Президент США Дональд Трамп планує зустрітися зі своїм китайським колегою Сі Цзіньпіном на полях саміту Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС) у Південній Кореї 30 жовтня, підтвердив Білий дім.
Давно запланована зустріч лідерів малоне зірвалася через нещодавнє загострення торговельної війни між двома найбільшими економіками світу.
Про це пише Китайська служба BBC News.
Раніше цього місяця Китай оголосив про нові масштабні обмеження на експорт рідкісноземельних елементів з міркувань національної безпеки.
Китай практично має монополію на мінерали, які мають вирішальне значення для виробництва багатьох високотехнологічних продуктів. У відповідь Трамп оголосив про 100% підвищення тарифів на всі китайські товари з листопада.
Згодом США та Китай, схоже, пом’якшили свої позиції та натякнули, що простір для переговорів залишається. Але обидві країни все ще звинувачують одна одну в ескалації та подальших ринкових заворушеннях.
Трамп заявив, що укладе угоду з Китаєм “про все”, починаючи від тарифів і закінчуючи рідкісноземельними мінералами. Але, можливо, він недооцінив Китай, який дав найрішучішу відповідь на всесвітню тарифну війну Трампа.
“Схоже, обидві сторони ведуть небезпечну гру, перевіряючи, хто першим відступить”, – каже Вен-ді Сун, експерт з питань Китаю в американському аналітичному центрі Atlantic Council.
Чонг Джа Ян, доцент політології Національного університету Сінгапуру, погоджується: “Обидві країни вважають, що можуть витримати більший біль, ніж інша. Можливо, це частина переговорного процесу”.
Одна зі стратегій Трампа – “випробування на домінування”, каже Сун, і якщо Китай поступиться перед залякуванням, це може задати тон американо-китайським відносинам на найближчі місяці.
Однак Пекін навряд чи погодиться: “Сі Цзіньпін при владі 13-й рік поспіль і йому не потрібен двосторонній саміт з Трампом, щоб довести свою спроможність”, – каже аналітик.
Окрім рідкісноземельних елементів, Китай також націлився на соєвий сектор США, а фермери складають важливу базу прихильників Трампа.
У вересні поставки американської сої до Китаю вперше з листопада 2018 року впали до нуля, тоді як імпорт з Бразилії та Аргентини різко зріс.
Китай – найбільший у світі імпортер сої, оскільки використовує цю бобову культуру переважно для годування своєї худоби.
Тим часом експорт Китаю виявився “набагато стійкішим” до американських тарифів, ніж багато хто очікував. У результаті Китай втратив лише 0,3% ВВП у вересні, пише Джуліан Еванс-Прітчард, керівник відділу економіки Китаю в аналітичній фірмі Capital Economics.
Чи впорається Китай з відповіддю США
Можливо, зараз Китай і має перевагу, але його контратака може призвести до послаблення позицій у довшій перспективі. Адже американські імпортери прискорять пошук альтернативних джерел та ланцюгів постачання.
Наприклад, Apple заявила на початку цього року, що планує перенести більшу частину виробництва iPhone, які продаються в США, з Китаю до Індії. У червні Nike заявила, що також перенесе частину свого виробництва з Китаю.
Хоча юань ослаб щодо багатьох валют, що робить китайський експорт конкурентнішим, нинішня стійкість Китаю може бути тимчасовим ефектом, зазначає Еванс-Прітчард.
Експорт залишається основним двигуном економічного зростання для Китаю, який намагається стимулювати внутрішнє споживання та відновитися після нещодавнього спаду на ринку нерухомості.
Пекін також може неправильно оцінювати Трампа та переоцінювати свої можливості, попереджають деякі експерти.
Китай має “небезпечну нову звичку” недооцінювати волю та здатність США до заходів у відповідь, заявив New York Times Сунь Юнь з американського аналітичного центру Stimson Center.
США також можуть погрожувати Китаю запровадженням додаткових торговельних обмежень, щоб перешкодити зусиллям з розвитку його технологічного сектору, розповіла BBC Наоїс Макдона, викладачка міжнародного бізнесу в австралійському Університеті Едіт Коуен.
Наприклад, Білий дім вже заблокував закупівлі найсучасніших чіпів Nvidia.
Однак, заходи, спрямовані проти технологічної промисловості Китаю, можуть уповільнити Пекін, але не “зупинять його”, додає професор Макдона.
Хто перший не витримає
Деякі аналітики стверджують, що реакція ринку змусила Трампа пом’якшити свою позицію. Після рішучої відповіді Трампа на крок Китаю щодо рідкісноземельних металів 10 жовтня, фондові ринки США втратили 2 трильйони доларів.
Тим часом, на політику Китаю щодо торговельної війни ринкові настрої майже не впливають. Механізм ухвалення рішень у країні дуже централізований, і Сі вважається одним з найнаполегливіших китайських лідерів за останні десятиліття.
Правляча Комуністична партія Китаю також має жорсткий контроль над державними підприємствами, які будуть слідувати напрямку, нав’язаному центральним урядом.
Деякі коментатори вважають, що Пекін добре підготовлений до другого терміну Трампа та грає у жорстку гру, врахувавши стиль та стратегію Трампа.
Раян Хасс, старший науковий співробітник американського Брукінгського інституту, робить висновок у своєму звіті, що Китай виріс зі “студента до професора”.
З моменту приходу Сі до влади Китай почав завдавати удари у відповідь не лише тоді, коли йому загрожує небезпека, але й для того, аби розширювати свій вплив загалом, каже Хасс.
Він стверджує, що це пов’язано зі зростанням відносної сили Китаю. Торговельна війна між США та Китаєм під час першого терміну Трампа прискорила політику та прагнення Пекіну до самостійності.
Відтоді китайське керівництво використовувало торговельну війну між США та Китаєм для зміцнення внутрішнього націоналізму, одночасно зменшуючи залежність від ринку США.
Це також надихнуло Пекін на зміну своїх ланцюгів поставок, утому числі тих, що пов’язані з рідкісноземельними мінералами.
Однак професорка Елізабет Ларус з американського аналітичного центру Pacific Forum каже, що китайські лідери, можливо, й розгледіли марнославство та вразливість Трампа, але також можуть неправильно його оцінити.
“Трамп добре ладнає з сильними лідерами-чоловіками, доки вони не випробують його терпіння, а потім він починає атакувати. Китайські лідери не повинні забувати про цю його рису”.
Китайське керівництво також має бути обережним щодо “непередбачуваних” рішень Трампа та його готовності піддаватися впливу кількох голосів у його близькому колі радників. Серед них – заступник керівника апарату Білого дому Стівен Міллер та ультраправа активістка Лора Лумер, додає професорка Ларус.
Але навіть якщо Трампом і Сі досягнуть угоди на саміті АТЕС, малоймовірно, що вони вирішать свої фундаментальні розбіжності найближчим часом.
