Весна добігає кінця, і жодних ознак наближення миру або бодай припинення вогню не спостерігається.
Прогнози The Economist щодо виборів у травні не справдились. Весна добігає кінця, і жодних ознак наближення миру або бодай припинення вогню не спостерігається. Але політичне життя на тому не зупинилось: потенційні кандидати шукають союзників, мобілізують електорат і намагаються не випадати з фокусу суспільної уваги. Якщо порівняти з автоспортом, – гріють резину для швидкого старту, пише Фокус.
Хитке лідерство
В травні 2025 року КМІС виміряв рівень довіри до десяти політиків – саме політиків, тому прізвищ Залужного або військових тут шукати не слід. Володимир Зеленський і Сергій Притула – єдині, хто мають позитивний баланс довіри-недовіри. Президенту довіряють 74%, не довіряють – 22%. Волонтеру – 50% і 38% відповідно. Третім, хоча і з негативним балансом довіри, став Віталій Кличко: міському голові Києва довіряють 43%, не довіряють – 47%.
Важливо окреслити – електоральні позиції Зеленського напряму залежать від тривалості війни і умов миру. Зеленському, чия команда контролює усі вертикалі влади, закидають проблеми у країні. І рано чи пізно, відповісти доведеться – щойно війна закінчиться, цей бумеранг може загрожувати президенту болючим ударом.
Коментуючи рейтинг довіри, Антон Грушецький, заступник директора КМІС, акцентував увагу: високі результати Зеленського значною мірою обумовлені ефектом “згуртування навколо прапора” відтак запит на нове покоління лідерів у суспільстві існує. “Оскільки найвищою довірою в Україні користуються Сили оборони і волонтери, очікувано, що саме з цих категорій населення українці прагнуть бачити тих, хто поведе Україну через відбудову та реформи до кращого майбутнього в Європейській родині”, – вважає соціолог.
Увага до Залужного і Білецького
У вигідній позиції залишається “залізний генерал” Валерій Залужний. Дипломатична посада забезпечує йому присутність у медіа-просторі, водночас оберігає від непопулярних рішень. Його робота – заяви, які аудиторії здебільшого подобаються. Насправді ж ніхто не знає горизонт його політичних амбіцій, його оточення, яких поглядів він дотримується. У березні 2025 року Центр соціальних і маркетингових досліджень “СОЦИС” давав йому 62% довіри і 29,7% недовіри. У квітні 2025 року зростання довіри до Залужного засвідчило дослідження агенції Info Sapiensу.
Образ переможця і народна любов роблять Залужного бажаним активом для опонентів Зеленського. За даними ЗМІ, переговори з послом України в Великобританії вели (або досі ведуть) Петро Порошенко, Юлія Тимошенко, Віталій Кличко. Найбільш вагомого “першого номеру” у партійному списку годі й шукати. Це добре розуміють у стані “Європейської солідарності”, лідеру якої терміново потрібно щось робити із великим антирейтингом. За даними КМІС, Порошенку довіряють все ті ж “золоті” для нього 25%, а не довіряють – 70%.
Як не парадоксально, але ситуативним союзником може стати ненависний йому Зеленський. Існує версія, що санкціями і форсуванням кримінального переслідування влада намагається мобілізувати електорат Порошенка, щоб вивести у другий тур президентських виборів зручного собі суперника, а не Залужного.
Лідерами “другого вибору” серед військових співрозмовники УП називають Кирила Буданова та Андрія Білецького. Обидва знані, популярні і авторитетні. Рівень довіри до начальника ГУР має позитивну динаміку. Засновник “Азову”, Третьої штурмової бригади і нині командир Третього армійського корпусу Білецький давно прописався у всіх можливих рейтингах. Його називають лідером нового типу, до якого прислухаються у найвищих військових кабінетах.
В листопаді 2024 року Центр “Соціальний моніторинг” давав Білецькому 6% голосів виборців. Для порівняння, стільки ж мали Притула і Тимошенко. За Білецьким закріпився образ сучасного командира, здатного змінити українське військо і навіть переломити ситуацію на фронті. Принаймні такі очікування від його новоствореного корпусу. Він говорить не тільки про проблеми в армії і необхідність реформ, а навіть дозволяє собі критикувати Міноборони, озвучує власне бачення розвитку військово-промислового комплексу, правоохоронного блоку, взаємин з партнерами і навіть освіти.
Цей контраст не міг довго залишатись непоміченим групами впливу. В інтервʼю Юрію Бутусову комкор розповів, що Третя штурмова має куратора від великого бізнесу, який допомагає їй закривати потреби. Прихильність командиру Третього корпусу нібито демонструють також впливові люди, яких повʼязують із демократичною партією США. Після закиду Білецького на адресу Мніоборони щодо постачання дронів, командира підтримали керівники Центру протидії корупції Віталій Шабунін і Дарʼя Каленюк, волонтери Сергій Стерненко і Марія Берлінська, журналісти Юрій Бутусов та Юрій Ніколов. Не випадкова й часта поява командира у ЗМІ медіамагната Томаша Фіали.
Звісно, після інавгурації Дональда Трампа, згортання діяльності USAID і зміни посла США в Україні, вплив цієї групи дещо знизився, але він все ще залишається достатнім для лобіювання важливих рішень. Наприклад, кадрових. За однією з версій, завдання “мінімум” для цих груп – вивести Білецького на керівні посади у командуванні ЗСУ та/або Міноборони. Після чого можна буде замахнутися вже й на вищі позиції, аж до глави держави..
Це ж було вже (с)
Якщо винести волонтерів і військових за дужки, залишаться знайомі всім обличчя. За даними КМІС, у травні однакові рівні довіри мають Олексій Гончаренко і Дмитро Разумков – по 27%. При цьому не довіряють Гончаренку 41%, в той час як Разумкову – 32%. Цікаво, що 34% опитаних взагалі не знають, хто це – можна віддати належне національному телемарафону, який монополізував “телевізор”, вимкнувши з нього опозиційні голоси. Нині Разумков має свою депутатську групу і в майбутньому може спробувати “відкусити” частину електорату “Батьківщини” або забороненої ОПЗЖ.
Не знати, хто такий Гончаренко, в наші дні складно. Його медійна активність все частіше перетинає межі скандальності. На думку Ігоря Чаленка, голови Центру аналізу і стратегій, у такий спосіб Гончаренко збирає протестний електорат, щоб відсторонитись від Порошенка. “Є різні версії — чи Гончаренко сам хоче балотуватися в мери Одеси, чи хоче все ж таки спробувати отримати навіть загальнонаціональну силу для проходження в парламент. Я думаю, що його одеські перспективи все-таки більш реалістичні”, – сказав експерт в ефірі Громадського радіо.
Юлія Тимошенко в травні утримує свої стандартні 14% довіри і 80% недовіри. Як повідомляли журналісти Bihus.info, робота її штабу не переривалась, а зараз триває особливо активно. Її технологи вирішили “омолодити” електорат, на що вказує активне просування лідерки “Батьківщини” в TikTok – у Румунії ж спрацювало.
Рейтинг довіри КМІС замикає трійка: Олексій Арестович, Юрій Бойко, Євген Мураєв. Рівень довіри до них коливається від 6-7%, недовіри – 47-79%. Їхні шанси на повернення у політику поодинці виглядають мізерними, але у випадку обʼєднання така загроза існує. Уламки забороненої ОПЗЖ вже працюють над новими політичними брендами. Дискредитовані симпатією до Росії обличчя можуть повернутись у Раду під “свіжовипраними” прапорами.
Чи виправдають себе старання політичних сил і чи складуються нові союзи, покажуть вибори. Прогнозувати, коли вони відбудуться, справа невдячна. Днями у Кремлі підхопили трампівську тезу про вибори і зробили їх ще однією умовою для підписання так званої мирної угоди. Можливо, провести їх зараз – не найгірший варіант для чинної влади, допоки довіра до Зеленського залишається великою. От тільки зробити це під час воєнного стану неможливо ні з позиції законодавства, ні з позиції здорового глузду. Не можна не зважати й на думку громадян України – 71% респондентів виступають проти виборів навіть у разі перемир’я з гарантіями безпеки.
