У Швейцарії буде створено нову комісію щодо з’ясування провенансу предметів мистецтва, можливо, відчужених нацистами. Її головою стане Нікола Долль.
Про це пише SWI, передає Інше ТВ.
Як провідний експерт швейцарського Федерального Відомства культури (входить до складу МВС, у Швейцарії немає окремого Мінкульту) Нікола Долль відіграватиме координуючу роль у рамках процесу з’ясування причин та обставин потрапляння в країну творів образотворчого мистецтва, щодо яких існує обґрунтована підозра, що вони належать до артефактів, неправомірно вилучених нацистами у їх законних власників.
Коли десять років тому німецький затворник Корнеліус Гурлітт передав усю свою мальовничу колекцію Бернському Художньому Музею, і місто, і музей, і країна загалом стали володарями найціннішої культурної спадщини, обтяженої, проте, як заведено обережно висловлюватись у тутешній пресі, «неоднозначними» історичними обставинами. Під час Другої світової війни Швейцарія була одним із найважливіших світових центрів торгівлі творами мистецтва, серед яких було багато картин та інших артефактів, вилучених у тій чи іншій формі нацистами у їхніх законних власників.
Нікола Долль була безпосередньою свідком подій, пов’язаних із передачею колекції Гурлітта до Берна. Протягом семи років вона очолювала проект дослідження провенансу (походження) картин, що входять до цієї колекції. У квітні 2024 року вона розпочала свою нову роботу в Федеральному відомстві культури Швейцарії. У сферу її відповідальності передана загальна координація всіх проектів, що ведуть у країні, пов’язаних з з’ясуванням походження картин та інших артефактів, щодо яких існує обґрунтована підозра, що вони належать до артефактів, неправомірно вилучених нацистами у їх законних власників.
У її компетенції буде також культурна спадщина, придбана в рамках колоніального контексту, крім того, вона керуватиме новою незалежною комісією з розгляду всіх позовів, пов’язаних із «спірними» культурними цінностями, а також відповідною спеціально створюваною інтернет-платформою. Тим самим майже через 80 років після закінчення Другої світової війни Швейцарія почала значно серйозніше ставитися до своєї відповідальності в такій чутливій сфері відповідно до так званих Вашингтонських принципів, які давно вже наказують створювати «альтернативні механізми вирішення спорів і врегулювання питань власності незаконно відчужених нацистами творів мистецтва».
Новий раунд дискусій щодо ролі Швейцарії
У 1998 році Швейцарія була однією з 44 країн, які схвалили Вашингтонські принципи і тим самим погодилися мотивувати і заохочувати свої музеї та інші структури з’ясувати походження та виявляти предмети мистецтва, незаконно відчужених нацистами. Мета Принципів також полягала й у тому, щоб активізувати у світі пошук «справедливих і чесних рішень» у межах відносин із первісними власниками цих творів мистецтва, і з їхніми спадкоємцями. Однак, як це часто буває, декларації часто залишаються деклараціями, принаймні протягом багатьох років швейцарський уряд не поспішав робити якихось особливих дій у цьому напрямку.
І якщо такі країни, як Австрія, Німеччина, Франція, Великобританія та Нідерланди вже понад 20 років тому створили свої національні комісії з роботи з оцінки провенансу відчуженого мистецтва та вирішення питань реституції, то музеї Швейцарії були змушені займатися цими питаннями самостійно, не маючи політичної підтримки. Офіційний Берн стверджував, що Швейцарія не була окупована нацистами, тому країна не є «основним сховищем» незаконно відчуженого мистецтва. І це справді так, проте Швейцарія, і це теж факт, служила ринком збуту предметів мистецтва, що надходили, зокрема, з Німеччини, як до, так і під час Другої світової війни.
“Рішення Берна прийняти колекцію Гурлітта у власність запустило новий раунд дискусій щодо ролі Швейцарії в рамках сюжету з відчуженими творами мистецтва”, – каже Нікола Долль. Серед першочергових питань зараз є і питання про те, як швейцарські музеї повинні поводитись з творами мистецтва, внесеними у Швейцарії до категорії Fluchtgut — йдеться про картини або скульптури, які не були вкрадені або вилучені в порушення закону, але які були продані їх власниками з метою фінансувати свою втечу від режиму та розпочати нове життя за кордонами Німеччини. У самій ФРН такі твори мистецтва вважаються «втраченими внаслідок переслідувань», а тому питання їхньої власності також підлягають «справедливому та чесному врегулюванню».
«Кожен випадок слід розглядати індивідуально»
У Швейцарії склалася інша практика. Тут позови щодо повернення таких картин, проданих формально законно, але в ситуації економічного та політичного тиску, часто відхиляються і музеями, і судами. На цю проблему вказує і Нікола Долль, сама за походженням німкеня. Ізабель Шассо, тодішній глава Федерального відомства культури Швейцарії, виходила з того, що термін Fluchtgut застосовується як офіційна категорія тільки в одній Швейцарії і що його слід уникати. Офіційна ж позиція швейцарського уряду полягає і зараз у тому, що кожен випадок має розглядатися індивідуально, бо тільки так можна об’єктивно вирішити, чи дана угода купівлі-продажу носила «конфіскаційний» характер.
Справа Гурлітта призвела так чи інакше до серйозного зрушення в тому, як Швейцарія ставиться до мистецтва, викраденого нацистами. «Політичні діячі в Конфедерації стали уважніше ставитися до цієї проблематики, визнаючи необхідність ретельного дослідження походження (всіх артефактів, які, ймовірно, належать до категорії вкрадених)», — каже Ніколя Долль. Уряд Швейцарії, починаючи з 2016 року, частково взяв на себе фінансування низки проектів щодо з’ясування провенансу таких картин та інших артефактів.
У рамках першого раунду фінансування бюджетні кошти отримали 12 проектів, в останньому раунді — 28. Половину цих проектів було присвячено мистецтву, незаконно викраденому нацистами, друга половина — артефактам, які перебувають у контексті європейської колоніальної історії. У 2024 році фінансувати такі проекти став і кантон Берн. У 2020 році фахівці та експерти в галузі дослідження провенансу творів мистецтва заснували у Швейцарії власну асоціацію. Однак після низки скандалів та взаємних звинувачень, що виникли в рамках історії, пов’язаної з колекцією картин Еміля Георга Бюрле, уряд визнав необхідність створити у складі Федерального відомства культури посаду, спеціально присвячену темі провенансу та реституції.
«Добилася суттєвого прогресу»
У 2021 році депутат федерального парламенту від соціал-демократичної партії Йон Пульт вніс пропозицію про створення нової незалежної комісії, яка мала б займатися саме питаннями провенансу. За словами Нікола Долль, очікується, що уряд, Федеральна рада, сформує цю комісію до кінця цього року. Передбачається, що вона аналізуватиме суперечки між історичними власниками спірних артефактів та їх нинішніми власниками, надаючи юридично необов’язкові рекомендації. В окремих випадках вона матиме право залучати до роботи сторонніх експертів.
Рішення Швейцарії щодо створення незалежної комісії з питань провенансу та реституції було позитивно оцінене на міжнародному рівні. Нещодавно «Всесвітня Єврейська організація реституції» (World Jewish Restitution Organization) і «Конференція з матеріальних претензій євреїв до Німеччини» (Conference on Jewish Material Claims Against Germany) офіційно віднесли Швейцарію до категорії країн, які «добилися суттєвого прогресу» в галузі імплементації.
Усі заявки з вимогами про реституцію тих чи інших предметів прикладного чи образотворчого мистецтва повинні будуть направлятися до Федерального Відомства культури, а вже воно рекомендуватиме (або не рекомендуватиме) їх до розгляду на комісії. У її компетенцію, зокрема, входитиме й культурна спадщина колоніальної епохи. Це означає, що швейцарські музеї можуть скоро зіткнутися з необхідністю повертати деякі предмети мистецтва їхнім законним власникам чи спадкоємцям. Або вони можуть бути зобов’язані компенсувати вартість таких предметів, проданих власниками у ситуації економічного чи політичного тиску.
Нагадаємо, що у березні 2024 року 23 країни, включаючи Швейцарію, підписали нову угоду про обмін «передовим досвідом» у галузі дослідження провенансу спірних творів мистецтва. Відповідно до цієї угоди, яка була покликана прояснити низку положень Вашингтонських принципів, сформульованих часом недостатньо чітко і ясно, будь-який акт купівлі-продажу творів мистецтва, вчинений переслідуваною особою в період з 1933 по 1945 рік, повинен тепер вважатися еквівалентним «недобровільній передачі прав».
Як повідомляло Інше ТВ, За новим французьким законом про реституцію 15 картин повернуть спадкоємцям єврейських сімей, пограбованих нацистами (ВІДЕО)
