На тлі газової кризи в невизнаному Придністров’ї, яку спричинила РФ, в українському медіапросторі почали лунати думки про необхідність усунення російської загрози, яка там знаходиться.
Що про цю ідею думають у Молдові, розповів в ефірі Radio NV Оазу Нантой, молдовський політик і політичний аналітик, член парламенту Молдови.
-Я бачу чітку, однозначну політику Кремля, який хоче представити [президентку] Маю Санду як лідера країни, який веде Молдову за українським сценарієм, який готовий розв’язати агресію проти Придністров’я.
І зовсім недавно, десь тиждень-півтора тому, Служба зовнішньої розвідки Росії навіть опублікувала якийсь матеріал, нібито витік інформації, що Майя Санду, обговорюючи енергетичну кризу, вийшла з себе і наказала готуватися до силового захоплення Придністров’я.
У керівництва Молдови є чітка принципова позиція. Придністровський конфлікт — це не той конфлікт, який слід розв’язувати військовими методами в ситуації, коли вирішення конфлікту має передбачати перетворення жителів лівого берега на лояльних громадян Республіки Молдова. Звичайно, не всіх, комусь доведеться виїхати в Росію, але тим не менш. І цей конфлікт не слід вирішувати військовим шляхом, потрібні зовсім інші методи.
А той сценарій, [коли Україна допомагає силовим шляхом звільнити територію Придністров’я від російського впливу], я чув одразу після того, як провалилася перша хвиля путінської агресії проти України. Він був публічно озвучений у мас-медіа в Україні.
Але це не той сценарій, який Республіка Молдова вважає потрібним для розв’язання цієї проблеми або навіть припустимим.
Якщо ви запитали про умови (це суто теоретичний сценарій), [то це могло б трапитися в разі], якби ці нещасні вояки з лівого берега раптом отримали б наказ від [російського диктатора Володимира] Путіна атакувати з території Молдови Україну. Тоді ситуація, звісно, радикально б змінилася.
Але коли ми говоримо про цю оперативну групу російських військ, слід враховувати перший фактор. У 1993 році Україна і Росія підписали угоду про військово-технічне співробітництво, згідно з якою Росія через територію України вільно переміщала в Придністров’я і назад вояків, техніку, озброєння. У 2015 році, у травні, Україна розірвала цю угоду. І для досягнення лівого берега Дністра для Москви залишився тільки Кишинівський аеропорт.
Як ви розумієте, це сильно змінило ситуацію. І сьогодні в цій нещасній ОГРВ (оперативній групі російських військ — Ред.) близько 70% контингенту — це жителі лівого берега Дністра, багато з яких навіть не були жодного разу в Росії, але вони мають російські паспорти. Вони пішли туди служити заради зарплати, заради пайка, але не для того, щоб воювати і вмирати за Путіна.
І після 24 лютого 2022 року, я знаю конкретні випадки, коли деякі з них розірвали ці контракти. І куди вони втекли? Вони втекли на правий берег Дністра.
На чолі цієї оперативної групи є російські офіцери, але, я повторюю, основний контингент зовсім не горить бажанням воювати і вмирати за Путіна.
Тому боєздатність цього угруповання більш ніж сумнівна. І давайте будемо сподіватися, що не знадобиться її перевіряти в жодному зі сценаріїв.
Нагадаємо також: «Конає бідна ПМР». Яку виставу РФ розігрує у Придністров’ї
