Сьогодні, 25 січня, президент України Володимир Зеленський, перебуваючи у Вільнюсі, виступив на вшануванні пам’яті загиблих під час Січневого повстання 1863–1864 років.
Нагадаємо, Січневе повстання 1863–1864 років — це найбільше національно-визвольне повстання народів колишньої Речі Посполитої (поляків, литовців, білорусів та українців) проти панування Російської імперії. Повстання було жорстоко придушене російськими військами. Тисячі учасників були страчені або заслані до Сибіру, їхнє майно конфісковано. Було остаточно скасовано залишки автономії Царства Польського, запроваджено жорстку цензуру (наприклад, Валуєвський циркуляр 1863 року в Україні) та обмежено роль польської шляхти. Повстання стало символом спільної боротьби народів проти російського деспотизму під гаслом «За нашу і вашу свободу!».
От якраз річницю цього повстання і згадують сьогодні у Вільнюсі, де відбулося богослужіння, на якому окрім президента Литви присутні президент Польщі Кароль Навроцький та Світлана Тихановська, яку Зеленський чомусь назвав першою леді. Втім, слід зазначити, що доля білоруського народу була однією із основних ліній у виступі Зеленського.
-Поки що білому шпіцу Лукашенка залишено більше прав, ніж народу Білорусі, на жаль. Був шанс у 2020 році, щоб це змінити, і, впевнений, буде ще шанс.
Але тоді підтримки для білорусів було просто недостатньо, а тепер ми всі відчуваємо, наскільки складніше, наскільки дорожче, наскільки небезпечніше стало для всіх через залежність Білорусі від Москви. Залежність, що не стає меншою.
Оператори російських реактивних «шахедів» працюють по Україні в тому числі з території Білорусі. Зв’язок для ударів підтримується з території Білорусі. Росія використовує Білорусь як полігон для шантажу Європи та світу «орєшніками». Промисловість Білорусі працює на російську війну, а торговельні зв’язки допомагають Путіну купувати компоненти, які потрібні, щоб будувати загрозу проти всіх нас у Європі.
Саме тому для Європи важливо не втратити жоден із народів, які живуть свободою. Саме тому для Європи критично не втрачати час. Саме тому ми всі у Європі кожен день маємо працювати на сильну Європу.
У підсумку історія карає тих, хто залишається осторонь. Багато в чому війни ХХ століття – це наслідок байдужості сильних світу цього у столітті ХІХ.
Війна Росії проти України та інші російські війни – проти Молдови, проти Чечні, проти Грузії – усе це наслідки байдужості до правди наших із вами народів: правди, яку наші люди відчувають, і байдужості, яку проявили ключові держави світу наприкінці радянського часу, у дев’яностих роках та на початку ХХІ століття, коли вони поставили на Росію – на «перезавантаження» з Росією, яке справді стало «перевантаженням» для всіх нас.
Зараз ми стараємося зробити все, щоб наших спільних дій вистачило для реального захисту України і, значить, Європи.
Допомога Польщі для України після 24 лютого безпрецедентна за весь час історії наших народів. Литва – з нами, і теж на безпрецедентному рівні. Всі Балтійські держави – з нами. Північна Європа. Німеччина – один із найвагоміших захисників життя. Франція, Британія – з нами. Центральна Європа майже вся – з нами. Італія, Іспанія та Португалія, усі держави півдня Європи – з нами. Румунія та Молдова.
У 1863 році повстанці навіть і мріяти не могли про таке єднання, а зараз це єднання працює. Євросоюз є і сильнішає щороку. Сполучені Штати, Канада, Японія – з нами.
І наш заклик – щоб це єднання було ефективним на сто відсотків. Не наполовину, не на кілька місяців із року, не до наступних виборів у тій чи іншій країні Європи, а на сто відсотків ефективно. Не стільки, скільки не шкода. Не стільки, скільки можемо. А стільки, скільки спрацює. Так, щоб загрози Європі й кожному з наших народів просто більше не було.
