Багато хто добре пам’ятає історичну сперечку в Овальному кабінеті між Трампом і Зеленським, одягненим у темний світшот. Але всі, мабуть, вже забули чоловіка у бездоганному костюмі, що сидів на дивані праворуч від українського президента.
У статті “Загадка Андрія Єрмака” у друкованій версії американське видання Politico, яке спеціалізується на міжнародній, і особливо європейській політиці, розповідає про політичний вплив, залученість до дипломатичних зусиль щодо мирних переговорів та кадрових рішень голови Офісу президента Зеленського, пише ВВС.
Зустріч у Білому дому була чи не першим випадком від початку повномасштабного російського вторгнення, коли він одягнув костюм, каже сам Єрмак. І почувався він в ньому трохи незручно. Але, за його словами, вдягтися саме так його попросив президент Зеленський.
“Така відповідь є типовою для Єрмака”, – відзначає Politico.
Водночас співрозмовники, яких цитує видання, називають Єрмака “жорстким політичним ляльководом” і людиною, яка може “на рівних” спілкуватися із президентом Зеленським.
Politico відзначає, що в Україні відносини між Єрмаком та Зеленським часто сприймають як стосунки продюсера та актора, ким, власне, вони і були до обрання Зеленського президентом України.
Видання зазначає спільні для обох життєві обставини – вони походять із родин із середнім достатком, в яких цінувалися освіта і важка праця. Обидва мають юридичну освіту, і обидва пішли у шоубізнес.
Нині ж, пише видання, Єрмак залучений у дипломатичну роботу щодо досягнення мирної угоди між Україною та Росією, і намагається налагодити зв’язки із адміністрацією Трампа.
При цьому “читати” людей Трампа Єрмаку вдається набагато краще, ніж президенту Зеленському, який так і не зміг збагнути, чому риторика, яка працювала під час президентства Бадейна, нині не працює, пише Politico, цитуючи депутата від опозиції Миколу Княжицького.
Вплив Єрмака також проявився під час травневих переговорів у Стамбулі, коли він явно координував українську позицію і водночас уникав прямих контактів із представниками Росії.
Деякі співрозмовники Politico припускають, що турне столицями західних держав для просування українських інтересів Єрмак також намагався використати як час для зміцнення власної репутації. Сам Єрмак це заперечує, твердячи, що він “прийшов у політику разом із Володимиром Зеленським, і залишить її разом із ним”.
Амбітний приятель по “качалці”
Єрмака звинувачують у всьому – від того, що він є російським шпигуном до того, що він є “сірим кардиналом” чи навіть кимось схожим на Распутіна, хто має владу над Зеленським.
Суто зовнішньо показний холостяк Єрмак може і схожий на Распутіна, але є скоріше сталевим прагматиком, ніж містиком. Але риса, яку Єрмак і справді поділяє із Распутіним, який зачарував російську царську родину, це гостра здатність “читати” людей, пише Politico.
Цитуючи одного з колишніх міністрів українського уряду, в якого був конфлікт із головою президентського офісу, видання називає Єрмака “чудовим психологом”, який може “читати Зеленського і передбачати, чого він хоче”. А ще Єрмак “пропонує готові рішення Зеленському, який ненавидить вдаватися в деталі і не любить, коли хтось приносить йому проблеми”.
Politico також наводить думку колишньої речниці Зеленського Юлії Мендель. Вона наголошує, що Єрмак тримався близько до Зеленського “від першого дня на Банковій”. Але справжнє зближення сталося не там.
“Вони регулярно тренувалися разом у підвальній тренажерці, – саме там між ними виник справжній зв’язок, як між приятелями по качалці”, – цитує Politico колишню речницю Зеленського. Вона також пояснює, що Єрмак випередив Андрія Богдана, першого голову Офісу президента Зеленського, коли зміг організувати перший обмін полоненими із росіянами.
Інший співрозмовник видання звертає увагу на те, що Єрмак має “надзвичайно великі амбіції” і прагне визнання.
“Андрій може бути чарівним, але рухає ним величезне бажання, аби його велич визнавали. Він буде говорити, що публічне визнання для нього нічого не варте, і навіть якщо його імені не згадають, то нічого не означатиме для нього. Але все це неправда. Він майже фізично страждає, коли його відштовхують на другий план – його ім’я повинно бути скрізь”, – цитує Politico неназваного колишнього члена уряду.
У статті також згадуються деякі деталі біографії Єрмака. Politico пише, що після завершення вищої освіти у 1990-х Єрмак брався за будь-яку роботу, яку міг знайти, включно із роботою у нічному клубі в Києві, в якому збиралися “бандити та відомі проросійські політики”.
Згодом Єрмак працював як “рішала” для магазину люксового одягу “Санахант”, допомагаючи із імпортом розкішного вбрання з колекцій французьких та італійських модних домів для клієнтури серед олігархів та політиків. Ця робота стала ключем до напрацюванню контактів.
Один із співрозмовників видання, який працював на державній посаді і був близьким до Зеленського, розповів, що між Єрмаком та Зеленським є “ментальний зв’язок”. Він розповів, як Єрмак був присутнім під час кожної зустрічі з президентом, втручався у розмову і навіть показував президенту щось з екрана власного телефону або ж обмінювався із ним жартами.
“У певний момент я просто припинив ходити на зустрічі і звів спілкування до е-мейлів”, – описує ситуацію колишній урядовець. Так тривало до часу, поки співрозмовника видання не витіснили з посади.
Politico також пише, що Єрмак швидко розширив свої повноваження та оточив себе людьми, залежними від нього, включно із групою радників, які звітують тільки йому. Не багатьом топпосадовцям вдавалося утримуватися на посаді, коли Єрмак хотів, щоб їх звільнили, відзначає видання. Одним із таких винятків є голова української військової розвідки Кирило Буданов, який зберіг незалежний доступ до президента Зеленського.
Згадує видання і кілька помітних звільнень – зокрема, і міністра закордонних справ Дмитра Кулеби та Головнокомандувача Валерія Залужного, – які викликали “міжнародну стурбованість” та “тихе несприйняття серед західних союзників”.
Politico відзначає вплив Андрія Єрмака не лише на зовнішню політику України, але й на внутрішню.
“В нас немає повністю дієвого кабінету міністрів. Натомість ми маємо якийсь квазіуряд, очолюваний Єрмаком, який контролює доступ до президентського порядку денного та самого президента”, – наводить Politico думку Дарії Каленюк, виконавчої директорки Центру протидії корупції.
“Олігархи вже не є головною внутрішньою проблемою України. І навіть корупція не є ключовим питанням. Найбільшою проблемою є система управління та монополізація влади”, – додає активістка.
Інструмент президента
У статті сам Андрій Єрмак відкидає критику та звинувачення на свою адресу. Він твердить, що його завдання – забезпечити ефективну роботу президентського офісу. Він також визначає свою роль як підтримку президента у виконанні його конституційних обов’язків.
“Це не окрема вертикаль влади, а інструмент президента. Особливо у воєнний час, коли рішення мають ухвалюватися швидко і чітко”, – подає Politico відповідь Андрія Єрмака на критику. Він також твердить, що українське суспільство історично не мало прикладів авторитарного правління – “суспільство цього б просто не дозволило”. І, за словами Єрмака, президент Зеленський добре це розуміє.
Раніше цього року голова Офісу президента Андрій Єрмак увійшов до списку 28 найвпливовіших людей Європи 2025 року за версією Politico.
Єрмак увійшов до категорії “Мрійники”, яку очолював прем’єр Нідерландів Марк Рютте. У ній Єрмак опинився на другій позиції із характеристикою The Fixer, щоможна українською перекласти як той, хто вирішує проблеми, або й навіть жаргонним словом “рішало”.
За три роки російського вторгнення фокус Андрій Єрмака змістився від спроб виграти війну до спроб виграти мир, писав тоді Politico.
“Відтоді, як у 2020 році Єрмака, колишнього телепродюсера, призначили головою офісу президента Зеленського, його сприймають як незмінну силу, яка стоїть за троном”, – пояснювали автори видання.
Репутація “сірого кардинала” породила ворожість до нього серед багатьох активістів громадянського суспільства, але також сприяла тому, що він є саме тою людиною, до якої треба звертатися, коли ви хочете поговорити з Києвом.
