Через два тижні після закінчення заколоту Євгена Пригожина багато хто, як і раніше, задається питанням – як все, що трапилося, стало можливим? Відповідь простіша, ніж може здатися: протягом десятиліть Пригожин, жорстокий кримінальник, який не контролює себе, порушував багато законів держави і моралі, і йому за це нічого не було. І все завдяки особистій участі Володимира Путіна в його долі. “Проект” малює кримінальний і психологічний портрет путінського кухаря.
У тексті присутні ненормативна лексика і шокуючі зображення, (але фото з відрізаними головами ми не покажемо. Ми переклали цей величезний матеріал, щоб ні у кого не лишалося ніяких ілюзій щодо цієї яскраво-злочинної фігури, – ІншеТВ).
Погоняла, які використовуються в тексті:
Жако, Кухар, Шеф, Петрович – Євген Пригожин
ВІН, ВВ, Начальник – Володимир Путін
Темнійшество – Дмитро Уткін
СБ – Сільвіо Берлусконі
Діма – Дмитро Пєсков
Антон – Антон Вайно.
18 жовтня 2011 року прем’єр Володимир Путін, який нещодавно оголосив про намір повернутися на посаду президента, йшов по Костянтинівському палацу в Петербурзі й, імовірно, перебував у гарному настрої. Дорогою він зустрів лисого чоловіка, якому, судячи з подальших реплік, вельми зрадів. “Чудова зачіска”, – з посмішкою вказав Путін на лисину чоловіка, потиснув йому руку і пішов далі – зустрічатися з главами урядів країн СНД .
День був важливим – після багаторічних переговорів прем’єри восьми країн колишнього СРСР нарешті підписали договір про зону вільної торгівлі. Радості Путіну додавало й те, що можна було познущатися над прем’єром України, де, як він щойно з’ясував, дефіцит бюджету становив 18%. “Навіть більше, ніж у Великої Британії?! У них 12% був!”, – картинно дивувався він, дивлячись на свого українського колегу Миколу Азарова.
Після зустрічі прем’єри пішли вечеряти, і Путін начебто забув про Азарова, варто було лише тому самому лисому чоловікові з’явитися біля президента. Лисий не полінувався постелити на коліна Путіна серветку.
“Спасибі, Жень, – відреагував Путін. – Як твої справи?”
Поки глави урядів чекали на початок трапези, російський прем’єр усе продовжував розмову з лисим – чи то офіціантом, чи то кухарем, чи то організатором цього банкету. Відтоді у Путіна з’являлося все більше і більше спільних важливих справ із цією людиною. Саме той співрозмовник Путіна зіграє важливу роль і у втручанні Росії в американські вибори, і в подіях у Сирії та Лівії, і в нападі на Україну. А закінчиться ця низка послуг Путіну тим, що його співрозмовник із Костянтинівського палацу ледь не захопить Кремль. Ім’я лисої людини – Євген Пригожин. “Проект”, поговоривши з десятком його знайомих, розповідає, як ця людина прийшла до того, що може дозволити собі в Росії буквально все.
Рецидивіст Жако
Удень 14 березня 1980 року до під’їзду панельного будинку на північному сході Ленінграда підійшли троє: дівчина на ім’я Валентина Макеко і молоді люди з прізвиськами на іноземний манер – Буш і Жако. Усі вони вже були раніше судимі і тепер знову йшли на справу. Ломик із собою, найімовірніше, ніс неформальний лідер цієї групи – Жако .
Відчинивши двері, вони проникли у квартиру, де швидко зібрали все цінне. Таким у ті часи вважалися, зокрема, обплетення для автомобільного керма, набір авторучок і кришталевий посуд. За кілька днів Жако вже з іншими подільниками спробував пограбувати квартиру в сусідньому будинку, але злякався сигналізації та втік, розкривши лише одну з двох вхідних дверей.
Прізвисько Жако тоді носив Пригожин . Ватажком групи грабіжників він став лише у 18 років, хоча Буш, Олексій Бушман, був на чотири роки старшим. “Які квартири грабувати – все Пригожин вигадував”, – каже його колишній подільник. Жако намагався вибирати знайомі йому помешкання, де, наприклад, бував у гостях у дівчат. Так, у квартирі з сигналізацією жила його “колишня пасія”, згадує подільник.
Жако, за спостереженнями його знайомого, притаманна “внутрішня жорсткість”, і вона давала йому змогу підкоряти тих, хто його оточував. Він любив хвалитися – коли перший раз, після закінчення школи, він попався на крадіжці, його на час слідства посадили в одну камеру з рецидивістами, але він нібито “загнобив їх” фізично і морально. Тоді майбутній бунтівник відбувся умовним терміном, але незабаром загримів надовго – коли проявив уже не “внутрішню”, а справжнісіньку жорстокість.
Після посиденьок у ресторані напідпитку компанія на чолі з Жако вирішила трохи заробити, пограбувавши випадкову перехожу. Валя Макеко попросила у дівчини цигарку, і, коли та залізла в сумочку, Пригожин схопив її ззаду за шию і став душити. Жінка втратила свідомість, тоді грабіжники зняли з неї чоботи і сережки. Незабаром банду затримали.
Перспектива нового терміну Жако явно не лякала: на суді він хвалився новими татуюваннями, які набив собі в СІЗО. Зокрема, на всю спину в нього зображено жінку – максимально “позбавлену смаку”, “у стилі 90-х” .
Наприкінці 1981 року Жданівський народний суд засудив Пригожина до 13 років в’язниці. 19-річчя Жако відсвяткував в ув’язненні. У цьому ж антуражі він зустрів майже всі дні народження своєї молодості. Саме в колонії він позбувся фаланги безіменного пальця лівої руки, але травма, найімовірніше, була виробничою. У майбутньому завдяки цій фізичній ваді Пригожина відрізнятимуть від його двійників. На волю він вийшов достроково, 1990 року – у зовсім іншій країні, вже не тій, де обплетення для керма і набір авторучок виглядали великою цінністю.
Кухар Путіна
В одному з перших великих інтерв’ю від 2011 року Пригожин, відповідаючи на запитання про історію свого бізнесу, згадував, як продавав хот-доги на речовому ринку на Апраксиному дворі в Петербурзі. Інших достовірних свідчень правдивості цього епізоду, крім слів самого колишнього кримінальника, немає. Зате точно відомо, що незабаром після повернення з в’язниці Пригожин трудився на авторинку на проспекті Енергетиків – стихійному торговому майданчику поруч зі станцією техобслуговування автомобілів, де починали свою кримінальну кар’єру легенди “бандитського Петербурга”.
Авторинок на проспекті Енергетиків, Санкт-Петербург
Саме туди 1991 року приїхав за машиною молодий офіцер радянської армії Андрій Баконін. Він щойно повернувся з Лівії, де кілька років служив перекладачем. Робота за кордоном навіть у роки перебудови непогано оплачувалася, тож на авторинку офіцер вибрав собі популярні тоді “Жигулі” шостої моделі та, сторгувавшись про ціну з продавцем на ім’я Євгеній, поїхав обкатувати машину по місту.
Але незабаром з автомобілем виникли проблеми: виявилося, що його спеціально підлатали для товарного вигляду, але в реальності він був безнадійний. Роздратований Баконін разом із групою підтримки поїхав шукати продавця і зрештою знайшов його квартиру. Торговець спочатку упирався, посилаючись на те, що угода була укладена за всіма правилами, але в підсумку погодився повернути половину суми. Баконіна тоді вразило, що секретер, з якого Пригожин діставав пачку грошей, був “доверху набитий грошима”.
Обидва учасники того інциденту ще не раз зустрінуться один з одним. Продавцем зламаної машини був, звичайно, Пригожин. За кілька років, дивлячись телевізор, він раптово впізнає і офіцера, який на той час став відомим у місті журналістом під псевдонімом Андрій Константинов (у майбутньому він напише серію книг, на основі яких знімуть серіал “Бандитський Петербург”). Як згадував пізніше Константінов, цього разу Пригожин уже зателефонував йому сам і запропонував зустрітися – але не для розборок, а просто “поспілкуватися”.
Андрій Константинов
Приблизно в цей час Жако починав шлях у великий бізнес – завдяки своєму однокласнику по ленінградському спортінтернату Борису Спектору і його авторитетному партнеру, легенді “Бандитського Петербурга” Михайлу Мірілашвілі. На початку 90-х Мірілашвілі і Спектор з партнерами відкрили в Петербурзі кілька казино, але Спектор володів ще мережею продуктових магазинів “Контраст”, і Пригожин став одним з топ-менеджерів роздрібної мережі.
“Пригожин – він пролазний хлопець, – згадує пітерський авторитетний бізнесмен, який особисто знав багатьох героїв 90-х у Санкт-Петербурзі. – До того ж єврей, що, можливо, зіграло свою роль у тому, що Мірілашвілі і Спектор (видатні члени єврейської громади Петербурга) взяли його на роботу”.
Саме Мірілашвілі і Спектор дали колишньому кримінальникові гроші на перший серйозний самостійний бізнес – знамениті ресторани, які й дали змогу вчорашньому Жако здійснити карколомний кар’єрний ріст. Наприкінці 1995 року відкрилася “Стара митниця” – поруч зі стрілкою Василівського острова. Перші місяці ресторан з рідкісними тоді фуа-гра й устрицями в меню був порожній, не допомагали навіть спеціально запрошені для виправлення ситуації стриптизерки. Але незабаром петербурзький істеблішмент перейнявся закладом: наприклад, під кінець свого терміну там бував із дружиною тодішній мер міста Анатолій Собчак . Приблизно тоді ж у ресторані вперше з’явився і заступник Собчака – Володимир Путін. “Так, я вперше зустрів Володимира Путіна, коли він прийшов сюди разом із паном Собчаком, думаю, на той час він ще був частиною команди Собчака”, – згадував в інтерв’ю за 25 років керуючий “Старої митниці” британець Ентоні Гір.
Але головним трампліном для колишнього кримінальника став відкритий 1997 року New Island – колишній прогулянковий теплохід “Москва-177”, який Пригожин переробив під плавучий ресторан і поставив на Рум’янцевському узвозі – з видом на Ісаакіївський собор і Адміралтейство.
Коли Путін став президентом, то занадився зустрічатися там зі світовими лідерами.
Хто бував у ресторані Пригожина.
У 1999 році на теплоході прем’єр-міністр Сергій Степашин умовляв розпорядника Міжнародного валютного фонду Мішеля Камдессю видати Росії кредит. З цього моменту New Island почав приймати глав держав, згадував Пригожин.
У 2000 році перший візит на теплохід здійснив президент Путін – він зустрічався з японським прем’єром Йосіро Морі.
У 2001 році російський президент привів на борт ресторану французького президента Жака Ширака.
У 2002 році Путін зустрічається з Джорджем Бушем.
У жовтні 2003 року Путін відсвяткував на борту New Island свій день народження – у компанії акторів Кирила Лаврова і Михайла Боярського, співака Олександра Розенбаума і керуючого справами Кремля Володимира Кожина. На закуску подавали буженину, гриби, маринований часник та ікру.
“Володимир Путін побачив, як я з ларька зробив бізнес. Бачив, як я не гребую особисто коронованим особам підносити тарілку, адже вони до мене в гості зайшли. Ми познайомилися, коли він приїхав із японським прем’єром Морі, потім із Бушем”, – так відповідав сам Пригожин на запитання про знайомство з президентом. Допомогти йому наблизитися до глави держави міг керуючий справами Путіна Володимир Кожин – теж виходець із Петербурга.
Так вчорашній кримінальник став Кухарем Путіна – постійним одержувачем замовлень на обслуговування державних банкетів, на кшталт описаної на початку цього тексту вечері глав урядів країн СНД. Займався він і особистими заходами перших осіб – наприклад, за часів, коли Дмитро Медведєв став мітити в наступники Путіна, вчорашній кримінальник організував у “Старій митниці” поминки за бабусею його дружини Світлани. Познайомив Кухаря з високим подружжям все той же Кожин .
У новому статусі Пригожину вже були не потрібні старі партнери – Мірілашвілі, Спектор та їхні люди. Тим паче, що в легенди “Бандитського Петербурга” почалися серйозні проблеми – 2001 року Мірілашвілі заарештували за звинуваченням у викраденні та вбивстві . Почався розподіл імперії, і за Мірілашвілі зрештою залишився тільки ресторан єврейської кухні “7:40” – всі інші раптово дісталися Пригожину . Ще один співвласник бізнесу і сусід Пригожина по будинку Кирило Зімінов пізніше стверджував, що під час розподілу Кухар не доплатив йому $400 тис. І якщо офіцер Константинов 1991 року ще міг вибити з Пригожина свої гроші за зламані “Жигулі”, то у Зімінова у 2000-х такого ресурсу вже не було: йому протистояв Кухар Путіна.
Шеф і його кат
Після закінчення заколоту в будинку Пригожина провели обшуки і, крім іншого, знайшли укладену в рамку фотографію відрізаних голів убитих африканців. Це не випадковість – у багатьох, хто працював безпосередньо з Шефом, а саме так називають Пригожина навіть колишні співробітники, є свої спогади про його схильність до насильства.
Фотографію з дому Євгена Пригожина з головами вбитих африканців “Проект” уперше показує без купюр, але ІншеТВ не стало цього робити – на ній 7 відрізаний людських голів, які лежать на землі.
У середині 2000-х колишній кримінальник, на той час уже великий одержувач держконтрактів на кремлівські банкети, розпочинає будівництво на північному заході Петербурга котеджного селища в псевдокласичному стилі з претензійною назвою “Північний Версаль”. Тут же він вирішив оселитися і сам, тож околиці пригожинського будинку незабаром стануть важливим для його бізнесу місцем – неподалік, в Ольгиному, пізніше з’явиться перша штаб-квартира “фабрики тролів”, співробітники якої з фейкових акаунтів просуватимуть у соцмережах вигідний Кремлю порядок денний (докладніше про нього див. нижче).
Роботи в “Північному Версалі” велися довго. Двом робітникам, які займалися встановленням підвіконь в одному з будинків, не заплатили близько 200 тис. рублів – нібито в покарання за погану роботу. Для роботяг сума була значущою, і вони поїхали в офіс Шефа. “Пригожин їх прийняв і уважно вислухав. Він викликав охорону, вона їх відпиздила. Потім їх витягли з кабінету і в підвалі знову відпиздили. І викинули за ворота”, – розповів “Проекту” співрозмовник, знайомий із ходом дослідчої перевірки цієї історії.
Охоронці зателефонували в поліцію самі, але виклали вигідну для себе версію: якісь хулігани прорвалися в офіс, довелося з ними розбиратися на місці. “Матеріали дослідчої перевірки, звісно, похерили. Уже тоді і Пригожин, і його люди були недосяжними”, – розповідає співрозмовник “Проекту”.
“У Шефа два принципи управління – страх і гроші”, – каже колишній високопоставлений співробітник структур Пригожина.
Політтехнолог, який працював на Шефа в Африці, згадує: їм весь час давали зрозуміти – якщо зробити щось не так, тобі буквально “відріжуть яйця” . З цієї причини у Пригожина дуже вірне оточення – всі знають, що за будь-яку провину з ними може трапитися щось “жахливе”, додає співробітник.
Усі співрозмовники відзначають запальний характер Шефа. “Якщо чимось незадоволений, то легко міг вивести в коридор, штовхнути – і ти полетиш зі сходів”, – згадує один із них. Одного разу Пригожин поспішав і невдоволено вдарив шофера із заднього сидіння ногою в голову: “Мовляв, давай швидше”, – розповідає інший його знайомий. За його словами, після цього випадку водій звільнився, як робили і багато інших співробітників.
Шеф далеко не завжди сам бив співробітників – насильство було поставлено в його офісі на потік, і для цього там була спеціальна людина. Один зі співрозмовників “Проекту” згадує: одного разу його колега завинив на нараді і після цього зник. Йому безрезультатно намагалися додзвонитися товариші по службі. З’явився на роботі він лише через кілька тижнів, пояснивши, що провів кілька днів у підвалі під офісом, де його били. Як підтвердження він показав на синці, що жовтіли по всьому тілу, і незабаром змінив роботу. Людина, яка б’є в підвалі співробітників, у колективі відома як “учитель”. “Це кат, який пиздить тебе в підвалі, і вам [Пригожину] надсилає фото, і ви вирішуєте, додати [ударів] чи достатньо”, – розповідав В’ячеслав Тарасов, у минулому один із важливих співробітників офісу, у своєму відеозверненні в день заколоту 24 червня.
Щоб уявити собі, як Пригожин спілкується з підлеглими, досить прочитати його лист співробітнику pr-відділу, який підготував макети реклами “Старої митниці” :
“Білборди ПОВНЕ ГАВНО з решти тільки прессніданок, решта – теж ГОВНО ВЗАГАЛІ ЗОВСІМ ЗОВСІМНЕННО ТУПИЙ ВИРОДОК!!!”
Орфографія і пунктуація Євгена Пригожина
Пригожин і насильство
Правоохоронні органи не проводили розслідування цих випадків зовсім або проводили максимально формально – не порушували справи, втрачали документи, відмовлялися допитувати свідків. Однак ЗМІ, спираючись на свідчення учасників і очевидців, документи, витоки даних структур самого Пригожина, пов’язують усі ці випадки з Шефом і його людьми.
1981
18-річний Пригожин з подільниками напав на дівчину і душив її, поки вона не втратила свідомість. Після цього нападники зняли з неї чоботи і золоті сережки.
2004
Пригожин виявив, що на борту його плавучого ресторану після корпоративу, що проходив неподалік, опинився 25-річний співробітник компанії “Фарби Текс” Дмитро Соколов. Шефа обурила присутність стороннього, і він, за однією з версій, побив Соколова – після чого той нібито впав у воду і потонув .
2013
Співробітники Пригожина побили залізним прутом сочинського блогера Антона Грищенка, який “погано писав про Путіна” .
2016
Співробітники Пригожина влітку 2016 року вбили псковського опозиційного блогера Сергія Тихонова, отруївши його за допомогою ін’єкції .
2016
Підлеглі Пригожина в березні 2016 року, ймовірно, застрелили помічника глави ЛНР Дмитра Каргаєва .
2016
Найнятий Пригожиним Олег Симонов у листопаді 2016 року вколов шприцом з отрутою Сергія Мохова, чоловіка юриста ФБК Любові Соболь, яка робила розслідування про Пригожина . Мохов вижив – Соболь нібито хотіли тільки “налякати”.
2017
За завданням Пригожина в лютому 2017 року кілька людей мали випробовувати в Сирії хімічні препарати на полонених членах ІДІЛ. Коли полонених на місці не виявилося, випробування стали проводити на сирійських найманцях: один із них загинув, ще в кількох були симптоми отруєння.
2017
Виконавець отруєнь Мохова і Тихонова, а також учасник сирійських випробувань Олег Симонов загинув у Петербурзі в травні 2017 року. Співробітник Пригожина Валерій Амельченко вважав, що Пригожин причетний до його смерті .
2017
Група пов’язаних із Пригожиним людей вивезла до лісу і побила Андрія Михайлова, який стояв біля витоків “фабрики тролів”, вимагаючи повернути частку, яка належала йому, в одній із пригожинських компаній .
2017
Влітку 2017 року учасники ПВК “Вагнер” у сирійському родовищі Шаїр забили беззбройного сирійця кувалдою, потім відрізали йому голову і руки, підвісили і спалили тіло .
2017
Співробітник Пригожина Валерій Амельченко завдав кілька ударів ножем активісту Володимиру Іванютенку, якого пізніше судили за нібито підготовку замаху на Пригожина .
2018
У липні 2018 року в ЦАР було вбито журналістів Олександра Расторгуєва, Орхана Джемаля і Кирила Радченка. Найімовірніше, це вбивство стало результатом ретельно продуманого плану команди Євгена Пригожина .
2018
Валерій Амельченко, причетний до нападів і сирійських експериментів, зник у жовтні 2018 року після того, як кілька місяців давав інтерв’ю “Новой газете” для підготовлюваної сенсаційної публікації. Він знайшовся через три тижні – було це викраденням чи інсценуванням, досі невідомо.
2019
Соратники Пригожина після публікації розслідування Любові Соболь про отруєння в дитячих садочках, куди постачали їжу компанії “Кухарі Путіна”, влаштували цілодобове стеження за опозиціонеркою і членами її сім’ї, обливали саму Соболь і волонтерів її штабу невідомою рідиною і гноєм.
2022
Близькі до ПВК “Вагнер” ресурси публікували відео страти колишнього ув’язненого Євгена Нужина кувалдою. Пригожин стверджував, що він і ПВК не мають до цього стосунку, але з його очевидного схвалення знаряддя стало символом ПВК “Вагнер”: Пригожин надсилав кувалду в Європарламент і дарував чиновникам.
2022
Особиста охорона Пригожина “до напівсмерті” побила його співробітника, який не погодився з вимогою Шефа “вводити в стрій по тисячі зеків на день”, вказавши, що “триста осіб – це стеля” .
Широка публіка дізналася про пристрасть Пригожина до красномовної лайки вже 2023 року, коли він став записувати свої пристрасні звернення до Міноборони. Але шлях у велику політику і до статусу медійної зірки він почав дуже безглуздо.
Інтелектуальний людожер
Восени 2010 року Пригожин взяв нову висоту – побудував під Петербургом фабрику готового харчування для бюджетних установ, і на відкриття виробництва до нього приїхав особисто Путін, тоді – прем’єр.
Путін і Пригожин на фабриці готового харчування “Конкорд”
Так історія життя колишнього ув’язненого стала цікава ЗМІ, і він дав інтерв’ю журналу “Город-812” – за іронією, це видання належало старому знайомому Пригожина Андрію Константинову, невдачливому покупцю “Жигулів”. “У скільки вам обійшлася фабрика?” – запитав його журналіст. Пригожин (це відображено в тексті) замість відповіді покликав секретаря Надю. Вона принесла босові рекламну брошуру, і той зачитав із неї похмурий уривок:
“Перша російська фабрика з виробництва готового охолодженого харчування, що використовує технологію, яка дає змогу зберегти всі властивості свіжоприготованої страви без консервантів, стерилізації та заморожування терміном на 21 день, обійшлася мені під два мільярди рублів”.
На той час Пригожин узагалі демонстрував манери і знання, притаманні кримінальнику: “Що? Макіавеллі? Хуевеллі!”, – здивувався він одного разу прізвищу знаменитого італійського мислителя. Але Кухаря, мабуть, вабила політика, і, як згадує в розмові з “Проектом” співробітник, від якого Шеф уперше й почув ім’я Нікколо Макіавеллі, той хотів навчатися – він одразу ж записав собі незнайоме прізвище.
Незабаром після тієї розмови в планшеті Пригожина з’явилася книга ще одного філософа – теоретика марксизму Антоніо Грамші. Помітивши це, підлеглий Шефа спочатку здивувався, а потім пригадав – за кілька днів до того співробітники Пригожина згадували при ньому праці Грамші, обговорюючи, що Захід використовує ідеї культурної гегемонії. Прочитавши кілька книжок, Пригожин сформував специфічні погляди – став розповідати підлеглим, що його ідеал – військовий комунізм.
“Він просто на очах перетворювався з людожера на інтелектуального людожера”, – зазначає співрозмовник “Проекту”.
На практиці велика політика почалася для Кухаря з підслуховування – його офіціанти обслуговували високі прийоми за участю керівництва країни, і відправляли Пригожину звіти про бесіди і дії гостей.
Як офіціанти Пригожина підслуховували Путіна
Про інтерес Пригожина до важливих розмов стало відомо завдяки злому пошти його фірми “Конкорд кейтеринг” – у розпорядженні групи “Анонімний інтернаціонал” опинилося листування за 2010-2013 рр. Наприклад, 2010 року офіціанти Кухаря працювали в підмосковній резиденції Путіна Ново-Огарьово, коли той зустрічався з італійським прем’єром Сільвіо Берлусконі. І докладно звітували – на зустріч прийшла одна з доньок російського прем’єра, і “ВВ” розповідав їй і “СБ”, тобто Берлусконі, про проблеми американських лідерів – ті змушені бути конформістами через обмеження президентського терміну у вісім років.
Зі звіту про зустріч Путіна і Берлусконі 10 вересня 2010 року в Ново-Огарьово
Не відставав від підлеглих і їхній Шеф, який працював на ключових банкетах і захоплено конспектував свої бесіди з керівництвом країни. Завдяки тому, що ці записи опинилися у розкритому листуванні Пригожина і його секретаря, можна дізнатися, що Путін активно просував свого Кухаря. Він не просто відвідав ту саму фабрику готового харчування Пригожина під Петербургом, а й особисто давав доручення меру Москви Сергію Собяніну і міністрові оборони Анатолію Сердюкову замовляти її продукцію, відповідно, у школи та армію.
Скільки Пригожин заробив на дітях і військових
Ці питання були настільки важливими для російського лідера, що саме їх він обговорював із Пригожиним, коли в жовтні 2011 року той постелив йому серветку на коліна під час вечері та змусив забути про голів урядів країн СНД, які сиділи поруч:
- Я говорив із Сергієм (Собяніним). Він налаштований добре. Каже, головне – щоб ти йшов далі…
- А я йду. Він справді все робить, і наступного року всі триста шкіл мені передає.
- А в чому там проблеми?
- Володимире Володимировичу, головне – що вся система тримається на крадіжках, і в неї втягнуто багато народу, які, природно, виходять на рейкові війни.
- А ти їм красти не дав! Правильно. Чого ти хотів, – сміється він і плескає мене по руці.
- Так, спочатку не дав, а зараз, щоб усе вщухло, даю потроху, але тимчасово. Ви знаєте, я думав, що прорахував усе, але головного не врахував. Це опору. Хоча зараз заново вивчаю, як цей процес відбувався в інших країнах. Там скандали тривали роками, і найбільші гравці на ринку, такі як Содексо, виявлялися на думку преси навіть гіршими за мене.
- Не може бути! – знову сміється Він і бере мене за руку.
- Володимире Володимировичу, але є й хороші результати. Мене в п’ятницю викликав МО . Я думаю, у школах проблеми, і в армії щось сталося. А він запитує: “Чим допомогти? Хочеш поговорю з Володимиром Володимиричем чи з президентом?” Я сказав, що з Володимир Володимиричем говорив, а президента турбувати не треба.
- А чим же допоміг?
- Я його попросив контрактів по армії додати, і він погодився.
- Молодець Толя! – знову сміється ВВ.
Пригожин намагався художньо переказувати діалоги – можливо, як людина з політичними і творчими амбіціями він планував видати книгу. Про Путіна, про всяк випадок, він відгукувався з демонстративною повагою і навіть у третій особі писав про нього великими літерами – ВІН. Ось, наприклад, як Кухар описує привітання “Діми”, тобто прес-секретаря прем’єра Дмитра Пєскова, з днем народження:
“Антон попросив після того, як усе закінчиться, приготувати шампанське, тому що начальник хоче Діму привітати з днем народження. Ми заодно купили торт, написали “Дімі” і поставили дві дитячі свічки з цифрою 4 поруч. Вийшло “Дімі 44”. Чекаємо.
ВВ вийшов із кабінету в гарному настрої.
“Дімо, ну що в тебе сьогодні день народження?
- Так, – відповідає він.
ВВ бере з комода картину і дарує Дімі. Діма каже у відповідь слова подяки.
Я виношу шампанське, ріжу торт.
- Смачний? – запитує ВВ.
- Так, думаю, що так, – відповідаю я.
- А хто робив, ти?
- Так, мої кухарі…
- Страхуєшся, – сміється він. Потім повернувшись до всіх, каже: “Я його питаю, ти? А він каже, мої кухарі. Молодець, перестрахувався.
Я кажу спасибі і повертаюся до дверей, мовляв, шампанське розлито, торт відсервовано. ВІН зупиняє мене. Я залишаюся.
Книгу з такими спогадами Пригожин досі не випустив. Свій творчий запал він поки що реалізував тільки в дитячій літературі та кіно, і знову не обійшовся без політики. Ось приблизний зміст казки, яку 2002 року він написав разом зі своїми дітьми:
З королем чарівної Індрагузії трапилася біда – він постійно зменшується в розмірах і ризикує зникнути зовсім через зле чаклунство. На щастя, його друзі знаходять чарівну флейту, звуки якої спочатку повертають короля до звичайного розміру мешканців Індрагузії, а потім і зовсім збільшують короля, всіх його підданих і саму державу до звичайних, людських розмірів.
А нижче переказ епізоду з фільму “16-й”, який продюсував Пригожин. Характерний гумор видає в творцеві колишнього кримінальника:
16 підлітків запускають у США лінію підтримки для онаністів, на яку звертається глава ФБР із зізнанням: він може мастурбувати тільки на портрет президента США. Шляхом таких нехитрих маніпуляцій підлітки домоглися перемоги Дональда Трампа на виборах.
Загалом Кухар спродюсував дев’ять фільмів, здебільшого присвятивши їх вагнерівцям і політтехнологам в Африці. Але фільм “16-й” зняли про улюблене дітище Пригожина – “фабрику тролів” – ту, що розташувалася неподалік від котеджного селища Шефа. У цій картині автори обіграли свій, ймовірно, головний успіх – спробу втручання в американські вибори 2016 року.
“Фабрика тролів” стала першим важливим політичним проектом Пригожина. За однією з версій, він створив її після бесід з В’ячеславом Володіним, який у першій половині 2010-х рр. курирував внутрішню політику Росії на посаді першого заступника голови адміністрації президента. “Володін скаржився Шефу, що блогери його наїбають і надають дуті цифри за переглядами”, – каже колишній високопоставлений співробітник Кухаря. Пригожин якраз тоді входив у тему прокремлівського політичного піару – на його гроші 2012 року зняли фільм “Анатомія протесту” (вийшов на НТВ) – про те, що на мітинги опозиції людей нібито звозять за гроші. “І Шеф сказав Володіну – я зроблю свою сітку блогерів, усе буде охуєнно працювати”, – стверджує співрозмовник “Проекту”. Через якийсь час у Петербурзі, в Лахті, і запрацювала “фабрика тролів”, а звіти про її діяльність люди Пригожина надсилали, ймовірно, Володіну.
Згодом Пригожин дедалі більше прагнув публічності і дедалі менше потребував папірців від секретаря Наді. Для спілкування з журналістами йому навіть завели спеціальний паблік у ВКонтакте “Пресслужба компанії “Конкорд”” – усі журналістські запити і беззмістовні, але знущальні відповіді на них публікувалися там (із цієї причини “Проект” під час підготовки цього матеріалу не надсилав Пригожину запитання). У підсумку пристрасть Пригожина до публічності призвела до того, що вперше в історії величезна країна стежила за збройним заколотом за голосовими повідомленнями бунтаря в Telegram. Але для цього колишньому кримінальнику знадобилася армія, яку йому теж довірив Путін.
Гравець у війну
Інтереси Пригожина – неймовірно різноманітні. Десь у середині десятих років співробітник Пригожина виявив у кабінеті Шефа олов’яних солдатиків – вони були вишикувані в шафі в два ряди і начебто готові до походу. У цей час Кухар уже командував не тільки олов’яними, а й справжнісінькими солдатами – бійцями створеної ним ПВК “Вагнер” . А під час війни з Україною країна побачить ще одне захоплення Пригожина – подовгу сидіти над величезними картами і показувати, де “свої”, а де противник.
Про ПВК “Вагнер” уперше заговорили 2015 року – тоді компанія шукала бійців для участі у військовій операції в Сирії. Хоча, як з’ясувалося пізніше, ще з 2014 року загін колишнього підполковника ГРУ Дмитра Уткіна з позивним Вагнер (про нього читайте нижче) брав участь у боях на території Донецької та Луганської областей. Потім ПВК брала участь у боях не тільки в Сирії, а й в Африці. Структури Пригожина були присутні щонайменше в 13 африканських країнах – це були як найманці, так і політтехнологи, які допомагали місцевим лідерам захоплювати або утримувати владу.
Африканськими проєктами Пригожин займався постійно. Щодня він телефонував своїм співробітникам у ЦАР, Чаді, Конго, Судані, Сирії та Лівії – вислуховував їхні доповіді, іноді даючи конкретні вказівки .
Найманці ПВК “Вагнер” у ЦАР. Джерело: issafrica.org
У цих країнах Кухарю було цікаво буквально все. У ЦАРі його структури навчали військових, а за це отримали концесії на видобуток алмазів і золота. Але одного разу Пригожин після розмови з місцевим президентом раптом вирішив, що потрібно обов’язково зайнятися виробництвом кави. “Негайно взялися за каву, але оскільки кваліфікованих менеджерів брати не стали, бізнес не пішов, хоча кава була смачною”, – згадує один зі співробітників.
Саме в Африці Шеф уперше об’єднав два свої найпотужніші ресурси – політтехнологів та армію. Це призвело до бардаку – Пригожин намагався рухати африканськими президентами, як тими самими солдатиками зі своєї шафи. Якось раз до Петербурга прилетів представник президента однієї з країн Африки з проханням – допомогти у створенні своєї “фабрики тролів”. Їм виділили фахівців, стали підтримувати піаром поточного главу держави, але за три місяці переграли все і поставили на його опонента.
Найманці ПВК “Вагнер” у Судані. Джерело: bbc.com
У Судані пригожинці й зовсім могли стати одними з тих, хто спровокував громадянську війну . Його політтехнологи консультували поваленого 2019 року, але лояльного до Росії президента Омара аль-Башира, а бійці його паралельної армії, СБР, тренувалися і воювали разом із ПВК “Вагнер”. У підсумку ця структура повстала проти регулярних військ.
Як Пригожин боровся з невдоволеними в Африці
Навесні 2018 року за 400 км від Хартума (столиця Судану) компанії Пригожина почали будувати фабрику з видобутку золота . Так роботи позбулися місцеві кочівники, які видобувають золото кустарно. Від відчаю вони наважилися на боротьбу – в один із днів кілька сотень людей, озброєних мечами, оточили чотири десятки робітників та інженерів. Вирішити питання переговорами не вийшло, і тоді до споруджуваної фабрики відправили два вертольоти ПВК з бойовою технікою та озброєними бійцями. Однак сутички не сталося: один із вертольотів, не витримавши вантажу, впав у пустелі (його пасажири встигли евакуюватися). Другий все ж долетів до місця будівництва фабрики, і цього виявилося достатньо – мечники розбіглися, побачивши його.
Утім, сам Пригожин ніколи не зміг би командувати армією, якби в нього не було серйозного помічника – такого ж жорстокого, як він сам.
Хайль, Петрович
Пригожин виріс у єврейській родині, але це не завадило йому тримати на чолі своєї армії відвертого нациста Дмитра Уткіна – його позивний, “Вагнер”, дав назву ПВК.
Дмитро Уткін. Джерело: Фонтанка
Важлива частина біографії Уткіна – він виріс в Україні, в маленькому селищі Смоліно під Кіровоградом (нині – Кропивницький). Однокласники в розмові з “Проектом” згадують, що він був дуже високим, фізично розвиненим, спортивним хлопцем. “Не конфліктний був, тихий, – згадує один з однокласників. – Навіщо конфліктувати, якщо в нього зріст ще в школі був 190 сантиметрів?” Вагнер, судячи з усього, подобався жінкам – у нього є кілька дружин і дітей, і в Росії, і в Україні.
Дружини Дмитра Уткіна
Навчаючись у військовому училищі, Уткін приїхав додому в одну з курсантських відпусток і познайомився з Оленою, яка 1993 року народила йому доньку Анну. Щоправда, одружитися йому заборонила мати, і Уткін у помсту поїхав служити до Дагестану і перервав зв’язки з матір’ю.
У Чечні він теж мав польову дружину, яку влаштував на службу за контрактом у військову комендатуру, а сам приїжджав до неї на побачення в супроводі двох БТРів – спереду і ззаду колони.
У Смоліному в Уткіна була ще одна дружина, яка народила йому сина після однієї з проведених на батьківщині відпусток. Заради них офіцер мало не перевівся служити до Служби безпеки України, розповіла вона “Проекту”. “Навіть носив документи, потім, як завжди, влізла мама, і він поїхав назад [у Чечню]”, – згадує вона.
Найдовший шлюб Уткіна – з гарнізонним лікарем із селища Печори Наталією Вишницькою з Псковської області, який офіційно тривав майже 14 років. Від неї в Уткіна є двоє дітей. Але головна людина в житті Вагнера – мама, тільки її він слухався беззаперечно, .
Усіх своїх близьких Уткін добре влаштував – маму і старшу доньку Анну він перед війною відвіз до Росії. Дочка тепер працює в пригожинському “Комбінаті дошкільного харчування”, отримуючи близько 150 тисяч рублів на місяць. Мати Уткіна, за підрахунками “Проєкту”, володіє нерухомістю загальною вартістю близько 60 млн руб. – їй належать квартири в Москві та Сочі, приміщення на 150 кв. м. у збудованому Пригожиним комплексі апартаментів “Лахта Парк” у Петербурзі, а також приватний будинок такої самої площі в Гарячому Ключі, неподалік від головної бази ПВК “Вагнер” селища Молькіно.
Комплекс “Лахта Парк”
У дружини Наталії Вишницької під час шлюбу з Уткіним з’явилися дві квартири в Санкт-Петербурзі загальною вартістю близько 19 млн рублів.
У 90-х Уткін воював на Кавказі . “Уже тоді він був ебнутий. Він і тоді був нацистом”, – характеризує його знайомий петербурзький бізнесмен. За його словами, після першої чеченської війни офіцер навчався в заснованій ізраїльтянами Академії безпеки в Петербурзі. З огляду на його нацистські погляди, це був екстравагантний вибір, сміється співрозмовник “Проекту”. Уткін вразив його, коли приходив на тренування зі стрільби в розташований на Аптекарському проспекті тир – для нього було в порядку речей злитися на паперову мішень. “Я вб’ю тебе нахуй!” – кричав він і точно влучав у ціль.
Уткін у Дагестані, 1999 рік. Джерело: центр “Досьє”
Звільнившись з армії на посаді командира загону спецпризначенців, Уткін влаштувався до ще одного випускника ізраїльської академії Бориса Чикіна – у свою першу ПВК Moran Security Group (MSG), яка займалася охороною суден від піратів. Потім недовго прослужив у Сирії у складі націоналістичного Слов’янського корпусу, доки той не розбили на нафтових полях під Дейр-ез-Зором, а 2014 року отримав від Міноборони запрошення вирушити до Луганська. “Там тривав переділ власності, у якому активно брав участь Пригожин. До нього прикріпили Вагнера як командира силової підтримки”, – каже ветеран ПВК Марат Габідуллін. Так відвертий нацист став відати боротьбою з українським “фашизмом”.
На базі “Вагнера” в Молькіному Уткін полюбляв хизуватися в елементах нацистської форми – кашкеті з символами СС. Навіть звернення командир використовував фашистські – наприклад, у листуванні з Пригожиним писав йому – “Хайль, Петровичу” . Сам Уткін, мабуть, за жорстокість, отримав у колективі прізвисько “Темнейшество” . А підписувався, проставляючи поруч дві руни “зіг” – символ німецьких загонів СС. На тілі в нього теж спочатку були нацистські татуювання, але пізніше він забив їх псевдослов’янськими коловратами, розповідає Габідуллін.
Підписи Уткіна “CC” і “Хайль Петрович”. Джерело: центр “Досьє”
Чим закінчився союз двох жорстоких людей – Петровича і Темнійшества – добре відомо. Їхня армія пішла на Москву.
Хворий бунтівник
Реанімаційне ліжко, апарат для штучної вентиляції легенів, кисневий концентратор – усе це обладнання силовики виявили під час обшуків у заміському будинку Пригожина в комплексі “Північний Версаль”, коли прийшли до нього в день заколоту 24 червня. Судячи з оснащення, домашній медичний кабінет з’явився на той випадок, якщо Пригожин захворіє на коронавірус: на початку пандемії багаті росіяни скуповували собі додому апарати ШВЛ, побоюючись, що в переповнених лікарнях для них може не виявитися місць.
Медичне обладнання, виявлене під час обшуків будинку Пригожина. Фото: Фонтанка
Страхи Пригожина перед коронавірусом зрозумілі: він тривалий час лікувався від абдомінального раку і проходив серйозну терапію. “У нього був рак. Зараз процес утворення пухлини начебто зупинено”, – говорить один зі співрозмовників “Проєкту”.
Через хворобу Пригожин дотримується жорсткої дієти і веде здоровий спосіб життя – наприклад, один із його багаторічних співробітників лише одного разу бачив, як Шеф випив склянку лимонаду. На обшуках удома у Пригожина знайшли брикети з якимось “білим порошком”, кожен – вагою близько кілограма. Але співрозмовники “Проекту” в один голос кажуть, що ніколи не бачили, щоб Петрович вживав наркотики. “Відтоді, як він спочатку захворів, а потім вилікувався, він усім заборонив спілкуватися з наркоторговцями в Африці чи Сирії. Посадять у яму” .
Знайдені у Пригожина під час обшуку документи свідчать, що він лікувався не тільки вдома, а й був ще й одним із перших VIP-клієнтів клініки “Согаз” – вона пов’язана з донькою Путіна й обслуговувала найближчих друзів президента, у ній же безкоштовно лікувалися вагнерівці. Ці ж документи доводять – Пригожин використовує різні особистості.
Двійники Пригожина
2021 року список VIP-клієнтів “Согазу” отримали журналісти “Радіо Свобода” – там вони виявили людей, які нічим не були схожі на багатих пацієнтів. Наприклад, такого собі Дмитра Ісаковича Гейлера, одного з перших клієнтів із позначкою “супер VIP”. Журналісти з’ясували, що людина з такими даними шукала роботу водієм із зарплатою в 40 тисяч рублів – і навряд чи могла дозволити собі лікування в клініці для президентських друзів. Загадка вирішилася, коли після обшуку в будинку бунтівника знайшли паспорт на ім’я Гейлера, але з фотографією самого Пригожина, який, вочевидь, використовував підставне ім’я.
Паспорт Пригожина на ім’я Дмитра Гейлера. Джерело: Фонтанка
Це була не єдина така знахідка: Пригожин також користувався паспортами на ім’я Олега Семенова і Володимира Боброва. Бобров – теж реальна людина, яка 2021 року працювала на заводі під Твер’ю і кілька разів балотувалася на місцевих виборах від партії ЛДПР. Гейлер не став говорити з “Проєктом”, Бобров сказав, що готовий поспілкуватися за мільйон рублів, але, почувши запитання про паспорт, теж відмовився від коментарів.
У Пригожина є не тільки фальшиві особистості, а й як мінімум один особистий двійник – три закордонні паспорти на ім’я Пригожина з фотографією схожої на нього людини теж знайшлися на обшуках . Ця людина – в минулому судимий петербуржець Леонід Красавін, який змінив ПІБ і став повним тезкою Пригожина . Щонайменше одного разу він взяв участь для тезки в авантюрі: злітав до Литви і зробив кілька фотографій, які потім опублікувало видання “Собеседник”, стверджуючи, що Пригожин, незважаючи на санкції, зустрічався в Литві з чиновником Мінтрансу і відвідував литовський парламент.
Паспорти на ім’я Пригожина з фотографією Пригожина-Красавіна. Джерело: Фонтанка
Утім, Пригожина все-таки можна відрізнити від двійників – як розповідалося вище, в “оригіналу” бракує фаланги пальця, а в другого всі пальці, судячи з фотографій, що публікувалися, на місці.
Двійники і підроблені паспорти – не єдине маскування, до якого вдавався Пригожин. У нього вдома під час обшуку знайшли перуки, а анонімні telegram-канали стали поширювати його селфі в різних образах, пояснюючи, що їх він використовував у роботі за кордоном. Двоє співрозмовників “Проекту”, які безпосередньо працювали з Пригожиним, підтвердили “Проекту”, що він справді використовував грим, коли приїжджав до африканських країн. Так, у Лівії він у такий спосіб уникав “полювання”, яке організували за ним прихильники чинного уряду.
Ті, хто довгий час працював під керівництвом Пригожина, вважають, що хвороба могла стати однією з причин його особливо розхитаної поведінки останнім часом. “Це людина з вирізаним шлунком і кишками!” – так відреагував один із них на прохання пояснити, чому Пригожин міг піти на такий радикальний крок, як збройний заколот. Але були й інші причини.
В оточенні Кухаря згадують, що конфлікт із Міноборони в нього почався давно – щонайменше з 2017 року він не міг пробачити Шойгу та його генералам, що вони забрали собі всі лаври за повторний штурм сирійської Пальміри 2017 року, хоча в ньому брала участь ПВК “Вагнер”. Після цього конфлікти періодично повторювалися – говорили, що 2021 року Пригожин навіть ударив когось із генералів, якого Шойгу відправив до нього на переговори.
Приводом до збройного заколоту стала заява Міноборони від 10 червня про те, що бійці “Вагнера” мають підписати контракти з російською армією . Судячи з багатьох ознак, заколот не був спонтанним – принаймні, його медійний супровід готувався заздалегідь. Пригожинське видання РІА ФАН майже за місяць зареєструвало “дзеркальні” версії сайту, а в день заколоту в Ростові нібито випадково опинилася журналістка видання Аліна Ліпп.
Вранці 23 червня, за півдня до початку заколоту, кілька топ-менеджерів структур Пригожина покинули Петербург . “Керівництво фабрики все знало і чекало обшуків”, – розповідає один зі співрозмовників “Проекту”.
Утім, зараз в оточенні Пригожина схильні списувати заколот на імпульсивний характер Шефа. На запитання, що це було, він нібито відповів своїм співробітникам так: “Психанув”.
