Україна побоюється, що не зможе покладатися на гарантії безпеки від своїх союзників у будь-якій потенційній мирній угоді, і тому має бути готовою стояти самостійно як «сталевий дикобраз», щоб російський диктатор Володимир Путін не повернувся для нового нападу.
Про це пише Politico.
Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн минулого року закликала Київ перетворити країну «на сталевого дикобраза, неїстівного для теперішніх і майбутніх агресорів».
Це означає постійну потужну армію, великі інвестиції в новітні технології дронів і ракет, а також розвиток внутрішнього виробництва озброєння.
«Україна пережила фундаментальне переосмислення того, що означають гарантії безпеки і на чому вони мають базуватися», — сказала Альона Гетьманчук, голова місії України при НАТО. — «Раніше бачення було зосереджене переважно на зобов’язаннях партнерів щодо захисту. Сьогодні ж є чітке розуміння, що основою будь-яких гарантій безпеки мають бути українська армія та оборонна промисловість».
Але щоб це стало можливим, Україна повинна створити стійкий оборонний сектор, реформувати систему закупівель, оновити рекрутинг, продовжувати вдосконалювати технології дронів, розвивати далекобійні ракети, оснащувати війська сучасними танками, артилерією та літаками (Київ уже окреслив угоду щодо придбання до 150 винищувачів Saab JAS-39E Gripen шведського виробництва), а також отримати мільярди допомоги для створення армії, якої Росія побоїться атакувати знову.
Майбутня безпека України «передусім стосується стійкості виробництва», — сказав Ігор Федірко, генеральний директор Української ради оборонної промисловості. — «Не окремих систем озброєння і не разових технологічних проривів, а здатності оборонної промисловості працювати тривалий час під тиском із прогнозованим результатом».
Гарантії безпеки потрібні, оскільки президент США Дональд Трамп виключив для України бажаний варіант запрошення до НАТО, яке захищає своїх членів статтею 5 про колективну оборону.
«Окрім сильних збройних сил, Україна потребує надійних гарантій безпеки», — заявив у вівторок у Києві генеральний секретар НАТО Марк Рютте.
Але без НАТО Україна змушена покладатися на спеціальні угоди, які можуть мати меншу вагу, ніж зобов’язання Альянсу. Київ насторожено ставиться до таких домовленостей, адже вже був обманутий обіцянками США та Великої Британії, коли Україна відмовилася від ядерного арсеналу у 1994 році — тоді ці запевнення виявилися порожніми.
«Деякі європейські союзники оголосили, що розгорнуть війська в Україні після укладення угоди. Війська на землі, літаки в небі, кораблі в Чорному морі. США стануть запобіжником», — сказав Рютте, додавши, що обіцянки безпеки є «міцними».
Але Росія вже сигналізує, що виступатиме проти будь-яких гарантій безпеки для України.
«Ми не знаємо, які гарантії були погоджені, але, очевидно, це гарантії для українського режиму, який проводив русофобський, неонацистський політичний курс», — заявив минулого тижня міністр закордонних справ Сергій Лавров.
Основні побоювання України стосуються надійності обіцянок Трампа через його різкі зміни політики — від бажання анексувати Гренландію до сумнівів у цінності союзників по НАТО та зближення з Путіним.
«Чи пішов би Трамп на війну з Росією заради України? Абсолютно ні. Чи запровадив би він санкції проти Росії за порушення перемир’я? Дуже малоймовірно», — написав аналітик Тімоті Еш.
Оскільки гарантії виглядають слабкими, План Б України — покладатися на себе.
«Чим довше триває війна, тим більше українці переконуються, що мають насамперед розраховувати на себе», — сказала Гетьманчук. — «Це відображає як розчарування попередніми зобов’язаннями безпеки, так і скепсис щодо перспектив членства в НАТО, а також зростаючу впевненість у здатності України чинити опір ворогу».
Побудова оборони
Ключовим елементом майбутньої сили стримування є велика армія.
Під час мирних переговорів Україна наполягала на збереженні війська чисельністю 800 тисяч солдатів.
Поки війна триває, 2 мільйони українців перебувають у розшуку за ухилення від мобілізації, а 200 тисяч військових самовільно залишили частини, заявив минулого місяця міністр оборони Михайло Федоров. Якщо буде припинення вогню, багато солдатів захочуть демобілізуватися.
Це означає величезні й дорогі зусилля для створення та утримання великої мирної армії, яку потрібно організувати і належно оплачувати. Для цього Україна має покращити військову підготовку на всіх рівнях, а також реформувати структуру управління, сказав військовий аналітик Тарас Чмут.
Федоров пообіцяв масштабну цифровізацію та інші реформи: «Наша мета — трансформувати систему: провести військову реформу, покращити інфраструктуру фронту, викорінити брехню та корупцію, і сформувати нову культуру лідерства й довіри, щоб ті, хто дає реальні результати, отримували винагороду та можливості для розвитку».
Костянтин Немічев, заступник командира полку безпілотних систем «Кракен», закликав до змін у підготовці рекрутів і посилення освіти для офіцерів та сержантів.
«Людина повинна розуміти, що її навчають воювати, і бути готовою до цього. А командири мають мати лідерські навички… тоді люди не будуть масово залишати частини», — сказав він.
Смертоносні дрони
Україна заявляє, що Росія щомісяця втрачає близько 35 тисяч людей, здебільшого через українські дрони. Цю здатність потрібно посилювати, щоб запобігти новому нападу.
Україна створила ринок дронів, безпілотний флот, ракети, системи РЕБ, боєприпаси та перехоплювачі, сказав Федоров. «Але неможливо воювати новими технологіями, спираючись на стару організаційну структуру».
У 2025 році Міноборони законтрактувало 4,5 мільйона FPV-дронів і витратило понад 110 мільярдів гривень на закупівлі, пов’язані з дронами, що втричі більше, ніж роком раніше.
Україна також розробляє власні ракети. Якщо їх буде достатньо, вона зможе загрожувати російським нафтопереробним заводам, інфраструктурі та військовим цілям руйнівними ударами у разі нового нападу.
Усе це потребує потужної оборонної промисловості та здорових державних фінансів.
Минулого року українські оборонні компанії могли виробляти продукції на $35 мільярдів, але уряд зміг укласти контракти лише на $12 мільярдів.
«До 60% потужностей залишаються недозавантаженими. Без довгострокових контрактів, прогнозованого фінансування, захищених виробничих майданчиків, автоматизації та власної бази випробувань серійне виробництво не може бути сталим», — сказав Федірко.
Для президента України Володимира Зеленського це означає нарощування власних оборонних можливостей, щоб стримувати Росію.
«З таким сусідом українці повинні бути максимально ефективними господарями оборони своєї держави, щоб Україна завжди залишалася незалежною і вільною від Росії».
