Ніккі Гейлі увійшла в неділю вдень до крамнички з морепродуктами в Сібруку, штат Нью-Гемпшир, з новиною для натовпу: Рон ДеСантіс, губернатор Флориди, більше не балотується в президенти.
“Ми щойно почули, що Рон ДеСантіс вийшов з перегонів, – сказала пані Гейлі, колишній губернатор Південної Кароліни, під оплески кількох десятків присутніх. “І я хочу сказати Рону, що він провів чудові перегони, він був хорошим губернатором, і ми бажаємо йому всього найкращого”, пише The New York Times.
“Сказавши це, залишився один чоловік і одна жінка”, – продовжила вона, піднявши вгору два пальці, під ще більші оплески. Вона додала: “Наразі я залишу вас з цим: Нехай переможе найкраща жінка”.
Пані Гейлі та її союзники вже давно намагаються представити президентські перегони як боротьбу між нею і колишнім президентом Дональдом Трампом, навіть після того, як вона посіла третє місце на кокусах в Айові. Тепер, коли пан ДеСантіс вибув з перегонів, цей аргумент став набагато більш вагомим – хоча останні опитування показують, що в Нью-Гемпширі вона відстає від пана Трампа на 15 відсоткових пунктів.
Вона розвинула цей аргумент у заяві своєї кампанії, в якій зазначила, що “лише один штат проголосував” і що “половина його голосів дісталася Дональду Трампу, а половина – ні”. (Трамп отримав 51 відсоток голосів на кокусах в Айові).
“Виборці заслуговують на те, щоб сказати, чи ми знову підемо шляхом Трампа і Байдена, чи ми підемо новим консервативним шляхом”, – сказала пані Гейлі у своїй заяві. “Виборці Нью-Гемпширу скажуть своє слово у вівторок”.
Гейлі також пообіцяла залишатися в гонці до праймеріз у Південній Кароліні та “супервівторка” 5 березня, незалежно від того, що станеться на праймеріз у Нью-Гемпширі у вівторок.
Замість того, щоб виступити з промовою в Сібруку, як вона робила під час нещодавніх зупинок, пані Хейлі пішла робити селфі і спілкуватися віч-на-віч зі своїми прихильниками – своєрідне маленьке коло перемоги.
У розмові з Даною Беш з CNN після заходу пані Гейлі посилила свої нападки на пана Трампа, якого вона останніми днями критикувала все сильніше, а також на президента Байдена. Вона сказала, що вони “однаково погані” для країни.
“Якби хоч один з них був хорошим, я б не балотувалася”, – додала вона.
Гейлі повідомила CNN, що пан ДеСантіс, який підтримав пана Трампа у своїй заяві про вихід з перегонів, не дзвонив їй, щоб повідомити про свій відхід.
Вона також сказала, що сенатор Тім Скотт з Південної Кароліни не говорив їй, що підтримає пана Трампа на початку цього тижня – хоча пан Скотт повідомив CNN, що він написав їй за день до того, як підтримав пана Трампа. “Він не казав мені, що збирається це зробити”, – сказала пані Гейлі.
Покахонтас з індійським корінням
Для Ніккі Гейлі родинна історія — ключовий елемент і її становлення як політикині, і її чинної кампанії за президентську номінацію, пише ЄП.
Вона стала третьою дитиною в родині мігрантів Рандгава з індійського Пенджабу, які осіли в Бамбергу, штат Південна Кароліна, — містечку, яке у 1970-х було буквально поділене залізничною колією на район білих і небілих.
Сама Гейлі каже, що її родина на той час була єдиною в Бамбергу, хто мав індійське походження. Тож хай батьки й мали престижну освіту та були досить забезпеченими, з расизмом їй довелося зіткнутися від самого дитинства.
Приміром, у дитсадку вона грала у виставі роль Покахонтас — пізніше припускала, що хтось міг переплутати її індійське та індіанське походження. У шкільні роки її не обрали на конкурс краси, бо журі не знало, в яку категорію її віднести — з білим чи чорним кольором шкіри.
Але в цієї історії є ще один бік. Ще у шкільні роки Ніккі почала допомагати батькам із бізнесом — невеликою крамницею сувенірів. Бізнес із часом розрісся до великого бутика, що працював до виходу батька й матері сімейства на пенсію у 2008 році.
“Історія сім’ї Рандгава — це історія звершення американської мрії”, — писали в місцевих ЗМІ. І, забігаючи наперед, це — саме той меседж, який Ніккі Гейлі привнесла у свою виборчу кампанію.
У коледжі в Південній Кароліні Гейлі опанувала бухгалтерський облік і після кількарічної роботи в одній із компаній повернулася до родинного бізнесу в статусі фінансової директорки.
На першому році навчання в коледжі вона також познайомилася з майбутнім чоловіком Вільямом Гейлі, який за її наполяганням став послуговуватися своїм середнім ім’ям Майкл.
Сама Гейлі, до речі, теж відома саме за середнім ім’ям Ніккі (що пенджабською означає “маля”), а не першим — Німарата.
Батьки майбутньої політикині не одразу дали добро на шлюб, бо воліли, аби донька побралася з кимось такого ж походження, як вона.
Але тоді дала про себе знати впертість Ніккі, яка через два роки після пропозиції все ж вийшла заміж за Вільяма та прийняла християнство.
“Ось воно. Я йду на вибори”
На політичну кар’єру Ніккі Гейлі, як вона пізніше зізнавалася, її надихнув виступ Гілларі Клінтон (представниці Демократичної партії!) на одному із заходів, який вона відвідала.
“Вона сказала: коли йдеться про участь жінок у виборах, усі казатимуть вам, чому ви не повинні цього робити, але це — якраз ті причини, чому вам потрібно так робити. І я вийшла звідти з думкою: “Ось воно. Я йду на вибори”, — пригадувала Гейлі.
Вона вирішила поборотися за місце в нижній палаті легіслатури Південної Кароліни від округу, чий представник Ларрі Кун обирався з 1975 року і, як вона вважала, не піде на вибори. Але в останню мить той усе ж вирішив балотуватися.
Те, що політичний новачок Гейлі змогла скласти конкуренцію важковаговику Куну, останнього, схоже, зачепило. Він не соромився називати її “буддисткою”, називати її індійським іменем і навіть підкреслювати, що “жінкам краще працювати секретарками, прикрашати торти й стояти за стійкою і продавати білизну”.
Зрештою на праймериз Гейлі перемогла Куна з відривом у 10 відсоткових пунктів і перемогла на виборах до легіслатури Південної Кароліни — ставши першою американкою індійського походження, яка посіла виборну посаду у штаті.
Після двох так само успішних передвиборчих кампаній 2006 і 2008 років Гейлі вирішує взяти участь у виборах губернатора Південної Кароліни.
Ця кампанія була ще бруднішою за попередню.
Попри підтримку кількох визнаних республіканців, зокрема майбутнього кандидата у президенти Мітта Ромні (який, за чутками, навіть пропонував Гейлі бути його кандидатом у віцепрезиденти), не обійшлося і без расистських та релігійних образ, і навіть звинувачень у позашлюбному сексі з боку представника штабу одного з конкурентів.
Але й цього разу Гейлі перемогла набагато досвідченіших конкурентів, і у 2010-му у віці 38 років стала не лише першою американкою індійського походження, обраною губернатором Південної Кароліни, а й наймолодшою очільницею американського штату на той час.
Від критика Трампа до його друга – і назад
Сходження політичної кар’єри Гейлі припало на момент внутрішніх дискусій у Республіканській партії, яка після поразки на виборах 2012 року ініціювала масштабний перегляд своєї діяльності. Одним із її головних елементів мала стати активніша робота з небілими виборцями та представниками ЛГБТ-спільноти.
Молода й успішна (щонайменше, якщо дивитися на економічну політику) губернаторка Гейлі, здавалося, ідеально вписувалась у цю стратегію.
Тим паче, що у 2015 році вона ще й привернула увагу на національному рівні, заборонивши вивішувати прапори Конфедерації на будівлі уряду штату після смертельної стрілянини на расовому ґрунті у церкві міста Чарльстон.
Але з появою Дональда Трампа Республіканська партія почала рухатись у дещо іншому напрямку.
Гейлі підтримала його конкурентів за президентську номінацію: спершу Марко Рубіо, потім, після зняття ним кандидатури — Теда Круза.
Про Трампа Гейлі тоді говорила, наприклад, так: “Я не зупинюсь, поки ми не поборемо чоловіка, який вирішив не засуджувати Ку-клукс-клан. Він — не частина нашої партії. Він — не той, кого ми хочемо бачити президентом. Ми не допустимо цього в нашій країні”.
Та ближче до виборів, коли Трамп залишився єдиним кандидатом від республіканців, Гейлі вже підтримала його, хоч і застерегла, що “не фанатка” майбутнього лідера США. Перемога Трампа — якого підтримала її мати — була для Гейлі настільки несподіваною, що їй довелося скасувати кілька запланованих після дня голосування інтерв’ю, де вона хотіла почати власну загальнонаціональну кампанію.
“Не фанатка”, однак, пізніше прийняла пропозицію стати послом Штатів в ООН — попри її незначний досвід у зовнішній політиці й попри те, що Трамп не раз називав її “стервом” через критику у свій бік. Тут свою роль зіграв заступник Гейлі на посаді губернатора Південної Кароліни Генрі Макмастер — один із найдавніших і найпалкіших фанатів Трампа, який нібито попросив відправити її в ООН, аби він зміг стати очільником штату.
Під час двох років роботи в ООН Гейлі не надто відхилялася від політики адміністрації Трампа. Вона запам’яталася жорсткою критикою Північної Кореї та Ірану, підтримавши вихід США з іранської ядерної угоди. А її риторика щодо Росії, зокрема й щодо втручання в президентські вибори 2016 року, була навіть різкішою, ніж у Білого дому.
Досвід на дипломатичній посаді допоміг Ніккі Гейлі не лише набути зовнішньополітичного досвіду, а й небезпідставно говорити, що її, на відміну від декого в адміністрації Трампа, не звільняли у Twitter.
Після звільнення з Білого дому Гейлі досить тепло відгукуватиметься про тодішнього президента США — навіть називатиме другом, хоча й обережно критикуватиме його за реакцію на трагедію у Шарлотсвіллі чи політику розділення сімей мігрантів на південному кордоні.
Ця ж обережна критика з боку Гейлі пролунає й після штурму Капітолія у січні 2021 року. “Його дії після дня виборів буде суворо судити історія”, — сказала вона тоді в розлогому інтерв’ю Politico.
“Я не змагаюся за друге місце й ніколи цього не робила”
Ніккі Гейлі ще у 2021 році натякала, що хоче позмагатися за посаду президента США. Тоді ж вона говорила, що не балотуватиметься, якщо у перегони вступить Дональд Трамп. При цьому Гейлі вважала, що після штурму Капітолія Трамп не братиме участі у виборах президента.
Цей клубок суперечливих тверджень сама ж Гейлі розплутала в лютому 2023 року, коли стала першою, хто кинув виклик Трампу у змаганні за президентську номінацію Республіканської партії.
Перша небіла претендентка на номінацію серед республіканців, однак, не привертала помітної уваги аж до перших дебатів у серпні минулого року. Саме після цього на неї поступово почали звертати увагу донори партії, які шукають альтернативу Трампу, після розчарування в колись перспективному губернаторі Флориди Роні Десантісі.
Кампанія Гейлі якраз багато в чому й покладається на більш “традиційний” консерватизм Республіканської партії, зосереджений на фіскальній політиці, боротьбі з нелегальною міграцією та патріотизмі. Сама вона довела, що є чудовою ораторкою, а її особиста історія звершення американської мрії резонує серед певного кола виборців.
І хоча Трамп лишається абсолютним лідером американських праймериз, навіть у його кампанії почали всерйоз розглядати Гейлі як конкурентку.
Надто — після опитування The Wall Street Journal минулого місяця, де в гіпотетичному другому турі президентських виборів колишня губернаторка Південної Кароліни випередила б Джо Байдена на 17 відсоткових пунктів, а Трамп — лише на чотири.
Окрім особистих нападок експрезидента США на Гейлі — він, за вже усталеною звичкою давати прізвиська опонентам, називає її “курячим мозком” (birdbrain), — кампанія Трампа у грудні проплатила 30-секундний ролик, де звинувачує Гейлі в нібито порушенні обіцянки не підвищувати податок на газ під час губернаторства (чого, судячи з усього, так і не сталося).
“Хтось нервує”, — так прокоментувала це конкурентка Трампа.
Сама ж Гейлі, хоч і відкрито позиціонує себе як альтернатива Трампу, максимально намагається уникати його прямої критики.
На відміну від того-таки Кріса Крісті, який поставив себе у відверту опозицію до експрезидента США, Гейлі називала кримінальні обвинувачення проти нього політизованими й допустила, що в разі обрання президенткою може помилувати його, аби ми “переступили через цей етап як країна й більше про нього не говорили”.
Її критика Трампа переважно будується на тому, що у 2016 році він був правильним президентом для США. Але “його переслідує хаос — добре це чи погано”. А тепер “нам потрібно мати лідера, який також знає, як будувати речі”, а не лише руйнувати.
Цілком можливо, що Гейлі свідомо обрала таку стратегію, аби не розчинитися у впливі Трампа (як це сталося з Десантісом) і не відштовхнути від себе лояльних до експрезидента виборців (як це відбулося з, власне, багатьма його провідними критиками).
Навіть її невдалу відповідь на питання про причини Громадянської війни у США, в якій жодного разу не пролунало слово “рабство”, теж можна пояснити намаганням Гейлі не порушувати теми, неоднозначні для південних штатів, як-от її рідної Південної Кароліни.
У сухому залишку Ніккі Гейлі загалом вдалося уникнути гучних скандалів за роки своєї активної політичної діяльності та під час передвиборчої кампанії.
І поки що ця стратегія принаймні поволі, але працює: рейтинги поступово зростають, донори все охочіше дають кошти, а про Гейлі — небілу жінку, що, як не дивно, для США досі не найпоширеніший образ топполітика, — всерйоз говорять як про конкурентку Трампа.
Але рано чи пізно, якщо кампанія Гейлі продовжить набирати обертів, їй доведеться бути більш категоричною щодо колишнього шефа.
Зокрема, розставити крапки над і у чутці, що Трамп пропонує їй посаду віцепрезидента.
“Я не змагаюся за друге місце й ніколи цього не робила. І не збираюся починати зараз”, — сказала Гейлі в одному з нещодавніх інтерв’ю.
Та категоричного “ні” від неї не пролунало. Нещодавно Гейлі навіть не змогла категорично виключити, що може обрати самого Трампа своїм віцепрезидентом, відповівши лише, що “зараз про це думати не збирається”.
Так – зброї для України, ні – фіндопомозі
У чому Гейлі намагається чітко дистанціюватися від Трампа — то це сфера зовнішньої політики. А точніше — послідовна підтримка України в контексті повномасштабного російського вторгнення.
Її заяви на тлі інших провідних республіканських кандидатів очікувано привернули увагу українців.
“Йдеться про більше, ніж про Україну. Це війна про свободу, і ми повинні в ній перемогти”.
Так Гейлі казала ще у червні минулого року. “Це ніяка не територіальна суперечка”, — критикувала вона Десантіса за його опис війни в Україні.
На останніх дебатах політикиня, відповідаючи на закид Десантіса, наголосила, що не вважає правильним розмінювати питання допомоги Україні на інші безпекові проблеми — проблема, через яку в останні тижні в Конгресі застряг пакет додаткового фінансування для Києва:
“Цю брехню американцям повторюють знову і знову. Кажуть, що треба обирати між Україною та Ізраїлем, Ізраїлем і південним кордоном. Так говорити — вкрай неправильно”.
Гейлі також підкреслює, що військова підтримка України коштуватиме США лише 3,5% військового бюджету, що не так багато в порівнянні з потенційними втратами в разі поширення ескалації.
Критика Росії — ще одна помітна риса кампанії Гейлі, надто на тлі заяв Трампа про бажання “вирішити війну за 24 години”, зібравши Зеленського й Путіна в одній кімнаті, чи Вівека Рамасвамі, який узагалі обіцяв відвідати Москву в разі обрання.
Росія — це ворог, а Владімір Путін — бандюк, говорила Гейлі минулого літа: “Я боролася з ними (Росією. — Ред.) в ООН, і я продовжу з ними боротися. Вони хочуть знищити нас і наші альянси, і їм не можна довіряти”.
Підтримка України в очах претендентки на республіканську номінацію має свої межі. Їй не раз доводилося говорити, передусім у відповідь на закиди опонентів штибу Десантіса чи Рамасвамі, що вона проти відправлення американських військ в Україну.
А віднедавна Гейлі також почала виступати проти надання Києву фінансової допомоги.
“Ніяких грошей Україні. Ніяких безлімітних чеків (уперше цю фразу в контексті допомоги Україні вжив колишній спікер Палати представників США Кевін Маккарті. — Ред.). Ніяких (американських. — Ред.) військ в Україні. Але ми повинні надавати Україні зброю, щоб вона могла захистити свій суверенітет”, — писала вона минулого тижня, фактично коротко підсумувавши свої погляди на нинішню повномасштабну російсько-українську війну.
І такий погляд у таборі Республіканської партії видається найкращим для інтересів України.
