою постійно. Мені подобається, що цей фільм не так про війну, як про людей. Він розкриває портрет однієї сім’ї, яка знімає авторське кіно, і через таку форму рефлексії намагається пережити ці тяжкі обставини”, – каже Наріман Алієв.

Сергій Чеботаренко, режисер фільму “Пульс”, який номіновано в чотирьох категоріях на американському фестивалі “Flathead Lake International Cinemafest” каже, що минулого року залишився в захваті від Homeward (“Додому”).

“Чудовий монтаж Олександра Чорного, відмінна операторська робота і чесна, неперебільшена реальність – це складові фільму, який раджу подивитися всім. Рекомендую звернути увагу і на інші фільми, над якими працював Олександр Чорний. Усі вони були відзначені на міжнародних фестивалях (деякі з них вийшли на екрани саме у 2020 році – Ред.). “Додому” (2019) відібрали в програму “Особливий погляд” Каннського кінофестивалю”.

“Поганi Дороги” (2020) отримав приз на тижні кінокритиків у Венеції, “Мої думки тихi” (2019) став призером кінофестивалю в Карлових варах”, – розповідає Сергій Чеботаренко.

У 2020 році пандемія дала можливість подивитися фільми, про які раніше ви лише чули, або легендарні стрічки, які у світовому рейтингу потрапили до топ-250 за всі роки.

І якщо ви вже встигли подивитися всі українські фільми 2020 року, то ось вам бонус від режисера Сергія Чеботаренка – фільм братів Коенів “No Country For Old Men”. Попри те, що фільм 2007 року, його зараз можна подивитися на Netflіx.

“Напевно, це найкращий акторський склад, який я коли-небудь бачив. Це фільм, де все на своєму місці. Хав’єр Бардем показав один з кращих прикладів неймовірного акторського перевтілення в історії кінематографу.

Я говорю не тільки про набір ваги, завдяки переходу на жирну їжу та пиво. Він зміг створити образ свого героя та повністю зовні відповідати внутрішньому характеру свого персонажа. Сцена на заправці, де персонаж Хав’єра підкидає монетку – неймовірний приклад того, як навіть спокушеного глядача можна змусити співпереживати.

Режисери брати Коен роблять з аудиторією абсолютно все, що хочуть. Непередбачуваність сюжету захоплює і захоплює. Постійні “гойдалки” протягом картини занурюють глядача на стільки глибоко, що ти вже не можеш жити без думки “а що б було, якби він не взяв сумку”, або “а що б було, якби він не повернувся”, – каже Чеботаренко.

Автор: Ольга Модіна.

Джерело: LIGA.Life

Читайте: Не впізнати. Як виглядає будинок з фільму «Один вдома» 30 років потому (ФОТО)

Очень плохоПлохоХорошоНормальноОтлично (Нет голосов)
Загрузка...
Понравилась статья? Расскажите друзьям!
Share Button


Обсуждение

Пожалуйста, чтобы добавить комментарий.

© Inshe.tv

Share Button