Центрвиборчком Грузії заявив, що опозиційні партії програли парламентські вибори, а перемогу здобула правляча “Грузинська мрія”. У відповідь опозиція, яку ця ситуація застала зненацька, відмовилася визнавати офіційні результати та організувала мітинг у центрі Тбілісі.
Але чи має реальні шанси домогтися перегляду результатів? ВВС наводить чотири можливі варіанти дій опонентів влади.
Сценарій перший – масові протести
У день голосування, коли Центральна виборча комісія Грузії опублікувала попередні результати, за якими правляча “Грузинська мрія” набирала майже 54% голосів, у лавах опозиції настала тиша.
Буквально за кілька годин до цього результати двох екзитполів передрікали, що опозиційні партії сумарно змогли набрати більше голосів, ніж “Мрія”, і лідери партій вимовляли переможні промови.
Цифри, озвучені ЦВК, стали для них несподіванкою.
Лише за кілька годин деякі лідери опозиції зробили короткі заяви.
Перший номер “Єдності — Національний Рух” Тінатін Бокучава звинуватила ЦВК у “виконанні брудного доручення [засновника “Грузинської мрії” Бідзини] Іванішвілі”, який “вкрав перемогу у грузинського народу”, а разом із цим — і європейське майбутнє країни.
Лідер “Коаліції за зміни” Ніка Гварамія назвала подію “конституційним переворотом”. Колег підтримали і в іншому опозиційному альянсі, “Сильній Грузії”, додавши, що боротимуться всіма законними та демократичними способами. Що саме це за способи, ніхто з них тоді не уточнив.
Наступного після голосування дня, в неділю, лідери опозиції зустрілися з президентом Саломе Зурабішвілі. На цю посаду вона обиралася за підтримки “Грузинської мрії”, але згодом перестала розділяти політику партії, стверджуючи, що “Мрія” веде країну до ізоляції.
Останні великі протести в Грузії, пов’язані з ухваленням закону про іноземних агентів, були масовими і дали опозиції надію на те, що вона має хороші шанси на цих виборах.
Але багатотисячний натовп так і не зміг досягти свого — закон все одно ухвалили.
Надії на те, що сьогоднішній протест якось вплине на розклад сил, також немає, кажуть експерти.
Проте у сучасній історії Грузії вже були випадки, коли масові протести призводили до зміни влади країни. 2003 року після так званої “революції троянд”, учасники якої протестували проти фальсифікації результатів парламентських виборів, тодішній глава держави Едуард Шеварднадзе пішов у відставку, а президентом став Михайло Саакашвілі.
Однак тоді демонстранти мали харизматичного лідера, іноземні спостерігачі робили набагато жорсткіші заяви про порушення під час підрахунку голосів, а масові виступи проходили по всій країні. Наразі схожих передумов у Грузії поки не видно.
Сценарій другий – суди
За законом опозиція має можливість оскаржити результати виборів, говорить Вахушті Менабде, професор державного університету Іллі, фахівець у галузі політичного права.
Партії можуть звернутися насамперед до судів загальної юрисдикції, якщо вони мають підстави, щоб оскаржити результати виборів. Незалежні спостерігачі зафіксували на виборах понад 200 порушень, але ЦВК вважає, що ці випадки не вплинули на результат.
Найсерйознішим інцидентом було вкидання бюлетенів на одній із дільниць у Марнеульському муніципалітеті — це потрапило на камери, ЦВК оперативно скасувала результати голосування на цій дільниці, а МВС розпочало розслідування. Це на даний момент єдиний відеодоказ масового вкидання.
На більшості дільниць у Грузії на цих виборах були встановлені електронні системи голосування, що ускладнює підтасовки, пояснювали спостерігачі з Transparency International Georgia. На їхню думку, на виборах використовуються менш очевидні методи впливу.
“Наприклад, людину позбавили прав водія через водіння у нетверезому вигляді. І тут йому повертають права в обмін на галочку у бюлетені на виборах”, — каже заступник директора організації Георгій Оніані.
Знайти та довести такі випадки в суді буде проблематично.
Тим більше, що офіційні результати виборів відрізняються від екзитполів, замовлених опозиційними телеканалами, на 12-14%: ЦВК дає “Мрії” майже 54%, тоді як екзитполи прогнозували 40-42%.
Опозиція вважає, що саме її дані були правильними та реалістичними, але, як кажуть незалежні спостерігачі, в країні ніколи ще не виникало випадків, коли одну зі сторін підозрювали у підтасовуванні понад 5% голосів.
А непомітно вкинути до 14% — завдання тим більше не з легких.
Звичайно, опозиція може спробувати оскаржити конституційність виборів і в Конституційному суді, але така стратегія не має реальних шансів на успіх, вважає експерт Вахушті Менабде.
“Якщо говорити про реальні шанси, з урахуванням того, що наш суд повністю підпорядковується правлячій команді, жодної можливості для боротьби з юридичними процедурами в опозиції немає, — додає він. — У нас повномасштабний авторитарний режим, для якого справедливість та забезпечення вільного виборчого середовища не має значення”.
Влада Грузії, втім наполягає, що в країні дотримуються всіх необхідних демократичних і законних процедур.
Сценарій третій – бойкот засідання парламенту
Закон передбачає, що після того, як ЦВК офіційно затвердить результати виборів, президент країни має призначити дату першого засідання нового парламенту. І це засідання має відбутися протягом десяти днів після оголошення офіційних підсумків.
Президент не має права не призначити засідання, каже Вахушті Менабде.
“Президент порушить конституцію, якщо не призначить. Хоч би як ми говорили, що результати не були несправедливими, поки це не доведено юридично з правової точки зору, юридичної проблеми з цим немає”, — пояснює експерт.
Саломе Зурабішвілі називає себе “єдиним незалежним інститутом, що залишився в країні” і гарантом конституції, тому з її боку відмова призначити засідання парламенту виглядала б несподіваною.
Але навіть якби Зурабішвілі зважилася на це, ніщо не заважає парламенту зібратися без неї.
“Навіть якщо президент не призначить засідання, парламент збереться сам”, — заявив грузинський прем’єр-міністр Іраклій Кобахіддзе.
Опозиційні депутати вже говорять про те, що відмовляться від мандатів.
“Коли ми сказали, що не визнаємо результатів виборів, це означає те, що ми не плануємо входити до парламенту”, — заявила лідер ЄНР Тіна Бокучава.
“Бойкотування парламенту не дасть жодного правового результату, оскільки для визнання повноважень парламенту потрібно 76 депутатів”, — каже експерт Вахушті Менабде.
“Грузинська мрія”, за офіційними підсумками виборів, отримує 89 місць.
Більше того, каже Менабде, навіть якщо трапиться так, що опозиція справді відмовиться брати участь у засіданнях, у законодавстві Грузії немає жодних заборон на роботу парламенту, де представлено лише одну партію.
Сценарій четвертий – блокування будівлі парламенту
Єдина можливість для опозиції досягти виконання своїх вимог — це використати політичний тиск, каже фахівець у галузі політичного права Вахушті Менабде.
Йдеться в цій ситуації про масові протести, що створюють суспільно-політичний тиск, та про інструмент, який у Грузії вже використовувався: про фізичний недопуск обраних депутатів правлячої партії на перше засідання парламенту.
Досвід минулих років показує, що в день засідання протестуючі вишиковуються живими ланцюжками і намагаються фізично перекрити вхід до парламенту.
Але й тут обставини не на боці опозиції.
Будівля парламенту має кілька входів. Щонайменше два з них виходять на вузьку бічну вулицю, де розташована будівля Служби державної безпеки Грузії та казарма підрозділу спецназу. У разі загострення ситуації силовики легко зможуть очистити цю вулицю від протестувальників та створити безпечний коридор, яким депутати правлячої партії зайдуть до парламенту.
Що скаже Захід
Останнє, на що розраховує опозиція та президент, – це підтримка Заходу.
Саломе Зурабішвілі вже заявила, що США та Європейський Союз мають підтримати протести. Вона закликала західних політиків не поновлювати контакти із правлячою партією.
Агентство Reuters із посиланням на європейських чиновників повідомляє, що в ЄС “розчаровані” результатами виборів.
На словах правляча партія, як і опозиція, обіцяла виборцям, що країна продовжить вступ до Євросоюзу.
Насправді політика “Грузинської мрії” вже призвела до зворотного результату. Після того, як партія проголосувала за закон “Про прозорість іноземного впливу” (він же закон про іноземних агентів), процес вступу до ЄС був припинений, а США — стратегічний партнер Тбілісі — почали перегляд двосторонніх відносин.
