Кабінет міністрів України затвердив порядок розгляду питання щодо підтвердження фактів використання релігійної організації для пропаганди ідеології “русского міра”.
Згідно з постановою уряду №541 від 9 травня, предметом розгляду питання є інформація про використання релігійної організації для пропаганди ідеології “русского міра”, а розгляд питання здійснюється за ініціативою Державної служби України з етнополітики та свободи совісті або за заявою (повідомленням, зверненням) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, передає Інтерфакс-Україна.
Зазначається, що під час розгляду питання враховуються факти поширення пропаганди ідеології “русского міра” безпосередньо релігійною організацією або її статутними чи іншими органами управління, уповноваженими особами в будь-який спосіб або будь-якими засобами.
Під час здійснення розгляду питання Держетнополітики може звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів досудового розслідування для отримання інформації, пояснень, документів, даних з публічних електронних реєстрів, а також використовувати інформацію про факти використання релігійної організації для пропаганди ідеології “русского міра”, що міститься у висновках релігієзнавчої експертизи або отримана від фізичних та юридичних осіб, з медіа, інших відкритих джерел.
Документом передбачено, що виявлення неодноразових фактів використання релігійної організації для цілей поширення пропаганди ідеології “русского міра” підтверджується висновком, що затверджується наказом Держєтнополітики.
В той же час, у разі відсутності неодноразових фактів використання релігійної організації для цілей поширення пропаганди ідеології “русского міра” відомство припиняє розгляд питання.
До переліку ознак пропаганди ідеології “русского міра” відносяться: обґрунтування необхідності відновлення євразійського імперського простору, в якому немає місця для незалежної України, під егідою РФ; представлення так званої “спеціальної військової операції” як “священної війни”, “протистояння бездуховному, безбожному Заходу”; обґрунтування територіальних претензій та російської військової агресії, знищення суверенітету і територіальної цілісності України з посиланням на спільну історію, релігійні традиції, мовну спорідненість, історичну пам’ять; заперечення існування української нації, української державності, права України на державний суверенітет з використанням ідей “триєдиної Русі”, “триєдинства російського народу”; виправдання експансії Московського патріархату на території України за допомогою аргументів про унікальність російського історичного шляху, російської духовності, особливу святість, “вселенськість” російського православ’я, одвічну боротьбу Росії із Заходом; виправдання придушення церковного життя в Україні, її національно- історичних релігійних традицій; заперечення права українських церков на автокефалію; поширення ідеї про те, що будь-яке національне самоусвідомлення українців і білорусів загрожує “триєдиному російському народу”, зменшує його популяцію, а тому повинно жорстоко придушуватися, зокрема із застосуванням збройних сил; обґрунтування російського месіанства та цивілізаторсько- просвітницької історичної ролі Росії у процесі становлення та розвитку Української держави; виправдання злочинів російських військових, вчинених на території України, як таких, що усувають перешкоди для здійснення особливої російської місії у світі; поширення та роз’яснення ідей необхідності збирання “російських земель”, що не мають чітко окреслених кордонів і охоплюють всі території, на яких проживають носії російської мови чи православні віруючі; обґрунтування усунення перешкод, зокрема воєнним шляхом, для возз’єднання “розділеного російського народу”.
В той же час, не вважається пропагандою ідеології “русского міра” використання відповідних ідей у наукових, дослідницьких, освітніх, аналітичних цілях, якщо такі дії не мають на меті поширення чи підтримку відповідних ідей.
Як повідомлялося, 20 серпня Верховна Рада ухвалила в другому читанні та в цілому законопроєкт, що забороняє діяльність в Україні релігійних організацій, афілійованих із Російською православною церквою (№8371 “Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій”).
Через 30 днів від дня його опублікування, а саме 23 вересня, закон набув чинності, окрім кількох положень, які набувають чинності пізніше. Зокрема, наступного дня після публікації Кабінет Міністрів розпочинає підготовку підзаконних актів і за дев’ять місяців набуває чинності норма законопроєкту, яка дозволяє Державній службі з питань етнополітики та свободи совісті звертатися до суду з позовом про припинення діяльності релігійної організації, якщо служба встановила зв’язок її з РПЦ (Російською православною церквою) країни-агресора.
Крім того, Кабмін протягом трьох місяців із дня опублікування цього закону має вжити заходів щодо повернення державного майна з користування іноземної релігійної організації, діяльність якої в Україні заборонена, та релігійних організацій, діяльність яких не допускається, а також протягом шести місяців здійснити заходи з повернення держмайна з користування юридичних осіб, власником, учасником яких є іноземна релігійна організація, діяльність якої заборонена в країні.
