Дослівні стенограми розмови з Джорджем Бушем-молодшим показують траєкторію розвитку від тотального партнера США після 11 вересня до ображеного співрозмовника після Іраку, ПРО, розширення НАТО та кольорових революцій.
Дослівні стенограми зустрічей і телефонних розмов Володимира Путіна з президентом США Джорджем Бушем-молодшим з 2001 по 2008 рік стали вчора доступними для громадськості в результаті позову про свободу інформації, поданого Національним архівом безпеки.
Документи показують, що російський президент Путін був близьким союзником Буша в 2001 році завдяки спільному акценту на боротьбі з тероризмом — Путіна на Чечні, Буша на Аль-Каїді — до такої міри, що Буш вигукнув: «Ти той тип хлопця, якого я люблю мати в окопі поруч із собою».
Але до кінця президентства Буша Путін висловлював різку критику політики США, такої як вторгнення в Ірак і розширення НАТО, на численних майданчиках, включно зі знаменитою Мюнхенською промовою 2007 року. Буш скаржився в телефонній розмові 2008 року, що Путін «був дуже ефективним, коли хотів бути жорстким і твердим», тому просив бути «джентльменським» у коментарях на саміті НАТО в Бухаресті, щоб Буш міг потім відвідати Путіна в Сочі.
Сьогоднішня публікація включає три найважливіші розмови Путіна з Бушем: з 2001, 2005 та їхньої останньої зустрічі 2008 року.
Путін про свою підтримку Ізраїлю: «Якщо їм потрібно, щоб я зробив обрізання, то це я не можу».
Буш у 2001: «Ти той тип хлопця, якого я люблю мати в окопі поруч із собою».
Буш у 2007: «Мушу зізнатися, я не усвідомлював різкості твоєї реакції на систему [протиракетної оборони]. Це моя провина».
Путін про чеченців у 2001: «Вони — учні Бін Ладена. Бін Ладен їх тренував. Ти б знав, якби бачив фотографії. Вони навіть схожі на нього».
Путін у 2008: «Запуск ракети з підводного човна в Північній Європі займе лише шість хвилин, щоб дістатися до Москви». Буш: «Я розумію». Путін: «І ми встановили комплекс заходів реагування — нічого хорошого в цьому немає. За кілька хвилин уся наша ядерна спроможність реагування буде в небі».
Директорка програми Росії в Національному архіві безпеки доктор Світлана Савранська надала Бібліотеці Джорджа Буша в листопаді 2023 року детальний запит за Законом про свободу інформації щодо кожної розмови між Путіним і Бушем на початку 2000-х, базуючись на своєму дослідженні календарів і брифінгів у Бібліотеці Буша в Далласі, а ще більше — на сайті Кремля, який часто публікував підсумки кожної зустрічі та розмови.
Документи надають раніше недоступні докази близького партнерства між Путіним і Бушем після атак 11 вересня, включно з надзвичайними коментарями Буша щодо намірів США в Афганістані, щорічними оцінками провалу США в Іраку та численними жартівливими взаємодіями між двома президентами.
З часом розмови стають складнішими, особливо навколо російської критики американських аргументів щодо протиракетної оборони та зростаючої недовіри Путіна до намірів США в російському «ближньому зарубіжжі» — районах колишнього Радянського Союзу, де Путін постійно стверджує своє superior знання реалій на місці та власні національні інтереси.
Стенограми також надають найвищого рівня відверті обговорення ядерних амбіцій Ірану, реалій північнокорейської ядерної програми та зростаючої сили Китаю (Буш: «Китай — найбільша довгострокова проблема для нас обох». Путін: «Більше для вас». Буш: «Вони не на нашому кордоні…»).
Отже, що опубліковано.
Зустріч з президентом Росії Володимиром Путіним 16 червня 2001
На цій першій особистій зустрічі в замку Брно в Словенії Володимир Путін і Джордж Буш висловлюють взаємну повагу та бажання встановити близькі відносини. Путін розповідає Бушу про свої релігійні переконання та історію хреста, який пережив пожежу на його дачі. У короткій розмові віч-на-віч вони обговорюють усі найважливіші питання американо-російських відносин, такі як стратегічна стабільність, договір ПРО, нерозповсюдження, Іран, Північна Корея та розширення НАТО. Буш каже своєму російському колезі, що вважає Росію частиною Заходу, а не ворогом, але порушує питання про ставлення Путіна до вільної преси та військові дії в Чечні.
Путін воліє говорити про необхідність боротьби з тероризмом і загрозами безпеці. Він наполегливий і домінує в розмові, відхиляючи питання Буша про обмеження преси. Він дає Бушу короткий історичний урок (своєї інтерпретації) розпаду Радянського Союзу: «Що насправді сталося? Радянська добра воля змінила світ, добровільно. І росіяни відмовилися від тисяч квадратних кілометрів території, добровільно. Неймовірно. Україна, частина Росії століттями, віддана. Казахстан, відданий. Кавказ теж. Важко уявити, і зроблено партійними босами». Путін порушує питання членства Росії в НАТО і каже, що Росія відчуває себе «відстороненою».
Путін: – Тепер давайте повернемося до розширення НАТО. Ви знаєте нашу позицію. Ви зробили важливу заяву, сказавши, що росія не є ворогом. Ваші слова про майбутнє через 50 років є важливими. росія є європейською і багатоетнічною країною, як і Сполучені Штати. Я можу уявити, що ми станемо союзниками. Тільки гостра необхідність може змусити нас об’єднатися з іншими. Але ми відчуваємо себе виключеними з НАТО. Якщо росія не є частиною цього, звичайно, вона відчуває себе виключеною. Чому необхідне розширення НАТО? У 1954 році Радянський Союз подав заявку на вступ до НАТО. У мене є цей документ.
ПРЕЗИДЕНТ БУШ: Це цікаво.
-НАТО дало негативну відповідь, наводячи чотири конкретні причини: відсутність угоди з Австрією, відсутність угоди з Німеччиною, тоталітарний контроль над Східною Європою та необхідність співпраці росії з процесом роззброєння ООН. Зараз усі ці умови виконані. Можливо, росія могла б стати союзником. Я радий прийняти більш широкі рамки відносин.
У наших відносинах має бути чесність. Я популярний у росії, і я скажу вам, чому: тому що я в контакті з людьми. Росіяни відчувають себе обдуреними великими змінами, які принесли їм більше свободи, якою вони не можуть насолоджуватися. Не тільки бідні, але й еліта також відчуває розчарування.
Що насправді сталося? Радянська добра воля змінила світ, добровільно. І росіяни добровільно віддали тисячі квадратних кілометрів території. Нечувано. Україна, що століттями була частиною росії, була віддана. Казахстан, був відданий. Кавказ теж. Важко це уявити. І це зробили партійні боси.
Зустріч з Путіним16 вересня 2005
Путін зустрічається з президентом США в Овальному кабінеті для пленарного засідання, яке переважно стосується питань нерозповсюдження та американо-російської співпраці щодо Ірану та Північної Кореї. Розмова демонструє вражаюче близькі позиції щодо Ірану та Північної Кореї, з Путіним, який позиціонує себе як охочого та підтримуючого партнера.
Буш каже Путіну: «нам не потрібна купа релігійних фанатиків з ядерною зброєю», маючи на увазі Іран. Путін дає Бушу розлогий виклад російського розуміння та занепокоєнь щодо ядерної програми Ірану, а також причин участі Росії в проєкті реактора в Бушері.
Путін запитує Буша, чи розробляє США малу ядерну зброю. Після детального пояснення Рамсфелда щодо реальних обговорень такого дизайну Буш каже: «Рамсфелд щойно видав усі наші секрети». Путін каже, що прочитав усе це в інтернеті. Звичайний жартівливий тон, як у більшості розмов Путіна з Бушем. Переходячи до Північної Кореї, Путін описує свій нещодавній візит до країни і раптом дає Бушу уявлення про власну минулу відданість комуністичній ідеології: «Я колись був членом Комуністичної партії. Я вірив в ідеї комунізму. Я був готовий померти за них. Це довгий шлях до внутрішньої трансформації. Люди обмежені кубиком, в якому живуть. І багато хто щирий у тому, у що вірить».
Зустріч з президентом Росії 6 квітня 2008
Це остання зустріч між Путіним і Бушем, яка відбувається в резиденції Путіна в Бочаровому Руч’ї в Сочі на Чорному морі. Тон разюче відрізняється від ранніх розмов, де обидва президенти обіцяли співпрацю з усіх питань і висловлювали відданість міцним особистим відносинам. Ця зустріч відбувається відразу після саміту НАТО в Бухаресті, де спалахнули напруження щодо кампанії США за запрошення Грузії та України до НАТО. Путін — ґречний господар, Буш — ввічливий гість, але вони не можуть уникнути розбіжностей. Все ж вражає, як вони все ще здатні конструктивно обговорювати суттєві питання.
Путін дає гарне пояснення російської перспективи розгортання протиракетної оборони в Польщі та Чехії. Буш чує російські занепокоєння, але не змінює своєї позиції. Переходячи до розмов у Бухаресті, Путін заявляє про свою рішучу опозицію членству України та Грузії в НАТО і каже, що Росія покладатиметься на анти-НАТО сили в Україні та «створюватиме проблеми» в Україні «постійно», бо занепокоєна «загрозою військових баз і нових військових систем, розгорнутих поблизу Росії».
Дивно, але у відповідь Буш висловлює захоплення здатністю російського президента викладати свою позицію: «Одне з того, що я захоплююся в тобі, — ти не боявся сказати це НАТО. Це дуже гідно захоплення. Люди уважно слухали і не мали сумнівів щодо твоєї позиції. Це був гарний виступ».
Стенограма розмови путіна з президентом США Джорджем Бушем-молодшим від 2008 року, після того як американський президент висловив думку, що не проти вступу України до НАТО.
Путін: – Гаразд. Зараз я хотів би повторити те, що казав Конді (Кондоліза Райс — державний секретар США в адміністрації Джорджа Буша-молодшого — ред) та Ґейтсу (Роберт Ма́йкл Гейтс — міністр оборони США — ред.) в Москві щодо розширення НАТО.
Для вас це не буде новим, і я не очікую відповіді; я просто хочу сказати це вголос.
Я хотів би підкреслити: вступ до НАТО такої країни, як Україна, створить у довгостроковій перспективі поле конфлікту для вас і для нас, довгострокове протистояння.
ПРЕЗИДЕНТ БУШ: Чому?
– “На” Україні живуть сімнадцять мільйонів росіян — третина населення. Україна — дуже складна держава.
Це не нація, створена природним шляхом. Це штучна країна, створена ще за радянських часів. Після Другої світової війни Україна отримала території від Польщі, Румунії та Угорщини — це майже вся Західна Україна. У 1920-х і 1930-х роках Україна отримала території від росії — це східна частина країни. У 1956 році Кримський півострів було передано Україні.
Це досить велика європейська країна з населенням 45 мільйонів. Її населяють люди з дуже різним світоглядом. Якщо ви поїдете до Західної України, ви побачите села, де єдина мова — угорська, і люди носять ті самі шапочки. На сході люди носять костюми, краватки та великі капелюхи.
НАТО сприймається великою частиною українського населення як ворожа організація. Це створює такі проблеми для росії (вступ України до НАТО — ред.). Це створює загрозу розміщення військових баз і нових військових систем у безпосередній близькості від росії.
Це створює для нас невизначеності та загрози. І, спираючись на анти-НАТОвські сили в Україні, росія працюватиме над тим, щоб позбавити НАТО можливості розширюватися. росія весь час створюватиме там проблеми.
Навіщо? Який сенс членства України в НАТО? Яка з цього користь для НАТО та США?
Може бути лише одна причина — закріпити статус України як частини західного світу, і такою була б логіка. Я не думаю, що це правильна логіка; я намагаюся зрозуміти. І враховуючи розбіжності у поглядах різних частин населення щодо членства в НАТО, країна може просто розпастися.
Я завжди казав, що є певна прозахідна частина і певна проросійська частина. Зараз влада там у руках прозахідних лідерів. Як тільки вони прийшли до влади, вони розділилися всередині. Політична діяльність повністю відображає настрої населення.
Мова йде не про вступ до НАТО, а про забезпечення самодостатності України. Крім того, необхідно зміцнити її економіку. Сімдесят відсотків населення виступають проти НАТО. Ми проти вступу України до НАТО, але, в будь-якому випадку, ми повинні дочекатися, поки більшість населення буде за це, а потім дозволити їм вступити, а не навпаки.
