Противники американської допомоги Україні стверджують, що країна “переслідує християн”. Чи дійсно релігійна свобода в Україні “під загрозою”?
Ні, пише видання WSJ. Але зазначає, що Україна стоїть перед дилемою, як поводитися з УПЦ МП, передає Zn.ua.
“Коли американські лідери представляють це як війну за демократію і права людини, було б добре, якби одержувач допомоги був трохи уважнішим до прав людини, включаючи релігійні свободи”, – сказав сенатор-республіканець Джей Венс, заявивши, що Україна “робить дуже погані речі”, посилаючись на “повідомлення про те, що проти священників проводять розслідування та конфіскують церковне майно”.
Сенатор-республіканець Ренд Пол каже, що українці “вторглися в церкви, заарештовують священників”, а республіканець Пол Госар сказав, що Київ “заборонив найстарішу і найбільшу конфесію України”. Американський телеведучий, який нещодавно взяв інтерв’ю в російського диктатора Владіміра Путіна, Такер Карлсон минулого року заявляв, що президент України Володимир Зеленський “заборонив християнську віру в своїй країні і заарештував монахинь і священників”.
Колишній співробітник Капітолійського пагорба, а нині президент Ukraine Freedom Project Стівен Мур відвідав близько сотні офісів Республіканської партії з вересня по січень. За його словами, близько третини висловили стурбованість тим, що Зеленський “переслідує українських християн”.
Цей наратив – продукт PR-кампанії та лобіювання, звучить погано. Але він неправдивий, і американці, зокрема, повинні зрозуміти дилему, в якій опинилася Україна. Після 11 вересня США прагнули захистити релігійну свободу, водночас захищаючись від ісламського тероризму. Україна прагне відстояти релігійну свободу, водночас вирішуючи проблему контролю Росії над УПЦ МП, яка підтримує Кремль.
Історія починається в Радянському Союзі. Після революції 1917 року православні християни пішли в підпілля і довели свою стійкість під час переслідувань. Сталін дійшов висновку: якщо він не може знищити християнство, то замість цього просто його “кооптує”. Починаючи з 1943 року, він відновив Московський патріархат Російської православної церкви, знову відкрив церкви й семінарії – під контролем держави. За цим офіційним релігійним життям “можна було стежити, регулювати, оподатковувати і, що найважливіше, використовувати для досягнення політичних цілей”, зазначає історик Державного департаменту США Кетрін Девід.
Після розпаду Радянського Союзу з’явилися докази широких зв’язків між Російською православною церквою та КДБ. Минулого року два швейцарських видання повідомили, що серед агентів КДБ був Владімір Гундяєв, відомий сьогодні як патріарх Кіріл — глава РПЦ з 2009 року.
Канада, Велика Британія і Чехія запровадили санкції проти Кіріла через його підтримку війни РФ проти України. Ніна Ши з Центру релігійної свободи Гудзонського інституту каже, що виправдання війни російською церквою “можна порівняти з джихадом в ісламі”. Кіріл стверджує, що ті, хто гине під час виконання військового обов’язку, приносять жертву, яка “змиває всі скоєні гріхи”.
УПЦ МП історично діяла як підпорядкована гілка Російської православної церкви. Як зазначає ISW, УПЦ МП “надала матеріальну підтримку вторгненню Росії в Крим і на Схід України в 2014 році”, а російські солдати використовували церковні будівлі “як військові склади, польові госпіталі і навіть бойові позиції під час повномасштабного вторгнення”.
УПЦ МП каже, що засудила вторгнення РФ, закликала до переговорів та висловила незгоду з Кірілом. Також УПЦ заявила, що внесла статутні зміни, які вказують на її “повну автономію та незалежність”. Однак на сайті РПЦ перераховується понад сотня представників Української Православної Церкви як члени її єпископату. Багато з них також включені до списку УПЦ МП.
Лобіст Роберт Амстердам, який представляє УПЦ МП, каже, що вона “розірвала всі адміністративні зв’язки з РПЦ”, включаючи “відкликання своїх старших членів і єпископів з Синоду РПЦ”. За його словами, УПЦ МП не може контролювати те, що РПЦ говорить або робить на своїх веб-сайтах, і очевидно, що росіяни мають власний порядок денний, щоб спотворити незалежність церкви”. Він також заявив, що “канонічний або духовний зв’язок” між церквами “не є юрисдикцією політиків, щоб змінювати його”.
За словами голови Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Віктора Єленського, близько 22 служителів УПЦ були засуджені за незаконну співпрацю з росіянами та інші злочини, пов’язані з війною. Священники, зокрема, засуджені за інформування Росії про позиції ЗСУ та інше шпигунство, а також за поширення пропаганди із закликами до повалення влади. За оцінками Єленського, ще 72 особи, пов’язані з церквою, є об’єктами кримінальних проваджень або отримали повідомлення про підозру. Амстердам каже, що “менше 1% членів УПЦ МП мають проблеми”.
Єленський стверджує, що “основна проблема не у жменьці колаборантів”, а у всій структурі, яка передає російські ідеї та наративи, а також є каналом впливу РФ.
У православних України є альтернатива. П’ять років тому Патріарх Константинопольський визнав повністю незалежну, самоврядну Православну Церкву України. Але РПЦ і УПЦ МП відмовляються визнавати ПЦУ. Багато церковних громад перейшли з УПЦ МП, ця тенденція прискорилася після лютого 2022 року.
Верховна Рада України розглядає законодавство щодо усунення ризиків національній безпеці з боку релігійних організацій, які підтримують зв’язки з РФ. Як очікується, законопроект не встановлюватиме нові злочини чи кримінальні покарання. Законопроект, серед іншого забороняє українським релігійним організаціям об’єднуватися в релігійні організації, які розташовані або мають керівний центр у державі, що веде збройну агресію проти України. Він також забороняє релігійним організаціям поширювати пропаганду, зокрема матеріали, які закликають до знищення України, геноциду українського народу, насильницького завоювання та окупації Росією інших держав.
Саме цей законопроект є центром уваги тих, хто стверджує, що Україна “порушує релігійну свободу”. У жовтні 2023 року професор права Університету Пенсільванії Вільям Берк-Уайт написав статтю в The Hill, стверджуючи, що законопроект “заборонятиме свободу віросповідання мільйонам українців”.
У статті, однак, не згадується, що Берк-Уайт отримував гроші за “публікацію думок у The Hill” від імені УПЦ МП. У листопаді 2023 року стало відомо, що Берк-Уайту надавали “погодинну плату в 1400 доларів” за діяльність, яка включала “публікацію авторської статті в The Hill” та “роз’яснювальну роботу” з Білим домом, Держдепом США й американськими законодавцями. Повідомлялося, що він отримав сім тисяч доларів за цю роботу від компанії Amsterdam & Partners.
Окрім УПЦ МП, Amsterdam & Partners офіційно представляє інтереси підсанкційного бізнесмена Вадима Новинського. Її публічна позиція: “Україна незаконно конфіскувала активи Новинського й безпідставно переслідує його через релігійні переконання”.
Лобіст Амстердам, партнер-засновник фірми, каже, що Берк-Уайт “не мав жодних формальних відносин з УПЦ в той час і приєднався до фірми в якості старшого радника з цього питання після публікації” статті в The Hill. Він стверджує, що Берк-Уайт неправильно зрозумів “як необхідність подавати декларацію щодо Закону про реєстрацію іноземних агентів (FARA), так і відповідну сферу своєї діяльності, яка підлягає такому розкриттю”.
У жовтні Амстердам дав інтерв’ю Карлсону про “релігійні переслідування” в Україні, яке переглянули понад 55 мільйонів разів. Його компанія також випустила 32-сторінковий документ, в якому заявила, що “свобода віросповідання в Україні зазнає нападу”. У документі також був заклик до “санкцій та інших заходів проти українських посадовців”. Амстердам повторив цей заклик у листі від 15 березня до керівництва українського парламенту.
Як зазначає WSJ, докази не підтверджують звинувачення в переслідуванні в Україні православних християн. Однак загроза національній безпеці країни з боку деяких “фракцій” УПЦ МП реальна, й Україна реагує на неї обережно та зважено. Але існує скоординована кампанія з метою переконати американських виборців і законодавців у зворотному, однак їх не можна обдурювати.
