Колишній президент Польщі (1990—1995) та відомий дисидент Лех Валенса, обурений тим, що відбувалося в Овальному кабінеті Білого дому під час візиту президента України Володимира Зеленського, звернувся із заявою до Трампа.
Шановний пане Президенте,
Ми з тривогою та огидою спостерігали за висвітленням Вашої розмови з Президентом України Володимиром Зеленським. Ми вважаємо ваші очікування поваги та вдячності за матеріальну допомогу, надану Сполученими Штатами Україні, яка бореться з російським наступом, образливими. Вдячність належить героїчним українським солдатам, які проливають свою кров, захищаючи цінності вільного світу. Саме вони вже понад 11 років гинуть на фронті в ім’я цих цінностей та незалежності своєї Батьківщини, на яку напала путінська Росія.
Ми не розуміємо, як лідер країни, яка є символом вільного світу, може не бачити цього.
Наш жах викликав також той факт, що атмосфера в Овальному кабінеті під час цієї розмови нагадувала нам ту, яку ми добре пам’ятаємо з допитів КДБ та із залів судових засідань у комуністичних судах. Прокурори та судді, уповноважені всесильною комуністичною політичною поліцією, також пояснювали нам, що це вони мають усі козирі в руках, а ми не маємо жодного. Вони вимагали, щоб ми припинили нашу діяльність, стверджуючи, що через нас страждають тисячі невинних людей. Вони позбавили нас свободи і громадянських прав за те, що ми відмовилися співпрацювати з владою і висловлювати їй вдячність. Ми шоковані тим, що ви так само поставилися до президента Володимира Зеленського.
Історія 20-го століття показує, що кожного разу, коли Сполучені Штати хотіли тримати дистанцію від демократичних цінностей і своїх європейських союзників, вони в кінцевому підсумку наражали себе на небезпеку.
Це розумів президент Вудро Вільсон, який прийняв рішення про вступ Сполучених Штатів у Першу світову війну в 1917 році.
Це розумів президент Франклін Делано Рузвельт, який після нападу на Перл-Харбор у грудні 1941 року вирішив, що війна на захист Америки буде вестися не лише на Тихому океані, але й в Європі, в союзі з країнами, на які напав Третій Рейх.
Ми пам’ятаємо, що без президента Рональда Рейгана та американської фінансової підтримки розпад радянської імперії був би неможливий. Президент Рейган знав про страждання мільйонів поневолених людей у Радянській Росії та завойованих нею країнах, включаючи тисячі політичних в’язнів, які заплатили за свою жертву на захист демократичних цінностей свободою. Його велич полягала, серед іншого, в тому, що він без вагань назвав СРСР «імперією зла» і дав їй рішучий бій. Ми перемогли, і сьогодні у Варшаві біля посольства США стоїть пам’ятник президенту Рональду Рейгану.
Пане Президенте, матеріальна допомога – військова та фінансова – не може бути еквівалентом крові, пролитої в ім’я незалежності та свободи України, Європи та всього вільного світу. Людське життя безцінне, його вартість не можна виміряти грошима. Ми повинні бути вдячні тим, хто жертвує кров’ю і свободою. Для нас, людей «Солідарності», колишніх політичних в’язнів комуністичного режиму, який служив радянській Росії, це очевидно.
Ми закликаємо Сполучені Штати виконати гарантії, які вони надали в Будапештському меморандумі 1994 року, який чітко передбачав зобов’язання захищати недоторканність кордонів України в обмін на здачу нею своїх запасів ядерної зброї. Ці гарантії є безумовними: там немає жодного слова про те, щоб розглядати таку допомогу як економічний обмін.
Лех Валенса, колишній політв’язень, лідер «Солідарності», президент Третьої Республіки Польща
Марек Бейлін, колишній політв’язень, редактор незалежних видань
Северин Блюмштайн, колишній політв’язень, член Комітету захисту робітників
Тереза Богуцька, колишній політв’язень, активістка демократичної опозиції та «Солідарності
Гжегож Богута, колишній політв’язень, активіст демократичної опозиції, незалежний видавець
Марек Боровик, колишній політв’язень, незалежний видавець
Богдан Борусевич, колишній політв’язень, лідер підпільної «Солідарності» в Гданську та інші.
