Про головні підсумки року, що минає, і найважливіші плани на наступний рік розповів в інтерв’ю Інтерфакс-Україна заступник керівника Офісу президента України Ігор Жовква.
В останні дні 2023 року що Ви можете згадати, як найбільш важливі його події?
Це те, що відбулось позаминулого тижня – дійсно важливе рішення Європейської Ради про відкриття переговорів про вступ для України.
Експерти, як ви знаєте, говорили про 20-30% вірогідності цього ще буквально на початку того знаменного дня. І тут величезна заслуга президента України.. Він не просто був в цьому впевнений. Він все зробив для цього – можливе і неможливе.
Всі ми бачили з вами, як було складно, всі ми бачили, що було неоднозначно і могло бути по-різному. Але сталося так, як сталося, завдяки тому, що 26 лідерів Європейського Союзу, а також президент Європейської Ради, президент Європейської Комісії, чітко підтримали позицію України.
А Україна до цього зробила все своє домашнє завдання. Після 8 листопада, отримавши звіт Європейської Комісії, пам’ятаєте, Урсула фон дер Ляйен говорила, що 90% зобов’язань виконано. До саміту Європейської Ради було виконано 9,5 решти відсотків.
Наприклад, зміни до низки законів в контексті прав нацменшин були схвалені Верховною Радою, і підписані президентом. Три закони в рамках антикорупційних рекомендацій були схвалені Верховною Радою та підписані президентами.
Тому Україна зі свого боку зробила все можливе і неможливе, але, звичайно, була важлива позиція та роль лідерів. І тут можна визначити практично всіх.
Ми були в Норвегії , в Осло, і президент мав в рамках саміту «Україна-Нордік» двосторонню зустріч із прем’єр-міністеркою Данії Метте Фредеріксен, яка відбувала на саміт ЄС, прем’єр-міністром Швеції Олафом Крістерсеном, говорив телефоном з прем’єром Італії Джорджою Мелоні, це вже було під вечір, а вже глибокої ночі, коли більшість вже відпочивала, президент України мав важливі розмови з президентом Європейської Ради Шарлем Мішелем і з новопризначеним прем’єр-міністром Польщі Дональдом Туском.
Буквально 13-го числа він був проведений до присяги, одразу вирушив до Брюсселя, вже вночі президент говорив з ним, звичайно, про наступний саміт.
І саме під час цих розмов була схвалена рішення про те, що президент України традиційно відкриє саміт Європейської Ради. Жодного саміту ЄвроРади за час відкритої російської агресії, будь-то формально чи неформально, не відбувалось без участі президента.
Тому і цей саміт не мав бути винятком, тому питання України було першим, потім було питання бюджету, потім питання розширення.
Ви всі бачили виступ, і потім спілкуючись зі своїми колегами, я чув оцінки, що цей виступ значно вплинув на рішення Європейської Ради.
Друге. Я вважаю, що ми не лише зберегли цю потужну міжнародну підтримку. Що бачимо в кінці року? Діалог з Глобальним Півднем продовжується. Я не говорю вже навіть про численні дзвінки президента України своїм партнером в Азії.
Згадаймо, хоча б, останній візит в Латинську Америку. Ми відкрили для себе по-новому Аргентину. Президент України був першим європейським лідером, який привітав президента Мілея. Ми були одним із перших, які зробили телефонний дзвінок. І під час цього телефонного дзвінку президент отримав особисте запрошення приїхати на інавгурацію. Він приїхав, зустрівся з президентом Мілеєм. Дуже хороша предметна розмова. Дуже конкретні питання, в тому числі двосторонньої співпраці, про які, на жаль, не можу говорити в пресі, але повірте, – вони важливі. І обговорили в том числі і багатосторонні аспекти Формулу миру. Обговорили саміт «Україна-Латинська Америка».
Він буде в наступному році?
Я впевнений, що він буде в наступному році. На жаль, зараз не можу вам назвати дату, тому що, як ви бачите, у президента Аргентини багато внутрішньополітичних питань.
Тому от вам друге досягнення – це розширення тієї міжнародної коаліції підтримки, яка підтримує Україну не лише на словах.
І звідси третє. Збройна підтримка України іде стабільно. Ми утворили п’ять коаліцій і кожна коаліція формувалася завдяки роботі президента.
Я думаю, ще одним важливим досягненням є те, що питання гарантій безпеки перейшло вже в предметну площину. Якщо на початку року це були лише розмови, то зараз ми вже маємо постійний, стабільний процес.
Ну і ще одно – Формула миру. Знову ж таки, згадаємо, що на початку року, після того, як президент оголосив її на саміті G20 на Балі, це була тільки ініціатива. Сьогодні, в кінці року, ми маємо вже три раунди переговорів на рівні national security advisors.
Десять зустрічей тут, у Києві під керівництвом керівника Офісу Єрмака, з послами, на останній зустрічі було 86 представників.
Повернемось до Євроради та її рішення. Чи є небезпека, що Віктор Орбан буде намагатися використовувати так зване право вето ще неодноразово?
Інструмент такий був присутній, але ми побачили, як його можна уникати. Ми з вами поки що – не члени Європейського Союзу і ми не можемо прогнозувати, як поведуть себе лідери ЄС. Але ми побачили, що це може працювати. Ми з вами всі побачили вчорашню заяву прем’єра-міністра Орбана.
Так, що він готовий зустрітися, тільки питає про що. Як ви думаєте, про що?
Він чудово знає , про що. Не маю права розкривати всі деталі, але президент України не вперше запрошує прем’єра-міністра Угорщини в Україну. Про що? Про наші двосторонні відносини – а це широкий спектр, і він не зводиться до питань нацменшин. Нагадаю, що був прийнятий рамковий закон, відповідно до рекомендацій Європейської комісії. Потім, на вимогу Венеціанської комісії, ми імплементували всі, крім однієї, рекомендації.
Можемо говорити про економіку, можемо говорити про транзит між сусідніми державами. Ми, безумовно, підготуємо цей візит, і будуть працювати команди. Нічого кращого в дипломатії, ніж переговори віч-на-віч, не придумано.
Є така точка зору, що він пішов на цей крок (мається на увазі, що він вийшов з зали під час голосування) , тому що зрозумів що фактично залишився один. Тому що і Австрія, і Словаччина, на які він розраховував, в останній момент змінили свою позицію.
Все, що ми чули від лідерів цих двох країн – це безумовна підтримка України. Я знаю, що була розмова прем’єр-міністр Шмигаля з прем’єр-міністром Фіцо. Наскільки я чув, вона була продуктивна, результативна і позитивна.
Що стосується Австрії, я не чув від канцлера Нехаммера про те, що він не підтримує Україну. Я був в постійному діалозі з командою, я говорив з дипломатичною радницею, і ми отримали чітку підтримку в Австрії
Якими будуть наступні кроки? Має бути затверджена рамка перемовин…
Зараз повинен сконцентруватися наш уряд, зокрема профільний віце-прем’єр, в площині технічно-бюрократичної роботи – взаємодії з Європейською комісією. Якщо ми піднімемо з вами рішення від 8 листопада, там сказано – переговорна рамка (фактично директиви для переговорів) буде схвалена за умови, що будуть виконані ті зауваження, які були у звіті від 8 листопада.
Вона поставлена на березень 2024 року. Ми вже, більшою мірою, це виконали. Треба відкрити офіційний скринінг – аналіз відповідності нашого законодавства до законодавства Європейського Союзу.
Три місяці будуть на це використані наскільки я знаю. Діалог триває і, безумовно, президент України буде в діалозі з лідерами ЄС.
Далі, коли готується переговорна рамка, проводиться конференція – це формальний початок переговорів. І далі починається власне процес.
Наскільки у вас є впевненість чи віра в те, що ЄС вирішить питання фінансової підтримки?
Є впевненість. Політичне рішення є. Та сума, про яку всі ми знаємо, 50 мільярдів євро, буде виділена Україні. Нюанси в технології. Чому це рішення було відкладено на неформальне засідання Європейської ради 1 лютого? Наскільки я розумію, лідерам не вдалося виписати інструментарій.
Там є декілька варіантів. Наприклад, з точки зору використання спільного бюджету Європейського Союзу. Там же йдеться не лише про Україну – це зміни до бюджету Євросоюзу. Це перший варіант.
Якщо він не вийде, є інший варіант – двосторонні угоди. Триває робота донорської платформи, наприклад, де працюють наші урядовці разом з Єврокомісією. Я впевнений, що рішення буде. І технологічно, ці гроші дуже швидко з’являться.
По Формулі миру, чесно кажучи, інколи складається враження, що процес розвивається, але повільно.
Я не згоден з вами, що процес йде повільно. Давайте повернемося на початок цього року, коли це була лише проголошена ініціатива президента на саміті G20.
Ми почали з того, що почали прописувати ці 10 пунктів розуміння. Нам було важливо отримати спільне розуміння, тому що тоді, згадайте, було декілька альтернативних планів миру. Був китайський, був африканський, був бразильський.
Що ми маємо в кінці року? Бразильский план зник. Вже немає Африканського плану.
Зараз українська Формула миру стала фактично єдиним безальтернативним планом привнесення миру в Україну. Адже війна йде на території України, тому план може бути лише українським.
Ми спільно з нашими партнерами почали прописувати розуміння кожного з пунктів. По кожному пункту на сьогодні в нас в діяльності 10 робочих груп, є план роботи.
Відбулось вже три засідання на рівні радників, на останньому засіданні в Мальті ми пройшли перші 5 пунктів. На засідання, яке планується на початку року в Давосі, в січні буде решта 5.
Коли ми це все завершимо, ми з повним пакетом виходимо на глобальний саміт Формули миру. Для чого він потрібен? Він запустить процес. І після цього почнуться заходи, по кожному з 10 пунктів вже на рівні міністрів, радників нацбезпеки. І ми вже почнемо імплементувати Формулу миру.
Ми вже чітко говоримо: Індія в процесі, Саудівська Аравія в процесі, Південна Африка в процесі, Бразилія в процесі.
Ми з вами лише за рахунок візиту президента до Латинської Америки отримуємо ще 5 країн, які будуть брати свою частину роботи по Формулі миру – Парагвай, Уругвай, Еквадор, Чилі та Аргентина.
Якою може бути в цьому процесі роль ООН? Президент нещодавно розмовляв з її Генсеком…
Так. Президент нагадав про те, що ми хотіли, щоб ООН була присутня в кожному з пунктів, нагадав про те, що ми хочемо, щоб представник ООН був на кожному засіданні, як мінімум, радників нацбезпеки і попросив, щоб представник ООН був цього разу в Давосі.
Роль ООН – дуже важлива. Серед таких важливих і глобальних пунктів, як продовольча безпека, як екологічна безпека, є пункт, де йдеться в тому числі про порушення Росією Статуту ООН? Як тут обійтися без ООН?
Формула може бути винесена на засідання Генеральної Асамблеї?
Інструмент резолюції Генеральної Асамблеї ООН нікуди не зникає, ми можемо його використовувати і далі, звичайно. Це ефективно, важливо, і це засвідчує рівень підтримки.
143 голоси, які ми отримали півтора роки тому за резолюцію з підтвердженням суверенітету України , теж нікуди не зникли. Можу сказати, що, напевно, їх може бути ще більше. Власне, ми хочемо, щоб учасників саміту глобального було достатньо висока кількість.
По процесу гарантії безпеки. Була інформація по Великій Британії, що процес перемовин вже на просунутій стадії. Я не знаю, як це краще назвати – гарантії, запевнення?
Ми називаємо це «гарантії». І будемо робити так, щоб наші партнери теж пристали на це слово.
Ми пам’ятаємо про Будапештський меморандум, де теж мова спочатку йшла про гарантії, а потім…
Слова «запевнення» точно не буде в жодному з наших документів. Ми домовилися з нашими партнерами по переговорам, що не коментуємо перебіг і зміст переговорів в пресі з зрозумілих причин. Але якщо Ви запитуєте про Велику Британію – так, там дійсно є хороша динаміка. Буквально кілька днів тому я провів черговий раунд консультацій з британською стороною, говорили дуже предметно.
Знову ж таки, не можу вам розкривати зміст, але Велика Британія на хорошому треку, так само як, в принципі, ми відкрили переговори з усіма країнами «великої сімки». Але не тільки. Наприклад, з Нідерландами також, у нас хороша динаміка подібних переговорів.
Ми не педалюємо процес, ми хочемо, щоб йшло все логічно. І безумовно, ми ж говорили зразу, що в декларації саміту НАТО в Вільнюсі написано, що одразу після підписання мають розпочатися переговори. Так, власне, і сталося.
Процес іде, нам гарантії потрібн якомога швидше, але тут має бути баланс між швидкістю підписання і змістом самого документа.
Ми хочемо, щоб це був юридично зобов’язуючий документ, ми хочемо, щоб він проходив відповідні процедури затвердження в кожній з країн.
Ви згадали Будапештський меморандум, нам точно не потрібен ще один чи ще сім Будапештських меморандумів. На жаль, цей документ не спрацював ні під час агресії Росії проти України в 2014 році, ні під час повномасштабної агресії Росії в 2022 році.
Якщо ви були присутні на зустрічі з спікером Палати представників Конгресу США Джонсоном, як би ви охарактеризували цей перший контакт президента з республіканцями?
Дуже хороша, тепла, робоча зустріч. Це дійсно був перший контакт президента, хоча і не перший контакт з української сторони. Безумовно, спікеру Палати представників було цікаво, яким є перебіг на полі бою, яким Україна бачить розвиток.
І, безумовно, і від пана Джонсона, і від представників його партії ми почули, що вони за надання відповідної підтримки Україні, фінансової підтримки. Ні від кого ми не почули що вони її не підтримують.
Ми не втручаємось у внутрішньо політичну дискусію в США, це питання Сполучених Штатів Америки. Але я думаю, що в нас є всі шанси, щоб після того, як мине святковий канікулярний період в обох Палатах, отримати дуже хороший позитивний результат.
Наскільки я розумію, під час поїздки в США була зустріч з віце-президентом США Камалою Харіс. Чому вона відбулась і яким був настрій на цій зустрічі?
Вона віце-президент США та, до речі, голова Сенату. Була дуже хороша зустріч, також їй було цікаво почути оцінки президентом ситуації в Україні. І, безумовно, обговорили весь той спектр питань, про які ми говорили під час візиту до Сполучених Штатів України.
Чи є розуміння у ваших співрозмовників, наскільки сильний вплив самого Дональда Трампа на сьогодні і наскільки він може бути руйнівним, я б сказав, для наших відносин?
Розуміння поки що немає. Я б не говорив про «руйнівне». Нагадаю вам, що президент України мав контакти з президентом Трампом, коли він був президентом. Тому ні, я б не вживав таких слів.
Знову ж таки, ми поважатимемо вибір американського народу і, безумовно, будемо працювати з обраним президентом.
Ми будемо працювати з двома партіями, ми будемо працювати з Конгресом, ми будемо працювати з Білим Домом, ми будемо працювати з Урядом Сполучених Штатів Америки.
Адже тут питання не зводиться лише до військової допомоги. У нас хороші контакти, наприклад, між міністром енергетики України і секретарем з енергетичних питань Сполучених Штатів.
Тому у нас великий спектр питань двосторонньої співпраці зі Штатами. Ми не зупиняємося ні на годину, ні на хвилину і впевнені, що так само не зупиняться наші партнери зі Сполучених Штатів Америки.
Наскільки реалістичні, з вашої точки зору, варіанти, які зараз обговорюються, по конфіскації заарештованих російських грошей?
Дуже важливе питання. Тут має прийняти спільне скоординоване рішення «Велика сімка». Ви знаєте, що деякі європейські країни намагаються практично почати цей процес, наприклад, Бельгія.
Ми говорили про це, безумовно, у Сполучених Штатах Америки. Давайте зробимо так, щоб ці заморожені активи вже якимось чином почали працювати зараз. Хай це буде fast recovery, хай це будуть якісь соціальні проекти типу відбудові звільнених територій, бомбосховища, школи і так далі.
Це потребує відповідних законодавчих рішень в цих країнах. На рівні ЄС це потребує, наприклад, спільної директиви ЄС.
Ще одне запитання – Китай. Мені здається, що відносини поставлені на «стоп».
Україна готова до діалогу з Китаєм. Нагадаю, що були розмови президента України з лідером Китаю Сі Цзіньпін. Була телефонна розмова вже під час відкритої російської агресії. До цієї розмови представник Китаю брав участь у зустрічі Формули миру.
Ми готові до діалогу. Від позиції Китаю як великої країни, як важливої країни залежить багато. Знову ж таки, ми повертаємося до того, що почали. Нічого кращого, ніж діалог, не існує.
У нас є питання послів. Є багато країн, де вони не призначені. І Велика Британія, яку досить часто згадують , і багато інших. Взагалі, я розумію, що процес відбору послів завжди був не дуже швидкий. Але – чи будуть зміни у наступному році?
Посол у Великій Британії – це, напевно, одна з декількох найважливіших посад, якщо говорити про дипломатичних представників. Тут має бути ретельний добір, і президент України до цього підходить дуже уважно. Безумовно, мають бути пропозиції з боку міністерства, з боку міністра. Безумовно, будемо намагатися, щоб ці вакансії були заповнені.
Принцип ротації в дипломатії ніхто не відміняв. Вічних послів теж бути не може. Тому буде динаміка. Дуже важливим критерієм оцінки роботи посла буде те, як той чи інший посол працює під час війни. Тобто, чи переключився той чи інший керівник на військові рейки.
Ви бачите, наскільки інтенсивно зараз відбуваються візити Президента України за кордон. З грудня минулого року візитів було 14, країн – 34. І очевидно, що такі візити має готувати не лише команда Офісу президента, а й конкретний посол в конкретній країні. Предметно готувати, змістовно готувати, бо інколи ці візити готуються в дуже короткий проміжок часу.
Ми під час війни не можемо собі дозволити багато часу. І президент собі не може дозволити навіть просто фізично бути відсутнім в країні. І все дуже спресовано. І тут роль посла є дуже важливою.
Нові посольства в Африці відкриють наступного року?
Так, це буде наступного року. Це регіон, який дуже важливий. Ми його втратили за попередні роки, або не звертали уваги.
І зараз ми фактично його відновлюємо для себе. Так само відновлюємо Латинську Америку, про яку ми вже говорили.
Тому тут якраз теж має бути ретельний підбір кандидатур. Бо Африка, це, перш за все, – економіка, «Grain from Ukraine». А це значить, що майбутній кандидат має розбиратися і в цих питаннях.
Африка – це і військові питання. Я вже не кажу про політичні, про голоси на Генасамблеї, в інших міжнародних організаціях.
Наступний рік у нас буде дуже непростий з фінансової точки зору. Наскільки забезпечені дипломатичні служби фінансами?
Мені здається, на наступний рік МЗС має досить непоганий бюджет. Дуже хотілося б, щоб і віддача від представників МЗС, я говорю не лише про послів, була такою ж високо відповідальною.
Президент, як керівник дипломатичної служби України, вимагає такої ж працездатності від кожного працівника дипломатичної служби – будь-то завідувач відділу в апараті МЗС, посол чи заступник міністра.
