Дипломатичні подарунки стали незамінною частиною міжнародного етикету. Це переважно речі, які можуть збільшити прихильність політичних лідерів на переговорах, схилити їх до поступок на власну користь, якщо дарувальник зможе вгадати уподобання та вручити їх у правильний момент.
Нещодавно Володимир Зеленський приїздив до Вашингтону на зустріч у Білому домі з президентом США Дональдом Трампом. З собою він взяв чемпіонський пояс Олександра Усика, на якому були прапори України та США. А от попередньому президенту США Джо Байдену Зеленський дарував комплект медалей ордена Ярослава Мудрого, картину “Світло переможе”, традиційну українську сорочку й картину “Помаранчеві візерунки”.
“Один із подарунків відповідає новій традиції епохи Трампа, згідно з якою гості приносять блискучі знаки своєї поваги та вірності. У недавньому прикладі Біньямін Нетаньягу, прем’єр-міністр Ізраїлю, подарував Трампу золотий пейджер на згадку про вибухові пристрої, використані Ізраїлем, щоб убити або поранити тисячі своїх ворогів минулого року в Лівані. Володимир Путін пішов далі, замовивши картину Трампа олійними фарбами і відправивши її цього місяця до Білого дому. У випадку Зеленського подарунок був ще більш блискучим: чемпіонський пояс його друга Олександра Усика, який є чемпіоном світу з боксу у важкій вазі”, — переповідає цю історію Саймон Шустер для видання Time.
Однак зустріч розпочалася не з демонстрації пояса, а з обговорення світлин українських військовополонених. Побачене шокувало Трампа. Розмова згодом переросла у суперечку, а Зеленський покинув Овальний дім, лишивши боксерський пояс на столі.
Після невдалої зустрічі в Овальному кабінеті українська делегація зустрілася з американськими візаві у Джидді, Саудівська Аравія. Щоб налагодити зв’язки, міністр зовнішніх справ Андрій Сибіга подарував держсекретарю США Марко Рубіо ікону, намальовану на ящиках від військової амуніції. Цей подарунок, вочевидь, обраний також не випадково: Рубіо — ревний католик, що в Попільну середу з’явився в телеефірі з хрестом на лобі.
Зеленському у свій час також робили символічні подарунки: східноєвропейські лідери дарували президентові зброю, щоб підкреслити його відважність. Зокрема, генерал у відставці й чинний президент Чехії Петер Павел подарував Володимиру Зеленському колекційну версію чеського пістолета CZ 75. А прем’єр-міністр Болгарії Ніколай Денков подарував Зеленському репліку меча хана Кубрата. “На мечі — два різні символи. Один — «Доля завойовується мечем». А другий — «Для того, щоб досягти успіху, ви повинні бути єдиними»”, — наголосив Денков під час вручення подарунка.
Що ж насправді значать подарунки та якими вони були в минулому? Суспільне Культура розповідає, як дипломатичні подарунки використовували українські лідери в часи свого правління. Як уподобання Святослава Хороброго дало зрозуміти візантійцям, що варто погоджуватися на данину. Який подарунок, імовірно, був найціннішим для українського князя, скільки булав дарували Хмельницькому, а також як Іван Мазепа приспав пильність московських правителів, даруючи їм молитовні вірші й гравюри.
Подарунки Візантії київським правителям
Як ідеться в “Літописі Руському” 946–972 року, київська княгиня Ольга в 957 році прийняла хрещення від Василевса Костянтина: той бажав на ній одружитися, проте оскільки став її хрещеним батьком, вона відмовила через заборону на шлюб у такому випадку.
Тоді Василевс Констянтин обдарував її золотом, сріблом, паволоками, різним начинням, відпустив до Києва та назвав своєю дочкою.
Посли Констянтина, як Ольга повернулася до Києва, згадали їй, що вона обіцяла відправити дари в Константинополь, зокрема челядь, віск, хутро і військо на допомогу Східній Римській Імперії.
На це Ольга відповіла, що відправить Василевсу все, як і обіцяла, але тоді, коли Констянтин постоїть у Почайні, як вона постояла в гавані Суд неподалік Константинополя.
У 970 році, коли князь Святослав Хоробрий пішов походом із 10-тисячним військом на Константинополь, візантійці не були певні, що зможуть дати відсіч, тому вирішили заслати послів із дарами до Святослава і дивитися, що на нього подіє.
Врешті він сховав подарунки, серед яких були золото й паволоки, навіть не подивившись на них.
Пізніше спробували ще раз задарувати Святослава зброєю і мечем — і лише того разу він виявив до подарунка велику прихильність.
Василевсу переказали реакцію Святослава і візантійський правитель зрозумів, що той є хоробрим, оскільки задивлявся не на коштовності, а на зброю, і погодився платити данину.
Посаг Анни Ярославни
В 1051 році, найімовірніше, 19 травня, Анна Ярославна вийшла заміж за французького короля Генріха. За переказами, вона привезла до Франції великий посаг, в якому за були коштовності, книги та релігійні реліквії.
Доньки Ярослава, фреска Софії Київської, ХІ ст. Суспільне надбання
Користі від цього династичного шлюбу для Русі було небагато: обидві країни знаходилися далеко одна від одної й перетворення шлюбу на основу військово-політичного альянсу не відбулося.
Проте з 1048 року в Києв прибула дипломатична місія французького посольства і відтоді налагодилися офіційні взаємини між країнами.
Корона і титул короля Русі
Коронація Данила Галицького Папою Римським Інокентієм ІV. УІНП
Князь Галицький, Волинський і Київський Данило Романович намагався врятувати країну, на яку напали монголи. Він проводив багатовекторну політику: в 1245 році отримав від Хана Батия ярлик на князювання у Володимирі й Галичі, фактично визнавши васальну залежність від Золотої Орди.
Водночас із цим він розумів, що Русь, як і раніше, звернена до Європи, тому 7 жовтня 1253 році прийняв від Опізо — легата Папи Римського Інокентія IV — титул короля.
Данила коронували в Дорогичині, сучасна Польща: від Інокентія IV правитель отримав у подарунок вінець, скіпетр, корону і титул короля Русі. Під час прийняття титулу Святий Престол визнав право Данила не переходити в католицизм, а залишатися в східному обряді церкви.
Цей крок був не просто визнанням західного вектора політики, а й спробою долучитися до ініціативи Папської Держави. В Дорогичині абат Опізо оприлюднив папську буллу, де був заклик до правителів Чехії, Моравії, Сербії, Помор’я та Прусії під проводом Данила Романовича іти проти монголів, які не були християнами й становили загрозу для Європи, яка на той час зупинилась на Русі.
Все ж цього походу не відбулося. Подарована Данилу корона зберігалась в Перемишлі, проте після Другої світової війни зникла.
Булави Богдана Хмельницького як символ ситуативних союзів
Богдан Хмельницький. Суспільне Кропивницький
Богдан Хмельницький, гетьман Війська Запорозького, у своїх дипломатичних листах до іноземних лідерів підписувався, за даними українського історика Олександра Алфьорова, герцогом і воєначальником Війська Запорозького — Bohdan Chmielnicki Dux Generalis exercituum Zaporoviensium.
Хмельницький отримав від короля Речі Посполитої Яна Казимира II срібну булаву, інкрустовану коштовностями, в 1648 році.
Під час битви при Берестечку Хмельницький залишив її в шатрі, а король Ян Казимир II намагався її знайти. Нині вона вважається втраченою.
В 1651 році османський султан Мегмед IV написав листа Хмельницькому, де, зокрема, він розповідає, що подарував Хмельницькому на знак дружби золототканий халат. Проте через війну з Венеційською республікою не допоміг військами Хмельницькому воювати з Річчю Посполитою.
Вже в 1654 році, з нагоди підписання Переяславської угоди, московський воєвода Бутурлін передав від імені царя Олексія Михайловича ферезею і коштовну булаву, яка уже стала символом влади та союзу з московитами.
Як Іван Мазепа задобрював московських государів, перед тим як виступити проти них зі шведами
Іван Мазепа в 1688 році сприяв виданню в друкарні Києво-Печерської лаври книги “Вінец Христов” авторства ігумена Пустинно-Микільського монастиря Антонія Радивиловського. В книзі були 104 віршовані моління, які передавали біль українців, зокрема через турецьку неволю.
Крім того, в книзі містились віршовані моління Іоану Предтечі, апостолу Петру і святій богомудрій Софії — саме їх представили царській родині Романових Софії, Петру Івану як присвяту їм. Мазепа подарував примірники видання “Вінец Христов”, а це допомогло розв’язати питання підпорядкування Київської лаври Московському патріархату.
Після того як регентку Софію Олексіївну усунули від влади та відправили в монастир, в 1694 році на знак прихильності Мазепа подарував новим правителям гравюру “Поклоніння царів Іоана та Петра Олексійовичів, царевича Олексія Петровича новонародженому Христу”, яку в жовтні-листопаді виготовив український майстер Захарій Самуйлович.
У кутку справа цієї гравюри, до слова, зображений і сам гетьман Іван Мазепа, а також генеральний обозний Василь Дунін-Борковський та козацька старшина.
Скриншот з наукової праці Сергія Павленка “Іван Мазепа. Прижиттєві зображення гетьмана та його наближених”, гравюра “Поклоніння царів Іоана та Петра Олексійовичів, царевича Олексія Петровича новонародженому Христу” Захарія Самуйловича. resource.history.org.ua
Після початку Північної війни Мазепа не раз їздив із подарунками в Москву, зокрема Павленко наводить відомості, що в 1702 році гетьман приїздив у Москву зі спеціально надрукованим для читання царем Петром I “Києво-Печерським патериком”, де було зображено, як блискавки йдуть від царського герба-орла до шведського лева.
Вже уклавши військовий альянс зі Шведською імперією, Мазепа прийняв шведського Короля Карла XII, коли була зима. Мазепа бачив, що Карл XII легко одягнутий, тож вирішив йому подарувати теплу і дорогу шубу, натомість Карл передав її солдату, що стояв поруч із ним.
Нагадаємо також: “Мої в мене вдома”. Що за “чемпіонський пояс Усика” привіз Зеленський Трампу (ФОТО)
