Франція увійшла в нову політичну фазу. 8 вересня 2025 року Національні збори проголосували за недовіру уряду прем’єр-міністра Франсуа Байру. Це голосування стало переломним моментом у сучасній історії країни. Прем’єр, який намагався через бюджетну дисципліну врятувати державні фінанси, сам виніс свою політику на суд парламенту — і отримав вирок у вигляді відмови в довірі.
Подія сталася у винятковому контексті: це вже третій уряд, який падає менш ніж за два роки, а авторитет президента Еммануеля Макрона похитнувся настільки, що його вже відкрито називають «президентом, який зазнав поразки», пише RFI Українською.
Бюджет, який став фатальним
Причиною стала економія. Франсуа Байру представив бюджет, що передбачав скорочення видатків на €44 млрд. У пакеті були і непопулярні заходи: замороження соціальних виплат, урізання фінансування регіональних програм, навіть ідея скасування кількох державних свят задля підвищення продуктивності.
Він пояснював: без цих кроків Франція ризикує втратити фінансову стабільність, а борговий тиск стане нестерпним. Проте парламент почув інше — загрозу соціальному миру.
Соціалісти, екологи та «Нескорена Франція» Жана-Люка Меланшона одразу заявили, що голосуватимуть проти. Але вирішальним став крок «Національного об’єднання» Марін Ле Пен. Її депутати не підтримали уряд, і саме це зробило провал неминучим.
Унікальний прецедент у конституційній історії
Франсуа Байру обрав ризикований шлях — сам поставив питання довіри (стаття 49.1 Конституції). Раніше прем’єри частіше використовували статтю 49.3, яка дозволяє ухвалювати закон без голосування, ризикуючи лише вотумом недовіри з боку опозиції.
У цьому випадку все було навпаки: прем’єр сам запропонував депутатам підтвердити підтримку, але отримав відмову. У П’ятій республіці такого ще не траплялося. Історики вже порівнюють ситуацію з кризою 1962 року, коли Шарль де Голль розпустив парламент після вотуму недовіри уряду Помпіду.
Падіння уряду Байру — лише останній епізод довгої політичної турбулентності. У січні 2024 року у відставку пішов Габріель Аталь, не витримавши тиску після дострокових виборів. У грудні 2024-го був повалений уряд Мішеля Барньє — перший випадок з 1962 року, коли Національні збори проголосували за «motion de censure». Тепер, у вересні 2025 року, країна залишилася без уряду втретє за 20 місяців.
Ця нестабільність дедалі більше нагадує італійський сценарій, де уряди змінюються щороку.
Виклик для Макрона
Для президента Еммануеля Макрона це особистий удар. Його задум був простий: поставити на чолі уряду поміркованого політика з іміджем «людини консенсусу», який мав би стабілізувати парламент. Але ставка не спрацювала.
Тепер у нього два виходи: призначити нового прем’єра й спробувати сформувати «технічний уряд» без політичних кольорів, або розпустити Національні збори та оголосити дострокові вибори. Але тоді є великий ризик, що переможе «Національне об’єднання», і Франція вперше отримає ультраправого прем’єра.
Жоден із варіантів несе ризики. Перший загрожує паралічем влади, другий — радикальною зміною політичного ландшафту.
Європейський вимір
Франція — друга економіка ЄС і ключовий гравець у переговорах щодо оборонної політики, бюджету Союзу та зеленої трансформації. Втрата стабільності у Парижі може затримати ухвалення рішень у Брюсселі й послабити позиції ЄС на міжнародній арені. Для Європейського Союзу це означає, що на найближчих самітах буде складніше досягати консенсусу з питань оборонних витрат, фінансування України та спільної міграційної політики. Коли французький уряд паралізований, ініціативи щодо посилення санкцій проти Росії чи збільшення допомоги Києву можуть буксувати.
Для України ця політична криза має подвійний ефект. З одного боку, Париж залишається одним із ключових союзників Києва у військовій та дипломатичній підтримці, тому тимчасова нестабільність може сповільнити ухвалення нових пакетів допомоги чи рішень про постачання зброї. З іншого боку, більшість французьких політичних сил, навіть критичних до Макрона, не ставлять під сумнів необхідність підтримки України. Це означає, що стратегічний курс Франції щодо Києва навряд чи зміниться, хоча тактичні рішення можуть затягуватися.
Як повідомляло Інше ТВ, На засіданні Радбезу щодо підриву Північних потоків Франція звинуватила РФ у тиску на слідство
