Міністр закордонних справ Китаю Цінь Ган зустрівся з заступником міністра закордонних справ Росії Андрєєм Руденко 25 червня, оскільки Пекін намагається оцінити вплив заколоту засновника ПВК «Вагнер» Євгєнія Прігожина на політичну стабільність Російської Федерації – одного зі своїх найближчих стратегічних союзників.
Про це пише The Financial Times і Zn.ua.
Китайські державні ЗМІ повідомили, що Цінь та Руденко були усміхні і прогулювалася разом після зустрічі в Пекіні, де «обмінялись думками … про китайсько-російські відносини і міжнародні та регіональні питання, що становлять спільний інтерес».
У повідомленнях не згадувалося про заколот, і Китай не зробив жодної офіційної заяви щодо цих подій. Державні ЗМІ Китаю применшили драму – в неділю вони надали перевагу висвітленню обміну листами між китайським лідером Сі Цзіньпіном і бельгійським доглядачем зоопарку, в яких обговорювалися панди.
Але приглушене офіційне висвітлення заколоту приховує важливість для Сі Цзіньпіна і керівництва Комуністичної партії Китаю протистояння в Росії, найважливішого партнера Пекіна в його зусиллях по боротьбі з тим, що він вважає гегемонією США. Ослаблення Росії не лише позбавить китайського лідера надійного союзника, але й потенційно дестабілізує протяжний кордон Китаю з його гігантським сусідом.
«Нам не потрібна ще одна громадянська війна у Росії, нам потрібна стабільність у всіх країнах», – сказав Генрі Хуйяо Ван, президент Центру Китаю і глобалізації, аналітичного центру в Пекіні.
Це прагнення до стабільності, за словами Вана, було причиною того, що Пекін хотів, щоб мирні переговори між Україною та Росією розпочалися якнайшвидше. Для китайського керівництва вже давно стоїть питання, як висловити підтримку російському президенту Владіміру Путіну, не відштовхнувши при цьому Європу. Минулого тижня прем’єр-міністр Лі Цян відвідав Францію і Німеччину, щоб спробувати зміцнити зв’язки, які були ослаблені тісними відносинами Пекіна з Росією.
За останні два роки Сі неодноразово висловлював рішучу підтримку Путіну, починаючи з декларації про «дружбу без обмежень» за кілька днів до вторгнення Росії в Україну минулого року і закінчуючи державним візитом Сі до Москви цього року.
Після провалу останніх кількох днів Путін шукатиме підтвердження підтримки від іноземних лідерів, особливо від Китаю, свого найпотужнішого і найнадійнішого союзника.
«Для Путіна буде важливо мати підтримку з боку Китаю, глобально важливого гравця, щоб стабілізувати внутрішній клімат. Вони, ймовірно, думають і ведуть переговори про те, що потрібно зробити, щоб закріпити позицію Путіна, тому що Путін був дуже корисним для Китаю. Це, мабуть, є основним міркуванням», – вважає Жужа Анна Ференці, колишній політичний радник Європейського парламенту, яка зараз працює в Національному університеті Донг Хва на Тайвані.
«З того, що сталося минулої ночі, можна винести дуже багато уроків, – сказала Ференці та додала, що хаос у Росії може змусити Китай замислитися над тим, «наскільки крихким може бути контроль навіть у найавторитарнішому режимі».
Намагаючись підтримати Путіна, Пекін також шукатиме більш широких контактів з іншими можновладцями в Росії, кажуть аналітики. Це допоможе йому убезпечити відносини, якщо до влади прийде хтось інший.
«Китай може хеджувати свої ставки, не відмовляючись від підтримки Путіна, а посилюючи взаємодію з іншими гравцями в Росії і навколо неї», – сказав Лейф-Ерік Іслі, професор Університету Евха в Сеулі.
У той час, коли державні ЗМІ Китаю висвітлювали повстання Пригожина відносно приглушено, дотримуючись версії російських внутрішніх ЗМІ, соціальні мережі були більш активними. У багатьох постах коргистувачі називали Прігожина Ань Лушанем, посилаючись на відомого повстанського генерала у восьмому столітті за часів династії Тан, який повстав проти імперії і створив недовговічне королівство-суперника. Але ці пости були швидко видалені з соцмереж.
Інший користувач Weibo, китайського аналогу Twitter, схоже, уникнув урядової цензури і привернув багато репостів, використовуючи евфемізми для опису повстання, називаючи його відеогрою-шутером від першої особи PUBG і саркастично даючи Путіну псевдоніми «цар» і «дідусь».
Але було очевидно, що, незважаючи на зусилля уряду контролювати наратив, навіть найвідданіші прихильники Пекіна в державних ЗМІ не змогли повністю приховати свою думку про похмурі перспективи Путіна після нещодавніх подій.
Закінчення заколоту «очевидно, звузило вплив на владу Путіна», – написав у Твіттері Ху Сіцзінь, колишній редактор китайського видання Global Times, а потім додав: «Хоча і не до нуля».
