Цього тижня на “розширеному” засіданні колегії міноборони Росії міністр Сергій Шойгу відзвітував про “попередні результати” загарбницької війни росіян в Україні.
Про це пише Єгор Чечеринда, офіцер ЗСУ, журналіст, для Еспресо.
Звісно, спіч цей був головно розрахований на “внутрішнє” болотне споживання, адже поза межами “країни 404” викликав неабияке здивування. З огляду хоча б на незвичайну арифметику, яку викладають в Росії на рівні 1-2 класу школи. Пройдемося коротко по головних позиціях “досягнень” мокшанського війська у викладі його ватажка.
1. Брехня. “Російське угрупування “звільнило” територію в 5 (!!!) разів більше, ніж територія “ЛНР та ДНР” до початку війни”, – впевнено каже Шойгу.
Правда. Територія Донецької області України (саме її окупанти вважають загальною територією “ДНР”) становить 26.500 квадратних кілометрів. Територія Луганської області України (саме її окупанти вважають загальною територією “ДНР”) – становить 26.700. Разом – це понад 53.000 квадратних кілометрів. Множимо на 5, отримаємо понад 265.000 квадратних кілометрів. Це – майже половина всієї території України (603.700 квадратних кілометрів). Навіть якщо російський генерал рахував виключно території ОРДЛО, які росіяни контролювали до 24 лютого (а це – десь 50% площі двох українських областей, тобто близько 27.000 квадратних кілометрів), множимо на 5, – виходить площа в 135 тисяч квадратних кілометрів. Це – близько чверті України в наших конституційних кордонах. Навіть разом з окупованим ще у 2014-му Кримом нині орки такою територією не володіють та її не контролюють. Сергію Кужугетовичу слід було краще вчитися у своїй тувинській, чи якій там, школі. Схоже, математику йому за сумісництвом викладав там пастух оленів.
2. Брехня. “До складу РФ за результатами “референдуму” увійшли 4 нові “суб’єкти загальною площею понад 83 тисячі квадратних кілометри, — сказав головний “олень” російського війська.
Правда. За результатами так званого “референдуму”, що відбувся під стволами російських окупантів 23 вересня 2022 року, якщо вірити російській владі та ЗМІ, до складу РФ “увійшли” 4 українські області. Запорізька, Херсонська, Донецька та Луганська. Вже 7-го жовтня за результатами цієї інсинуації у РФ було оприлюднено новий текст конституції країни, де території 4-х окупованих українських областей офіційно названі “територією Росії”.
А тепер – рубрика “в гостях у калькулятора”. Територія Запорізької області України – 27.180 квадратних кілометрів. Територія Херсонської області – 28.461 квадратний кілометр. Територія Донецької області, як вже вказано вище – 26.500, і Луганської – 26.700. Разом виходить 108.842 квадратних кілометрів. Звісно, росіяни ніколи не контролювали місто Запоріжжя та вже понад рік не контролюють місто Херсон. Але звідки в головного оленевода РФ виникла цифра 83.000??? Він погано читав російську “конституцію”? Негайно порушити кримінальну справу за “дискредитацію ЗС РФ”!
3. Напівбрехня. “До складу РФ за підсумками “референдумів” увійшли 4 нові суб’єкти з населенням близько 5 мільйонів людей”.
Правда. До початку російсько-української війни у 2014-му році в Донецькій області проживало 4 млн 132 тисячі людей. В Луганській – 2 млн 170 тисяч. На Запоріжжі – 1 млн 640 осіб, на Херсонщині – понад 1 мільйона. Разом – майже 9 мільйонів українців. Можу припустити, що тут Шойгу просто обмовився, сказавши правду про те, що в результаті 9 років окупації Донбасу кількість українців там зменшилася на 4 мільйони. Або ж він, знову таки, погано вивчив нову “конституцію РФ” та норми кримінального кодексу Росії щодо дискредитації мокшанського війська.
4. Напівбрехня. “В акваторії Азовського моря, що стало внутрішнім морем Росії, створено військово-морський район”, – сказав Шойгу.
Правда. Правда полягає в тому, що всі “внутрішні порти” так званого “флоту РФ” на Азові, від початку повномасштабного вторгнення перманентно перебувають в зоні вогневого ураження Збройних сил України. ЗСУ регулярно уражали бойові та транспортні кораблі росіян в портах Маріуполь та Бердянськ. Згадати хоча б знищений великий десантний корабель “Саратов”, бойові кораблі “Новочеркаськ” та “Цезар Куніков” (яка романтична назва!), уражені в порту Бердянська українськими силами оборони. В результаті атаки загинув навіть капітан “Цезаря Кунікова” Олександр Чирва. Я вже мовчу про знищений крейсер “Москва” разом з екіпажем, підводний човен “Ростов-на-Дону” разом з командиром, БДК Мінськ чи знищений штаб Чорноморського флоту РФ разом з усім командуванням. Адже все це – відбувалося поза межами “внутрішнього моря РФ” та нового “військово-морського району”. Що вже хвалитися про Азов!?
5. Брехня. “Відновлено залізничне сполучення з Донбасом”, – збрехав Шойгу.
Правда. Ані Донецьк, ані Луганськ не мають пасажирського сполучення ні з Москвою, ні навіть з сусіднім російським Ростовом-на-Дону. Донецький залізничний вокзал був закритий ще 2014 року, коли в результаті обстрілу був знищений міст з залізничною гілкою, що вела до вокзалу. Натомість залізничну гілку, що вела з Луганська до російського Ростова, розібрали ще за часів “господарника” Януковича. А гілка “на Москву” – знаходиться нині в безпосередній близькості до лінії фронту. Тому – пасажирського сполучення у “нових” регіонів з країною-окупантом немає взагалі. Натомість між “ДНР” та “ЛНР” ходить “міжнародний потяг” з трьох вагонів за маршрутом Луганськ-Ясинувата. Його з пафосом ще до повномасштабного вторгнення відкрили тодішні ватажки “республік”. Тим часом залізницею з Росії на окупований Донбас, Запоріжжя, Херсонщину щодня прибувають військові ешелони з танками, РСЗО, снарядами та особовим складом окупантів. Для них “залізничне сполучення” і справді “відновлено”.
6. Брехня. “У нові регіони РФ повернулися майже 3 мільйони біженців, які не бачили своїх рідних з 2014 року”, – знову збрехав Шойгу.
Правда. Яка кількість людей нині проживає на окупованих територіях, — невідомо взагалі. Навіть якщо мова про Донецьк та Луганськ, які російські окупанти контролюють ще з 2014 року. За 3 роки до повномасштабного вторгнення місцеві ватажки так званих “ЛДНР” з пафосом провели там так званий “перепис населення”. Але пізніше його результати засекретили. Очевидно, — через невтішність цих самих результатів для окупантів. Сьогодні, приміром, в окупованому Донецьку, де до 2014 року проживало понад 1 млн людей, залишилося не більше 500-600 тисяч мешканців. Тобто кількість зменшилася вдвічі! Тепла у місті немає взагалі, вода – подається 3 дні на тиждень за графіком. Про повернення яких “3 мільйонів біженців” може йти мова? На окупованих частинах Запоріжжя та Херсонщини — картина аналогічна. Люди – тікають зі своїх міст та селищ через терор та репресії окупаційних військ. Бізнес закривається, люди виїжджають. Кількість населення на окупованому півдні також скоротилася майже вдвічі. Натомість у звільнені від українців населені пункти росіяни активно завозять величезну кількість представників російських національних загумінків – Дагестану, Бурятії, Туви…
7. Брехня. “Понад рік діє “сухопутний коридор” з Кримом, налагоджено зв’язок по залізничних та автомобільних дорогах” – бреше Шойгу.
Правда. Звісно, жодного пасажирського залізничного чи регулярного рейсового автобусного сполучення між окупованим Кримом та територією РФ через так званий “сухопутний коридор” немає. Максимум – цей маршрут можна здолати за допомогою напівлегальних приватних перевізників за три ціни. Та що там “сухопутний коридор”!? В Крим тепер і так званим “Кримським мостом”, тобто Керченським мостом, проїдеш не щодня. Ні потягом, ні автомобілем. Адже міст перебуває у зоні ураження українських ракет, морських дронів та диверсійних груп. Ураження автомобільного та залізничного полотна мосту відбувається з приємною для України регулярністю. Міст постійного перекривають окупанти. Чорний чи білий дим від атак на Керченський міст – став звичним явищем для громадян РФ та мешканців окупованого півострова.
P. S. Ну і на завершення – два слова про залізничне сполучення в самій Росії. Зокрема, на малій батьківщині самого міністра оборони Росії Сергія Шойгу. Площа республіки Тува, де народився Шойгу, становить 168.600 квадратних кілометрів. Це – в півтора раза більше, ніж площа Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей разом узятих. Так от на цих величезних та безкрайніх російсько-тувинських просторах досі немає жодного кілометра залізниці. Жодного! У 2023 році!
2011-го року тодішній прем’єр Путін приїхав до Туви та особисто в 30-градусний мороз урочисто забив “золотий костиль” нової залізниці, яка за майже 200 мільярдів бюджетних рублів мала зв’язати столицю республіки місто Кизил з сусіднім Красноярським краєм. Росіяни мали збудувати протягом трьох років 400 км дороги. Минуло 12 років. Втім прокладені задля приїзду Путіна та телезйомок 20 метрів “нової залізниці” так і залишилися єдиними коліями на батьківщині Шойгу.
Фото: Відкриті джерела. Грошей на залізницю в Росії не вистачило. Зате їх “вистачило” на вбивства, руйнування та захоплення нових територій у сусідній Україні. А “золотий костиль” “від Путіна” на батьківщині Шойгу — Туві, як завжди в Росії, — вкрали… Як і унітази в Україні…
