З наближенням інавгурації новообраного президента США Дональда Трампа, посилюються дебати про те, якою може бути мирна угода та подальше співжиття Заходу з лідером Росії Володимиром Путіним.
Дослідники Центру стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS) США спростовують популярне твердження про те, що всі війни закінчуються за столом переговорів, пише Голос Америки.
“За даними Гаазького центру стратегічних досліджень, лише 16 відсотків воєн між 1946 і 2005 роками закінчилися шляхом переговорів. Серед цих мирних домовленостей 37 відсотків призвели до відновлення конфлікту, часто лише протягом двох років”, – нагадують автори статті.
Дослідники CSIS Емілі Гардінг, директорка Програми розвідки, національної безпеки та технологій та Аошен Пустазері з відділу розвідки національної безпеки Технологічної програми CSIS вказують на те, що переговори, як правило, є найбільш успішними, коли “сторони успішно встановлюють базову лінію довіри, усувають основні причини конфлікту або забезпечують основу для майбутнього ненасильницького вирішення”.
Путіна треба переконати, що його позиції погіршуються
Також обидві сторони мають вважати, що воюючи, вони втратять більше ніж здобудуть. Але, принаймні у випадку з лідером Росії Путіним це не так, констатують дослідники, бо він вірить, що виграє у цій війні. І якщо союзники зменшать підтримку України, то так воно і буде, вважають дослідники.
Тому, на їхню думку, майбутня адміністрація Трампа має переконати Путіна, що це не так.
“Сполучені Штати та Європа можуть змінити цей сценарій, давши зрозуміти, що можливості Путіна погіршуються, а не покращуються, – кажуть вони і додають, що почати потрібно зі зброї і перетворити нинішнє “крапельне підгодовування” на “бурхливий потік”.
Одночасно потрібно підсилювати санкції та вести роботу серед росіян – вони мають помітити присутність українських військ у Курській області та обстріли російської території, а також вони мають повірити у те, що їхні сини будуть наступними у списку на мобілізацію.
Для цього, на думку дослідників, знадобиться агресивна та розумна інформаційна операція, яку вони пропонують доручити країнам в регіоні, таким як Польща, Фінляндія та Естонія.
“Ці країни десятиліттями були об’єктами російської дезінформації; пора жертві стати господарем”, – вважають вашингтонські дослідники.
Альтернативний підхід – намагання досягнути миру за всяку ціну шляхом примушення Києва до поступок може дорого обійтися Заходу, вважають автори дослідження. Вони наголошують, що якщо Путіну вдасться залучити Україну до своєї імперії, то що його зупинить від повторення цього успіху в Молдові, Грузії чи Балтійських країнах.
“Програти такі переговори Путіну – це ганьба для найсильнішої країни, яку коли-небудь бачив світ. Чи Вашингтону не вистачає розуму, щоб змусити Москву піти на поступки?” – ставлять дослідники риторичне питання.
Захід не має стратегії щодо Росії, бо не усвідомлює, що це імперія, яка хоче розширення, а не миру – Міхта
Натомість директор Стратегічної ініціативи Скоукрофта у вашингтонському центрі “Атлантична Рада” Ендрю Міхта вважає, що Захід має думати не про те, як досягнути тимчасового перемир’я, а про те, що робити з Росією в довгостроковій перспективі.
Впливовий американський політолог польського походження, який впродовж багатьох років очолював Європейський центр досліджень безпеки імені Джорджа Маршалла у Німеччині, говорить, що Захід не має стратегії у “російському питанні”, тому наївно покладається на “перемир’я”, якого очікує від нової американської адміністрації на чолі з новообраним президентом Дональдом Трампом.
Але Міхта називає таке перемир’я “тимчасовим”, тому що його успіх залежить від того, “чи створять Сполучені Штати та Європа надійний механізм примусу і, головне, озброять Україну настільки, що чергове російське вторгнення не матиме шансів на успіх”.
Як пише Міхта у своїй статті “Російське імперське мислення: розуміння коріння війни в Україні”, Захід не визнає того факту, що має справу з ревізіоністською імперією, а відтак “не має реалістичних перспектив розробити дієву стратегію боротьби з Росією ні сьогодні, ні в майбутньому”.
Ні США, ні Європа не мають відповіді на “російське питання”, тому що навіть не ставлять його у відвертій розмові, вважає Міхта.
“Будь-яка політика щодо Росії має починатися з усвідомлення того, що Російська Федерація не є національною державою, як ми це розуміємо на Заході; скоріше, це є, і завжди була імперія, чи то в царському, чи в радянському, чи в олігархічному варіантах”, – каже Міхта.
Її населення складається з багатьох національностей, якими керує централізована репресивна держава, і тиском зверху вниз є історичним способом управління нею, а експансіонізм – її сенсом існування, пояснює політолог.
А тому, на думку Міхти, перенесення західного досвіду, коли західні політичні лідери очікують, що в результаті консолідації національної держави постане демократичний уряд, є марними.
“Єдиної російської нації не існує, немає жодних шансів для демократії чи будь-якої поліархічної системи”, – вважає Міхта.
Він, однак, констатує, що таке розуміння поки не превалює серед західних аналітиків, багато з яких не розмовляють російською та не мають глибоких знань про російську культуру та історію, крім тієї, яку їм розповів сам про себе Кремль.
А тому, каже Міхта, вони не розуміють системних і культурних обмежень, які визначають політичний вибір цієї країни.
Зараз потрібно повертатися до розуміння Росії та методів “холодної війни”, а не мріяти про повернення Росії як відповідального члена міжнародної спільноти, вважає Міхта.
“Росію можна заблокувати і стримати, як це було протягом півстоліття холодної війни, але поки всередині Росії не відбудуться фундаментальні системні зміни, які почнуть трансформувати її політичну культуру, ідея перетворення Росії на відповідальну зацікавлену сторону в міжнародну систему, задовольнивши її поточні вимоги, залишиться нездійсненною мрією”, – пояснює експерт.
“Російська Федерація – це імперіалістична держава, що йде зверху вниз. У своїй нинішній формі системний характер цієї імперії не пропонує Заходу шляху до досягнення тривалого modus vivendi з Москвою”, – каже Міхта і додає, що з цього потрібно виходити політикам, які будують очікування щодо тривалості війни в Україні.
Росія зупиниться лише, коли побачить західний військовий потенціал та рішучість його застосувати, “захистити наші інтереси силою”, вважає він.
Тому, на його думку, країни НАТО повинні визнати реальність щодо Росії, а виходити з того, якою б вони хотіли її бачити.
Європейські союзники повинні швидко та масштабно переозброїтися, щоб забезпечити основну частину звичайного стримування та оборони в рамках НАТО.
“Лише тоді можна буде досягти угоди з Росією, яка принесе Україні мир або принаймні тривале припинення бойових дій на лінії фронту, а отже, і безпеку в Європі”, – вважає Міхта.
